На цьому етапі проектувальники складають ескізи можливих варіантів майбутнього виробу, здійснюють функціональний і композиційний аналіз, на основі чого вибирають оптимальну форму чи конструкцію виробу, добирають матеріали та інструменти, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження і вносять відповідні зміни (пошук недорогих матеріалів чи зменшення кількості виконуваних операцій під час планування технологічного процесу). На цьому етапі також розробляють робоче креслення чи ескіз, на основі якого буде виготовлено виріб.

  Засобами діяльності є всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються під час розроблення проекту.

     Отже, конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізних варіантів (клаузура), розроблення конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з'єднання, обробка майбутнього виробу, економічне й екологічне обґрунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з погляду економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перш ніж щось виготовити, слід зважити, скільки коштуватиме пропонована робота, яким буде прибуток чи витрати на виготовлення виробу. Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Отже, потрібно знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів і водночас наділити її низкою переваг.

  У проспекті творчого проекту на цьому етапі потрібно подати обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і можливих термінів реалізації.

  Наступним моментом цього етапу є екологічна експертиза, де потрібно подати повну характеристику щодо екологічної безпеки виготовлення, не менш важливим є також обґрунтування використаної сировини.

 Художньо-конструкторський пошук. На цьому етапі відбувається створення початкових творчих ідей у вигляді ескізних та графічних форм, що може також відбуватись в об’ємному вигляді - макетах. Розробка графічної частини відбувається на основі технічного завдання та відповідних нормативних документів (ГОСТів, нормалей). Ескізування промислових виробів відбувається від принципової схеми до графічної розробки окремих деталей, і потім до виробу в цілому. На цьому етапі ескізи (певної кількості) можуть відображати ідею проекту в цілому, зображення окремих вузлів з прорисовкою окремих фрагментів деталей виробу, мати вигляд компоновочних схем. Спочатку ескізи виконуються без дотримання масштабу, оскільки на цьому етапі перевіряються різні напрямки розв’язку форми та конструкції майбутнього виробу, і вже потім уточнюється через креслення з дотриманням масштабу та вимог ЕСКД.

 Ескізи конструктивних елементів виробів розробляються з урахуванням вимог міцності, жорсткості конструкції, а також стійкості з урахуванням максимальних габаритних відхилень в процесі експлуатації. Наприклад, для меблевого виробництва такими габаритними відхиленнями вважають перекидання столу, шафи при висуванні ящиків або під час відкривання дверцят тощо.

 Особливе місце на цьому етапі має метод макетування майбутнього виробу. В умовах виробництва дедалі більше використовуються інформаційні технології, про що ми згадували на початку цього параграфу. Макетування за допомогою комп’ютерних технологій використовують для того щоб остаточно розв’язати компоновочні варіанти, з’ясувати об’ємно-просторові пропорції тощо. Однак більшість сучасних підприємств крім віртуального макетування використовують традиційне виготовлення матеріальних макетів з метою створення більш реального відтворення об’єкту проектування, особливо у плані кольорового рішення. Якщо мова йде про створення зразків мебельних виробів, то виготовлення макету дає змогу з’ясувати реальні співвідношення дослідного зразка до розмірів людини чи тих речей з якими буде взаємодіяти (функціонувати) виріб.

 На цьому етапі, також, дизайнери іноді використовують клаузуру, хоч її більше застосовують у навчальних цілях. Клаузура може виконуватись на папері з використанням різноманітних зображувальних засобів. Про використання клаузури ми будемо говорити більш докладно у наступних параграфах цього посібника.

 Ескізний проект – це остаточна творча пропозиція конструктора чи дизайнера, яка повністю відображає характеристики виробу. Ескізний проект – це графічна частина проекту, яка складається із головного планшету, на якій зазначають тему проекту, варіанти планування (садиби) чи форми виробу. До графічної частини також виготовляють ортогональні вигляди виробу, його перспективне зображення, зображення макету виробу чи інтер’єру, розрізи вузлів, схеми компоновок, номенклатурні креслення, пояснююча записка.

 Ортогональні вигляди виробу – це головний фасад всієї конструкції, бічні вигляди, які дають уявлення про розмірні, кольорові і фактурні особливості об’єкту проектування.

 Розріз – умовне зображення предмету, розділеного площиною (простий розріз) і декількома площинами – комбінований розріз. В проектуванні промислових виробів найбільш характерні розрізи, що показують функціональний зміст виробу.

 Схеми з компонування застосовуються в тому випадку, коли є необхідність показати варіанти складання, наприклад, корпусних меблів на базі уніфікованих частин.

 Під час створення групи виробів різного функціонального призначення (наприклад це меблі – шафа, ліжко, тумба під телевізор тощо) розроблених серійним методом проектування, в ескізний проект включають номенклатурне креслення. На ньому зображують: різні види виробів з фасаду, вироби у двох-трьох проекціях або в аксонометрії (перспективі), виконані графічно або у вигляді фотографій з макетів.

 Обов’язком елементом проекту промислового виробу є перспективне зображення цього виробу, інтер’єру виконане на планшеті. Найчастіше використовують кутову перспективу в архітектурному проектуванні, фронтальну – для зображення інтер’єру чи меблевих виробів тощо.

^ Складання конструкторської документації. На цьому етапі проектування відбувається складання креслярської документації – робочі креслення необхідні для виготовлення запланованого виробу. На виробництві або в проектно-конструкторському бюро робочі креслення виконуються після затвердження ескізного або художньо-конструкторського проекту.

 Чи можна в умовах загальноосвітньої школи виконувати творчі проекти? Очевидно, що так, проте вони будуть мати певну відмінність у змісті та структурі. Розглянемо більш докладно етапи навчального проекту, який ви можете виконувати самостійно чи у співпраці з учителем або однокласників.

 Успішність та ефективність навчального проектування теж забезпечується за умови правильної та послідовної, організаційно-спланованої діяльності, в основі якої лежить логічна послідовність дотримання етапів виконання проектів. Зміст проектування складається з таких етапів, які взаємопов’язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розроблення та виконання проекту, а саме: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний, завершальний.

 На кожному етапі має здійснюватися відповідна система послідовних дій у виконанні проекту, які називаються стадіями (мал.2.).

 Перший етап проектування – організаційно-підготовчий, на якому постає важливе завдання – правильно вибрати об’єкт проектування, адже від цього залежить успіх подальшої роботи. На цьому етапі необхідно вибрати і поставити проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самого себе, так і для суспільства в цілому, тобто визначитись у доцільності виконання проекту.

 Збирають інформацію стосовно обраної проблеми чи виробу, який будуть проектувати, використовуючи довідники, книги, журнали, каталоги, мережу Інтернет. Результатом роботи на цьому етапі може бути реферат з тієї проблеми яка досліджується в даному проекті.

 Проектувальники формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції, з погляду умов використання, з власного досвіду та досвіду оточуючих. Аналізують різні варіанти конструкцій з метою виявлення параметрів і граничних вимог до об’єкту проектування.

 Мал. 6. Етапи навчального проектування

 Отже, цей етап проектування складається з таких стадій: пошук проблеми, усвідомлення проблемної сфери, вироблення ідей та варіантів, формування основних параметрів, обґрунтування проекту, аналіз майбутньої діяльності, прогнозування майбутніх результатів. Засобами діяльності (співпраці) виступають особистий досвід, досвід учителя та однокласників, а також засоби масової інформації – журнали, книги, Інтернет та ін.

 Наступним етапом проектування є конструкторський, на якому проектувальники складають ескізи можливих варіантів майбутнього виробу, проводять функціональний та композиційний аналіз на основі чого вибирають оптимальну форму чи конструкцію виробу, здійснюють добір матеріалів та інструментів, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції, виконують економічні, екологічні та міні-маркетингові дослідження та вносять відповідні зміни (пошук недорогих матеріалів чи зменшення кількості оброблюваних операцій під час планування технологічного процесу). Також на цьому етапі розробляється робоче креслення чи ескіз, на основі якого буде виготовлено виріб.

 Засобами діяльності виступають всі робочі інструменти і пристрої, якими користуються при розробці проекту.

 Отже, конструкторський етап містить такі стадії: складання ескізних варіантів (клаузула), розробка конструкторсько-технологічної документації, добір матеріалів, вибір інструментів та обладнання, вибір технології обробки деталей виробу, їх з’єднання, обробка, економічне та екологічне обґрунтування, міні-маркетингові дослідження, в яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим, як що-небудь виготовити, треба зважити, у що обійдеться пропонована робота. Яким буде прибуток чи витрати на виготовлення виробу? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, необхідно знаходити раціональні конструкції, проявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів і, разом з тим, наділивши її цілим рядом переваг.

 У проспекті творчого проекту на цьому етапі необхідно подати: обґрунтування витрат необхідних матеріалів, засобів, енергії для виготовлення виробу; визначення його собівартості та ціни, передбачуваних прибутку і термінів реалізації.

 Наступним моментом цього етапу буде здійснення екологічної експертизи, де необхідно подати повну характеристику з точки зору екологічної безпеки виготовлення і не менш важливим є обґрунтування використаної сировини.

 На третьому етапі – технологічному, виконуються заплановані операції, здійснюється самоконтроль та оцінка якості виробу. Засоби – інструменти та обладнання, що заплановані та передбачені у змісті технологічного процесу.

 Цей етап проектування передбачає такі стадії, як виконання технологічних операцій, передбачених технологічним процесом, самоконтроль своєї діяльності, дотримання технологічної, трудової дисципліни, культури праці.

 На заключному етапі здійснюється кінцевий контроль, порівняння і випробування проекту, порівнюють виготовлену конструкцію із запланованою. Якщо будуть знайдені недоліки та неполадки, намагаються їх усунути, аналізується проведена робота, встановлюється, чи досягли своєї мети, який результат їхньої праці, здійснюється самооцінка спроектованого виробу.

 На самому початку роботи необхідно визначити, який проект буде виконуватися: індивідуальний чи груповий. Якщо проект виконується удвох або групою, то відбувається їх формування за інтересами, розподіл ролей, завдань відповідно до рівня знань, бажаної практичної діяльності в рамках проекту.

Етапи під час виконання творчих проектів можна прослідкувати за схемою (мал. 7.).

 Як відомо, в основі проекту лежить певна проблема. А для її розв'язання людина повинна мати знання з різних галузей науки, а також володіти певними інтелектуальними вміннями (робота з інформацією, її аналіз, узагальнення і висновки), творчими вміннями (вироблення ідеї, варіантів розв'язання проблеми, прогнозування результатів), комунікативними вміннями (ведення дискусії, вміння слухати й чути співбесідника, відстоювати свою точку зору, висловлювати власну думку).

 Під час виконання проектів кожен виріб, послугу можна виконати різними шляхами – варіантів вирішення кожного завдання є безліч. Тому потрібно кілька разів намалювати, прочитати і, лише переконавшись у тому, що певний варіант найбільш технологічний, економічний, екологічний, відповідає вимогам дизайну, найбільш задовольняє вимоги школи, сім’ї або ринку, приступити до його виготовлення.

Значну частину свого життя людина проводить у житлових та виробничих приміщеннях. У таких умовах вона прагне створити для себе привабливе комфортне середовище. Саме цим пояснюється наша цікавість до дизайну та якості предметів інтер’єрного призначення: меблів, санітарно-технічного обладнання, приладів для освітлення помешкання, аксесуарів, предметів декору, кімнатних рослин тощо.

Надійність таких виробів та їх технічна й економічна ефективність значною мірою залежать від матеріалів, з яких їх виготовлено. Сучасне виробництво має у своєму розпорядженні широкий їх вибір. Метал, скло, натуральне дерево, пластик, папірці розповсюджені конструкційні матеріали ти найчастіше помічаєш і в домашньому, і в шкільному інтер’єрах.

Привабливим є поєднання в інтер’єрах металу і дерева, металу і скла, металу і натуральних тканин. Артефакти (штучно створені об’єкти) у техніці художнього кування естетично сприймаються в нашому інтер’єрі. Ковані вироби надають інтер’єру вишуканості й величності. Це можуть бути меблі, камінна решітка, люстра і навіть свічник (Мал.1)

Знаходить своє місце в інтер’єрі й деревина, що з давніх часів була улюбленим і цінним конструкційним матеріалом. Для виготовлення виробів та декоративного оздоблення інтер’єру сьогодні використовують деревину таких порід, як слива, кедр, тиса, горіх, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево. Дедалі частіше в інтер’єрі використовують вироби з бамбука та коркового дерева 

Сьогодні популярним є плетіння виробів із природних матеріалів. Для виготовлення таких речей використовують лозу та солому . Цей матеріал є доступним. Зростає попит на вишукані меблі, кошики, інші предмети домашнього вжитку, виконані з обкореної лози, пофарбовані барвниками, а інколи й позолочені. (Мал.2)

Поряд з природними використовують і штучні матеріали. Це нові конструкційні матеріали - композити - тверді матеріали, що утворюються в результаті поєднання двох або більше компонентів і характеризуються покращеними властивостями, ніж початкові складники. Один компонент пластичний (зв’язувальна речовина, або матриця), а інші мають високі характеристики міцності (армуючий наповнювач або зміцнювач). (Мал.3)

У композитному матеріалі матриця забезпечує пластичність, зміцнювач - армування матеріалу. Наприклад, склопластик виготовляють шляхом занурення тоненьких скляних волокон у рідку чи желеподібну основу з пластику (полімеру). Коли цей полімер твердне, або застигає, утворюється композиційний матеріал, що відзначається легкістю, міцністю та гнучкістю. Змінюючи вид волокон та основи, можна виготовити багато різноманітних виробів

Найрозповсюдженішими деревними композиційними матеріалами є відомі вже тобі фанера, ДСП, а також МДФ (деревоволокниста плита середньої щільності), ОСП (орієнтовно-стружкова плита) та ДПК (деревно-полімерний композит). За зовнішнім виглядом деревно-полімерний композит схожий на плити МДФ і ДВП (Мал.4)

Деревинношарові пластики - деревоволокниста плита (ДВП), ламінатна плита (ЛП) - мають високу міцність, хімічну стійкість та зносостійкість і служать для заміни традиційних конструкційних матеріалів. Їх використовують як конструкційні, електроізоляційні матеріали в машинобудівній та електротехнічній, приладобудівній промисловості, на транспорті, для виготовлення елементів будівельних конструкцій, улаштування підлоги, допоміжних кріпильних і монтажних елементів тощо (Мал.5)

Гетинакс (папір та епоксидна смола), текстоліт (тканина та епоксидні смоли) використовуються як ізоляційний матеріал. Виготовляючи вироби, технологія яких включає, зокрема, електротехнічні роботи, деякі деталі (декоративні настільні лампи, бра тощо), що передбачають ізолювання, можна зробити із цього матеріалу. (Мал.6)

Легкості й витонченості інтер’єру додає вітражне кольорове скло. Художні вироби зі скла стали для нас уже звичними предметами. Так, для виготовлення столів, журнальних столиків використовують загартоване скло (Мал. 7). Технологія гарту дуже проста - гаряче скло поступово охолоджують на спеціальному обладнанні. Навіть якщо все-таки розбити загартоване скло, утворяться скалки заокругленої форми. Воно витримує температуру до 270 °С та велике навантаження 

Дедалі частіше в інтер’єрі приміщень трапляються вироби з так званого ламінованого скла (триплексу). Триплекс - це цілісне полотно з кількох шарів скла, склеєних еластичною плівкою (полімером), завдяки чому вироби із цього матеріалу є надзвичайно безпечними. Якщо скло розіб’ється, то його уламки залишаться на місці, міцно скріплені один з одним  

Склопластики - композитні матеріали у вигляді листів, конструкційних матеріалів різного профілю, які виготовляють методом просочування скловолокна або склотканини рідкими смолами з наступним їхнім твердненням (Мал.8)

Сучасним екологічно чистим композитним матеріалом, що використовують дизайнери інтер’єрів і будівельники, є гіпсокартон. В архітектурі і ландшафтному дизайні набуває поширення зовнішня цементна плита-аквапанель, яка в сухому вигляді легко згинається. Стає реальністю проектування й конструювання криволінійних форм інтер’єрів та екстер’єрів «сухими» технологіями. Часто нам трапляються й вироби з пінопласту. Цей матеріал є пластичною масою, що отримана шляхом піноутворення. При нагріванні з виділенням газів полімер має вигляд застиглої піни. 

Для того щоб застосування матеріалів для виготовлення предметів інтер’єру було доцільним та безпечним, необхідно враховувати їх властивості з усіма перевагами й недоліками. Властивість матеріалу - це його здатність певним чином реагувати на вплив ззовні. Реакція матеріалу на такий вплив залежить від його хімічного складу і структури.

Будову природних матеріалів обумовлюють особливості їх походження та умови утворення, а штучних матеріалів - технологія їх виробництва та обробки.

Усім конструкційним матеріалам притаманні певні технологічні та експлуатаційні властивості.

Технологічні властивості проявляються в процесі виготовлення, переробки та використання матеріалів і виробів із них. Такими властивостями, наприклад, є здатність матеріалів піддаватись різанню, згинанню, точінню, шліфуванню, поліруванню тощо. Технологічні властивості мають велике практичне значення, оскільки від них залежить якість продукції.

Експлуатаційні властивості конструкційних матеріалів - це їх здатність упродовж визначеного терміну задовольняти певні вимоги. До основних належать пружність, пластичність, зносостійкість, стираність. Стираність - це властивість матеріалу чинити опір впливу зношення через стирання. Ця властивість важлива для матеріалів, якими покривають підлогу, сходи (дерево, кахель для підлоги тощо).

Багато композитів перевершують традиційні матеріали і сплави за своїми механічними властивостями, і водночас вони легші. Використання композитів зазвичай дозволяє зменшити масу конструкції при збереженні чи поліпшенні її механічних характеристик. Окремі композитні матеріали ти зможеш використовувати у виготовленні виробів для інтер’єру своєї кімнати, квартири тощо.

Без сумніву, як традиційні, так і нові сучасні матеріали потрібно використовувати економно. Серед джерел та шляхів економії найбільшу увагу можна приділити комплексній переробці сировини й використанню вторинних матеріальних ресурсів і відходів виробництва та споживання.

Обладнання та матеріали: набір конструкційних матеріалів природного та штучного походження (різні види деревинних матеріалів, металів та їх сплавів, пластичні маси, оргскло, гума тощо), вироби з різних конструкційних матеріалів, шліфувальна шкурка, лупа, робочий зошит.

Послідовність виконання роботи

1. Ознайомся із запропонованими зразками конструкційних матеріалів.

2. Виконай маркування зразків (познач їх номер).

3. Визнач назву матеріалів та приналежність їх до природних чи штучних.

4. З’ясуй сферу застосування наданих конструкційних матеріалів.

5. Запропонуй вибір конструкційного матеріалу для виготовлення майбутнього виробу, визнач доцільність застосування матеріалів для виготовлення виробів інтер’єрного призначення.

6. Дані запиши в таблицю.

№ зразка                           Назва матеріалу                  Природні                         Штучні

Армування - зміцнення виробів або конструкцій елементами (арматурою) з міцнішого матеріалу.

Артефакт (лат. «штучно + створений») - термін, що підкреслює відмінності художнього твору як результату творчої діяльності людини від об’єктів природи.

Гетинакс - електроізоляційний прошарковий матеріал, що має паперову основу, просочену фенольною або епоксидною смолою.

Експлуатаційні властивості конструкційних матеріалів - здатність конструкційних матеріалів упродовж визначеного терміну задовольняти певні вимоги: зносостійкість, термостійкість, водонепроникність тощо.

Інтер’єр (франц. «внутрішній») - відносно замкнений та організований у функціонально-естетичному плані простір усередині будівлі.

Композит - виріб, виготовлений з двох або кількох конструкційних матеріалів, різнорідних за технологічними властивостями.

Триплекс - матеріал, що складається з кількох шарів: двох і більше шарів силікатного або органічного скла та прозорого пластичного матеріалу, що склеює ці шари.

План виступу на захисті

1.     Мета проекту, обґрунтування теми проекту.

2.     Конструкційні особливості.

-         відповідність конструкції проектованого виробу;

-         міцність і надійність виробу;

-         зручність у користуванні.

3.     Технологічні особливості.

-         витрати матеріалів;

-         використані технології ;

-         складність та обсяг виконаних робіт.

4.     Екологічні особливості.

-         забруднення навколишнього середовища при виконанні проекту;

-         можливість використання відходів.

5.     Естетичні особливості.

-         оригінальність виробу;

-         декоративність;

-         кольорове вирішення.

6.     Економічні та маркетингові дослідження.

-         можливість масового виробництва та реалізації.

7.     Висновки з теми проекту.

8.     Власна оцінка проектної діяльності.

Під час виконання творчого проекту у 9-у класі ви зможете виготовити цікаві та корисні вироби, які можна буде використовувати в повсякденному житті. Це можуть бути: вироби в етнічному стилі, корисні речі для інтер'єру, обладнання та пристосування для шкільних кабінетів, вироби для власних потреб, нове життя старим речам, тощо. Кожен з цих виробів стане чудовою річчю для вас, ваших рідних та друзів. Отож, давайте фантазувати, здобувати нові знання та використовувати вміння у реальному житті, що дозволить нам змінити навколишній світ на краще! 

1. Повідомити назву проекту, продемонструвати його присутнім.

2. Розповісти про причини (розв’язання певного проблемного питання), що спонукували роботу над проектом.

3. Пояснити, у чому полягала мета проекту та які було поставлено завдання для виконання роботи.

4. Розповісти про особливості конструкції та переваги створеного виробу порівняно з іншими.

5. Відзначити недоліки в роботі (що можна переробити (удосконалити) у разі повторного виконання проекту з метою покращення якості й естетичності сприйняття.

6. Визначити, чи відповідає виготовлений виріб запланованим критеріям оцінювання.

7. Відзначити, які знання, уміння та навички отримано під час реалізації проекту (які джерела пошуку інформації опрацьовано, які нові техніки (технології) опановано, які навички вдосконалено, які особисті надбання у проектній роботі, що було найцікавішим у роботі тощо).

8. Дати об’єктивну оцінку виконаній проектній роботі, визначити, чи досягнуто заплановану мету

9. Прорекламувати виріб або проектну роботу в цілому

10. Розповісти, чи отримано задоволення від результатів діяльності

Оздоблення в’язаного виробу.

Для того, щоб готові вироби були більш привабливими, використовують різні види оздоблень. Але не кожний в’язаний  виріб має бути оздоблений. Іноді достатньо тільки красиво оздобити гачком краї виробу, щоб він мав гарний вигляд.

Щоб підкреслити свій стиль, додати родзинку в образ і внести різноманітність у гардероб, буває досить створити лише кілька оригінальних речей. Трохи мережив, ажурний комірець, шаль - і одяг виглядає більш елегантно та витончено. Проявивши трохи фантазії можна дуже вдало «вписати» моду в свій гардероб і «оживити» старі речі, витративши на це зовсім мало часу. Тільки важливо дотримуватися почуття міри - кожен елемент оздоблення повинен відповідати задуму й гармоніювати з костюмом, щоб нові або оновлені моделі не виглядали незграбно і без смаку.

Під час добору виду та способу оздоблення слід звернути увагу на доречність запланованого оздоблення та наявність відповідних матеріалів. Якщо оздоблення буде виконуватись квітками в’язаними гачком, то слід добирати пряжу такої самої якості, що і виріб, або ззовні схожу. Часто вироби виготовляються з натуральної пряжі, а от для оздоблення можна використати будь яку за походженням.

Крім цього слід звернути увагу і на кольори оздоблення. З попередніх класів ви вже знаєте, наскільки важливо правильно добирати кольори, адже від цього залежатиме загальне сприйняття виробу, а також його вигляд.

Вибір виду оздоблення залежить від:

-        виду виробу,

-        призначення виробу,

-        фактури матеріалу,

-        наявних матеріалів та можливостей,

-        естетичного смаку виконавця.

Оздобити в’язані вироби можна: вишивкою нитками, вишивкою стрічкою, блискітками, намистинками, бісером, фурнітурою, аплікацією, в’язаними оздоблювальними елементами та ін..

Під час виконання оздоблень ви повинні пам’ятати, які кольори між собою поєднуються.  Різні кольори й колірні поєднання по-різному сприймаються людиною, викликають найрізноманітніші асоціації, почуття: можуть створювати життєрадісний настрій або дратувати, підвищувати або знижувати працездатність. Колір може впливати і на наше відчуття простору, його зорове сприйняття.

Також ви повинні пам’ятати про композиційне рішення розташування оздоблювальних елементів. В цьому вам допоможе власний досвід, спостережливість, знання, а також різноманітні джерела інформації. У перших спробах ви можете скористатися готовими зображеннями оздоблень і повторити їх, а далі – намагатися створити свою власну неповторну композицію.

Сьогодні на уроці ви навчитеся технікою в’язання гачком виготовляти оздоблювальні елементи.

В’язані вироби потребують особливого догляду. Навчитись правильно доглядати за в’язаними виробами так само важливо, як і вив’язувати їх. Неправильний догляд може легко зіпсувати бездоганно виконану річ. У поняття догляду за в’язаними виробами входить прання, підкрохмалювання, сушіння, прасування. В деяких випадках достатньо обробити деталі виробу паром.

Якщо виріб складається з кількох деталей, то слід обробити паром кожну деталь перед їх з’єднанням. Якщо ж виріб складається з однієї деталі, то остаточна обробка виконується в кінці.  Не рекомендується полотно зв'язане гачком, прасувати, незалежно від візерунка або матеріалу. Краще такі вироби обробити паром. Обробляти паром можна тільки вироби з вовни або з бавовни - льону, вироби з смесових і штучних волокон відпарюють холодним способом.

В інших випадках використовують праску і вологу лляну тканину. Саме лляну, тому що вона добре охороняє оброблювану деталь від впливу високої температури і, утримуючи достатню кількість вологи, дає хорошу пару. Праску для цього розігрівають до максимальної температури. Вологою, злегка віджатою лляною тканиною слід накрити зразок або деталь, укладені виворітною стороною вгору. Потім гарячою праскою слід водити над деталлю, майже не торкаючись до тканини, повністю утримуючи праску «в повітрі». Над кожною оброблюваною ділянкою слід проводити праскою кілька разів, не доводячи тканину до повного висихання.  Знявши тканину, деталь залишають до повного висихання. 

Вовняні вироби перуть у теплій воді спеціальними пральними порошками або рідинами для делікатного прання. Якщо такі засоби відсутні, можна скористатись шампунем. Речі занурюють у розведений в теплій воді із засобом розчин, злегка мнуть (приблизно 10–15 хв). Після цього річ кілька разів полощуть у воді приблизно тієї самої температури, що і прали. Під час останнього полоскання бажано додати у воду столову ложку оцту. Не можна користуватися щіткою під час такого прання!

Після прання річ полощуть у ледь теплій воді, додавши під час останнього полоскання столову ложку оцту. Ажурні речі прасують з вивороту через вологу тканину.

Часто виробам або деталям, з яких вони складаються слід надати певної форми або закріпити елементи в певному вигляді. Якщо після прання просто висушити такі деталі існує вірогідність того, що вони не триматимуть необхідної форми. Для запобігання їх підкрохмалюють. Для цього спочатку розправляють його на горизонтальній поверхні, а потім зволожують розчином крохмалю, або занурюють. Для цього 2 чайні ложки картопляного крохмалю розводять у 1 л води. Однак значно простіше використовувати крохмальний розчин в аерозольній упаковці, який можна придбати у торгівельній мережі. Підкрохмалений виріб розкладають на рушнику, розтягують до придання необхідної форми та прикріплюють до рушника шпильками.

На готових виробах зазвичай на етикетках показують, як доглядати за цим виробом 

Практичним результатом роботи за даним модулем має бути про­ект, який має складатися з портфоліо та виготовленого виробу.

Орієнтовний план захисту проекту: 

1)відповідність готового ви­робу задуму; 

2) витрати часу та грошей при виготовленні виробу; 

3)що нового внесено у технологію виготовлення та оформлення даного ви­робу; 

4) обгрунтування вартості виробу та порівняння з аналогічними на виставках, у магазинах;

 5) труднощі, які виникали при виконанні про­екту, шляхи їх подолання; 

6) порівняння результатів за завданнями проекту; 

7) як досягти кращих результатів;