Щороку тисячі молодих людей з тимчасово окупованих територій (ТОТ) обирають українську освіту. Проте молодь, яка залишається на ТОТ, може не знати про порядок виїзду в Україну та вступу до закладів вищої освіти (ЗВО). Сьогодні в Україні діють спрощені умови вступу до українських ЗВО для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій.

Для молодої людини, яка виїхала з тимчасово окупованої території, при вступі до українського закладу вищої освіти буде забезпечено:

• анонімність та супровід і допомогу під час проведення вступної кампанії;

• проживання в студентському гуртожитку на час вступу та під час навчання;

• допомогу в оформленні всіх необхідних українських документів;

• щомісячну стипендію (соціальну або академічну при успішному виконанні навчального плану).

Вступ до закладу вищої освіти здійснюється на спрощених умовах:

• сертифікат Зовнішнє незалежне оцінювання (ЗНО) чи Національний мультипредметний тест (НМТ) - не обовʼязкові;

• якщо немає українського паспорта - достатньо свідоцтва про народження;

• подача документів і складання вступних іспитів (у формі співбесіди) - можлива онлайн.

Важливо! Якщо у вас є друзі чи знайомі, що проживають на тимчасово окупованих територіях – поділіться з ними інформацією про можливість вступу до українських закладів вищої освіти. 

Детальна інформація про можливість безпечно виїхати з ТОТ, умови вступу до закладів вищої освіти в Україні та контакти для звʼязку зібрана за цим посиланням.

Покрокову інструкцію для вступників з тимчасово окупованих територій та інформацію про університети шукайте на Abitly.org: https://abitly.org/uk/vstup-dlya-abituriientiv-z-tot

Україна чекає на кожного і кожну!

Батьки, будьте пильні! Російські спецслужби можуть завербувати вашу дитину або вже це зробили.

Ворог намагається робити брудну роботу руками підлітків: підпалювати авто ЗСУ, робити диверсії чи мінування.

В соцмережах вони пропонують «роботу» обіцяючи «легкі гроші»:

розвісити плакати по місту чи нанести певні написи на будівлях,

передати невідомий пакунок,

сфотографувати стратегічний об'єкт

підпалити військову техніку чи вказану будівлю.

Після вчинення злочину, як доказ, палій зобов’язаний надіслати замовнику відео. За підпал авто замовники обіцяють від кількох сотень доларів до кількох тисяч. Але в результаті "роботодавці " надсилають лише частину суми, або взагалі залишають виконавців без оплати. Маючи відеодокази злочину ворог шантажує підлітка і маніпулює його діями.

Замовники також переконують, що мета підпалів авто – боротьба з ТЦК.

Але кінцева зупинка в цій історії — сісти на 10 років у в’язницю, навіть якщо злочинець неповнолітній.

Закликаємо батьків і вчителів провести з дітьми роз'яснювальні бесіди!

СБУ та Нацполіція знаходять усіх таких підпалювачів і мінерів на раз-два. Допоможіть знищити ворога. Пишіть в чатбот «Спали» ФСБешника» — https://t.me/spaly_fsb_bot. Не пали своїх! «Спали» ворога!

Або телефонуйте на гарячу лінію 0800501482

СБУ гарантує повну конфіденційність, а кожне повідомлення буде ретельно перевірене.

Не стань ворогом свого народу! Не пали автівку ЗСУ! "Здай" ворога в СБУ!

З 19.05 по 23.05.2025 року в Обуховицькому ліцеї були проведені заходи до Національного тижня безбар'єрності 

В Обуховицькому ліцеї відбувся Тиждень безпеки дорожнього руху 

з 12.05.2025 року по 16.05.2025 року. 

За цей час були проведені профілактичні заходи з учнями 1- 11 класів.

В Обуховицькому ліцеї 25 квітня відбувся День цивільного захисту. Цього дня були проведені об'єктові тренування, на яких відпрацювали алгоритм дій учасників освітнього процесу в разі виникнення надзвичайної ситуації в закладі. А також були проведені бесіди, уроки безпеки, квести та вікторини з учнями, на яких діти навчалися як правильно себе поводити під час небезпеки.

Тематичне посилання з сайту Державної служби України з надзвичайних ситуацій  

https://dsns.gov.ua/upload/1/1/7/5/7/evgen-informuvannia-vnp-peretvoreno.pdf

Робота асистента вчителя з учнем з ООП з використанням дидактичного матеріалу

                                              ПАМ’ЯТКА

першочергових дій у разі загрози вчинення терористичного акту

1. Заходи попереджувального характеру.

1. здійснити комплексне обстеження стану надійності охорони приміщення, посилити пропускний режим по допуску персоналу і відвідувачів, проводити ретельну перевірку внесеної ручної поклажі;

2. вжити додаткових заходів щодо інженерно-технічної оснащеності приміщення, додатково встановити модернізовані системи сигналізації і відеоспостереження в зонах підвищеного ризику;

3. оснастити телефони об’єкта, зазначені в офіційних довідниках, автоматичними визначниками номера і звукозаписною апаратурою;

4. організувати проведення систематичних обходів і оглядів приміщення і прилеглої до нього території з метою своєчасного виявлення підозрілих предметів і запобігання закладки вибухових пристроїв, а також установки сторонніх осіб, що виявляють підвищений інтерес до приміщення;

5. регулярно проводити перевірки підсобних приміщень і територій, не допускати перекриття шляхів евакуації людей і транспорту;

6. організувати практичні тренування по діях при виникненні надзвичайної ситуації терористичного характеру;

7. провести інструктивні заняття про порядок дій при прийомі телефонних повідомлень з погрозами терористичного характеру і правилах поводження з письмовими анонімними матеріалами.

2.        Виявлення підозрілого предмета.

Не починайте самостійно ніяких дій із знахідками або підозрілими предметами, які можуть опинитися вибуховими пристроями – це може призвести до їх вибуху, численних жертв і руйнувань.

Пам’ятайте: зовнішній вигляд предмета може ховати його справжнє призначення. В якості камуфляжу (маскування) для вибухового пристрою використовують звичайні побутові предмети: сумки, пакети, згортки, коробки, іграшки тощо.

Послідовність дій при виявленні підозрілого предмета:

· точно визначите місце перебування підозрілого предмета; опитуванням заявника й очевидців установите час виявлення предмета; зафіксуйте установчі дані осіб, що знайшли предмет, і забезпечте їхню присутність до моменту прибуття оперативно-слідчої групи правоохоронних органів;

· дайте вказівку не наближатися, не торкати, не розкривати, не переміщати знахідку, не заливати її рідиною, не засипати піском і фунтом, не користуватися радіо- і електроапаратурою, переговорними пристроями;

· організуйте евакуацію персоналу, використовуючи маршрути, віддалені від місця перебування підозрілого предмета;

· дайте вказівку співробітникам охорони оточити місце розташування предмета знаходитися на безпечній відстані від нього;

· при необхідності організуйте відключення побутових і виробничих комунікацій газу, води й електрики;

· повідомите про подію правоохоронні органи, викличте машини швидкої допомоги і аварійних служб;

· не знижуючи рівень охорони, забезпечте можливість безперешкодного проходу або проїзду до предмета співробітників і транспорту оперативно-слідчої групи;

· надайте можливість фахівцям оперативно-слідчої групи опитати заявника та інших осіб, що підходили до підозрілого предмета.

3.        Надходження погрози по телефону.

Телефон є засобом зв’язку і його дуже часто використовують як злочинці (для передачі 2 повідомлень про закладені бомби, захоплення людей і пред’явлення політичних або інших вимог) так і «телефонні хулігани», які висловлюють мнимі погрози. Приймаючи анонімне телефонне повідомлення про можливе здійснення актів тероризму необхідно пам’ятати, що вони несуть важливу криміналістичну інформацію, тому в розмові з анонімом необхідно запам’ятати і зафіксувати якнайбільше даних:

· зафіксувати дату, час і тривалість анонімного повідомлення;

· місце установки телефону, на який надійшло повідомлення, його номер, приналежність конкретній особі;

При одержанні анонімного повідомлення спробувати «зав’язати розмову» з анонімом і з’ясувати конкретну інформацію про його особу, професію, місце перебування і, якщо можливо, схилити до добровільного відмовлення від задуманої акції; також необхідно, якщо це можливо, під час розмови одержати відповіді на наступні питання:

· куди, кому, за яким номером телефону дзвонить ця людина?

· які конкретні вимоги він (вона) висуває?

· висуває вимоги він (вона) особисто, виступає в ролі посередника або представляє якусь групу осіб, організацію?

· на яких умовах він (вона) або вони згодні відмовитися від задуманого?

· як і коли з ним (з нею) можна зв’язатися?

· кого Ви можете або повинні сповістити про цей дзвінок?

· під час розмови вжити заходів щодо запису фонограми анонімного повідомлення, визначення номера телефону анонімного абонента шляхом використання технічних можливостей даного телефонного апарата;

По закінченню розмови з анонімом негайно повідомити про те, що трапилося, керівникові для прийняття ними негайних заходів до попередженню і локалізації можливих тяжких наслідків.

По пам’яті скласти докладний опис висловлених погроз або повідомлення про передбачувані акти тероризму, а також висунутих ультиматумах та інших вимогах.

Усі дані про зміст погроз або вимог, викладених анонімним абонентом, характеристику його голосу, мови, манері викладу погроз і вимог повідомити керівникові служби безпеки (служби охорони) підприємства.

Для уникнення поширення чуток і паніки обговорювати отриману від аноніма інформацію з іншими особами не рекомендується.

При надходженні погрози на телефонний апарат з автоматичним визначником номера і звукозаписним пристроєм, відразу після завершення розмови з анонімом потрібно витягнути касету (диск) з аудіозаписом і вжити заходів щодо її збереження. Негайно встановіть на місце нову касету (диск) для запису можливого наступного дзвінка зловмисника.

У випадку отримання повідомлень терористичного змісту через Internet:

· негайно повідомити про те, що трапилося, особі, відповідальній за безпеку,

виконувати ніяких робіт на комп’ютері, куди надійшло повідомлення з загрозами.

· не вилучати повідомлення і не змінювати конфігурацію програм;

· забезпечити безперешкодний доступ співробітникам правоохоронних органів до комп’ютера, куди надійшло повідомлення.

4.               Зовнішній огляд листів і бандеролей на можливу наявність у середині відправлення вибухового пристрою або отруйних речовин.

Кустарний (саморобний) спосіб виготовлення упакування поштового відправлення:

· нестандартна коробка, пакет або конверт, непрофесійний спосіб заклеювання використання різних побутових або електроізоляційних стрічок, додаткового спеціального клею;

· незвичайно важка вага й нерівномірне заповнення внутрішньої порожнини поштового відправлення;

· наявність великої кількості поштових марок, незвичайні написи типу “особисто”, “конфіденційно”, “розкрити тут” тощо; виконання адреси відправника й одержувача друкованими літерами або шляхом наклеювання літер, вирізаних із типографського тексту;

· відсутність зворотної адреси відправника або розбіжність із фактичним місцем відправлення за штемпелем поштового відправлення;

· наявність у середині поштового відправлення металевих предметів, джерел струму, які можуть виявитися елементами конструкції вибухового пристрою;

· наявність у середині поштових відправлень сипучих речовин, які виявляються при просвічуванні об’єкта;

· масляні або інші плями на поверхні, що вказують на знаходження у середині речовин із відповідними властивостями; незвичайний запах, що виходить від поштового відправлення;

· розриви упакування й дивні за своїм призначенням предмети (фольга, електричні комутаційні вироби тощо), які виступають із місць розриву, а також наявність у розривах часток, що нагадують порох або іншу вибухову речовину;

· незвичайно тверде або громіздке упакування поштового відправлення;

· наполегливе бажання посильного (кур’єра) вручити передачу, посилку, лист особисто в руки конкретному адресату.

У випадках виявлення підозрілого пакета, бандеролі або листа необхідно:

· ізолювати предмет (опечатати в чистий целофановий пакет або герметичне упакування);

· доповісти про підозрілу знахідку керівництву (або охороні – в нічний час); покинути приміщення самому і вивести інших присутніх звідти, де знаходиться підозрілий предмет;

· зняти засоби індивідуального захисту й опечатати їх у целофановому пакеті; у випадку виявлення невідомої сипучої речовини в листі – промити руки й обличчя проточною водою, а потім вимити їх з милом, після чого обов’язково звернутися до лікаря.

Примітка: необхідна надзвичайна обережність при поводженні з поштовими відправленнями, підозрілими на наявність вибухових або отруйних речовин. Огляд підозрілих поштових відправлень необхідно проводити з застосуванням засобів індивідуального захисту органів дихання (маски) й рук (гумових рукавичок). Предмет не можна кидати, згинати, трясти й піддавати іншим механічним діям!

5.        Надходження погрози в письмовій формі.

Погрози в письмовій формі можуть надходити до Вас (як до керівника штабу) як поштою, так і в різного роду анонімних матеріалах (записках, написах, інформації на дискеті тощо).

У випадку отримання такого документа ставтеся до нього максимально обережно. Намагайтеся не залишати на ньому відбитків своїх пальців. Не мніть документ, не робіть на ньому позначок. По можливості приберіть його в чистий поліетиленовий пакет, що закривається щільно, і помістіть в окрему жорстку папку. Якщо документ надійшов у конверті, його розкриття виконуйте тільки з лівого або правого боку, акуратно відрізаючи краї ножицями. Зберігайте все: сам документ із текстом, будь-які укладення, конверт й упакування, нічого не викидайте. Не розширюйте коло осіб, знайомих зі змістом документа.

Анонімні матеріали направляються в правоохоронні органи з супровідним листом, у якому вказуються конкретні ознаки анонімних матеріалів (вигляд, кількість, яким способом і на чому виконаний, із яких слів починається і якими закінчується текст тощо), а також обставини, пов’язані з їхнім поширенням, виявленням чи отриманням.

Анонімні матеріали не повинні зшиватися, склеюватися, на них не дозволяється робити написи, підкреслювати або обводити окремі місця в тексті, писати резолюції й вказівки, також забороняється їх м’яти і згинати. При виконанні резолюцій і інших написів на супровідних документах не повинно залишатися давлених слідів на анонімних матеріалах;

6.               Вибух.

У випадку вибуху необхідно негайно організувати і забезпечити виконання наступних основних заходів:

· за списком екстреного оповіщення викликати на пожежних, швидку допомогу, рятувальників, комунальні служби (газ, електрика, тепло);

· за списком екстреного оповіщення повідомити про подію керівництво та правоохоронні органи;

· організувати евакуацію осіб з вогнища вибуху, зруйнованих або ушкоджених вибухом приміщень;

· до прибуття служби швидкої допомоги надати постраждалим першу медичну допомогу;

· відключити подачу електроенергії, газу, води, тепла в ушкоджені вибухом приміщення;

· оточити місце вибуху і забезпечити його ізоляцію до прибуття компетентних органів;

· при виникненні пожежі вжити заходів щодо його гасіння власними силами і наявними протипожежними засобами.

7.               Захоплення заручників.

При захопленні людей у заручники необхідно:

· негайно повідомити про надзвичайну подію правоохоронні органи і керівництво;

· по можливості блокувати місце події, використовуючи технічні засоби охорони;

· підвищити пильність охоронців на всіх постах.

Перевести систему відеоспостереження в режим запису:

· не вступаючи в переговори з терористами, по можливості виконувати їхні вимоги, якщо це не зв’язано з заподіянням шкоди життя і здоров’ю людей;

· забезпечити евакуацію персоналу, які знаходяться поза місцем захоплення заручників;

· припинити доступ на об’єкт людей і проїзд автотранспорту;

· вжити заходів до безперешкодного проходу і проїзду співробітників правоохоронних органів;

· після прибуття спецпідрозділів правоохоронних органів надати їм необхідну інформацію: схеми приміщення, поповерхові плани, схеми розташування систем, відеоспостереження, вентиляції, електропостачання та ін.;

· надалі діяти відповідно до розпоряджень керівника антитерористичної операції.

8.               Одержання сигналу про евакуацію.

Якщо ви знаходитесь на своєму робочому місці, послідовно виконайте наступні дії:

· без поспіху, істерик і паніки зберіть службові документи в сейф або в шухляди столу, що закриваються на ключ;

· візьміть з собою особисті речі, документи, гроші, цінності;

· закрийте вікна, вимкніть оргтехніку, електроприлади, освітлення;

· візьміть з собою і при необхідності використовуйте індивідуальні засоби захисту (протигаз, респіратор);

· закрийте двері на ключ, ключ залишіть у замку;

· залишіть приміщення, рухайтеся маршрутами, які позначені в схемах евакуації;

· – повертайтеся в покинуте приміщення тільки після дозволу відповідальних осіб.

Інформація про діяльність Комунального закладу Іванківської селищної ради "Інклюзивно-ресурсний центр" 

Діяльність Комунального закладу Іванківської селищної ради "Інклюзивно-ресурсний центр" спрямована на забезпечення права дітей з особливими освітніми потребами віком від 2 до 18 років на здобуття дошкільної та загальної середньої освіти ( в тому числі у професійно-технічних навчальних закладах) шляхом проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини та надання психолого-педагогічної допомоги та забезпечення системного кваліфікованого супроводу дітей з ООП.

Проведення комплексної психолого - педагогічної оцінки розвитку дитини здійснюється за попереднім записом кожного вівторка: з 8.00 до 16.30.

Для комплексної психолого-педагогічної оцінки необхідна наявність таких документів:

• письмова заява батьків (одного з батьків) або законних представників дитини (далі – заява) та/або її особистої заяви (для дітей віком від 16 до 18 років) щодо проведення комплексної оцінки, а також надання письмової згоди на обробку персональних даних дитини;

• документи, що посвідчують особу батьків (одного з батьків) або законних представників;

• свідоцтво про народження дитини;

• індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю (у разі інвалідності);

• форма первинної облікової документації № 112/0 “Історія розвитку дитини”, затвердженої МОЗ, у разі потреби – довідки від психіатра (виписка з форми №112/, яка відображається в "Картки стану здоров'я і розвитку дитини")

У разі, коли дитина з особливими освітніми потребами здобуває дошкільну або загальну середню освіту, додаються:

• психолого-педагогічна характеристика дитини із зазначенням динаміки та якості засвоєння знань під час навчання, підготовлена відповідним педагогічним працівником та затверджена керівником відповідного навчального закладу;

• зошити з рідної мови, математики, результати навчальних досягнень (для дітей, які здобувають загальну середню освіту), малюнки, інші творчі роботи дитини;

• документи щодо додаткових обстежень дитини.

У разі, коли дитині з особливими освітніми потребами вже надавалася психолого-педагогічна допомога, до центру подаються:

• попередні рекомендації щодо проведення комплексної оцінки;

• висновок відповідних фахівців щодо результатів надання психолого-педагогічної допомоги із зазначенням динаміки розвитку дитини згідно з індивідуальною програмою розвитку.

За допомогою порталу АС ІРЦ: https://ircenter.gov.ua/ батьки можуть:

·        подати заяву до інклюзивно-ресурсного центру онлайн;

·        отримати запрошення на проходження комплексного оцінювання (адреса, дата, час);

·        зберігати заяву та висновок в електронному вигляді.

Комунальний заклад Іванківської селищної ради «Інклюзивно-ресурсний центр» розташований за адресою:

cелище Іванків, Вишгородський район, Київська область, вулиця Ярова 6, приміщення Іванківського ліцею №1, е-mail:11_ivankiv@ukr.net,

сайт http://ivankiv-irc.kiev.sch.in.ua/,

телефон 096-713-86-81 – директор Комунального закладу Іванківської селищної ради «Інклюзивно-ресурсний центр» Бабенко Наталія Василівна.

25 жовтня 2024 року було проведено відпрацювання дій командою швидкого реагування закладу на випадок виникнення надзвичайної ситуації

Вступ 2024. Вищі військові навчальні заклади

Інформаційні матеріали до 10-ої річниці від початку російсько-української війни

“Наша зброя – це наша правда, а наша правда в тому, що це наша земля, це наша країна, наші діти, і ми все це будемо захищати”.

Президент України Володимир Зеленський

“Це боротьба не лише за українську демократію та територіальну цілісність, а й боротьба за демократичні цінності загалом. І тут дуже важливо відзначити, що Україна дуже мужньо бореться не тільки за свою, а й за нашу свободу”.

Президент Литви Гітанас Науседа 

«Ми знаємо, що Росія готова до війни на виснаження, незалежно від того, скільки десятків тисяч своїх громадян вона втратить. Україна зробила неймовірну роботу, давши відсіч загарбнику. Вона повернула собі 50% території, захопленої Росією, і відкрила морський прохід у Чорному морі. Але потрібна більша дипломатична, економічна та військова підтримка. Немає такого світу, в якому можна дозволити Путіну перемогти. Він вважає, що Захід можна виснажити, що нам бракує стратегічного терпіння. І ми повинні довести, що він помиляється».

Міністр оборони Великої Британії Грант Шеппс

Вступ

10 років тому, в лютому 2014 року, Російська Федерація розв’язала війну проти України. Ворог окупував Автономну Республіку Крим і Севастополь, окремі райони Донецької та Луганської областей. До 24 лютого 2022 року основні події сучасної російсько-української війни з різною інтенсивністю бойових дій точилися на сході нашої країни. Хоча протистояння російській гібридній агресії та впливу в різних сферах відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України.

Здійснивши 24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення в Україну, Кремль хотів остаточно знищити військовим шляхом українську державу та ідентичність. Цей напад завдав підступного удару міжнародному світопорядкові, створеному після Другої світової війни, підірвав стабільність не лише Європи, а й глобальної безпеки загалом. 

Ключові повідомлення  

Збройною агресією проти України Росія розв’язала першу в XXI столітті континентальну війну в Європі, підірвавши систему колективної світової безпеки, встановлену після Другої світової війни. Світ знову зіткнувся з режимом, який прагне силової ревізії кордонів і прямує до новітнього тоталітаризму. Цей режим назвали «рашизмом» для означення псевдоідеології, замішаної на поєднанні ідей фашизму й більшовизму, нацизму та євразійства, реваншизму і ксенофобії, що прикриваються «православ’ям» та «величчю російської культури».

20 лютого 2014 року розпочалася сучасна російсько-українська війна. Тоді були вперше зафіксовані перетини державного кордону України збройними силами Російської Федерації через Керченську протоку. Це зафіксовано у Постанові Верховної Ради України “Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»” від 21 квітня 2015 року № 337-VIII.

У кінці лютого 2014 року керівництво РФ скористалося тимчасовим вакуумом влади в Україні, деморалізацією силовиків і розпочало захоплення територій України.

Росія готувалася до нападу заздалегідь. Упродовж багатьох років вона здійснювала проти України інформаційну, економічну агресію, вербувала зрадників у різних ешелонах української влади, створювала і фінансувала в Україні, а особливо на Кримському півострові, потужну агентурну мережу. 

Крим – перший об’єкт агресії РФ проти України. Ворог у березні 2014 року окупував АРК і Севастополь, у квітні 2014 року розпочав вторгнення в Донецькій та Луганській областях. 

У 2014 році Збройні сили України, підкріплені добровольцями, зупинили просування окупації, звільнили від загарбників частину захоплених територій і до 24 лютого 2022 року основні події сучасної російсько-української війни точилися на сході нашої країни.

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну остаточно зірвало маску з агресивного путінського режиму, що 8 років прикидався «миротворцем» та «третьою стороною» у війні на сході України. Весь той час ворог поширював світом дезінформацію, брехню про «Донецьку та Луганську народні республіки», які насправді були і залишаються підконтрольними Москві окупаційними режимами в Донецькій та Луганській областях України. Путін намагався переконати світ, буцімто в Україні триває «громадянська війна».

Широкомасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року принесло війну на всю територію України. У спротиві російському агресору Український народ продемонстрував світові приклади мужності, стійкості, сміливості, кмітливості та єдності перед жорстоким ворогом, що чисельно переважає.

Російська Федерація розв’язала проти України імперіалістичну, загарбницьку й екзистенційну війну, спрямовану не лише на захоплення території, а й на знищення української державності, нашої національної ідентичності, геноцид українського народу. Російська держава й ідеологія рашизму, яку сповідує російський політикум і підтримує більшість пересічних росіян, офіційно заперечують існування українців як окремої нації, а ті, хто не погоджуються з цим, підлягають фізичному знищенню.

Владімір Путін, одержимий ідеєю «збирання ісконно русских земель», прийшовши до влади, повів Росію шляхом відновлення статусу наддержави і нарощування мілітаристської потуги. Російський імперський реваншизм вбачає в РФ наступницю Російської та Совєтської імперій, а колишні республіки розглядає як частини Росії, що відпали від неї, а не сусідні суверенні держави. Цей поступ до «повернення російської величі» не зупинили раніше. І це призвело до повномасштабної агресії проти України. 

На тимчасово окупованих українських територіях росіяни повторюють найгірші практики нацизму – масові розстріли, депортації, знущання над цивільним населенням, плюндрування та розкрадання приватної власності, культурної спадщини, музейних колекцій. Різанина в Бучі, Ізюмі, масове знищення людей у Маріуполі стали наочним проявом геноцидної політики Москви. Звірства, воєнні злочини, ґвалтування, вчинені російськими загарбниками в Україні, шокували світ.

Не маючи спроможності перемогти на полі бою, російська держава-терорист вдається до варварських обстрілів українських міст і критичної інфраструктури. Більшість ракетних атак націлені на цивільні об’єкти. 

Повномасштабний напад пришвидшив консолідацію української нації. Національна єдність стала основою успішного спротиву. Наступ військ РФ вдалося зупинити завдяки спільним зусиллям українців, які стали на захист держави в лавах Збройних сил України, Національної гвардії України, масового волонтерського руху.

Героїчний опір українців – це не лише боротьба за фізичне виживання Українського народу та свободу країни. У цій війні Україна захищає свій європейський вибір, національну ідентичність і цінності як частину європейських. Українці проливають кров за вільну, демократичну Європу.

Перемога України – запорука світової стабільності. Шляхом брутального, демонстративного порушення норм міжнародного права РФ прагне демонтувати міжнародний порядок, заснований на правилах, зруйнувати єдність демократичних країн і повернути світ в епоху імперій, сфер впливу та колоніальних воєн.

Ми вдячні союзникам за потужну військову, політичну, економічну, фінансову та гуманітарну підтримку. Втім, для остаточної перемоги Україна потребує ще консолідованішої допомоги, передусім – у військовій сфері.

Українці вистояли й довели свою спроможність перемагати російську військову агресію. Сьогодні Україна ефективно стримує її завдяки зусиллям на військовому, дипломатичному, інформаційному фронтах, а також потужній міжнародній допомозі. Ми боротимемося, доки не звільнимо від окупанта останній сантиметр української землі. Тож наше суспільство має й надалі залишатися консолідованим для перемоги над агресором і розбудови демократичної правової держави в сім’ї європейських народів.

Від 2014 року Україна веде справедливу війну за збереження незалежності, право вільного європейського та євроатлантичного вибору, за свій суверенітет і територіальну цілісність. Російський агресор тимчасово окупував окремі українські землі. Але всі вони обов’язково будуть звільнені. Україна переможе ворога й відновить територіальну цілісність.

Історична довідка

Початок війни. Окупація Криму військами РФ

(20 лютого – початок квітня 2014)

Першим об’єктом агресії Російської Федерації проти України став Крим. Задовго до його окупації Росія створила там потужну агентурну мережу, яка  дестабілізувала суспільно-політичну обстановку. Операція із захоплення півострова розпочалася 20 лютого 2014 року – саме в цей день було зафіксовано перші порушення збройними силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України через Керченську протоку.

23 лютого в Севастополі відбувся 20-тисячний мітинг, на якому було “проголошено міським головою” громадянина Росії Чалого. 26 лютого російські спецслужби за “севастопольським сценарієм” зімітували масове невдоволення “київською владою” жителів Сімферополя та організували зібрання прихильників “русской весны” перед кримським парламентом. Однак потужний мітинг українських патріотичних сил, включаючи кримських татар, нівелював плани агресорів та зірвав їхні прагнення видати окупацію Росією Криму за результат бурхливого волевиявлення корінних мешканців півострова. Тепер у цей день – 26 лютого – на вшанування мужності й героїзму учасників мітингу в Сімферополі на підтримку територіальної цілісності України ми відзначаємо День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (встановлений у 2020 році Указом Президента України № 58).

27 лютого 2014 року підрозділи спеціального призначення та десантних військ РФ захопили будівлі Ради міністрів і Верховної ради Автономної Республіки Крим, над якими підняли прапор РФ, а депутати Верховної ради Криму “ухвалили” рішення про проведення так званого референдуму щодо статусу півострова. Цей псевдоплебісцит відбувся 16 березня при великій кількості озброєних російських військовослужбовців, бойкотування “референдуму” Меджлісом кримськотатарського народу. 

Перед тим – 1 березня 2014 року – Рада Федерації підтримала звернення Путіна про дозвіл на застосування збройних сил РФ на території України. Регулярні російські війська та парамілітарні формування захопили засоби масової інформації, установи зв’язку, летовища, паромну переправу в Керчі, блокували українські військові частини і військово-морські бази, де перебували кораблі ВМС України. Також ворог взяв під контроль адміністративні будівлі і транспортні магістралі. 

18 березня в Москві був підписаний так званий “договір про прийняття Криму до складу Росії”. 20 березня його “ратифікувала” Державна Дума РФ, а 21 березня – Рада Федерації.

Військова агресія РФ на сході України

У березні–квітні 2014 року російські спецслужби провели операцію з формування квазідержавного утворення – “Новоросії”. З цією метою інспірували антиукраїнські виступи на сході та півдні України з використанням диверсантів, професійних провокаторів, співробітників правоохоронних органів, безробітної молоді і завезених найманців з Росії та інших країн. Створені на їх основі незаконні збройні формування (НЗФ) захоплювали адміністративні будівлі, знищували українську символіку, влаштовували збройні напади на військові об’єкти. Під прикриттям “загрози вторгнення” Російська Федерація розгорнула потужне угруповання військ вздовж державного кордону України.

2 березня 2014 року Збройні Сили України були приведені в повну бойову готовність, а 17 березня в Україні оголосили часткову мобілізацію. Створювалися нові силові структури, в які масово вливалися добровольці. Багато хто записувався в них просто з Майдану. Так 13 березня створили Національну гвардію України як військове формування з правоохоронними функціями. У квітні 2014 року почалося створення у складі МВС підрозділів патрульної служби міліції особливого призначення, які також комплектувалися на добровільній основі. Всього було створено 38 таких підрозділів. 

На початку збройного конфлікту на сході України РФ відправила туди кадрових військових “відпускників” та “відставників”, ветеранів кавказьких та балканських війн, інших “гарячих точок” і просто злочинців, що змішались із завербованими місцевими жителями.

До початку квітня 2014 року російські спецслужби дестабілізували обстановку в Запорізькій, Миколаївській, Херсонській, Одеській та Дніпропетровській областях. 6 квітня 2014 року захопили будівлі обласних державних адміністрацій у Донецьку та Харкові, а в Луганську – приміщення управління СБУ разом із арсеналом стрілецької зброї. 7 квітня 2014 року колаборанти проголосили створення так званих Донецької і Харківської народних республік, а в Луганську створили “штаб Південно-східного спротиву” та висунули вимоги щодо виходу східних регіонів зі складу України. Створення так званої Луганської народної республіки було проголошено 27 квітня. 

8 квітня підрозділи спеціального призначення МВС України звільнили адміністративні приміщення в Харкові. Але в Донецькій та Луганській областях обстановка загострювалася. Терористичні групи під керівництвом російських офіцерів Гіркіна, Сисенка, Безлера здійснювали напади на прикордонні загони, відділки міліції та СБУ, банки, залякували та вбивали місцеве населення, захоплювали заручників. 12 квітня 2014 року поблизу Слов’янська потрапила в засідку та зазнала втрат група офіцерів СБУ та підрозділу “Альфа”. Саме тут відбувся перший бій представників сектору безпеки та оборони України з російською диверсійною групою.

14 квітня 2014 року виконувач обов’язки Президента України Олександр Турчинов увів у дію рішення Ради національної безпеки і оборони України “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”. Розпочалася антитерористична операція (АТО).

Проте сили спеціальних правоохоронних органів виявилася недостатніми. До кінця квітня 2014 року в Донецькій і Луганській областях бойовики захопили десятки об’єктів державної інфраструктури, вчинили збройні напади на підрозділи і частини українських силових структур. 24 травня ватажки “ДНР” і “ЛНР” проголосили об’єднання у конфедеративний союз “Новоросія”. Це вже було територіальною претензією на інші області півдня і сходу України.

Наприкінці травня 2014 року сили АТО повернули під контроль Добропільський, Олександрівський, Великоновосілківський, Волноваський, Мар’їнський, Володарський і Старобешівський райони Донецької області.

Водночас, для захоплення територій Донецької та Луганської областей російські окупанти намагалися витіснити українських силовиків із ключових важливих об’єктів, одним із яких був Донецький аеропорт (ДАП). Ще 18 квітня 2014 року над ним було піднято прапор так званої ДНР. “Денеерівці” захопили майже всю його територію, українські військовослужбовці контролювали лише кілька адміністративних будівель. 

26 травня 2014 року український десантний загін за підтримки авіації провів блискучу операцію з деблокування захопленого ворогом ДАПу: знищив до 100 російських окупантів, у тому числі чеченських найманців і спецпризначенців збройних сил РФ. Залишки російських окупантів покинули ДАП.

Важливим завданням було утримання аеропорту “Луганськ”. 5 травня туди перекинули зведений повітряно-десантний штурмовий загін, який потрапив в ізоляцію. На підкріплення наших бійців 14 червня спрямували додаткові підрозділи на військово-транспортному літаку Іл-76МД. Російські терористи збили його. Загинуло 40 десантників та 9 членів екіпажу.

Від початку червня 2014 року тривали операції сил АТО зі звільнення населених пунктів сходу України. 12–13 червня успішно провели операцію із прикриття ділянки державного кордону Григорівка–Червонопартизанськ (тепер – Вознесенівка) і звуження внутрішнього кола блокування по рубежу Дмитрівка–Докучаєвськ, зайняли міст через річку Сіверський Донець і плацдарм на луганському напрямку, відновили контроль над містом Маріуполем. Усього до кінця червня 2014 року відновлено контроль над 250 км українсько-російського кордону. Кризовий район ізолювали майже повністю, за винятком неприкритої ділянки державного кордону Ізварине–Сєверо–Гундорівський–Пархоменко. 

17 липня 2014 року росіяни збили в Донецькій області зенітно-ракетним комплексом “Бук” пасажирський Boeing 777 авіакомпанії “Малайзійські авіалінії”, який здійснював рейс Амстердам – Куала-Лумпур. Загинули 283 пасажири і 15 членів екіпажу.

Загалом за травень–вересень 2014 року сили АТО провели більше 40 операцій, звільнили понад дві третини окупованих територій, понад 100 населених пунктів Донецької та Луганської областей. Нам вдалося переломити ситуацію і з’явилася реальна можливість блокувати російські сили в районах Донецька, Макіївки, Горлівки, Луганська, оточити їх і поділити на окремі осередки. Тобто створилися передумови для успішного завершення збройного конфлікту на сході України.

Усвідомивши наближення краху проєкту “Новоросія”, керівництво РФ у ніч з 24 на 25 серпня вдалося до введення регулярних військ в Україну. А це близько 4 тисяч солдатів та офіцерів у складі 4-х батальйонних тактичних груп, підкріплених підрозділами Сил спеціальних операцій РФ. Їхні військовослужбовці, як і під час кримських подій, не мали документів і розпізнавальних знаків на обмундируванні і військовій техніці. Вони швидко просунулись у напрямку Іловайська та Луганська. Ще кілька подібних груп перейшли кордон поблизу Новоазовська в напрямку Маріуполя. 

Особливого резонансу в суспільстві набули бої під Іловайськом та вихід українських військ з оточення (24–29 серпня 2014 року). Боротьба за Іловайськ як стратегічно важливе місто тривала від початку серпня паралельно зі штурмом Савур-Могили, Антрацита і Красного Луча (тепер – Хрустальний). Українським військовим майже вдалося оволодіти містом, ключовим для перерізання комунікацій бойовиків. Однак після вторгнення регулярних російських військ українські сили в Іловайську опинилися в оточенні і чотири доби вели запеклі бої з окупантами. Для деблокування оточеного в районі Іловайська півторатисячного угруповання підготували резерв із 2 тисяч осіб. Операцію мали провести 1–2 вересня, але через потужний вогонь противника вивести українські підрозділи довелося раніше. Під гарантії безпеки з боку російської сторони для наших військових вихід призначили на ранок 29 серпня колонами двома маршрутами. Однак російські військові із засідок розстріляли одну з них. Загинуло 366 українських вояків, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 128 (300) опинилися в полоні. 

Вторгнення російських військ та події під Іловайськом змусили українську сторону погодитися на умови перемир’я за крок до перемоги над окупантами. 5 вересня було підписано Мінську тристоронню угоду (так званий Мінський протокол) і 19 вересня Меморандум до неї. Збройне протистояння на сході України набуло рис затяжного замороженого конфлікту. 

У січні 2015 року противник почав наступальні дії одночасно на Луганському, Донецькому, Дебальцівському та Маріупольському напрямках для розширення контрольованих територій.

Найважливішими операціями сил АТО на сході України у цей час стали: деблокування підрозділів ЗСУ в Донецькому аеропорту та виведення угруповання військ з-під ударів противника в районі Дебальцевого.

Щодо Донецького летовища, то противник систематично штурмував і старий, і новий термінали, наші оборонці не здавали позицій. До кінця грудня від старого терміналу майже нічого не залишилося. 13 січня 2015 року внаслідок постійних обстрілів з боку окупантів впала диспетчерська вежа ДАПу. За два дні противник штурмував новий термінал аеропорту, захопив частину території і заблокував українських десантників. 19 та 20 січня росіяни здійснили потужні підриви нового терміналу. Головні елементи його конструкції завалилися, поховавши під собою понад 50 українських героїв. 22–23 січня остання група українських бійців покинула руїни. Звитяжна оборона ДАПу тривала 242 дні та стала зразком незламності воїнів-кіборгів. 

Найгостріша фаза боїв за Дебальцівський плацдарм тривала майже місяць – з 25 січня до 18 лютого 2015 року. З обох сторін у ній взяли участь тисячі бійців, сотні одиниць техніки й артилерії. У другій половині січня 2015 року російські окупанти кинули всі сили на розширення територій своїх квазідержавних утворень. Наступ планували одночасно трьома напрямками: Щастя – Трьохізбенка на Луганщині, на Дебальцеве та на Маріуполь у Донецькій області. Головним став саме так званий Дебальцівський виступ. Активний наступ на околиці Дебальцевого окупанти почали 25 січня. Штурм відбувався за участі кадрових військових РФ. На початку лютого у районі Дебальцівського виступу зосередилися 4,7 тисячі українських військових та 500 бійців МВС, Нацгвардії та СБУ. Їм протистояло близько 19 тисяч окупантів. Противник мав перевагу за всіма зразками важкого озброєння. 7 лютого після важких боїв наші частини залишили село Рідкодуб. У Логвиновому сепаратисти повідомили про повне оточення угрупування сил АТО в Дебальцевому. 12 лютого в столиці Білорусі підписали так званий “Мінськ-2”. Окупанти перекинули під Дебальцеве додаткові сили з інших напрямків. За таких умов було вирішено до 18 лютого вивести з району всі українські підрозділи. Повний вихід з Дебальцевого тривав кілька діб у бойових умовах. За весь час операції загинуло 136 українських військових і поранено 331. Після завершення відходу сили АТО зайняли нову лінію оборони по Світлодарській дузі.

15 лютого 2015 року було прийнято спільну декларацію Президентів України, Французької Республіки, Російської Федерації і Канцлера Федеративної Республіки Німеччини на підтримку Комплексу заходів з імплементації Мінських домовленостей. Мав набути чинності режим припинення вогню, а з 24 лютого –  відведення важкого озброєння від лінії зіткнення. Однак ці домовленості, як і попередні, агресор підступно порушив. 

2015 року в районі проведення АТО запровадили систему військово-цивільних адміністрацій як тимчасових державних органів на території Донецької та Луганської областей у складі Антитерористичного центру при СБУ. 

З вересня 2016 року російсько-українське протистояння на сході України зазнало істотних змін, пов’язаних із підписанням у Мінську 21 вересня 2016 року рішення Тристоронньої контактної групи про розведення сил і засобів воюючих сторін. Документ передбачав, відведення ворогуючих сторін із займаних позицій в обидва боки для утворення двокілометрових ділянок у ширину і в глибину – “сірої” зони. Російські окупаційні війська (сили) продовжували порушувати домовленості. Упродовж 2016–2019 років по всьому периметру району збройного конфлікту противник зосереджував зусилля на просуванні своїх підрозділів вглиб “сірої” зони, активному обстрілі позицій українських військ та веденні війни на виснаження. Системного характеру набуло використання снайперів, диверсійно-розвідувальних груп, артилерійсько-мінометних обстрілів позицій українських захисників на Луганському, Донецькому, Маріупольському напрямках. 

Бойові дії на Світлодарській дузі стали головною воєнною подією 2016 року. 17–18 грудня рашисти після потужного артилерійського удару спробували прорвати лінію оборони і захопити наші позиції. Українські захисники відтіснили противника із зайнятих ним позицій на південь від селища Луганського. У перші дні січня 2017-го сили АТО в районі Світлодарської дуги розвинули успіх і зайняли низку важливих об’єктів. 19 січня підійшли майже впритул до Вуглегірська і Дебальцевого, контроль над якими (за “Мінськом-1”) мав належати українській стороні.

Наприкінці 2016 року загострилася ситуація також на донецькому напрямку. В епіцентрі опинилася Авдіївка, яка за Мінськими угодами від 2014 і 2015 років залишалася під контролем України. Проте російське командування брутально порушило угоди і щодо цього району, і по всьому фронту. Поняття “авдіївська промзона” стало символом жорстоких боїв 2017–2019-х. Такою вона залишається і в 2023–2024 роках.

30 квітня 2018 року було завершено антитерористичну операцію та розпочато Операцію Об’єднаних сил (згідно із наказом Верховного Головнокомандувача Збройних сил України “Про початок операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей”).

У другій половині 2018 року Україна перебувала у новій дестабілізаційній фазі гібридної війни. Проте 25 листопада відбувся черговий акт збройної агресії з боку РФ у районі Керченської протоки проти кораблів Військово-Морських сил України, які здійснювали плановий перехід із порту Одеси до Маріуполя. Наступного дня Верховна Рада України прийняла Закон “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, яким запроваджено воєнний стан на 30 діб у 10 областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

Підготовка до широкомасштабного вторгнення (грудень 2021 року – 23 лютого 2022 року). Російська Федерація нарощувала військові витрати, що зрештою у 2021 році сягнули 4,1% ВВП; провела спільні військові навчання на території Республіки Білорусь: “Запад–2021” у вересні і “Союзная рєшимость–2022” 10–20 лютого, під приводом проведення яких Росія фактично перекрила Україні Чорне та Азовське моря. 

У цей самий час відбувалося й ідеологічне накачування населення РФ. 12 липня 2021-го Владімір Путін опублікував псевдоісторичне есе “Про історичну єдність росіян та українців” (у тому числі українською мовою), 20 листопада екс-радник президента РФ Сурков оприлюднив статтю, в якій закликав нападати на Україну, аби “експортувати хаос” із Росії на території, що її оточують, а в лютому 2022-го вийшла стаття заступника секретаря радбезу РФ Мєдвєдєва “Чому безглузді контакти із нинішнім українським керівництвом”. В європейських та американських ЗМІ виходили публікації із попередженнями про загрозливе збільшення кількості російських військ поблизу українських кордонів і можливий напад РФ.  

Та найбільш промовистими рішеннями з боку РФ цього етапу було підписання Путіним 22 лютого 2022-го указу про визнання незалежності окремих районів Донецької та Луганської областей із наказом ввести туди російські війська; надання радою федерації згоди Путіну на використання збройних сил за кордоном і звернення ватажків незаконних збройних формувань наступного дня до РФ з проханням ввести війська на територію окремих районів Донецької та Луганської областей.

Україна на цьому етапі здійснювала заходи задля підготовки держави до відсічі збройної агресії – ухвалювала рішення і приймала стратегічні документи щодо зміцнення обороноздатності, оперативного розгортання Сил оборони, збільшення призначень на сферу безпеки та оборони, проводила військові навчання, активно здійснювала дипломатичні контакти із західними партнерами щодо підтримки України у стримуванні агресора. Наприклад, 19 лютого 2022 року Президент України взяв участь у Мюнхенській безпековій конференції в Берліні, де закликав учасників Будапештського меморандуму перейти від політики умиротворення до забезпечення гарантій безпеки та миру. 23 лютого Європейський Союз нарешті ухвалив перший пакет санкцій проти РФ.

У цей самий день командування ЗСУ віддало розпорядження всім командирам угруповань провести оперативне розгортання, вивести частини та підрозділи у райони бойового призначення, перемістити з основних баз літаки та гелікоптери.

Повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року і відсіч широкомасштабній агресії

24 лютого 2022 року РФ розпочала нову фазу активних бойових дій проти України – повномасштабне вторгнення.  

Якщо раніше воєнні дії відбувалися на єдиному театрі воєнних дій – у Східній операційній зоні в межах Донецької та Луганської областей, то з початком повномасштабного вторгнення відразу сформувалося декілька операційних зон: Північно-Західна в межах північної частини Житомирської, Київської, Чернігівської та частини Сумської областей; Східна в межах північної частини Харківської, Донецької та Луганської областей; Південно-Західна в межах південної частини Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей.

Перша стратегічна оборонна операція (24 лютого – квітень 2022 року)

24 лютого 2022 року близько 4-ї години президент РФ Володимир Путін оголосив про початок «спеціальної воєнної операції», метою якої він назвав «демілітаризацію і денацифікацію України». За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян із території Білорусі та тимчасово окупованого Криму. Російсько-українська війна, розпочата РФ у 2014-му, перейшла в нову гостру фазу. 

Ворог планував висадити десант на Гостомельський аеродром і блискавично захопити Київ за підтримки важкої бронетехніки й артилерії, які зайшли через Чорнобильську зону. Він вважав, що після цього бліцкригу українська влада капітулює. Паралельно ворог завдав удари з півночі по Чернігову, Сумах і Харкову, а з півдня – по Одесі, Миколаєву, Херсону і Маріуполю.

В Україні розпочалася мобілізація до складу Сил оборони, в кожній області створювалися бригади територіальної оборони. Проте військової техніки та боєприпасів катастрофічно бракувало. 

Битва за Київ (24 лютого – 1 квітня 2022 року) стала знаковим епізодом першої стратегічної операції Сил оборони України. Ворожий наступ на столицю відбувся колонами бронетехніки з трьох напрямків, аби стрімко прорватися до урядового кварталу та зайняти його. Стійкий опір ЗСУ зірвав ці наміри. Ворожі війська закріпилися на лінії Макарів–Гореничі–Буча–Демидів. Проте через безрезультатність спроб прорватися до Києва вже наприкінці березня командування РФ вирішило вивести війська з Київської області. Відбиваючи наступ противника, підрозділи Сил оборони змогли зупинити його просування на всіх напрямках.

Епізодами битви за Київ стали:

– бої за Ірпінь, Ворзель, Бучу, Гостомель. Застосування реактивної, ствольної артилерії, танків, стрілецького озброєння призвело до великих жертв серед цивільних. Одночасно рашисти масово проводили серед місцевих так звані зачистки. Тіла численних жертв ховали у братських могилах. З 19 березня підрозділи Сил оборони України перейшли до контрнаступу. Ворог почав відступати;

– бої за аеропорт «Антонов» у Гостомелі. За задумом ворогів він мав відкрити їм шлях на Київ, а також забезпечити швидке та безперешкодне перекидання озброєння, військової техніки й особового складу засобами транспортної авіації. Спершу російські вертольоти й висаджували тактичний повітряний десант, але підрозділи НГУ відбили наступ. Через день російські війська повторили атаку. У ході бою суттєво пошкодили злітно-посадкову смугу, що унеможливило розвантаження основних сил противника на летовищі. На цьому ж аеродромі перебував на ремонті флагман української авіації – легендарний Ан-225 «Мрія». Внаслідок масованих обстрілів цей літак-символ згорів.

Бої за Маріуполь. Облогу міста противник розпочав 28 лютого 2022 року, підійшовши одночасно із заходу частинами, які прорвалися з тимчасово окупованого

Криму та окупували Бердянськ, і сходу від лінії розмежування з ОРДЛО. Сили оборони України відступили до міста й вели кругову оборону попри суттєву чисельну та вогневу перевагу ворога. Для підтримки оборони ГУР МО в березні-квітні здійснило 7 операцій з доставки гелікоптерами підкріплень, боєприпасів, медикаментів та евакуації поранених. Проте до 1 квітня окупанти оточили Маріуполь і почали просуватися до центру. 11 квітня група українських оборонців під командуванням підполковника Олега Грудзевича здійснила прорив із міста, подолала 175 кілометрів тилами ворога й вирвалася з оточення. Від 21 квітня єдиним опорним пунктом Сил оборони України в Маріуполі лишився металургійний комбінат «Азовсталь». Тримаючи там оборону до 20 травня, наші герої відтягували найбоєздатніші ворожі підрозділи від інших напрямків. 

Знищення десантних кораблів. 24 березня 2022 року в порту Бердянська Сили оборони України ударом з комплексу «Точка-У» знищили великий десантний корабель «Саратов» і суттєво пошкодили великі десантні кораблі «Цезарь Куников» і «Новочеркасск». 13 квітня ВМС ЗСУ вразили ракетами Р-360 «Нептун» ракетний крейсер «Москва». 14 квітня флагман ЧФ РФ затонув. Ці операції дали змогу нашим Силам оборони планувати відновлення контролю над островом Зміїним.

Друга стратегічна оборонна операція (травень – серпень 2022 року)

Після провалу первинного задуму щодо швидкого прориву та захоплення України, противник перегрупував війська і зосередив зусилля на захопленні Луганської області. 

Сили оборони України перейшли до стабілізаційних заходів, а ведення бойових дій звузилося до двох операційних зон – Східної та Південно-Західної. 

Серед знакових тактичних епізодів цього етапу – бої за Сєвєродонецьк – Лисичанськ. 8 травня ворог загарбав Попасну, 12 травня – Рубіжне, 24 травня – Світлодарськ. У цей самий час окупанти намагалися форсувати річку Сіверський Донець для створення оперативного плацдарму на правобережжі ріки та виходу в тил угрупованню Сил оборони України в агломерації Сєвєродонецьк–Лисичанськ. 

Противник застосовував тактику зосереджених довготривалих артилерійських обстрілів, які призводили до повного руйнування населених пунктів. Відтак їх оборона втрачала доцільність. Через це і для уникнення оточення підрозділи Сил оборони України 22 червня вийшли із Сєвєродонецька, а на початку липня – з Лисичанська. Стійкість українських оборонців суттєво виснажила загарбників – вони зазнали численних втрат і вичерпали резерви, знизили інтенсивність наступу на інших напрямках. Форсування Сіверського Дінця українські захисники також зірвали.

На цьому етапі варто згадати й бойові дії на Лиманському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках, а також відновлення контролю над островом Зміїний. Це унеможливило присутність кораблів Чорноморського флоту РФ у північно-західній частині Чорного моря і висадку тактичного морського десанту в Одеській області; дало змогу розблокувати українські морські порти для виконання «зернової угоди».

Стратегічні наступальні операції (вересень – грудень 2022 року)

Через активні наступальні дії Сил оборони України ворог втратив ініціативу та  змушений був вживати радикальних заходів задля збереження свого положення і впливу на окупованих територіях. Зусилля військово-політичного керівництва України були спрямовані на забезпечення умов для звільнення тимчасово окупованих територій і продовження наступальної операції.

Харківська наступальна операція. Противник продовжив наступальні та штурмові дії в Донецькому операційному районі. Окремі підрозділи перекинув на Херсонський напрямок. Це дало змогу Силам оборони України 5 вересня розпочати наступальну операцію в Харківській області. Заскочені зненацька ворожі підрозділи були розгромлені та дезорієнтовані. Лише в середині жовтня ворог закріпився на рубежі Сватове – Кремінна. Українці звільнили до 500 населених пунктів, серед них – міста  Ізюм, Балаклія, Куп’янськ.

Херсонська наступальна операція. З 29 серпня до 23 вересня українські війська вийшли на адміністративний кордон з Херсонською та Дніпропетровською областями й розпочали створювати плацдарм для просування. В листопаді підрозділи Сил оборони України вийшли на правий берег річки Дніпро, рашисти ж, щоб хоч якось зберегти живу силу, відійшли  на лівобережжя. Завдяки успішному проведенню цієї операції Україна звільнила від загарбника Херсон і ще понад 200 населених пунктів.  

Третя стратегічна оборонна операція 

Успішні дії Сил оборони України змусили російське керівництво провести часткову мобілізацію, масово залучити до бойових підрозділів в’язнів, прискорити переведення економіки на військові рейки. Ворогу вдалося збільшити чисельність своїх військ і посилити тиск на українські позиції у Східній операційній зоні. Наші війська перейшли до стратегічної оборони, стримуючи ворога на Куп’янському, Лиманському, Бахмутському, Авдіївському та Новопавлівському напрямках. Тривають оборонні битви за Бахмут, Вугледар, Білогорівку, Павлівку. Завдаючи значних втрат ворогу в живій силі та техніці, виснажуючи резерви та підриваючи його наступальний потенціал.

За 2 роки великої війни від початку повномасштабного вторгнення Сили оборони України зірвали всі плани російських агресорів, змусивши їх відмовитись від загарбання Києва, висадки морського десанту в Одеській області та виходу до Придністров’я. Тепер зусилля Російської Федерації зосереджені на захопленні Донецької та Луганської областей і утриманні тимчасово окупованих частин Херсонської і Запорізької областей. 

Беззаперечним успіхом України у 2023 році стало усунення домінування Чорноморського флоту РФ на морі. Завдяки вдалим атакам наші спеціальні підрозділи потопили протидиверсійний катер «Суворовець», десантні катери «Акула», «Серна» і великий десантний корабель «Новочеркаськ», ще два такого ж класу – «Оленегорський горняк» і «Мінськ» – вивели з ладу, також пошкодили – патрульні корвети «Павло Державін», «Сергій Котов», середній розвідувальний корабель «Іван Хурс», малий ракетний корвет «Аскольд», протимінний розвідувальний корабель «Володимир Козицький», уперше за час війни – підводний човен «Ростов-на-Дону» та інші морські цілі. 31 січня вже 2024 року воїни підрозділу Group 13 ГУР Міноборони знищили з допомогою морських дронів ракетний бойовий корабель «Івановець».

На Сіверському та Слобожанському напрямках противник зберігає військову присутність у прикордонних районах, проводить активну диверсійну діяльність з метою недопущення перекидання наших військ на загрозливі напрямки, нарощує щільність мінно-вибухових загороджень вздовж державного кордону в Бєлгородській області.

Від постійного артилерійського вогню потерпає цивільне населення Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської та Миколаївської областей. Утім, Російська Федерація продовжує терористичні ракетні та авіаційні удари не тільки по військових, а й по цивільних об’єктах на всій території нашої держави. 

Трагічна статистика російської агресії

Організація Об’єднаних Націй визнала війну РФ проти України найсерйознішим збройним конфліктом в Європі від часів Другої світової війни. 

Від 24 лютого 2022 року в Україні загинуло 9 тисяч 700 цивільних, ще 11 тисяч дістали поранень, майже 7 тисяч зникли безвісти. Нині за кордоном шукають прихистку 6,3 мільйона українських біженців, за даними ООН.

Щодо дітей, то 523 неповнолітніх загинули, 1217 поранено, 2169 зникли безвісти; із 19546 депортованих у РФ повернути вдалося 388. Це – дані Національної поліції станом на початок лютого 2024 року.

За оцінками ООН, майже дві третини українських дітей були змушені покинути свої домівки, деякі – без дорослих. Півтора мільйона дітей перебувають під загрозою посттравматичного стресу та інших психічних розладів. Росія викрала майже 20 тисяч маленьких українців. Із них на батьківщину вдалося повернути тільки близько 400. 

Всесвітня організація охорони здоров’я зареєструвала в Україні від 24 лютого 2022 року до початку лютого 2024-го 1552 атак на заклади охорони здоров'я. Під обстрілами опинилися сховища медикаментів, устаткування, склади та транспорт, зокрема машини швидкої допомоги. Ці напади забрали життя щонайменше 112 осіб, зокрема медичних працівників і пацієнтів; ще більше людей отримали поранення. 

За час повномасштабного вторгнення зафіксовано понад три з половиною тисяч російських злочинів проти довкілля, які завдали збитків на суму понад 2 трильйони гривень. Сотні тисяч квадратних кілометрів землі потенційно забруднені мінами та снарядами. Такі дані оприлюднив Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль.

За інформацією Національної поліції України, від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну слідчі Національної поліції України розпочали 112 703 кримінальних проваджень за фактами вчинення на території України злочинів військовослужбовцями збройних сил РФ та їхніми пособниками. З них: понад 98 тисяч – за порушення законів та звичаїв війни, більше 9 тисяч – за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, понад 3 з половиною тисячі – за колабораційну діяльність, 86 – за фактами вчинення військовими РФ сексуального насильства та інші. На деокупованих територіях співробітники Нацполіції виявили 88 місць неволі та катівень, де росіяни незаконно утримували і катували людей: у Харківській області – 28; у Запорізькій – 26; Херсонській – 18; Донецькій і Київській – по 5; Сумській і Миколаївській – по 2; Чернігівській – 3.   

За даними Міністерства культури та інформаційної політики, за період з 24 лютого 2022 року до 25 січня 2024 року РФ зруйнувала або пошкодила 902 об’єкти культурної спадщини, з них 124 пам’ятки національного значення, 708 – місцевого значення, 70 – щойно виявлених. Пам’ятки архітектури складають 285 об’єктів, архітектури та містобудування – 269, історії – 213, архітектури, історії – 33, монументального мистецтва – 19, містобудування, монументального мистецтва – 17, археології – 18, архітектури та містобудування, історії – 38, містобудування – 5, науки і техніки – 2, садово-паркового мистецтва – 1, архітектури та містобудування, монументального мистецтва – 1, архітектури, монументального мистецтва – 1. Пам’ятки культурної спадщини пошкоджені або зруйновані у 17 областях, найбільше – в Харківській, Одеській та Донецькій областях.

За інформацією Міністерства освіти та науки, руйнувань від бомбардувань та обстрілів зазнали 3798 закладів освіти, 365 з них знищені повністю.

Тематичні ресурси і матеріали Українського інституту національної пам'яті

Інформаційні матеріали:

«Вистояли – переможемо!» – до річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну, які містять ключові повідомлення, історичну довідку, переліки тематичних матеріалів і деяких фільмів і пісень українських виконавців про сучасну  російсько-українську війну, а також відповідну презентацію. 

Визволені регіони: матеріали до річниці деокупації, які в різних форматах (історична довідка, доповнена фотографіями, історична карусель, відеоролик) розкривають головні епізоди битв за звільнення від російського окупанта населених пунктів Київщини, Житомирщини, Чернігівщини, Сумщини, Херсона, острова Зміїного, Харківщини та Миколаївщини.

До 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України – про історичний контекст війни; ключові повідомлення; хронологію початку війни; нормативно-правові акти України стосовно збройної агресії РФ; міжнародні правові акти, ухвалені у відповідь на російську агресію проти України; термінологічний словник; як говорити правильно; спогади учасників.

«Вертаємо своє» – до 5-річчя звільнення від російської окупації міст східної України. 

Інтерактивна карта повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Систематизує інформацію про перебіг російсько-української війни після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та її наслідки в регіональному вимірі. Ресурс створений і наповнюється командою фахівців Української жіночої варти та Українського інституту національної пам’яті.

Виставкові проєкти:

«Україна. Війна в Європі» – про історичні передумови сучасного російсько-українського протистояння, різні аспекти поточної фази війни після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, а також героїчний спротив українського народу, який тримає Україну в фокусі європейського інтересу.

«Кожен із нас – воїн» – спільний проєкт Сил територіальної оборони Збройних сил України та Українського інституту національної пам’яті про історичну тяглість національного спротиву українців, а також про сучасних захисників України – бійців територіальної оборони.

«Рашизм – це…» створена спільно Українським інститутом національної пам’яті, Центром стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, а також Національним меморіальним комплексом Героїв Небесної Сотні – Музеєм Революції Гідності. Розкриває зміст та характерні риси квазіідеології – рашизму: культ «скрєп» і культ вождя, імперський реваншизм і «побєдобєсіє», агресивна пропаганда та ксенофобія, розповідає про злочини, які здійснюють рашисти.

«Стерті з лиця землі» містить фото населених пунктів, перетворених російською армією на пустку і руїну, на Луганщині, Донеччині, Слобожанщині та Півдні України. У виставці використана інформація та відеоматеріали, надані Інституту Міністерством розвитку громад, територій та  інфраструктури України, Луганською, Донецькою, Миколаївською, Херсонською та Харківською обласними військовими адміністраціями, доповнені QR-кодами з посиланням на короткі відео знищених сіл і міст України, які додатково візуалізують весь жах та морок випаленої ворогом землі.

Фотовиставка «Героїчна оборона Донецького аеропорту (2014-2015)» – 9 банерів, які представляють близько 50 фотографій, зроблених «кіборгом» Русланом Боровиком, а також цитати-спогади захисника аеропорту Дмитра Вербича, що увійшли до його нової книжки «Точка неповернення». Кожен фотостенд показує перебування «кіборгів» у ДАПі з різних боків: умови, в яких знаходилися наші вояки, їхній побут і дозвілля, аеропорт зсередини, позиції, понівечені російськими солдатами будинки місцевих жителів, моменти відчаю і радості, а також обличчя тих, хто боронив свою землю.

Фотовиставка «Вертаємо своє» до 5-річчя звільнення міст сходу України – спільний проєкт Інституту та Укрінформу. У виставці використано 16 фотографій кореспондентів агенції, які розповідають про життя п’яти міст сходу України – Маріуполя, Слов’янська, Краматорська, Бахмута, Мар’їнки, що звільнених у 2014 році українськими військовими від окупації російськими найманцями. На світлинах представлена техніка та спорядження української армії на початку війни, зруйновані російськими бойовиками будинки в деокупованих містах та знищені українськими військовими позиції найманців. А, головне, обличчя військових, які звільняли українські міста Донеччини і Луганщини, захищаючи територіальну цілісність України. Ця виставка розповідає про героїзм і перемоги українських вояків.

«Донбас: переPROчитання образу», яка спростовує російські і радянські міфи про особливий статус Донбасу як окремого антиукраїнського регіону. Це – спільний проєкт Інституту та Національного музею історії України. 

Інфографіка «Чому українці та росіяни історично – не «братні народи». Проєкт Міністерства культури та інформаційної політики й Українського інституту національної пам’яті містить 9 банерів. Наприклад, Україна та Росія розвивалися за різних історичних умов, мали впливи різних сусідів; Україна – не «молодший брат»; Україна – європейська країна.

Рубрики на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, твіттер, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять»): «Героїчні історії російсько-української війни» (#fightforukraine), «Росія вбиває» (#росія_вбиває), «Росія знищує українську культурну спадщину» (#russiaruinsculture), «Загублене дитинство».

Патрони ЗСУ – рубрика на сторінках Інституту в соціальних мережах (фейсбук, інстаграм, телеграм-канал «Історія та пам’ять») під хештегом #ПатрониЗСУ представляє постаті, чиї імена мають у назвах бригади Збройних сил України. 

Російсько-українська війна: історичний контекст – розділ, де зібрано відеолекції, інфографіки, розлогі статті про різні аспекти в різні часи зазіхань Росії на українські землі, ресурси, історію. Інформація в цій рубриці постійно оновлюється відповідно до актуальних проблем.

Серія банерів про перший рік війни (у серії використані фото: Міністерство оборони України, Генштаб ЗСУ, Timothy Fadek, Christopher Occhicone, Dan Kitwood, Віктор Боринець, Salwan Georges, Thomas Peter, Гліб Гаранич, REUTERS).

Відеоматеріали:

Освітній проєкт «Діалоги про війну» – чотири 10-хвилинні відеорозмови учениці з ветеранами сучасної російсько-української війни на теми: «Що таке війна?», «Чому Росія прагне захопити Україну?», «Що таке сучасна російсько-українська війна?», «Повномасштабне вторгнення», а також методичні рекомендації.

Проєкт “Діалоги про війну. Повномасштабне вторгнення” – відеорозмова школярки з військовослужбовцем про передумови та перебіг повномасштабного вторгнення РФ в Україну, відсіч агресії, інформаційний захист.

Серія короткометражних документальних фільмів «Жінки, які загинули за Україну» – це проєкт Жіночого ветеранського руху за підтримки Інституту.

Цикл «Нескорені» – три короткі ролики, в яких про воїнів Української повстанської армії розповідають їхні нащадки, котрі нині на передовій боронять Україну від російської агресії.

«Історії місць війни» – відеофіксація спогадів людей, які пережили окупацію населених пунктів Київської області і стали свідками воєнних злочинів.

Фільм-реквієм «Імена на стінах» – документальний мініфільм про історію 11-річної Валерії Прокопенко та її односельчан із села Ягідного на Чернігівщині. В лютому–березні 2022 року вони пережили жахіття російської окупації.

«Свідчення про війну» – інтерв’ю з мешканцями Городнянської громади та міста Чернігова, що пережили окупацію та облогу. Проєкт реалізовується Інститутом спільно із миротворчою організацією ПАКС (PAX)–Нідерланди, Українським центром «Простір Гідності», ГО «Центр Доброчин» в межах програми «Зміцнення соціальної згуртованості та заснування суспільного договору у постраждалій від війни Чернігівській області». 

На основі спогадів було також створено вуличну виставку і брошуру із фрагментами 25 свідчень.

Видання Інституту:

Брошура «2014: початок російсько-української війни» – проєкт на основі інформаційних матеріалів Інституту до 5-річчя від початку збройної агресії Російської Федерації проти України. Містить два наративні напрями: історичний контекст і передумови російської агресії 2014 року; хронологія початку російсько-української війни, від окупації Криму до підписання Мінської угоди.

«Без ротації»;

«Воїни Дніпра: цінності, мотивації, смисли»;

«Дівчата зрізають коси». Книга про жінок на війні;

«Дівчата зрізають коси» англійською мовою / «Girls cutting their locks»;

«Волонтери: Сила небайдужих»;

«Капелани. На службі Богу і Україні»;

«Люди «сірої зони»: свідки російської анексії Криму 2014 року»;

«Люди сірої зони» англійською мовою / People of «The grey zone»;

«Усна історія російсько-української війни».

Звіт про проведення Тижня безпеки дорожнього руху

в Обуховицькому ліцеї

З 15 по 19 травня традиційно був проведений Тиждень безпеки дорожнього руху, метою якого є профілактика дорожньо-транспортного травматизму за участю дітей та усвідомлення необхідності вироблення навичок дотримання правил поведінки на дорозі.

В рамках тижня класними керівниками були проведені тематичні уроки та бесіди на теми «Твій друг – дорожній рух», «Пішоходом бути наука», «Молоде покоління за безпеку руху», «Безпека дорожнього руху – це життя» з використанням відеопрезентацій та навчальних мультфільмів. Також були організовані цільові прогулянки, екскурсії до проїжджої частини дороги та повторення всіх правил безпечної дороги додому.

       Здобувачі освіти 1-4-х класів в цікавій ігровій формі  повторили вже відомі правила дорожнього руху. На завершення були проведені руханки «Світлофор», «Стій!Увага!Йди!», яка не тільки закріпила вже вивчений матеріал, але й подарувала масу позитивних емоцій.

       17 травня був проведений єдиний національний урок «Безпечна дорога додому» з тем  основ безпеки дорожнього руху та запобігання травматизму внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

       Протягом тематичного тижня у фоє ліцею  була розміщена корисна  інформація для дітей та  дорослих.

Тиждень безпеки дорожнього руху 15 - 21 травня 2023 року

27 березня 2023 року в Обуховицькому ліцеї відбувся майсер-клас вчителя початкових класів Пархоменко Н.О. на тему «Лего-технології – чарівні цеглинки успіху».

Мета заняття:

Лего – одна з інноваційних технологій, яка допомагає створити нове освітнє середовище, підвищує мотивацію дітей до навчання, сприяє формуванню навичок наукової діяльності та винахідливості. Основний зміст технології – продемонструвати дитині за допомогою гри все те, на що вона здатна.

ПАМ’ЯТКА

«БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ»

ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ:

·  зберігати особистий спокій, не реагувати на провокації;

·  не сповіщати про свої майбутні дії (плани) малознайомих людей, а також знайомих з ненадійною репутацією;

·  завжди мати при собі документ (паспорт), що засвідчує особу, відомості про групу своєї крові та близьких родичів, дані про можливі проблеми зі здоров’ям (алергію на медичні препарати тощо);

·  знати місце розташування захисних споруд цивільної оборони поблизу місця проживання, місцях частого відвідування (магазини, медичні заклади тощо). Без необхідності старатися якнайменше знаходитись поза місцем проживання, та в малознайомих місцях;

·  при виході з приміщень, пересуванні сходами багатоповерхівок або до споруди цивільної оборони (сховища), дотримуватись правила правої руки (як при русі автомобільного транспорту) з метою уникнення тисняви. Пропускати вперед та надавати допомогу жінкам, дітям, літнім людям та інвалідам;

·  уникати місць скупчення людей;

·  не вступати у суперечки з незнайомими людьми, уникати можливих провокацій;

·  у разі отримання будь-якої інформації від органів державної влади про можливу небезпеку або заходи щодо підвищення безпеки передати її іншим людям (за місцем проживання, тощо);

·  посилювати увагу і при появі озброєних людей, військової техніки, заворушень, засобів масової інформації сторони-агресора негайно покидати цей район;

·  якщо ви побачили осіб, які не орієнтуються на місцевості, розмовляють з акцентом, мають нехарактерну зовнішність, здійснюють протиправні і провокативні дії або проводять незрозумілі роботи, – негайно поінформуйте правоохоронні органи, місцеву владу, військових;

·  у разі потрапляння в район обстрілу сховайтесь у найближчу захисну споруду цивільної оборони, сховище (укриття). У разі відсутності пристосованих сховищ, для укриття слід використовувати нерівності рельєфу (канави, окопи, заглиблення від вибухів тощо). У разі раптового обстрілу та відсутності поблизу споруд цивільного захисту, сховища і укриття − треба лягти на землю головою в сторону, протилежну вибухам. Голову прикрити руками (за наявності для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Не виходьте з укриття до кінця обстрілу;

·  надавати першу допомогу іншим людям у разі їх поранення. Викликати швидку допомогу, представників ДСНС України, правоохоронні органи або військових;

·  у разі, якщо ви стали свідком поранення або смерті людей, протиправних до них дій (арешт, викрадення, побиття тощо), постаратися з’ясувати та зберегти якнайбільше інформації про них та обставини події для надання допомоги, пошуку, встановлення особи тощо. Необхідно пам’ятати, що ви самі, або близькі вам люди також можуть опинитись у скрутному становищі і потребуватимуть допомоги.

НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ:

·        підходити до вікон, якщо почуєте постріли;

·        спостерігати за ходом бойових дій;

·        стояти чи перебігати під обстрілом;

·        конфліктувати з озброєними людьми;

·        носити армійську форму або камуфльований одяг;

·        демонструвати зброю або предмети, схожі на неї;

·        підбирати покинуті зброю та боєприпаси.

КОМЕНДАНТСЬКА ГОДИНА

Комендантська година – це заборона перебування людей у визначений час на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень.

Перепустки і посвідченні видаються військовою комендатурою. Саме перепустки дозволяють перебувати на вулиці на період комендантської години. Перепустки, дійсні тільки в межах території, де запроваджено комендантську годину. Для пересування населеним пунктам громадянам необхідно завжди мати при собі документ, що посвідчує особу, подбати, щоб цей документ був доступним, адже мобільні додатки можуть працювати нестабільно.

Перевіряти документи і, відповідно, встановлювати правомірність перебування на вулицях під час комендантської години – повноваження патрулів. Хто входить до патрулів, вирішує місцева влада.

Такі патрулі мають право, зокрема:

·  перевіряти в осіб посвідчення, документи, що посвідчують особу, та перепустки, а в разі їх відсутності – затримувати осіб та доставляти в органи або підрозділи Національної поліції; за потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, які ними перевозяться;

·  вилучати в осіб предмети, які є знаряддям, засобом або предметом правопорушення, і передавати їх органам або підрозділам Національної поліції;

·  застосовувати відповідно до законодавства заходи фізичного впливу, зброю і спеціальні засоби;

Відповідальність за порушення режиму комендантської години. За відмову від виконання законного розпорядження або вимоги патруля загрожує штраф, громадські чи виправні роботи або адміністративний арешт до 15 діб. Якщо порушник вчиняє опір – йому загрожує штраф 17–34 тисячі гривень або позбавлення волі до 5 років. Передбачена відповідальність за поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку – штраф або виправні роботи.

ПОВІТРЯНА ТРИВОГА

Як дізнатися про повітряну тривогу. З метою привернення уваги населення до сигналів оповіщення цивільного захисту вмикаються електричні сирени. Лунає протягом 2-3 хвилин.

Після цього у мовному режимі через засоби масової інформації (вуличні гучномовці, радіо, телебачення тощо) до населення доводиться сигнал «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА» та порядок дій за цим сигналом.

З моменту подачі сигналу «ПОВІТРЯНА ТРИВОГА» до початку нападу може минути лише кілька хвилин. Використайте цей час максимально ефективно.

Після сигналу «повітряна тривога»

Якщо ви вдома:

1. Ввімкніть телевізор, радіоприймач, уважно прослухайте інформацію.

2. Якщо є можливість попередьте сусідів та одиноких людей, що мешкають поруч.

3. Зачиніть вікна, вимкніть усі електричні та нагрівальні прилади, перекрийте квартирний газовий вентиль, загасіть печі, вимкніть світло.

4. Швидко одягніться та одягніть дітей (перевірте наявність пришитих із внутрішнього боку одягу у дітей дошкільного віку нашивок на яких зазначено: прізвище, ім’я, по-батькові, адреса, вік, номер домашнього телефону).

5. Візьміть: індивідуальні засоби захисту; особисті документи; завчасно підготовлений запас продуктів і води; кишеньковий ліхтар та найкоротшим шляхом дістаньтесь до найближчої захисної споруди.

Якщо ви в громадському місці:

1.   Вислухайте вказівки адміністрації.

2.   Дійте у відповідності з ними – ідіть у зазначені сховища або укриття.

Якщо ви в транспорті:

1. Попросіть водія зупинити транспортний засіб.

2. Вийдіть з транспортного засобу та рухайтесь в напрямі протилежному від багатоповерхівок та промислових об’єктів (парку, скверу, пустиря).

3. Швидко, без паніки займіть місце у захисній споруді (сховищі, підвальному приміщенні).

ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНІ ЗНАХІДКИ

Під вибухонебезпечними предметами слід розуміти будь-які пристрої, будь якого вигляду та форми, підозрілі предмети, які здатні за певних умов (або при дії на них) вибухати.

Особливо треба бути уважними поблизу військових частин та полігонів, у місцях масового перебування людей, на залізничних станціях, містах зберігання металобрухту.

Вибухонебезпечними предметами є боєприпаси – це військово-технічні вироби одноразового вживання, призначені для поразки живої сили та техніки.

До боєприпасів відносяться:

– бойові ракети та їх фрагменти;

– авіаційні бомби;

– артилерійські боєприпаси (снаряди, міни);

– інженерні боєприпаси (протитанкові і протипіхотні міни);

– ручні гранати;

– стрілецькі боєприпаси (патрони до пістолетів, автоматів, гранатометів).

– освітлювальні, імітаційні, спеціальні ракети;

– вибухові пакети та петарди, освітлювальні, сигнальні ракети;

– димові гранати та шашки.

При виявленні (знаходженні) вибухонебезпечних предметів ЗАБОРОНЕНО:

·      наближатися до предмету;

·      пересувати його або брати в руки;

·      кидати, ударяти по ньому, намагатися розбирати;

·      розпалювати поряд багаття або кидати в нього предмети;

·      приносити предмет додому у школу.

Необхідно негайно повідомити міліцію про знахідку або зателефонувати на безкоштовні телефонні номери 101 або 102!

Практично всі вибухові речовини отруйні, чутливі до механічних дій і нагрівання. Поводження з ними вимагає граничної уваги і обережності!

Пам’ятайте! Розмінуванням, знешкодженням або знищенням вибухонебезпечних предметів займаються тільки підготовлені фахівці-сапери, допущені до цього виду робіт.

При знаходженні вибухонебезпечного пристрою:

1.   Негайно повідомите чергові служби органів внутрішніх справ, цивільного захисту.

2.   Відмітьте підручними предметами його місцезнаходження.

3.   Не підходьте до предмету, не допускайте до знахідки інших людей.

4.   Припинити всі види робіт в районі виявлення вибухонебезпечного предмету.

5.   Дочекайтеся прибуття фахівців, вкажіть місце знахідки та повідомте час її виявлення.

Пам’ятайте! Одна з основних причин нещасних випадків з вибуховими пристроями – грубе порушення елементарних правил безпеки.

АРТИЛЕРІЙСЬКІ ОБСТРІЛИ

Артилерійський обстріл – один із найбільш небезпечних видів вогневого враження під час воєнних конфліктів, в результаті якого можлива велика кількість випадкових жертв серед населення.

Якщо обстріл застав вас на вулиці

Якщо артилерійський обстріл застав вас на вулиці, негайно ляжте на землю (канаву, яму), щільно притулитися до якогось виступу: бордюру, клумби, забору або якоїсь бетонної конструкції та накрийте голову руками (за наявності для прикриття голови використовувати валізу або інші речі). Найчастіше причиною поранення є не пряме влучення снаряду, а результат попадання уламків та вплив вибухової хвилі. Снаряди та міни відриваються в верхньому шарі ґрунту, уламки після підриву летять на висоті 30-50 см. над поверхнею землі.

Якщо обстріл застав вас в будівлі

Негайно зійдіть в підвал, у випадку якщо підвал, відсутній або зачинений зайдіть до сусідів на першому поверсі. Існує правило: чим нижче спустишся, тим безпечніше. Як правило снаряди попадають в верхні поверхи.

Якщо артилерійський обстріл застав вас у будинку зненацька і не лишилося часу зреагувати, швидко йдіть в кімнату віддалену напряму звідки ведеться обстріл. Лежачи або сидячи притуліться до несучої стіни, не стійте напроти. Найчастіше осколки потрапляють у приміщення через вікна. Якщо є можливість завчасно заклейте скло вікон скотчем або забарикадуйте шафами, це врятує вас від уламків скла. Якщо обстріли є постійними, необхідно завчасно забарикадувати вікна мішками з піском, важкими меблями, речами.

Якщо під час обстрілу ви знаходитися в транспорті (автобусі, тролейбусі, трамваї)

1. Попросіть водія зупинити транспортний засіб.

2. Вийдіть з транспортного засобу та відбіжіть від дороги в напрямі від багатоповерхівок та промислових об’єктів, ляжте на землю та закрийте голову руками.

Якщо вибухи застали вас у дорозі на власному автомобілі – не розраховуйте, що на авто ви зможете швидко втекти від обстрілу. Зупиніться вийдіть з автомобіля та відбіжіть якомога далі від дороги.

Загальні вимоги до укриття.

Воно має бути заглибленим і разом із тим знаходитися подалі від споруд, які можуть обвалитися на вас зверху при прямому попаданні, або можуть спалахнути. Ідеальний захист дає траншея чи канава (подібна до окопу) глибиною 1-2 метри, на відкритому місці.

Укритися під час артилерійського обстрілу можна:

· у спеціально обладнаному бомбосховищі;

· у підземному переході;

· в будь-якій канаві, траншеї, ямі, у «воронках», що лишилися від попередніх обстрілів

· вздовж високого бордюру чи підмурку паркану;

· в трубі водостоку під дорогою;

· в оглядовій ямі гаражу, станції технічного обслуговування.

Неможна використовувати для укриття

· під’їзди будинків,

· місця під технікою (вантажівкою, автобусом);

· непідготовлені для укриття підвали;

· проходи поміж штабелями, контейнерами, будівельними матеріалами.

Після закінчення артилерійського обстрілу

Зачекайте приблизно 10 хв. Обережно підніміться, уважно огляньте місцевість навколо себе, пересувайтесь не кваплячись та уважно оглядайте маршрут руху, ноги ставте на вільну від уламків поверхню. Не піднімайте з землі незнайомі вам предмети. Снаряди можуть бути касетними і місцевість може бути замінована. Бойові елементи касетних боєприпасів та снаряди які не підірвалися можуть вибухнути від найменшого дотику.

ВАЖЛИВО! Якщо до вас завітають невідомі люди, які заявлять, що в умовах військового стану вони повинні перевірити вашу оселю або конфіскувати майно, вам необхідно:

1. Вимагайте у людей документи, за необхідності викликайте поліцію.

2. Уточнюйте дані співробітника, та перевіряйте цю інформацію, зателефонувавши 102.

3. Пам’ятайте, Президент України наголосив, що після запровадження воєнного стану не будуть застосовуватися жодні обмеження конституційних прав і свобод громадян нашої держави!

ПАМ’ЯТАЙТЕ ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ В СОЦМЕРЕЖАХ:

·        не додавати в «друзі» нових людей;

·        не заходити в Інтернет за невідомими і підозрілими посиланнями;

·        не викладати в мережі свої особисті дані та фото;

·        вимкнути на телефонах геолокацію.

                                                                    Як говорити з дитиною про війну 

Дати дитині відчуття безпеки

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Давати тілесний контакт

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

Підготуватися до розмови

Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Проговорювати рутинні речі

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Нагадати, хто є поруч з дитиною

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

На небезпечній території повторювати план дій

Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. 

Показати згуртованість солдат

Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

Дозволити почуття

Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Зі школярами ділитися своїми думками

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

Долати внутрішній конфлікт діалогом

Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини. Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками — це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Не формувати упередження

Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.

Не закріпити негативні реакції

Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.

Емоційний стан важливіший за слова

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.

Звернути увагу на зміни в поведінці дитини

Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. 

У дитини ще немає розуміння контексту, власного інструментарію для психічного опрацювання інформації, і тоді лімбічна система мозку дає свої сигнали. А вона відповідає, зокрема, за емоційно-мотиваційну сферу, наприклад, агресію, страх, за навчання, пам’ять, формування біологічних фаз сну. І тоді дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати, їй сняться жахи. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.

За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти

Якщо ви бачите тривожні сигнали, можна спробувати дати раду самим, у першу чергу повернути чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі. Треба пробувати говорити з дитиною, питати: «Ти щось побачив, що тебе вразило? Щось трапилось у школі?» Але дитина може не пам’ятати, психіка може витіснити побачене. У моїй практиці так бувало, що ні батьки не знали, ні дитина не могла пригадати, що трапилося, а в процесі арттерапевтичних вправ причина проявилася. Коли тривога виходить на свідомий рівень, її можна взяти, трансформувати, намалювати, замкнути, покласти в скриню і потім з нею щось робити.

Грати

Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.

Слухати дитину уважно

Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».

Дати імпульс на дію

Після кількох діб у бомбосховищах діти і дорослі відчувають безпорадність. Важливо вселяти розуміння, що хоча б трохи, якийсь мікропроцес від них залежить. Можна написати листа, намалювати листівку солдатам і запостити в соцмережах, надіслати допомогу солдатам. Багато залежить, у що вірить родина: якщо це прийнятно, можна помолитися, хай навіть своїми словами.

Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці

Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.

Придумати власні ритуали

Із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.

Називати речі своїми іменами

Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.

Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки

Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить — що відбувається з душею. Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».

У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого

Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.

Контейнувати почуття

Важливо, щоб був хтось, хто може контейнувати почуття дитини — тобто назвати їх, прийняти почуття, які є нестерпними для дитини. Сказати: «Я бачу, як тобі погано. Мені теж важко. Ти можеш плакати, ти можеш горювати, я буду з тобою». Говорити про те, що відчуває дитина. Проговорювати знову і знову те, що відбувається, плакати разом, горювати разом.

Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем

Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну. Може з’явитись аутоагресія — ушкодження самого себе. Тоді дитина буде бити, різати себе, обкушувати собі шкіру, нігті. Це все — привід звернутися до фахівця.