Боротьба за незалежність України завжди була головним критерієм гідності нашого народу. Усім сьогоднішнім поколінням українців випало на долю продовжити шлях цієї боротьби. Сьогодні найкращі сини і доньки України забезпечують її життя і розвиток в умовах важкої війни з російським агресором.

Присмак війни сьогодні на вустах у кожного українця. З особливою шаною ми думаємо про наших воїнів, які захищають країну, та з особливим болем згадуємо загиблих героїв.

23 жовтня 2024 р., в рамках міського історико – патріотичного проєкту «Надійний захист Україна має», у гуртку «Юні друзі природи» (керівник – Телега О.І.) пройшла зустріч з особливим гостем – старшим солдатом 299 – ої аеромобільної штурмової бригади – Латишевим Денисом Валерійовичем.

Денис військовослужбовець, який став на захист країни з перших днів війни. Зустріч проходила на базі Миколаївської гімназії № 45.

Під час зустрічі Денис Валерійович розповів про виклики, з якими стикалися він та його побратими. Його спокійний тон і ясність у сприйнятті подій демонстрували неймовірну силу духу та витримку.

Гуртківці були вражені його стійкістю та оптимізмом. Ця зустріч стала справжнім уроком патріотизму та мужності. Військовий підкреслив, наскільки важливо залишатися вірним своїм ідеалам, підтримувати одне одного і не здаватися, навіть у найскладніші часи. Вихованці гуртка задавали питання, на які він відповідав спокійно, ділився своїми думками про те, що означає бути українцем у цей важкий час.

Зустріч з військовослужбовцем стала важливою подією не лише для здобувачів освіти, а й для викладачів і керівників гуртків. Вона нагадала всім про ціну свободи та миру, за які борються наші захисники. Такі зустрічі формують нашу свідомість, спонукають до дій і надихають на те, щоб цінувати кожен день, проведений у мирі.

Вдячність та повага до всіх, хто бореться за нашу країну — це те, що ми не повинні забувати. Зустрічі, подібні до цієї, сприяють формуванню сильної патріотичної свідомості у молоді, адже справжня сила України — це її народ.

23 жовтня 2024р у Будинку творчості дітей та юнацтва Інгульського району відбулась цікава зустріч вихованців Ансамблю домристів (керівник Худякова Т.С.) з поважним гостем, солдатом 299-ої аеромобільної штурмової бригади — Цапом Олександром Сергійовичем. Гуртківці зустріли воїна з хлібом і сіллю, патріотичними піснями та віршами.

Під час зустрічі юні музиканти дізналися багато нового і цікавого. Відповідаючи на запитання присутніх, пан Олександр намагався в доступній формі розповісти про свої солдатські будні, про те, як він і його побратими йшли в наступ і боронились, про солдатську дружбу. Вшанували хвилиною мовчання і воїнів-земляків, які «душу й тіло поклали за нашу свободу». Його розповіді вражали кожного з присутніх, в них були і страшні реалії війни, і жарти.

Всі учасники заходу висловили слова подяки і шани за його мужність, силу волі, витривалість.

Щирі слова подяки військовослужбовцю за вірність, служіння Україні та її захист висловила керівниця Ансамблю – Тетяна Сергіївна Худякова.

Наприкінці зустрічі гуртківці щиро подякували Захиснику за те, що він, не шкодуючи власного життя, захищає мир та спокій Українців, боронить рідну землю від нападників та вручили йому малюнки та листи з побажаннями. Діти написали найщиріші слова подяки та підтримки у своїх листівках, висвітлили свої найтепліші побажання в малюнках.

Під час таких зустрічей з героями, які сьогодні пишуть історію нашої Батьківщини, не викликає сумніву, що український народ вистоїть і неодмінно переможе!

Події останнього часу у котрий раз довели, що український народ неможливо подолати. Вони тільки об’єднали нас, збудили в кожного з нас почуття щирого й глибокого патріотизму, дали змогу проявити себе безкорисливими, щедрими, готовими на все заради незалежності та кращого майбутнього нашої держави. Горді, що маємо таких земляків. Залишайтеся здоровими, живіть під мирним небом, повертайтесь живими. Низький уклін і шана ВАМ наші захисники! СЛАВА УКРАЇНІ!!!

«Незламні. У війни жіноче обличчя?»

«Біль нашого буття»

На передньому плані зображена молода українська дівчина, її очі сповнені глибокого болю та смутку. В її погляді відчувається тягар пережитих втрат і випробувань. Вона стоїть на тлі жовтого українського поля та блакитного неба, як символу нашого прапора. Позаду в небі видно силуети військових літаків, що мчать у бік горизонту, створюючи драматичний контраст між мирним образом дівчини та жорстокою реальністю війни. Світло падає на її обличчя, підкреслюючи гіркоту та водночас невимовну ніжність, яка виражає незламний, але поранений дух українського народу.

«З надією у перемогу, з вірою у військових»

Військовослужбовець – людина відважна, яку поважають і пишаються. Зустріч з військовим показала нам іншу сторону людей у формі. Вони можуть бути  слабкими і чуйними, також хвилюватися за своїх побратимів. У кожного військового своя історія. Ми дякуємо їм за можливість займатись творчістю,  мати щасливе дитинство, жити звичайним життям, доки вони нас обороняють ціною свого.

« Крила надії »

Біль,страх, розчарування,втрати,байдужість,безвихідь – це слова синоніми… Розповідь військового дала змогу відчути  весь біль війни, те, що країну потрібно захищати від ворога, любити її, цінувати своє життя та життя наших воїнів. Мир – це те, що так необхідно зараз кожному з нас! Здоров’я,спокій і перемога потрібна кожному українцю. Нехай наші воїни матимуть крила, крила надії, які будуть давати силу стояти на сторожі нашої країни!

«Воюю за волю та кращу долю матінки України»

Моя розповідь буде про справжнього Героя, справжнього Захисника України, Василя Вікторовича Дзюбана.

Василь Вікторович- солдат Збройних Сил України, учасник російсько- української війни. Мобілізований в березні 2014-го року. Служив на кордоні з окупованим Кримом, водій евакуаційного відділення. Брав участь у боях в складі 79-ї аеромобільної бригади — Волноваха, Слов'янськ, Красний Лиман, Зеленопілля. Під Красним Лиманом прийняв перший бій — колона потрапила у засідку, вивозив поранених.

 За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

З початком повномасштабного вторгнення ворожої Росії на територію України  у  лютому 2022 році наш герой знову опинився на передовій.

В ході розмови Василь Вікторович розповів цікаву історію, фрагмент зі звичайного дня  військової людини. Про яку я хочу із задоволенням з вами поділитись.

Наш захисник жартуючи натякнув, що в армії  завжди дефіцит солодкого. В меню  на кожен день різні каші, бутерброди, котлети… А ось саме  поласувати смаколиками не вдавалося.

Якось увечері почули знайомий звук: безперервний потік противного дирчання. Здавалося, небо гуло, звідусіль щось летіло. Цілий рій шахедів рухався в одному напрямку.

Майже до ранку було чути постріли з наших територій у небо. Відбувши бойове завдання, Василь Вікторович разом з хлопцями зі своєї бригади на ранок були втомлені та виснажені…  

Заходять до бліндажу… і тут на їх чекає приємна несподіванка. Кухар  приготував вівсяні пластівці із згущеним молоком.  

«Мрія здійснилась! Нашій радості не було меж. Тішились мов діти, споглядаючи одне на одного!,- розповідає із захопленням Василь Вікторович.

Історія про армійські будні  хоч і дотепна, каже наш герой, проте, насправді, сумна і показова, бо ілюструє чимало проблем, з якими стикаються наші бійці на передовій.

Наш захисник, він справжній, незламний, непереборний!

 В його очах сум, війна, біль, страждання, втрата своїх побратимів. Та незважаючи на все, життя продовжується, маємо вірити в Перемогу та жити заради майбутнього України.

Коли ми з ним говорили про життя, про службу, про втому і про майбутнє. Василь Вікторович дістав з кишені телефон і показував фото з дитячими малюнками на стіні їхньої позиції: мотанка у вінку, хлібина з колосками, тризуб і маленька дівчинка біля державного прапора.

Такі моменти змушують щемити серце, пробуджують віру, надію та сподівання на кращу долю нашої неньки- України. І завдяки  героїзму таких людей, на прикладі Василя Вікторовича Дзюбана, мусимо вистояти, не зламатися, і обов’язково перемогти! Низький Вам, уклін, щирі побажання здоров’я! За наш спокій, за можливість жити та навчатися!!!

«Абетка війни/фрагменти»

один день думок з фронту

А

Аааа-ааа, – кричить новонароджене немовлятко

Аааа, – кричить поранений

Аптечка – те, що допоможе в бою

Викинь їжу, візьми аптечку, візьми набої

Адреналін – те, чого тепер важко позбутись

Б

Братерство бійців – безмежна броня Батьківщини,

Биті болем будні, біль боронить більше благ.

Буремні бурі битв, біля берегів безкраїх.

Братерство береже бійців, б’ючись без зради.

В

Ввввиииє, вввввв иииии єєє повввітряна в тилу

Вввввииииють, вввв ииии ююють вввибухи в бою, коли чуєш –

це не по тобі

Вийти, вийти би в поле, не озираючись

Лягти, лягти би на землю, не перевіряючи

Дивитись би у небо високе, не видивляючись, переливаючись у нього

у синю високу чашу...

Г

Голоси рідних

Ґ

Ґрунт під ногами

Ґрунт хлюпає, скреготить, ґелґоче

Відштовхнутись від нього

Рушити землю разом із ворогом – назад, на схід

Вкопатись по саму маківку, в ґрунт

Щоб зрости

Д

Заїла платівка на літері д д д д д д д

е моя каска

в кущах біля д д д д альнього бройлера

що лапки загубив пі д д д час втечі

евакуації поранених

та за д д ні д-ва

бухгалтерія

Відео-інтерв'ю «Надійний захист Україна має!»

«День бійця»

«Дрон камікадзе»

«Котик Фенікс»

«Допомога побратимам»

«Цікава зустріч»

Малюнок «Ми духом сильні, волею, мечем»

Військовослужбовця Бочкура Михайла Вікторовича з Центрального району Миколаївської області (мікрорайону Матвіївка) нагородили похвальною грамотою «За мужність».

Це наш односелець, випускник нашої школи.

Урочисте нагородження відбулося в Миколаївській ОВА, подяка особисто була вручена захиснику.

Герою подякували за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.

Захисник добровільно вступив до лав територіальної оборони.

Під час служби Бочкур М.В. потрапив під артилерійський обстріл, виконуючи бойове завдання на Донбасі, де його бойвий підрозділ тримав оборону всього за 150 метрів від російських позицій.

Після отримання численних поранень був відправлений до госпіталю.

Наразі військовослужбовець працює в ТЦК та СП.

Вірш «Солдату»

Мистецьке вітання захисникам  та захисницям