Освітньо-виховний проєкт «Хай в серці кожної дитини живе любов до України»

            Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, захищати її свободу і незалежність людина не може бути свідомим громадянином і моральною особистістю. Тож виховувати патріотизм необхідно з дитинства, поєднуючи виховання любові до найближчих людей з формуванням такого самого ставлення і до певних феноменів суспільного буття.

Соціально-економічні проблеми та пропаганда жорстокості, бездуховності, насильства в засобах масової інформації негативно впливають на моральні цінності підростаючого покоління.

Тож з огляду на актуальність означеної проблеми патріотичне виховання дітей є одним з пріоритетних напрямків освітньої роботи з дітьми дошкільного віку. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на  їх інтересі до найближчого оточення  (сім’ї, батьківському дому, рідного міста) , яке вони бачать щодня, вважають своїм рідним, нерозривно пов’язаним з ними.

Протягом дошкільного дитинства відбувається формування культурно-ціннісних орієнтацій духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної само ідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі. Тож саме в цьому віці слід поглиблено працювати над формуванням патріотизму, звісно, використовуючи  доступні форми і засоби виховання, зокрема:

·  екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам’яток, визначних місць;

·  бесіди з цікавими людьми;

·  узагальнювальні бесіди морально-етичної тематики;

·  розглядання ілюстративних матеріалів;

·  читання та інсценування творів художньої літератури;

·  спільні з родинами виховні заходи – День сім’ї, Світо бабусь тощо.

У дошкільному віці діти залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії. Саме тому почуття до Батьківщини, поваги до свого народу, його історії, усвідомлення себе часткою великої  і давньої нації мають формуватися з раннього дитинства, «вбиратися з молоком матері».

Мета проєкту – допомогти дошкільникам навчитися любити свою Батьківщину, зростати гідними та свідомими громадянами своєї країни через включення самих дошкільників у процес відкриття й засвоєння знань, насичення пізнавального процесу емоційними переживаннями, збагачення світлими, простими і приємними для дітей образами.

Завдання 

Діти:

·  формувати уявлення про сім’ю, родину;

·  знайомити з явищами суспільного життя;

·  формувати знання про історію держави, державні символи;

·  знайомити з традиціями і культурою свого народу;

·  формувати знання про рідне місто.

Батьки:

·  залучати батьків до співпраці з дошкільним навчальним закладом, до участі в навчально-виховному процесі закладу;

·  сприяти створенню в родинах вихованців сприятливих умов для патріотичного виховання дітей.

Педагоги:

· сприяти оволодінню педагогами основними засобами цілеспрямованого впливу на формування особистості дошкільників, методикою організації дитячого колективу;

·  розширити та уточнити знання з основних напрямів патріотичного виховання дітей дошкільного віку;

·  ознайомити з новими виховними технологіями, зокрема із застосуванням засобів масових комунікації та ІКТ.

Передбачуваний результат

1. Збагачення розвивального середовища  з патріотичного виховання  (облаштування національних куточків, виготовлення наочних посібників та дидактичних ігор з патріотичного виховання тощо).

2. Підвищення рівня теоретичної підготовки педагогів та удосконалення практичного використання різних методів та форм патріотичного виховання дошкільників.

3.  Сформованість у дітей дошкільного віку уявлень про Україну як рідну Батьківщину, знайомство з історією та сьогоденням, природою рідного краю, національними символами, традиціями, звичаями, побутом, культурою і мистецтвом. Виховання в них патріотизму та національного самоусвідомлення.

4.  Оптимізація стосунків «дитина-педагог», «дитина-батьки», «батьки-педагоги».

Учасники проекту:

ü  діти дошкільного віку

ü   вихователі, керівники гуртків

ü   музичні керівники, інструктор з фізичного виховання

ü   батьки

Тривалість проекту:   вересень-травень

Принципи роботи над проектом:

1. Принцип організації особово-орієнтованої взаємодії з урахуванням індивідуальних можливостей дитини - ухвалення і підтримка її індивідуальності, інтересів і потреб, розвиток творчих здібностей, турбота про її емоційне благополуччя.

2. Принцип системності - робота здійснюється систематично впродовж означеного строку. Освітньо-виховний процес передбачає планування тематичних циклів занять і нерегламентованих циклів діяльності.

3. Принцип інтеграції - інтеграція в освітньо-виховному процесі мовленнєвої, музичної, театралізованої та пізнавальної діяльності

4.  Принцип координації діяльності педагогів - тісна співпраця вихователів, музичних керівників, інструктора з фізичного виховання, керівників гуртків з театралізованої та образотворчої діяльності, хореографії.

5.  Принцип взаємодії з дитиною в умовах дитячого саду і сім'ї - батьки ознайомлюються з  формами  роботи з дітьми , які впроваджуються в дошкільному закладі,  та  продовжують їх в сім'ї. 

Національно-патріотичне виховання дошкільнят

Патріотизм (грец. patris — батьківщина) — це любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Особистісні якості та риси характеру, притаманні свідомому громадянину й патріоту

• повага до батьків, свого ро­доводу, традицій та історії рідного народу;

• пра­цьовитість;

• висока художньо-естетична культура;

• патріотична самосвідомість та громадянська від­повідальність, готовність працювати для розквіту Батьківщини, захищати її;

• повага до Конституції, законів Української держави;

• досконале знання державної мови.

Завдання патріотичного виховання:

• Формування любові до рідного краю (причетності до рідного дому, сім'ї, дитячого садка, міста)

• Почуття власної гідності як представників свого народу

• Виховання любові,поваги до своїх національних особливостей

• Формування духовно-моральних взаємин

• Формування любові до культурного спадку свого народу

• Толерантне ставлення допредставників інших національностей, до ровесників,батьків, сусідів, інших людей.

Патріотичне виховання ґрунтується на фундаменталь­них принципах.

Принцип природовідповідності виховання означає врахування багатогранної і цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей, їх анатомічних, фізіологічних, психологічних, національних і регіональних особливостей.

Принцип культуровідповідності, який передбачає виховання як культуротворчий процес, спрямований на формування базової культури особистості, базуючись на набутому морально-етичному досвіді людства.

Принцип етнізації виховного процесу означає наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина.

Принцип гуманізму означає сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання. Його права на свободу, розвиток здібностей і виявлення індивідуальності, створення умов для формування кращих якостей та здібностей дитини, джерел її життєвих сил (в центрі уваги перебуває дитина з її потребами, запитами, можливостями і здібностями); повага до особистості дитини, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір'я до неї; виховання гуманної особистості, щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.

Принцип демократизму передбачає, що учасники овітнього процесу виступають рівноправними партнерами у процесі спілкування, беруть до уваги точку зору один одного, визнають право на її відмінність від власної, узгоджують свої позиції.

Принцип інтегративності передбачає єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості. Організація родинного виховання та освіти як важливої ланки виховного процесу і забезпечення педагогічного всеобучення батьків. Здійснення гуманних, стійких і єдиних вимог до дітей з боку різних соціальних інститутів, посилення педагогічного впливу на них, підвищення спільними зусиллями ефективності освітнього процесу.

Принцип безперервності виховання означає забезпечення цілісності і наступності у вихованні, перетворення його у процес, що триває впродовж усього життя людини. Нероздільність навчання і виховання, що полягає в їх органічному поєднанні, підпорядкуванні змісту навчання і виховання формування цілісної та всебічно розвиненої особистості.

Основні напрями патріотичного виховання. Методи і форми роботи з патріотичного виховання

• Екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць

• Розповіді вихователя

• Бесіди з цікавими людьми

• Екскурсії

• Спостереження

• Дидактичні, сюжетно-рольові ігри

• Заняття з циклу «Історичні цікавинки»

• Розгляд ілюстративних матеріалів

• Читання та інсценування творів художньої літератури

• Слухання народної, класичної, сучасної музики

• Розглядання творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва

• Розв'язування проблемних ситуацій

• Запрошення членів родин у дитячий садок

• Спільні з родинами виховні заходи

• Виставки, конкурси

• Свята, розваги

Напрямки роботи з батьками з питань патріотичного виховання :

ознайомлення батьків з роботою закладу дошкільної освіти з питань патріотичного виховання; залучення батьків до співпраці та стимулювання їхньої активної участі в ній; організація різноманітних заходів за участю батьків; ознайомлення батьків з результатами навчання і розвитку дітей (відкриті перегляди, тематичні тижні, інформація в куточках батьків).

"Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися, але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі донайближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами закладу дошкільної освіти, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства —вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.