Мешканці окупованих Донбасу та Криму попри небезпеку також свят-кували День Незалежності. Три десятки севастопольців влаштували флешмоб, убравшись в одяг жовто-блакитних кольорів. Вони зібрались у центрі міста та зробили спільне фото. У Донецьку, Луганську, Макіївці та Горлівці на вулицях та у під’їздах з’явились листівки з написами «З Днем Незалежності, рідна Батьківщино» та «Донбас — це Україна». А соціальні мережі заполонили фотографії мешканців окупованих територій з україн-ською символікою.
Анастасія Руденко, Газета «День», 25 серпня 2017 р.
Що, на вашу думку, визначає громадянську позицію людини і як вона про-являлася під час святкування Дня Незалежності України в наших співві-тчизників на окупованих територіях? Чи можете назвати подібні прик-лади прояву громадянської позиції українців?
В передмові до книги-реквієму «Небесна сотня» Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав сказав: «Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Та ця пам’ять і ці почування будуть тільки відчуттями, якщо ми не плекатимемо щодня, допоки б’ються наші серця, плоди, гідні висоти подвигу Героїв Майдану!»
Криваві події 18-20 лютого 2014 року, що привели до сотень смертей, змінили свідомість українського народу. Та щоби бути гідними жертовності Героїв, нам всім треба відмовитись від вимагання хабарів чи то службовими особами за сприяння у розв’язанні тої чи іншої справи, чи лікарями за лікування, операцію, допомогу при пологах, видачу лікарняного листка, чи за надання церковних треб священиками, чи за добрі оцінки учителями, чи за звільнення від мобілізації воєнкомами, чи суддями і прокурорами за винесення неправомірних рішень, і таке інше. Так, нелегко відмовитись від того, що вже стало звичним і що може істотно поповнити сімейний бюджет. Але йти під кулі з дерев’яним щитом заради нашого майбутнього було значно важче.
Ми здобували свою свободу кров’ю героїв Небесної сотні, захищаєм ціною тисяч життів наших співвітчизників на східному фронті. В кожному українському селі і місті є родичі тих, хто зі зброєю в руках захищає наше мирне життя. На превеликий жаль, майже в кожному районі нашої Батьківщини сумний мотив «Плине кача по Тисині» прощальним словом прозвучав над нашими полеглими синами, братами, батьками. Наша рідна земля, як та «чорна рілля ізорана, ще й кулями засіяна, білим тілом зволочена, ще й кровію сполочена…» Та незважаючи на важкі часи, бути українцем, патріотом «модно» вже не тільки на заході чи центрі України, а й на півночі, півдні і сході. І попри те, що за вияв прихильності до України можна отримати кулю чи й гранату у вікно, наші земляки з Донбасу, Слобожанщини чи Таврії, і навіть в окупованому Криму вивішують жовто-блакитні прапори на своїх оселях.