Головна

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців.

О. Довженко


Історія—наука про минуле людського суспільства і сучасність, про закономірності розвитку суспільного життя і конкретні форми у просторово-часовому вимірі.

Глибоко зрозуміти історію допомагають усі суспільні дисципліни. У період перебудови усіх сфер життя країни, складні проблеми стоять і перед освітою. Серед завдань, які повинен вирішувати викладач історії, особливе значення має формування в учнів високих морально-політичних якостей, працелюбства, творчого мислення, виховання в них активності.

Сучасному суспільству необхідно щоб молодь якомога раніше здобувала самостійність, максимально розкривала свої здібності і реалізовувала свою життєву мету, була краще підготовленою до того, щоб своєчасно брати на себе економічну, політичну та моральну відповідальність за долю країни.

Уроки історії і викладач історії, зокрема, є основною ланкою у процесі виховання підростаючого покоління. Вони покликані поряд з іншими завданнями розвивати в учнів самостійність у пізнавальній діяльності, формувати в них науковий метод пізнання суспільних явищ а також навчити використовувати свої знання на практиці.

Знання історії—важливе джерело формування політичної культури учнів, яке допомагає визначити життєву, суспільну позицію на основі знань про минуле, розвивати вміння учнів орієнтуватися в подіях сьогоднішнього дня, в сферах політики, економіки, ідеології, культури, демографії.

Минуле, теперішнє і майбутнє—єдиний процес. Отож, проведення уроків історії покликані довести до розуміння учнями нашої історії, виховати в них правильну життєву позицію, вміння самостійно аналізувати історичні події минулого і сучасного розвитку нашої країни.

Основа уроку історії—це активність і творчість учнів.

Проблема активізації пізнавальної діяльності учнів була, є і буде актуальною завжди. Від її розв’язання залежить ефективність навчальної діяльності, розвиток інтересу до навчання. У педагогічних дослідженнях найчастіше активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках історії—це така організація сприйняття навчального матеріалу учнями, при якій засвоєння знань відбувається шляхом розкриття взаємозв’язків між явищами порівняння нової інформації з відомою, конкретизація, узагальнення, оцінка навчального матеріалу з різних точок зору. Також відзначають, що активізація—це діяльність, яка спрямована на стимулювання процесу усвідомлення учнями їхніх загальних інтересів і потреб, як єдиної групи визначення необхідних засобів та активних дій для досягнення усвідомлених цілей.

Активна діяльність—це «місток», що сполучає мову і думку. Готуючись до проведення уроків історії я планую таку активну діяльність для всіх учнів, в якій би яскраво виражались і осмислювались відношення взаємозв’язків між фактами, предметами, явищами, трудовими процесами.

Тобто я прагну, щоб у процесі народжувалась думка а не тільки закріплювалися знання здобуті на уроці. Кожен учень на протязі навчання вирощує плодове дерево, при цьому він робить дедалі нові і нові «відкриття», нові думки хвилюють його, він висловлює їх і слово ста засобом, інструментом вираження власної думки про відношення, взаємозв’язки, які стають помітними завдяки праці, воно входить в активний словниковий запас, підштовхує думку і почуття. Для вирішення цих завдань на уроках історії в роботі з учнями використовую нестандартні форми навчання. Такі як:

- модульні технології;

- проектні технології;

- мозкового штурму;

- лекційно-семінарсько-залікова технологія;

- консультація;

- колоквіум;

- інтерактивні методи навчання;

- між предметні зв’язки;

- використання комп’ютера.

Для підвищення продуктивності навчання оправдана правильна організація пізнавальної діяльності учнів на уроці історії. Саме тому, найчастіше застосовую нетрадиційні форми навчання, використовую активні та ігрові форми навчання. Завдяки їх емоційному компонентові реально зацікавлюю учнів історією, завдяки цьому підвищується в них інтерес навчання. Велику увагу надаю пізнавальним здібностям. На основі знань, які потребують таких прийомів розумової діяльності, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, систематизація. Щоб розв’язати поставлені завдання, на мою думку, допоможе максимальна активізація учнів на кожному етапі уроку. У своїй роботі використовую в комплексі різноманітні форми, методи і прийоми навчання з метою активізації пізнавальної діяльності всіх, без винятку, учнів шляхом взаємовпливу: викладач—учень—викладач. Він складається з таких форм організації навчання і правового виховання учнів: урок, між предметні зв’язки, позаурочна діяльність, робота в ліцеї.

Основним завдання у своїй викладацькій діяльності, вважаю—не дати втратити учням інтерес до предмету, для цього намагаюсь урізноманітнювати методи і форми навчання, які роблять цей процес дійсно творчим, збуджують зацікавленість учнів, поліпшують розуміння і засвоєння матеріалу. Отже, розвиток творчої особистості учнів—мета діяльності викладача, а застосування різноманітних прийомів розвитку та активізація здібностей учнів є засобом досягнення мети. Яким би не був урок за формою проведення, організовую його так, щоб забезпечити максимальну активність учнів з постійно діючим зворотнім зв’язком. У своїй практиці використовую такі типи уроків:

- урок—практикум, наприклад «екскурсія до історичного музею ліцею». На такому уроці вдосконалюються знання учнів про події великої вітчизняної війни, про події битви на курській дузі, героїв вітчизняної війни, зокрема, Бориса Сугерова, краще ніж на традиційному уроці.

У моїй практиці проводяться уроки суди. Наприклад, урок суд «репресивна політика Сталіна у 20-30 р. ХХ ст..» дає зрозуміти учням, що ці страшні явища історичного минулого залишили свій слід у долях багатьох людей нашої країни. Зараз ми продовжуємо реформувати наше суспільство. Крок за кроком ми рухаємося до створення України держави Європейського зразку. В недалекому майбутньому Ви будете брати участь у суспільному і політичному життю України, так намагайтесь робити усе необхідне, щоб не допустити помилок нашого історичного минулого.

Урок—рольова гра, наприклад, «культурне і духовне життя в Україні у період десталінізації», на цьому уроці учні грають роль учасників форуму діячів української культури початку 60-х років, висвітлюють досягнення і проблеми в різних галузях культури і науки. Рольова гра вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі, дає можливість на собі відчути та зрозуміти життя та проблеми певного часу та епохи.

Урок—презентація, наприклад «США у післявоєнний період». До цього уроку учні об’єднаються в групи і в групах готують виступи з теми, використовуючи наочний матеріал. В кінці своєї розповіді для всіх учнів вони пропонують розгадати кросворд за тією інформацією яку вони презентували.

У своїй практиці я використовую практичний метод, який спонукає учнів виявити інтелектуальні здібності, моральні і комунікативні якості, продемонструвати рівень оволодіння знаннями і вміннями, здатність до самоосвіти і самореалізації. Проект з історії за темою «Культура у період незалежності України». Одним словом, «три кити» на яких тримається дана технологія—самостійність, діяльність, результативність.

Уроки узагальнення проводжу у різних формах: уроки—КВК, уроки—вікторини, уроки—естафети «Що? Де? Коли?», «Слабка ланка», уроки—семінари, уроки—конференції, брейн-ринги. На таких уроках використовую різноманітні завдання які намагаюсь забезпечити дидактичним матеріалом, наочністю. Залучаю учнів до підготовки таких уроків. Вони виконують різноманітні творчі завдання: складають головоломки, пишуть реферати, малюють малюнки, готують запитання для суперників, а головне—серйозно готуються за запропонованими питаннями. Дуже подобається учням на узагальнюючих уроках грати ігри. Гра дозволяє робити урок більш динамічним і цікавим. Особливо цікаво проводити такі уроки про темах другої світової та великої вітчизняної війни, «Україна на початку ХХ ст.», «Україна в умовах незалежності».

Гра «реставрація» («зашифрований текст»). Учням пропоную уявити себе працівником архіву і відновити древній текст на аркуші, що почорнів від вологи, чорнило розмите чи вицвіло («зміст четвертого універсалу центральної ради»), або розшифрувати текст в якому деякі слова скорочені, деякі пропущені, не має ні крапки ні коми.

Гра «знайди помилки». Заздалегідь готую два варіанти одного і того ж тексту на одному аркуші—текст без помилок, на іншому з помилками. Учні відшуковують ці помилки в парах чи командах.

Гра з датами та поняттями. Для кращого засвоєння знань я використовую різні методи активізації учнів—термінологічні та цифрові, розминки, «мозковий штурм», історичні диктанти.

Щоб уроки не були «сухими», намагаюсь обов’язків матеріал доповнити додатковою інформацією. Такі «цікавинки» підбираю сама і залучаю до цього учнів. Вони також готують інформацію з преси, літератури, а іноді наводять приклади власного життєвого досвіду (розповіді дідів та прадідів).

Активізувати розумову діяльність учнів, розвивати в них активність, самостійність, творчу уяву дає робота з підручником, введення словника, складання плану-конспекту, робота з картою. Досить корисно на уроках історії для кращої активізації знань учнів використовувати писемні джерела. Наприклад, при вивченні тем:

- «Проголошення автономії України»;

- «Проголошення УНР»;

- «Війна радянської Росії з УНР і проголошення незалежності УНР»;

учні опрацьовують документи самостійно і поглиблюють свої знання про універсали центральної ради.

У своїй практиці використовую тестові завдання, словесні, інформаційні, наочні (карти, схеми, таблиці), практичні, проблемно-пошукові (краєзнавча робота), методи.

Вивчення основних тем з предмету історії на уроках продовжується і в позаурочний час, через роботу гуртка, який створений мною. Серед гуртківців створена лекторська група, яка допомагає мені проводити тижні історії загальні виховні години, бесіди, круглі столи, які присвячуються визначним історичним подіям, роковинам—голодомору в Україні, пам’яті подвигу героїв Крут, Чорнобиля, великої вітчизняною війни, «символіка України».

Базою описаного вище досвіду моєї роботи є кабінет історії, в якому є створений мною дидактичний матеріал, карти, таблиці, підручники.

На мою думку використання такого комплексу занять, методів та прийомів навчання посилює правове поле учня, через яке він зможе більше виразно бачити своє місце у суспільстві, бути відкритою розмаїттю думок і поглядів на світ, активною, здатною реалізувати свої знання, права, обов’язки, сприяє організації пізнавальної діяльності учнів, допомагає суттєво підвищити вивчення історії. Отож активізація пізнавальної діяльності учня на уроках історії—це мобілізація інтелектуальних, емоційно-вольових та фізичних сил учнів які здійснюються викладанням за допомогою певних засобів, спрямованих на досягнення конкретних цілей навчання та виховання під час звичайних уроків, різних типів нестандартних уроків, в позаурочній діяльності.