Михайло Андрійович Носаль

…сільський священник, а затим його послідовник-син зуміли зірвати давні-предавні замки над недовірою до зцілення лікарськими рослинами, стати одними з фундаторів в Україні народного природного зцілення…

Є. Шморгун

Михайлу Андрійовичу Носалю судилося прожити на цьому світі 64 роки, з яких 40 літ бути священиком на Холмщині, Могильовщині, Волині. Останні 20, аж до кончини у 1950 р. ─ на Рівненщині. Бог покликав Михайла слугувати церкві й дав йому дар глибинного розуміння природи, кожної рослинки і квіточки, що має бути в єдиній гармонії з людиною. Все свідоме життя Носаль вивчав рослини і їх цілющі властивості та мріяв подарувати людям книгу.

Народився М. А. Носаль 12 квітня 1886 р. в с. Розлопи Люблінської губернії (тепер Польща) в українській селянській православній сім'ї. Закінчив у 1903 р. духовне училище у Варшаві, а згодом православну духовну семінарію у Холмі. Отримав сан священика в 1911 р. і парафію в с. Ольховець, а потім в с. Луковськ Холмського повіту.

З початком Першої світової війни родина Носалів змушена була евакуюватись в глиб Росії, де в с. Високий Борок Могильовської губернії до 1922 p. М. Носаль був священиком і одночасно наполегливо займався вивченням, збором і сушінням лікарських рослин, створюючи відповідні артілі із сушарнями.

У 1922 р. М. Носаль повернувся на Волинь ─ спочатку служив у церквах сіл Пулемець і Бубнів Волинського воєводства, а з 1929 р. ─ у Свято-Іллінській церкві м. Дубна. М. Носаль разом із дружиною Катериною дали життя чотирьом дітям, які зростали в домі, де панувало добро, любов до книг, інтелігентність і мудрість батьків.

Михайло Носаль намагався поширювати свої знання, ділитися ними з усіма, хто цього потребує. Так, у 1926 році він стає учасником рільничої виставки в Познані, за що був нагороджений срібною медаллю. А роком раніше священика Михайла Носаля духовне керівництво Волинської єпархії нагородило «Золотим наперсним хрестом». У 1928 році за підписом міністра сільського господарства Польщі він одержав похвального листа за участь у промислово-рільничій виставці у Володимирі-Волинському у розділі «Плантації лікарських рослин».

Наступним етапом життя Носалів стало Дубно, куди отця Михайла призначили настоятелем Свято-Іллінського собору у 1929 році.

З лютого 1935 р. протоієрей Михаїл Носаль був призначений настоятелем Свято-Успенської церкви в Рівному. Родина оселилася в будинку неподалік церкви (нині вул. Шевченка, 117). Старожили вул. Шевченка з глибокою теплотою і вдячністю згадують батюшку Носаля і його родину.

До священика і травника М. Носаля звертались сотні людей за допомогою і ніхто не залишився поза увагою його доброго серця і мудрості знавця народної медицини. Приходили до оселі священика рівняни, приїжджало багато людей із навколишніх сіл. А ще Носаль у передвоєнні часи викладав в школі Слово Боже і встигав із школярками до Почаєва поїхати, і піти з ними на околиці Рівного, щоб навчити зілля лікарське збирати.

Пережив і важкі 40-і воєнні роки, слугуючи церкві та людям. У 1942 p. M. Носаль звертається до видавництва «Волинь» з переконливим проханням видати окремою книгою його багаторічне надбання про лікарські рослини і способи їх застосування в народі. Книга тоді не вийшла, але журнал «Сільський хлібороб» у декількох номерах друкував матеріали М. Носаля «Скарби Волині ─ лікарські рослини».

М. А. Носаль помер у 1950 р. Його останнім прихистком стало кладовище на околиці с. Тютьковичі. Світлій пам'яті великого травознавця і священика у серпні 2001 р. біля дзвіниці Свято-Успенської церкви у Рівному було урочисто відкрито й освячено пам'ятний знак.

Батькову науку, мудрість і досвід успадкував і продовжив його син Іван, який став визначним ботаніком і просвітителем, природолюбом і природознавцем. Саме І. М. Носаль у 1958 р. при активній допомозі вченого академіка-мікробіолога В. Дроботька зміг видати першу книгу Носалів «Лікарські рослини і способи їх застосування в народі». Книга рівненських травознавців Носалів перевидавалася декілька разів. Ця книга надзвичайно цінна своєю науковою основою, перевіреними сотні разів рекомендованими авторами фітозборами, вона стала справді книгою для народу.

У 2003 році в Рівненському краєзнавчому музеї відбулася перша виставка під назвою «Життєпис фундаторів народного зцілення Волині М. А. та І. М. Носалів», яка розповіла про травознавців і цілителів Носалів. Її ініціатор, а заодно натхненник і втілювач Галина Данильчук зазначає: «Насамперед варто завдячити родині Івана Носаля, і особливо дружині Світлані Всеволодівні, котра передала мені для оформлення експозиції просто унікальну колекцію матеріалів…». Раритетами виставки стали рукописи книжок старшого та молодшого травників, метричні свідоцтва, документи із сімейного архіву. У тому числі й ті, які яскраво засвідчують діяльність сільського батюшки протягом 1919–1931 років у союзі кооператорів зі створення артілей для заготівлі лікарських рослин.

6 жовтня 2004 року згідно рішення №1003 Рівненської міської ради Михайлу Андрійовичу Носалю присвоїли звання «Почесний громадянин міста Рівне» (посмертно).

У 2020 році знято документальний фільм з двох частин "Михайло Носаль. Священник і цілитель". Авторка стрічки – журналістка Валентина Романюк. Розповідати історію рівненського фітотерапевта їй допомагала працівниця музею Галина Данильчук. Роль Михайла Носаля у стрічці дісталася актору Народного аматорського молодіжного театру Сергію Романішину. Цією стрічкою обласний краєзнавчий музей розпочав цикл відеооповідей про відомих людей, а також видатні події та пам'ятки Рівненщини.

За матеріалами публікацій Г. Данильчук, Є. Цимбалюка та ін.

Рівненська обласна бібліотека для молоді

Інформаційно-бібліографічний відділ