Незалежна Україна:
історичний дискурс
24 серпня на позачерговій сесії Верховної Ради України було ухалено Постанову та Акт Проголошення Незалежності України. За Постанову проголосував 321 депутат, за Акт – 346 депутатів.
Прийняття Акта відбувалося в умовах, коли під дією зовнішніх чинників суверенітет України опинився під реальною загрозою. Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 року виявила повну залежність союзних республік-держав від розвитку подій у Москві, їх критичну беззахисність. Тільки повний провал московського путчу зберіг Україну від втрати національного суверенітету та повернення її до тоталітарних часів.
Прийняття Акта Незалежності означало, що Українська держава має свою неподільну й недоторкану територію, на якій діють виключно Конституція і Закони України. Вона сама здійснює захист і охорону своєї державності, гарантує всім своїм громадянам права і свободи, виключно сама розпоряджається своїми природними багатствами, самостійно веде свою економіку, має свою валютно-фінансову систему і грошову одиницю, сама проводить міжнародну політику і встановлює рівноправні стосунки з сусідами, сама розвиває науку, освіту, культуру.
Акт проголошення незалежності України
Постанова Верховної Ради Української РСР
Про проголошення незалежності України
Акт про державну незалежність України – документ, яким проголошено незалежність України. Тим самим було покладено край юридичному існуванню Української Радянської Соціалістичної Республіки. Акт набрав чинності з моменту його схвалення.
У тексті Акту проголошення незалежності України йшлося: "Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітні традиції державотворення на Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави – УКРАЇНИ".
Одночасно із Актом Проголошення Незалежності була прийнята постанова про проголошення незалежності, в якій було обумовлено проведення референдуму 1 грудня 1991 року на підтвердження Акта проголошення незалежності.
1 грудня 1911 року 93% населення України висловилися за незалежність. Тоді ж Україну визнали іноземні держави, зокрема: першою 2 грудня 1991 року незалежність України визнала Польща, того ж дня прем'єр-міністр Канади Брайан Малруні заявив, що Канада визнає Україну як незалежну державу, наступного дня було підписано протокол про встановлення міжнародних відносин між Україною та Угорською Республікою і розпочало роботу перше в Україні посольство, 4 грудня Україну визнали Литва та Латвія, 5 грудня — Росія і Болгарія. Загалом протягом першого місяця після референдуму Україну визнало 57 держав світу, за перший рік незалежності – 130 держав.
24 серпня 1991 року було піднято над куполом Верховної Ради синьо-жовтий прапор – прапор України, який під стіни Верховної Ради принесли люди.
Тоді ж були прийняті інші доленосні рішення: департизація правоохоронних органів (прокуратура, МВС, дійсне ще тоді КДБ); постановлено підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді; утворити Міністерство оборони; урядові – приступити до створення Збройних Сил, республіканської гвардії та підрозділу охорони Верховної Ради, Кабінету міністрів і Національного банку. Також були прийняті інші рішення: перенесення підприємств союзного підпорядкування у повну власність України; Кабінету Міністрів України, правлінню Національного банку України, комісіям Верховної Ради України з питань економічної реформи і управління народним господарством, у питаннях планування і бюджету, фінансів і цін внести пропозиції та приступити до введення грошової одиниці і забезпечення конвертування, та інші рішення.
В постанові Верховної Ради України від 20 лютого 1992 року 24 серпня проголошене Днем Незалежності України, державним святом.
Віра, відвага, мудрість, пам'ять, стійкість і совість – споконвічні риси українців. Ключова цінність для нас – непереможне прагнення до Незалежності.
Україна. Народжені вільними.
Ролик створений з ініціативи Адміністрація Президента України спільно з Українським інститутом національної пам'яті та Ukrainian Сrisis Media Center.
“Я думаю, що боротьба за незалежність України ніколи не починалася і ніколи не закінчується. Це боротьба щоденна… Складні часи безповоротно не минають. Ми живемо у процесі безперервному, і елементи того, що було у сталінські часи існують і зараз. Існує тотальна брехня і ганьба, якої не відчуває верхній ешелон влади. Це залишилося. І залишилася потреба у боротьбі, потреба у людях хоробрих і високих, щоб, образно кажучи, утримувати стелю… Треба наповнити це свято, оновити його, відчувати радість. Але це радість має бути радістю перспективи у боротьбі за незалежність кожного дня. Бо, як казав Гете у “Фаусті”, “тільки той життям і щастям володіє, хто їх виборює щодня."
— Євген Сверстюк, український культурний діяч, письменник, критик та філософ.
Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення державної незалежності відбувся 1 грудня 1991 року. Позитивну відповідь дали понад 90% громадян, які взяли участь у голосуванні. Цим фактично поставили крапку в історії УРСР.
Акт Проголошення Незалежності України ухвалила Верховна Рада ще 24 серпня - за досить драматичних обставин. Щойно провалився путч, влаштований у Москві так званим ГКЧП.
Громадяни, які прийшли на дільниці, одержали два бюлетені - виборчий та референдуму. У першому було 6 кандидатур, а в другому - одне-єдине (але ключове) запитання: "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?". Варіанти відповідей: "Так, підтверджую" або "Ні, не підтверджую".
Результати виявилися приголомшливими: 90,32% учасників референдуму проголосували "за".
В усіх областях, включно зі східними регіонами, а також у Кримській автономії та місті Севастополь люди підтримали незалежність: Донецька область - 76,73% "за", Луганська область - 80,65%, Кримська АРСР - 67,50%, Севастополь - 63,74%.
Референдум мав імперативний характер, його рішення були загальнообов'язковими та не потребували затвердження.
1 грудня 1991 року фактично перестала існувати УРСР. А на геополітичній карті з'явилася нова держава - Україна.
Наслідки не забарилися: якщо до референдуму незалежну Україну не визнала жодна держава, то протягом тільки грудня її визнали понад 40 держав світу.
Референдум 1 грудня 1991 року підтвердив Акт проголошення незалежності України, який 24 серпня 1991 року був проголошений Верховною Радою УРСР. Це було остаточне затвердження державного суверенітету, (рішення Верховної Ради могла скасувати Верховна Рада іншого скликання, а рішення референдуму відмінити не міг ніхто).
Вперше День Незалежності України був відзначений у 1991 р., але не 24 серпня, а 16 липня. Річ у тому, що коли 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про Державний суверенітет України, одночасно була ухвалена постанова про відзначення в цей день свята, яке дістало назву День проголошення незалежності України. Свято Дня Незалежності України було призначене на 24 серпня постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1992 р.
Після 1 грудня 1991 р. розпочався процес міжнародного визнання нової держави. Першою, 2 грудня, незалежність України визнала Польща і вирішила встановити з нею дипломатичні відносини. Протягом першого року існування незалежної України, її державну самостійність визнали більше 130 країн, а на початку 2001 р. наша держава підтримувала дипломатичні відносини із 153 країнами світу.
Зовнішня політика України спрямовувалася на утвердження і розвиток її як незалежної держави; забезпечення стабільності міжнародного становища України; збереження територіальної цілісності держави та недоторканості її кордонів; входження національної економіки до світової економічної системи; захист прав та інтересів громадян України, що перебувають за кордоном і створення умов для підтримання контактів із зарубіжними українцями.
В основу зовнішньополітичної моделі України покладено концепцію «мосту між Заходом і Сходом». Пріоритетними напрямками були визнані: розширення участі у європейському співробітництві, активна участь в діяльності ООН, співпраця з державами Європейської співдружності та НАТО.
8 фактів про незалежність України
Одним із важливих кроків було прийняття Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року. Її текст хоч і не проголошував незалежність, але став поштовхом до побудови нової держави. Вона проголошувала право України безпосередньо створювати відносини з іншими державами, укладати з ними договори, обмінюватися дипломатичними, консульськими та торговельними представництвами. Також Декларація визнавала самостійність республіки у питаннях науки, освіти, культурного і духовного розвитку української нації.
Відчуваючи, що втрачає владу над союзними республіками, Москва ініціювала підписання нового договору, на базі якого можна було б створити нову Конституцію СРСР. У відповідь на це 2 жовтня на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності) у Києві почалися масові студентські протести, які отримали назву “Революція на граніті”.
Окрім недопущення підписання нового союзного договору, студентські братства вимагали проходження військової служби юнаками-українцями винятково на території України, перевибори до Верховної Ради УРСР, націоналізацію майна компартії та комсомолу, відставки голови уряду Віталія Масола. Акції протесту та голодування закінчилися 17 жовтня – та відіграли важливу роль у становленні незалежності України.
24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної Ради України 392 депутата проголосували “за” ухвалення Акту проголошення незалежності України, яким проголошено створення самостійної української держави.
Щоб остаточно легітимізувати нову державу Верховна Рада України вирішила провести 1 грудня 1991 року всеукраїнський референдум. На запитання "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" ствердно відповіли 90,32% людей. Одночасно з референдумом відбулися й вибори президента, на яких переміг Леонід Кравчук з 61,5% підтримки.
Попри невизначеність позицій ЄС, в перші тижні після референдуму незалежність України визнали Угорщина, Литва, Латвія, Болгарія, Естонія, Чехословаччина, Швеція, Ізраїль, Швейцарія. Після того, як до цього списку 25 грудня приєдналися США, одна за одною Україну почали визнавати такі впливові держави як Німеччина, Франція, Великобританія. До кінця січня 1992 року цей список налічував більше ніж 90 країн світу, зокрема всі країни НАТО і ЄС.
8 грудня 1991 року у Біловезькій пущі (Білорусь) лідери України, Росії та Білорусі скасували договір про створення Союзу соціалістичних радянських республік. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов оголосив про відставку. Союз ССР остаточно припинив своє існування.
Протягом наступних двох місяців синьо-жовтий прапор набув статусу державного, тризуб затвердили як малий герб, а "Ще не вмерла Україна" стала новим гімном незалежної держави.
Музей «Становлення української нації»
- це перший в Україні інноваційний музей історії, де минуле поєднується з сучасними технологіями.
Відкладена війна за незалежність України
Імперії народжуються та конають у крові й муках – це закон. Навіть якщо верховна влада достатньо хитра, щоб вберегти метрополію, то колишні периферії чи колонії зазвичай беззахисні перед різаниною. Десятиліттями вважалося, що мирний розпад СРСР – виняток з цього правила. Але сьогоднішні події доводять – ні, війну за незалежність можна відтягнути, але геть уникнути неможливо.
Події, які сформували і зміцнюють Незалежність України
Україна здобула незалежність юридичним шляхом, після ухвалення низки документів, що проголошували державний суверенітет. Легітимність цих кроків Верховної Ради підтвердив Всеукраїнський референдум. Незалежність – не «випадковість», як стверджує російська пропаганда, а результат зусиль представників багатьох поколінь. Розпочата Горбачовим «перестройка» активізувала процеси, які раніше стримувалися репресіями. Почали відбуватися події, які спочатку привели до проголошення Україною незалежності, а потім зміцнювали її та наповнювали реальним змістом. Зараз Україна захищає свою незалежність, відбиваючи широкомасштабну агресію Росії.
25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави / Г. В. Боряк, В. В. Головко, В. М. Даниленко, С.В. Кульчицький, О. М. Майборода, та ін. ; НАН України ; Ін-т історії України. Київ : Ніка-Центр, 2016. 796 с.
Праця «25 років незалежності: нариси історії творення нації та держави» пропонує новий погляд на історію України після 1991 р. Новітній період розглянутий під кутом активності українського суспільства, піки якої приходилися на три революції – Революцію на граніті, Помаранчеву революцію та Революцію гідності. Кожна з них надавала потужні імпульси для розбудови держави.
30 років свободи : повернення до Європи : сценарії революцій Центрально-Східної Європи кінця 80-х – початку 90-х років XX століття / Л. Крупник [та ін.] ; Український ін-т нац. пам’яті. Київ : [б. в.], 2020. 41 с.
Видання розповідає про сценарії революцій Центрально-Східної Європи кінця 1980-х – початку 1990-х років. Після закінчення найкривавішої у світовій історії Другої світової війни Центрально-Східна Європа поступово, до кінця 1940-х рр., опинилася під контролем комуністичних сил, а держави регіону стали союзниками Радянського Союзу. Європа розділилася на два протиборчі табори: демократичного Заходу та комуністичного Сходу. Це протистояння дістало назву «Холодна війна». Вона тривала майже пів століття, а її фінальним акордом стали демократичні революції, що повністю змінили обличчя Європи.
Історія держави і права України : хрестоматія-практикум / М. Ю. Бурдін, Є. С. Логвиненко, І. А. Логвиненко; за заг. ред. О. М. Бандурки. Харків : Майдан, 2021. 890 с.
Навчальний посібник призначений для підготовки та проведення семінарських занять з навчального курсу «Історія держави і права України» – обов’язкової дисципліни у закладах вищої освіти юридичного профілю. Книга містить плани семінарів та методичні рекомендації до кожної з тем, а також теми рефератів, перелік першоджерел для їх написання, тестові завдання, питання для самоконтролю та список рекомендованої літератури до навчальної дисципліни. Значне місце відведено текстам юридичних актів, які викладені у хронологічному порядку. Їх вивчення допоможе виявити особливості побудови та функціонування державних інституцій, з’ясувати специфіку розвитку вітчизняного права на різних етапах його еволюції.
Політичний процес у незалежній Україні: підсумки і проблеми. Київ : Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2021. 704 с.
Статтями, вміщеними у збірник, охоплено найбільш вагомі питання політичного розвитку України за часи незалежності. Розглянуто проблеми, пов'язані із вибором загального стратегічного курсу держави, з трансформацією суспільно-політичного устрою, з етнополітичною і духовною еволюцією українського соціуму. Для науковців, викладачів, студентів, для всіх, проявляє увагу до проблем національного розвитку.
30 років Hезалежності України: наукове осмислення. Бібліографія / М-во культури та інформ. політики України, Нац. іст. б-ка України, Ін-т історії України НАН України, Укр. ін-т книги ; упоряд. Д. Г. Стегній ; ред. З. Х. Мусіна ; наук. ред., вступ. ст. : Г. В. Боряк, В. В. Головко. Київ : Вид. дім «Вініченко», 2021. 635 с.
Покажчик хронологічно охоплює період від початку демократизації українського суспільства, так званої «перебудови», до теперішнього часу і висвітлює важливі процеси розвитку держави. Має довідковоінформаційний характер. Видання рекомендоване науковцям, дослідникам, викладачам, студентам, широкому загалу користувачів, зацікавлених історією незалежної України та призначене для безоплатного розповсюдження.
Горєлов М. Є. Моця О. П., Рафальський О. О. Держава і цивілізація в історії України : монографія / НАН України, Ін-т політ. і етнонац. дослідж. імені І. Ф. Кураса, Ін-т археології. Київ: ЕКО-ПРОДАКШН, 2009. 879 c.
Автори цієї книги вивчають історичний розвиток населення на території сучасної України від зародження відтворювального господарства і до сьогодення. Основна увага надається висвітленню проблеми співвідношення додержавних та державних структур із важливим і ще недостатньо вивченим процесом еволюції протоцивілізаційних та цивілізаційних спільнот цього європейського регіону.
Наукова бібліотека Національного юридичного університету
імені Ярослава Мудрого, 2023