дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225
(з 12.00 до 16.00)
гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000
гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20
Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103
Національна поліція України 102
правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103
гаряча лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефона, 116 111 – для мобільного)
Центр соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді вашого міста, або району
Щорічно в УКРАЇНІ з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться ВСЕУКРАЇНСЬКА АКЦІЯ «16 ДНІВ ПРОТИ НАСИЛЬСТВА»!
Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Проблема насильства над дітьми свідчить про необхідність ретельного вивчення й розробки профілактичних заходів, спрямованих на її вирішення, оскільки діти є найбільш незахищеною, найуразливішою й майже повністю залежною від дорослих частиною суспільства.
Шістнадцятиденний період кампанії охоплює наступні важливі дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями
5 грудня – Міжнародний день волонтера
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі
10 грудня* – Міжнародний день прав людини
ТЕХНІКИ САМОДОПОМОГИ ВІД УКРАЇНСЬКИХ ЗІРОК
https://howareu.com/materials/skazhy-chesno-ty-iak-tekhniky-samodopomohy-vid-ukrainskykh-zirok
У коротких відеороликах 8 українських знаменитостей розповіли про страхи та емоції, які вони переживають через повномасштабне вторгнення Росії. Також вони поділились техніками самодопомоги, які кожен із нас може використовувати у повсякденному житті.
Як зняти стрес і відновити емоційний баланс в сучасних надскладних умовах життя
Безперечно, війна та її наслідки мають серйозний вплив на психологічний стан мешканців як прифронтових міст і сіл, так і тих, що знаходяться у відносному тилу. А тому підтримка оточуючих та самопідтримка є наразі надзвичайно важливими для кожного українця. Дорослі та діти за посиланням можуть переглянути серію коротких відео від Інни Горбенко– психологині та кандидатки педагогічних наук. У своїх мінілекціях фахівчиня розповідає про практичні інструменти та техніки, завдяки яким можна допомогти собі й дитині зняти стрес і відновити емоційний баланс. Загалом, для користувачів доступні 5 відео:
Відео 1. Як пояснити дитині що відбувається в час війни?
Відео 2. Як підтримати дитину, сім’я якої змушена була залишити домівку?
Відео 3. Як допомогти дитині заснути? Що робити, коли дитині наснився кошмар?
Відео 4. Що робити, коли ігри дитини стали більш агресивними?
Відео 5. Техніки зцілення для дітей
*Що таке ментальне здоров’я?*
https://www.youtube.com/watch?v=yLyvB4L7bkE&list=PLwL4PWi8_YrcStHKFL77RGQOun_avQG-x&index=6
*Плекаємо стійкість* https://www.howareu.com/#section-first-aid-kit
*Як допомогти дитині бути стійкішою?* https://www.howareu.com/#section-help-child-text
*Техніки самодопомоги:*
https://www.youtube.com/playlist?list=PLwL4PWi8_YrcStHKFL77RGQOun_avQG-x
*Анкетування* - коли відвідувач має можливість пройти простий тест (за допомогою QR-коду) щодо психоемоційного стану.
*https://drive.google.com/file/d/1KBE1dQen3N6OvPaUoEKU8VRGww7TJUi1/view?usp=sharing*
Якщо є сумнів, карати чи не карати – НЕ карати!
Неприпустимо навіть шльопати дітей молодше 3-х років, адже це загрожує деформації особистості, пригнобленню активності, формуванню неврозу, страху;
Неприпустимо карати та навіть погрожувати знаряддям покарання, задавати болю і страху будь-якими іншими насильницькими діями (крутити вуха, скубти) – це прояви садизму;
Неприпустимо систематично погрожувати покаранням у будь-якій формі, навіть натяком, рухом або поглядом;
Неприпустимо приниження гідності – дитина втрачає віру в себе, своє власне “Я”;
Неприпустимо дорікати дітям тільки за те, що Ви не в настрої, засмучені, роздратовані з якихось своїх причин, хворі, і Ваша власна неврівноваженість поза контролем.
Любов – найкращий засіб виховання!
Правила педагогічного спілкування:
проявляти незмінну доброзичливість щодо учня, незважаючи на його репутацію і статус;
давати критичну оцінку конкретних дій, а не особистості в цілому;
здійснювати контроль за емоційною тональністю розмови з учнями;
бути готовим визнати свою помилку;
виявляти до дитини терпимість;
визнавати право дитини бути несхожою на інших;
проявляти емпатію, прагнути зрозуміти дитину, дивитися на проблему з її позицій, її очима;
акцентувати увагу на позитивних якостях дитини;
дисциплінувати клас за допомогою непрямих дій – переключення уваги, жарту;
бути оптимістом.
Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ
Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.
Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.
"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.
Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ
Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.
У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.
Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ
Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.
Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.
Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.
Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.
Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.
Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.
Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.
Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.
Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ
Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.
Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.
У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.
Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.
Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.
Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.
ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ
Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ
Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, якабулить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.
Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.
Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".
Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.
Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.
Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.
Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.
Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки.