До Дня Незалежності України. Україна на мапах: від давніх часів до сьогодення

Свою тридцять першу річницю незалежності Україна зустрічає у часи найважчих випробувань, коли давній ворог заповзявся силою зброї стерти нашу країну з карти світу.

Згадка про карту у даному контексті не лише метафорична. Зробивши замах на територіальну цілісність України у 2014 році, незаконно анексувавши український Крим, Росія розв’язала проти нас також картографічну і топонімічну війну.

Не маючи міжнародного визнання своїх так званих “нових” кордонів, Росія чимдуж прагнула привчити світ до їх візуального образу, просуваючи картографію з Кримом як частиною РФ, а не України.

Бурхлива активність у цьому напрямку спостерігалася у видавничій сфері, в інтернеті, на телебаченні, в електронних картографічних сервісах, у графічному і монументальному мистецтві.

Неприборкане зло зростає. Через вісім років агресор вирішив піти далі: він загарбує нові українські території, зухвало заявляючи, що ті ніколи більше не повернуться до складу України, готує фарс з псевдореферендумами, аби вдатися до чергових анексій.

Таким чином, заяви кремлівців про неісторичність України та українців виливаються у спроби фізично знищити українську державність і народ, а відтак і символічно прибрати нас з карти світу.

Але Україна була, є і буде. І вона по праву займає своє місце на карті, починаючи з XVII століття.

Дана виставка, підготовлена до Дня незалежності на фондах Центральних державних історичних архівів Києва і Львова, а також Центрального державного архіву вищих органів влади та управління, є наочним доказом слушності цієї тези.

У збірці представлені знамениті карти України  Гійома Левассера де Боплана та Йоганна Баптиста Гоманна, а також їх перевидання іншими укладачами, які ілюструють героїчну добу козаччини. Саме в козацькі часи топонім Україна впевнено посів місце на карті. Тоді, коли ще не було ніяких Малоросій.

Ці мапи є водночас і важливим історичним джерелом і перлиною картографічного мистецтва доби бароко. Вони і зараз вважаються окрасою залів і кабінетів, привносячи в інтер’єр дух старовини.

Більш наукове картографування теренів України припадає на імперську добу. Мапи цього часу більш точні і вже схожі на сучасні. Вони зберегли для нас пам’ять про нині зниклі топоніми і гідроніми, особливості місцевості, сильно зміненої за останні сто років людиною та природою.

Такі резервуари знань нам дуже в пригоді саме зараз, коли стоїть державне завдання з декомунізації та деколонізації публічного простору. Без старих мап важко уявити собі підготовку пропозицій щодо перейменування міст і сіл України.

Карти початку ХХ століття розказують нам про здобутки модерного державотворення. Обриси меж розселення українського етносу давали політикам і громадським діячам наочне уявлення, що таке Україна, і якими мають бути її межі.

Питання кордонів не було простим: ми це бачимо на прикладі чималої кількості кольорових ліній, нанесених олівцями на бланкових шляхових картах Головної Геодезичної Управи Військового Міністерства УНР. Ці карти залишили нам у спадок українські делегації, що вели переговори з сусідами України.

Починаючи з Української революції 1917-1921 років, з’являються мапи України, створені для школярів та службовців. Їх укладають українські географи: Степан Рудницький, Володимир Кубійович…

Видання останніх ста років демонструють, що Україна міцно посіла місце на мапах. Протягом цього часу вона вже нікуди з них не зникала, а лише уточнювала свої межі. А ще реформувала адміністративний поділ, засновувала і перейменувала населені пункти, створювала каскад Дніпровських водосховищ.

На виставці представлені справді унікальні видання. Наприклад, мапа Української РСР 1944 року встигла схопити зовсім коротку історичну мить у міжчасі  бурхливих адміністративних і політичних перетворень доби Другої світової війни.

Українські архіви, як і українські видавництва, можуть похвалитися величезною номенклатурою мап України. І за кордоном політична картографія дає здебільше правильну відповідь на питання “чий Крим?”

Москві ніколи не вдасться викинути нас  з карти. А тимчасову невідповідність політичних реалій на двадцяти відсотках української території правильним мапам невдовзі усунуть Збройні Сили України.