• Організація робочого місця.

• 2. Правила внутрішнього розпорядку в майстерні.

• 3. Правила виробничої санітарії та особистої гігієни.

• 4. Правила виконання практичних робіт.

Організація робочого місця

У 8-му класі уроки трудового навчання проходитимуть дистанційно, але існують  шкільні майстерні, де знаходяться меблі, обладнання та інструменти. Усе це допомагає у виготовленні виробів. Ваша майстерня - у вашій кімнаті. Перед тим як розпочати роботу, потрібно насамперед правильно організувати своє робоче місце*. Правильна, раціональна організація робочого місця — це розміщення обладнання, матеріалів, усіх потрібних для роботи інструментів і пристроїв у відповідних робочих зонах.

Робоча зона — це простір, у межах якого можна дістати необхідний інструмент або матеріал при зручному положенні частин тіла.

Щоб робота приносила задоволення, необхідно знати, як правильно поводитись у майстерні, правила безпечної праці й санітарно-гігієнічні вимоги.

Правила внутрішнього розпорядку в шкільній майстерні

1. Приходити на заняття за кілька хвилин до дзвінка.

2. Заходити до майстерні організовано з дозволу вчителя.

3. Перед початком заняття вдягнути робочий одяг (халат або фартух, хустку).

4. Підготувати своє робоче місце до роботи.

5. Розпочинати виконання робіт тільки з дозволу вчителя.

6. Працювати на своєму робочому місці. Не залишати його без дозволу вчителя.

7. Не відволікатися від роботи, не заважати працювати іншим.

8. Дотримуватися порядку та чистоти на робочому місці.

9. Обережно та дбайливо поводитися з інструментами й матеріалами, використовувати їх лише за призначенням.

10. Не вмикати електричні прилади та обладнання без дозволу вчителя, без потреби не крутити ручки й важелі швейних машин та інших пристроїв, не торкатись електричних проводів і рухомих частин механізмів.

11. Економно використовувати електроенергію та матеріали.

12. Припиняти роботу за вказівкою вчителя й уважно слухати його зауваження, пояснення.

13. Під час перерви виходити з майстерні.

14. Після завершення роботи прибрати своє робоче місце (покласти інструменти, пристрої та матеріали у відповідні місця). Зняти спецодяг, вимити руки.

Правила виробничої санітарії та особистої гігієни

1. Працювати лише в робочому одязі.

2. Робочий одяг має бути охайним, чистим.

3. Виконуючи роботу, сидіти прямо, на всій поверхні стільця, на відстані 10-15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має дорівнювати 30-35 см (неправильна робоча поза шкодить поставі, спричинює швидку втомлюваність і шкодить роботі органів травлення).

4. Під час роботи світло має падати на робоче місце зліва або спереду.

5. На робочому місці не має бути зайвих інструментів і матеріалів.

6. Робоче місце слід тримати в чистоті й порядку.

7. Після закінчення роботи прибрати робоче місце щіткою або вологою ганчіркою. Здмухувати сміття або ж змітати рукою заборонено.

Правила виконання практичних робіт

1. До початку роботи перевірити справність інструментів та обладнання.

2. Під час роботи додержуватися технологічної дисципліни, правил користування обладнанням та інструментами, чітко дотримуватися правил безпечної праці.

3. Після завершення роботи вимкнути електричні прилади, покласти інструменти й вироби у відповідні місця, прибрати робоче місце.

Правила внутрішнього розпорядку, безпека праці, робоче місце, робоча зона, виробнича санітарія, особиста гігієна.

• 1. Що означає правильна організація робочого місця?

• 2. Назви правила внутрішнього розпорядку в майстерні.

• 3. У чому полягає виробнича санітарія?

• 4. Яких правил необхідно дотримуватися під час виконання практичних робіт?

Обговори з однокласниками, чому потрібно дотримуватися правил внутрішнього розпорядку та безпечної праці в шкільній майстерні. Обґрунтуйте свою думку.

Розпитай дорослих, які працюють на виробництві, про їхню технологічну діяльність. Які вироби вони виготовляють та з яких матеріалів?

• Вишивка як традиційний вид декоративно-ужиткового мистецтва.

Вишивка – вид народного декоративно-ужиткового мистецтва, фрагментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, повстині; виконане різними ручними або машинними швами.

• Види вишитих виробів.

Основною функцією вишивки як упродовж віків, так і зараз, є оздоблення одягу і тканин для обладнання житла. Наші предки оздоблювали жіночі головні убори: перемітки, очіпки, хустки, стрічки, чоловічі шапки; плечовий одяг: жіночі та чоловічі сорочки; верхній одяг: кожухи, безрукавки, свити, спідниці та ін. Сьогодні художнє вишивання також широко і різноманітно застосовується для оздоблення одягу і сучасного інтер’єру. Найбільше підлягає оздобленню дитячий одяг, жіноча білизна, сорочки, блузки, предмети побуту (рушники, серветки, штори, постільна білизна, декоративні наволочки та ін.). Поряд з традиційними атрибутами оздоблення житла постійного розвитку набуло мистецтво виготовлення тематичних панно з вишитими портретами видатних людей, зображенням пам’ятних дат, державної символіки.

• Регіональні особливості оздоблення виробів вишивкою.

В Україні вишивка поширена скрізь, але кожний район, навіть село, мали свої улюблені кольори, свої місцеві візерунки й традиційну техніку виконання. Коли б зібрати разом жінок з різних областей України і подивитися, як у них вишиті сорочки, то одразу стане очевидним величезне розмаїття української вишивки. Так, на Київщині найбільш поширені вишивки з геометричним, інколи – рослинно-геометризованим орнаментом. Основний колір вишивок – червоний, який доповнюється чорним та незначною кількістю жовтого. Для Чернігівщини характерні геометричні візерунки, в яких переважають червоний та білий кольори або червоний та синій на білому тлі виробу. Полтавщина славиться вишуканими за конфігурацією геометричними та стилізованими рослинними мотивами. Надзвичайно гарні однотонні сорочки вишиті відбіленими нитками. Не менш оригінальні полтавські рушники, оздоблені композиціями вазонів тощо. Своєрідною вишивкою здавна відома Волинь. Тут поширені геометричні мотиви. Іноді вони поєднуються з рослинними мотивами. Кольорова гама стримана, монохромна, основний колір – червоний, часом доповнюється вкрапленням чорного, синього або зеленого. На Поділлі, Буковині та Покутті поширені геометричні мотиви. Поширені також композиції зі стилізовано-рослинними мотивами. Поширеною у цих регіонах є вишивка білим по білому, суцільним червоним, вишневим або чорним кольором. Для Львівської області характерні рослинні мотиви, які поєднуються з дрібними геометричними. Колорит вишивок насичений, дзвінкий, утворений сполученням червоної, синьої, білої, зеленої, жовтої барв.

На Гуцульщині вишивки вирізняються різноманітністю композиційного вирішення – геометричних, іноді рослинно-геометризованих мотивів та багатством колориту. Кольорова гама базується на поєднанні яскравих контрастних барв: чорної, червоної, вишневої, оранжевої, жовтої, синьої, блакитної, фіолетової та зеленої. На території Лемківщини поширені вишивки з перевагою рослинних мотивів. Це симетрично розташовані галузки з листків, квітів, пуп’янків. Кольорова гама стримана, побудована на поєднанні основної червоної барви з незначною кількістю темно-синьої або чорної. Іноді вони доповнюються зеленим, фіолетовим та жовтим кольорами. Традиційними для Бойківщини є стрічкові композиції, утворені провідним мотивом – ромбом та підпорядкованими йому квадратами, ламаними лініями, трикутниками, зубцями, розетами. Стилізовано-рослинний орнамент утворюється вазонковими мотивами, галузками з чотирьох, шести, восьмипелюсткових квітів, листків та ін.

• Знаки і символи в українській вишивці (сонця, води, берегині, продовження життя тощо).

Люди здавна відображали явища природи, окремі поняття умовними знаками-символами. Наприклад, коло – сонце, символ життя, хрест – людина, вогонь. Жіноча фігура символізувала богиню життя. Окремі ознаки – символи не тільки прикрашали житло, одяг та предмети побуту, але повинні були охороняти, захищати, оберігати від злих духів, приносити щастя. Тому називали їх оберегами.

За допомогою зубочистки перевести шаблони на лист фоамірану білого кольору і вирізати по контуру. Нанести масляну пастель на меламінову губку і тонуємо пелюстки почергово світло-зеленим, потім рожевим кольором з обох сторін.

Обробити кожну пелюстку на прасці, розігрітій до середньої температури, надаючи пальцями випуклу форму і загинаючи край.

Сформувати з фольги конус бутону розміром 2-2,5 см. Насадити заготовку на зубочистку.

1 ряд.  Пронизуємо зубочистку через центр шаблону пелюсток діаметром 8см. Накладаючи деталі пелюсток віялоподібним способом, склеюємо їх між собою, щільно притискаючи до заготовки з фольги.

2 ряд. Використовуємо другий шаблон діаметром 8 см. Склеюємо за попередньою схемою, але притискаємо не так щільно до бутону. Слідкуємо, щоб пелюстки кожного наступного ряду розташовувались у зміщеному (шаховому) порядку відносно попереднього ряду.

3-5 ряд. Сформовані шаблони пелюсток склеюємо таким же способом як і попередні ряди, але клей наноситься на  кожний наступний ряд все ближче до середини  шаблонів, створюючи ефект розквітлої троянди. Останній ряд підклеюємо біля зубочистки, після чого її виймаємо.

За допомогою зубочистки перевести шаблони на лист фоамірану білого кольору і вирізати по контуру. Нанести масляну пастель на меламінову губку і тонуємо пелюстки почергово світло-зеленим, потім рожевим кольором з обох сторін.

Обробити кожну пелюстку на прасці, розігрітій до середньої температури, надаючи пальцями випуклу форму і загинаючи край.

Сформувати з фольги конус бутону розміром 2-2,5 см. Насадити заготовку на зубочистку.

1 ряд.  Пронизуємо зубочистку через центр шаблону пелюсток діаметром 8см. Накладаючи деталі пелюсток віялоподібним способом, склеюємо їх між собою, щільно притискаючи до заготовки з фольги.

2 ряд. Використовуємо другий шаблон діаметром 8 см. Склеюємо за попередньою схемою, але притискаємо не так щільно до бутону. Слідкуємо, щоб пелюстки кожного наступного ряду розташовувались у зміщеному (шаховому) порядку відносно попереднього ряду.

3-5 ряд. Сформовані шаблони пелюсток склеюємо таким же способом як і попередні ряди, але клей наноситься на  кожний наступний ряд все ближче до середини  шаблонів, створюючи ефект розквітлої троянди. Останній ряд підклеюємо біля зубочистки, після чого її виймаємо.

Загальні правила користування праскою.

- Вмикати і вимикати електропраску тільки сухими руками тримаючи за корпус вилки, а не за шнур. Ставити праску тільки на відповідну металеву, мармурову, або керамічну підставку.

-  Не можна залишити праску включеною в електромережу без догляду.

-  Не перевіряйте нагрів праски пальцями.

-  При виконані робіт з праскою слід виконувати правила електробезпеки.

-  При несправності праски, розетки, вилки шнура – припинити роботу та повідомити вчителя.

Загальні правила користування ножицями.

- На робочому столі інструмент повинен лежати закритим гострими кінцями вниз.

- Передавати їх необхідно кільцями вперед.

- Ножиці, що лежать на столі, не повинні виступати за край столу.

Загальні правила користування термопістолетом.

- Підготуйте місце для роботи - постеліть клейонку, покладіть на стіл картон для підкладання під носик.

- Не залишайте без нагляду інструмент, якщо він не використовується, вимикайте його.

- Термопістолет не повинен лежати на боці, його місце на підставці.

- Для роботи підходить тільки справний інструмент.

- Не можна чіпати руками гарячий клей і кінчик інструменту.

- По завершенні роботи обладнання відключають від мережі.

Якщо ви займаєтесь творчістю , такий новий матеріал як фоаміран стане вам у нагоді. Це новий сучасний синтетичний матеріал з яким приємно працювати. Засвоїв техніку роботи з яким, ви зможете навчитися створювати творчі проекти, подарунки до свят.  Його назва походить від назви випускаючої іранської компанії «FoamIran», який часто називають «пластичною замшею». Завдяки термічній обробці він здатен запам’ятовувати форму. Важливою перевагою є його екологічність: він не токсичний, не шкідливий для навколишнього середовища, можна використовувати для дитячої творчості

  Існує кілька видів фоамірану:                                                                              

    Іранський. Товщиною від 0,8 до 2 мм. Палітра кольорів налічує більше 30 відтінків, в основному пастельні, спокійні тони;                                                                                

 Китайський. Товщиною від 0,8 до 1 мм. Палітра налічує 24 яскравих, насичених кольорів. Швидко деформується при тепловій обробці;                                

Китайський «зефірний». Має різні властивості в залежності від товщини. До 1 мм - повітряний, нізкоплотний, розтягується без обробки, добре тонується. До 2 мм - практично не тримає форму, плавиться при тепловій обробці. Використовують його для лялькового декору, дитячих виробів;

Корейська. Оксамитовий, «плюшевий» вид пластичної замші. Головна особливість - відмінно тягнеться і не рветься при роботі. Має стандартну товщину - 0,6 мм - 0,8 мм - 1 мм. Різноманітна палітра, в асортименті присутні яскраві, пастельні тони;                                                                                       Турецький. Продається в листах, рулонах товщиною 1 мм. Має схожість з іранським матеріалом за багатьма характеристиками. Кольорова палітра менш різноманітна;                                                                     Декоративний. Підходить для специфічних робіт. Має додаткову фактуру - опуклий малюнок, блискітки, тиснення. Такий фом використовують для виготовлення святкової атрибутики 

Пригадаєм що таке проєкт? (кинутий вперед розроблений план, проєкти є творчі ігрові Є основною формою організації пізнавальної діяльності учнів в рамках методу проєктів.)

Ми прагнемо пізнати самих себе, відкриваємо джерела далеких предків, ми відчуваємо відповідальність за долю рідного краю. Треба вивчати історію рідного краю, та оберігати її!

-Що таке Оберіг?  (Давні і добрі символи, які оберігають людину, її домівку, родину…)

- Які  українські обереги ви знаєте?

(Житло , рушник, писанка, одяг, рослини , хліб , вода, слово, молитва)

  -  Сьогодні ми поговоримо з вами про народний український оберіг.  Який?  Давайте відгадаємо загадку й  дізнаємось.

З квітів його виплітають,

Ним голівку покривають.

Щоб дівчиноньку зберіг –

Український оберіг. (Віночок)

  Історія  плетіння віночка.

Віночок — це плетене  коло із квітів, листя, гілок.  Український вінок символізує життя і кохання, може визначити долю людини.  Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. Його виплітали з різного зілля, від весни й до пізньої осені. Кожен віночок слугував не тільки окрасою голови дівчини, а й був оберегом душі, бо в ньому є чаклунська сила, що й болі знімає, і волосся береже.   Традиція виплітання віночка дійшла до нас із сивої давнини. Змалечку бабусі вчили дівчаток вишивати й віночки плести, бо вірили,  що віночки захищають людину від хвороб, згубного ока, недоброго духу. Наші прабабусі й секрети знали, які квіти збирати до віночка, у яких рослинних соках їх слід замочувати, щоб якомога довше вони зберігали свою свіжість. У  народі кажуть, що той, хто вміє віночок вити, зможе й долю собі  прихилити.                        

Вінкові стрічки

Український вінок, окрім безліч квітів, обов'язково мав бути прикрашений стрічками. Довжина стрічок не перевищувала довжину кіс дівчини. В'язати стрічки слід у певній послідовності, це ціла наука. Дівчинку завжди впізнавали по віночку. І сором був тій дівчині, у якої стрічки пов'язані недбало або не за порядком. В'язати стрічки треба теж уміти і символи їхні знати 

Скажімо, найпершу у віночок, посередині, в'яжуть світло-коричневу стрічку — символ землі-годувальниці.

- жовті стрічки — символ сонця.

-  світло-зелені — символ краси і молодості.

- голубі, сині — символи неба і води, що дають силу й здоров'я.

-  жовтогаряча — символ хліба.

 - фіолетову — символ мудрості людини.

 - малинову — символ душевності, щирості.

- рожеву — символ достатку.

-  біла  стрічка —символ пам'яті про померлих

Виготовляти вінок будемо в техніці канзаші

Для цого вам потрібні будуть такі інструменти та матеріали:

основа для вінка(обруч), клей-пістолет,  ножиці, атласні стрічки (ширіна 5 см), свічка чи запальничка, намистинки, пінцет.

Практична робота.

Намалювати ескіз вінка та надіслати мені на Вайбер 

1. Повідомити назву проєкту, продемонструвати його присутнім.

2. Розповісти про причини (розв’язання певного проблемного питання), що спонукували роботу над проєктом.

3. Пояснити, у чому полягала мета проєкту та які було поставлено завдання для виконання роботи.

4. Розповісти про особливості конструкції та переваги створеного виробу порівняно з іншими.

5. Відзначити недоліки в роботі (що можна переробити (удосконалити) у разі повторного виконання проєкту з метою покращення якості й естетичності сприйняття.

6. Визначити, чи відповідає виготовлений виріб запланованим критеріям оцінювання.

7. Відзначити, які знання, уміння та навички отримано під час реалізації проєкту (які джерела пошуку інформації опрацьовано, які нові техніки (технології) опановано, які навички вдосконалено, які особисті надбання у проєктній роботі, що було найцікавішим у роботі тощо).

8. Дати об’єктивну оцінку виконаній проєктній роботі, визначити, чи досягнуто заплановану мету

9. Прорекламувати виріб або проєктну роботу в цілому

10. Розповісти, чи отримано задоволення від результатів діяльності

Позначити двонаправленою стрілкою напрям нитки основи.

2. Відзначити місця згину тканини.

3. Записати назву і кількість деталей.

4. Нанести контрольні знаки для з'єднання основних деталей.

5. Визначити величину припусків на шви і обробку зрізів.

6. Вирізати лекала по контурних лініях.

Підготовка тканини до розкрою (прасування, визначення напрямку малюнка, лицьового та виворітного боків, ниток основи та піткання). Розкрій виробу.

1) підготовка тканини до розкроювання;

2) настилання тканини;

3) розкладання викрійки на тканині;

4) обкрейдовування лекал;

5) викроювання деталей.

1. Підготовка тканини до розкроювання

Тканину прасують уздовж нитки основи з метою ліквідації зморшок. Тканини з натуральних волокон (бавовняну чи льняну) декатирують, тобто прасують, зволожуючи, для запобігання зсіданню.

Визначають напрям ниток основи і піткання за такими ознаками:

- нитки основи розташовуються паралельно пругу тканини;

- у напрямі ниток основи тканина розтягується менше, ніж у напрямі ниток піткання;

- нитки основи в тканині зазвичай більш тонші та розташовані рівномірніше порівняно із нитками піткання;

- у тканинах з малюнком у смужку або начісним ворсом напрям смужки та начосу зазвичай співпадає з напрямом ниток основи.

Визначають лицьову і виворітну сторони тканини за такими ознаками:

- у тканинах з малюнком лицьовий бік тканини яскравіший і чіткіший;

- у гладкофарбованих тканин лицьовий бік – більш гладкий та блискучий, а виворітний – ворсистий, матовий, з можливими ткацькими дефектами;

- у ворсових тканин на лицьовому боці розміщений довгий ворс, а на виворітному – короткий або без ворсу.

Визначають наявність дефектів тканини (дірок, плям, спотворень малюнка та інших) і обводять їх з вивороту крейдою для того, щоб обійти при розкроюванні.

1.Настилання тканини

Тканину для розкроювання можна розкладати на столі двома способами: 1) «у згин», коли тканина складена вздовж удвоє (лицьовим боком усередину); 2) «у розгортку», коли тканина розкладена на столі по всій ширині. Обирають той чи інший спосіб залежно від фасону виробу, ширини тканини, кількості деталей, які викроюються. Під час настилання тканину ретельно розправляють для усунення заломів і перекосів.

3. Розкладання лекал на тканині

Лекала розкладають на виворітному боці тканини, дотримуючись напряму ниток основи, малюнка та ворсу тканини. Спочатку розміщають великі деталі (переднє та заднє полотнище спідниці), потім – середні (кокетки, пояс, кишені), останніми – найменші (обшивки, шльовки, клапани), розташовуючи їх на тканині економно та оминаючи місця із ткацькими дефектами. Лекала прикріплюють до тканини шпильками для того, щоб вони не зсувалися під час розкроювання. Потім перевіряють правильність розкладання лекал, а саме: наявність усіх деталей, урахування припусків на обробку зрізів, напряму ниток основи, малюнка, ворсу тощо.

4. Обкрейдовування лекал виконують кравецькою крейдою з дотриманням таких правил:

- товщина лінії обкрейдовування – 0,1 см;

- тонка суцільна лінія повинна співпадати з контурами лекал;

- штрихова лінія, яка наноситься паралельно тонкій суцільній лінії на відстані величини припусків на шви і підгин, є лінією розкроювання;

- на деталі крою переносяться контрольні знаки і мітки (на спідниці це місце

5. Викроювання деталей

Викроюють деталі точно по штриховій лінії розкроювання: спочатку – великі деталі, а потім – малі. Виточки на тканині не вирізують.З метою економного використання тканини малі деталі дозволяється розкроювати із декількох частин (наприклад, пояс – із двох частин з розташуванням шва по бічному шву виробу). Після розкроювання деталей виробу витягують із тканини шпильки і знімають лекала.

Зверніть увагу! При розкроюванні тканин, які легко обсипаються, величину припусків на шви необхідно збільшити!

7. Вирізати деталі спідниці чітко по намічених лініях припусків на шви.

Зверніть увагу! Якщо моделлю спідниці передбачені виточки, то на тканині вони не вирізаються!

· Правила безпечної роботи під час розкроювання

1. Шпильки зберігати тільки у спеціальному гольнику або у коробці.

2. Ножиці під час роботи класти на столі праворуч, із зімкнутими лезами. Не класти ножиці на тканину.

3. Під час розкроювання притримувати тканину пальцями лівої руки, розміщуючи їх на безпечній відстані від леза ножиць.

4. Ножиці слід розкривати на всю ширину і повністю змикати леза. Гострий кінець ножиць слід розміщувати під тканиною.

5. Передавати ножиці кільцями вперед із зімкнутими лезами.

Для побудови креслення прямої спідниці потрібні такі мірки:

Обхват талії (От) — стрічка проходить по найвужчому місцю фігури людини;

Обхват стегон (Ос) — вимірюють у горизонтальній площині по найбільш виступаючих точках сідниць, 

                                    а спереду — на рівні виступу живота;

Довжина виробу (Дв) — сантиметрова стрічка проходить від лінії талії по найбільш виступаючих точках сідниць

                                   до рівня бажаної довжини виробу.

1. Мірки знімають з правого боку фігури, оперізуючи талію резинкою.

2. Сантиметрову стрічку під час вимірювання не можна дуже натягувати або тримати занадто вільно.

3. Людина, з якої знімають мірки, повинна стояти невимушено.

4. Мірки знімають у певній послідовності зверху вниз.

5. Мірки позначають першими великими літерами алфавіту від їх назви з відповідним індексом.

Під час побудови креслення викрійки поясного виробу необхідно враховувати прибавки на вільне облягання, щоб забезпечити вільність рухів, дихання людини. Величини, на які розміри одягу перевищують розміри тіла людини, називають прибавками. Прибавки позначають великою літерою П, а ділянку прибавки – малою літерою поряд з літерою П.Наприклад, Пт – прибавка до півобхвату талії, Пс — до півобхвату стегон і т. Д. Прибавки не постійні, вони змінюються залежно від ступеня прилягання.

                         приталений силует           напівприталений силует                прямий силует

Пт +                          0,5-07                                        1                                          1 – 1,5

Пс +                               1                                         1,5 – 2                                     2,5 – 3

 Серед усього розмаїття видів мережок чітко простежу­ються основні, так названі прості мережки, на базі яких виконують усі інші. Залежно від місцевості той самий вид мережки може мати різні назви: «одинарний пру­тик», «подвійний прутик», «схрещений прутик», «черв’ячок», «одинарні стовпчики», «подвійні стовпчи­ки», «гречка», «вівсяночка», «лучка», «одинарна», «по­двійна ляхівка» та «багаторядкова ляхівка з настилом», «прутик з настилом», «з прутиком через чисницю», «шабак», «затеганка зубчикова квадратикова». 

Якість і краса виконаної мережки, як і якість самого проектованого виробу, залежить від правильно підібра­них матеріалів та інструментів. Мережка — це своєрід­на прозора ажурна вишивка, що виконується тільки на тканинах полотняного переплетення, оскільки для ви­конання мережки необхідно витягти певну кількість горизонтальних ниток, а вертикальні зібрати голкою в пучки й обметати нитками, окреслюючи певні орна­ментальні мотиви. Матеріалом для вишивання мережок є тканина (осно­ва), на якій вишивають, а також те, чим вишивають, тобто нитки. Для лічильної вишивки, до якої належить мережка, бе­руть тканину з полотняним переплетенням ниток (льня­не або бавовняне полотно, батист, маркізет, бортівка), тобто таку, на якій легко лічити і витягувати нитки. Зручною для початківців є густа канва «Аїда» — спеці­альна вишивальна тканина, у якої нитки основи й уто­ку (піткання) однакової товщини.                                                       

    Нитки, залежно від призначення виробу та техніки ви­конання, застосовують різноманітні як за кольором, так і за товщиною (номерами). Для мережки можна ви­користати бавовняні котушкові нитки, шовкові, муліне тощо. На тонких тканинах виконують мережку нитка­ми № 60, 80, на грубих — нитками середніх номерів.

Для виконання мережок, крім тканини і ниток, треба мати ножиці, лезо, набір голок із вушками різної вели­чини, п’яльці та сантиметрову стрічку.

Підбір голки залежить від товщини нитки і щільності тканини.

  Ножиці потрібні двох видів: маленькі, з гострими за­гнутими кінцями — для підрізання та витягування ни­ток під мережки, і великі — для розрізання тканини. Можна використовувати для підрізання ниток лезо. Для цього треба голкою підняти необхідну кількість ни­ток і розрізати їх лезом на голці.

     Сантиметрову стрічку застосовують під час визначення на тканині чи виробі місця для вишивки.

    П’яльці можна брати круглі, квадратні, пластмасові і дерев’яні. Їх використовують для забезпечення натягу тканини. Стібки, виконані за їх допомогою, лягають рівніше й малюнок не перекошується.

За допомогою зубочистки перевести шаблони на лист фоамірану білого кольору і вирізати по контуру. Нанести масляну пастель на меламінову губку і тонуємо пелюстки почергово світло-зеленим, потім рожевим кольором з обох сторін.

Обробити кожну пелюстку на прасці, розігрітій до середньої температури, надаючи пальцями випуклу форму і загинаючи край.

Сформувати з фольги конус бутону розміром 2-2,5 см. Насадити заготовку на зубочистку.

1 ряд.  Пронизуємо зубочистку через центр шаблону пелюсток діаметром 8см. Накладаючи деталі пелюсток віялоподібним способом, склеюємо їх між собою, щільно притискаючи до заготовки з фольги.

2 ряд. Використовуємо другий шаблон діаметром 8 см. Склеюємо за попередньою схемою, але притискаємо не так щільно до бутону. Слідкуємо, щоб пелюстки кожного наступного ряду розташовувались у зміщеному (шаховому) порядку відносно попереднього ряду.

3-5 ряд. Сформовані шаблони пелюсток склеюємо таким же способом як і попередні ряди, але клей наноситься на  кожний наступний ряд все ближче до середини  шаблонів, створюючи ефект розквітлої троянди. Останній ряд підклеюємо біля зубочистки, після чого її виймаємо.

Виготовимо український вінок, дізнаючись про особливості його виготовлення

Підбираємо трави і квіти для вінка.

З давніх-давен вінок був книгою душі молодої дівчини: мовою квітів вона висловлювала свої почуття, виражала душевний стан і «розповідала» про події, що відбулися у її житті.

Квіти-символи, які традиційно вплітають у вінок:

•        мак — квітка мрій, символ родючості, краси та молодості;

•        цвіт вишні та яблуні — материнська любов та відданість;

•        ромашка — символ ніжності, вірності і кохання;

•        соняшник — символ відданості й вірності;

•        м’ята — оберіг дитини та її здоров’я;

•        волошки у віночку — символ людяності;

•        ружа, мальва і півонія — символи віри, надії, любові;

•        материнка — символ материнської любові;

•        калина — краса та дівоча врода;

•        лілея — дівочі чари, чистота, цнота;

•        дев’ятисил — корінь дев’яти сил, який зміцнює та повертає здоров’я;

•        безсмертник — символ здоров’я, загоює виразки і рани;

•        хміль — гнучкість і розум;

•        польовий дзвіночок — символ вдячності.

   Для надання віночку особливої магічної сили, у нього вплітали полин — найголовнішу з трав, буркун зілля— символ вірності та листя дуба — символ хоробрості та сили. Проте найміцнішим оберегом був і лишається барвінок, що символізує безсмертя

Поради та принцип виготовлення пелюсток

1.      Залежно від моделі пелюстки (круглий або гострий) квадрат тканини складається певним чином, кінчик обпалюється полум’ям свічки або запальнички, затискається пінцетом. Готові пелюстки кріпляться на основу і на виріб.

2.      Основна умова отримання ідеальних красивих пелюсток: квадрати тканини повинні бути з усіх боків рівними. Крім класичних варіантів пелюсток, які робляться з квадратів, існують і інші. Для їх виготовлення можуть застосовуватися прямокутні або круглі клаптики.

3.      Краї тканини зручно оплавлятися свічкою, тримаючи їх у підстави полум’я (тоді вони не будуть чорніти). Однак деякі розрізають тканину паяльником. В цьому випадку краю оплавляються одночасно з розрізанням.

4.      Для виготовлення традиційних канзаші застосовують натуральний шовк. Але прекрасною заміною можуть служити атласні стрічки (шириною 2,5-5 см) або мало сипучі  тканини: органза, фатин, капрон, креп-сатин.

5.      В якості основи може застосовуватися тонкий пластик, картон (щільний), обтягнуті тканиною ґудзики або монетки. Можна відразу ж клеїти пелюстки на виріб (брошку, шпильку, заколку, ободок)

Практична робота

Правила безпеки при роботі з ножицями

      1. Зберігати ножиці у зазначеному місці у певному положенні.

      2. При роботі уважно стежити за напрямком різання.

      3. Не треба працювати з тупими ножицями.

      4. Не тримати ножиці лезом вгору.

      5. Не залишати ножиці з відкритими лезами.

      6. Передавати закриті ножиці кільцями вперед.

      7. Під час роботи утримувати матеріал лівою рукою так, щоб пальці були осторонь від леза.

Правила безпеки при роботі з клейовим пістолетом

       1. Перед включенням перевірити цілісність шнура.

       2. Включати клейовий пістолет в мережу сухими руками.

       3. Не торкатися руками нагрітих металевих частин клейового пістолету та до гарячого клею – можливі опіки!

       4. Під час роботи ставити клейовий пістолет на спеціальну підставку.

       5. При роботі стежити, щоб гарячі частини клейового пістолету не доторкалися електричного шнура.

       6. Не залишати клейовий пістолет без нагляду.

       7. Після закінчення роботи відключити клейовий пістолет, тримаючись за вилку, не смикати за шнур.

Є різні способи виготовлення маку. Виберіть найкращий для вас

1.     Об'ємний мак з стрічки 2,5 см без клею

Матеріали для бутона:

чорні нитки,

квадрат стрічки 5х5 см,

синтепон,

акрилові фарби.

Спочатку ми зробимо серединку або бутон маку. Використовуємо звичайні нитки чорного кольору, наметовому нитки на вказівний і великий пальці в формі вісімки. Зауважимо серединку і разрежем петлі. Квадрат стрічки 5х5 см обошьем по колу, вкладемо синтепон і затягнемо нитка, обрізаємо і оплавилася хвостики стрічки

Голкою з ниткою перетягнемо бутон, знизу рівномірно приклеїмо тичинки з ниток. Краї  офарблюю акриловою фарбою для тканини, можна використовувати звичайну акрилову фарбу або намазати нитки клеєм ПВА і вмочити в манку, також можна застосувати рідкий пат, який використовується для створення тичинок. Перед подальшим використанням бутон маку слід залишити щоб фарба підсохла.

Приступимо до створення маку, для цього нам потрібні наступні матеріали:

атласна стрічка шириною 2,5 см,

фетровий коло діаметром 5,5 см,

голка з ниткою,

ножиці,

для декору: листочки, тичинки.

Наріжемо стрічку на відрізки і відразу розподілимо їх на ряди:

3 шт. - 13х2,5 см,

3 шт. - 12х2,5 см,

3 шт. - 10,5х2,5 см,

3 шт. - 9х2,5 см.

Загорнемо верхні краю стрічки на виворітну сторону і прошу відрізок по нижньому краю, затягнемо трохи нитку. Нитку варто затягувати зовсім небагато, щоб відрізок стрічки став злегка заокругленим. Збірку квітки почнемо з найбільших деталей, тобто 13х2,5 см. Пришиваємо пелюстки по краю фетру. Починаємо пришивати з середини вліво, праву частину залишаючи не пошкоджене для того, щоб останній пелюстка першого ряду пришити під перший. Всі пелюсточки пришиваються лицьовою стороною до себе

Перший ряд маку складається з трьох відрізків, починаючи пришивати другий відрізок, накладаємо його на перший, таким же чином пришиваємо третій пелюстка, накладаючи на другий. Коли третій пелюсточок пришитий, на нього пришиваємо перший пелюстка, праву сторону якого ми залишати не пришитою. Пришиваємо другий ряд пелюсточок за принципом першого, залишаючи праву сторону першого пелюстки НЕ пришитою. Для нього використовуємо пелюстки розміром 12х2,5 см. 

Мак з стрічки 5 см з хвилястими краями

Для створення такого маку нам будуть потрібні:

атласна стрічка шириною 5 см,

шматок картону, для підготовки шаблону,

коло з тканини діаметром 5 см,

Виріжемо з картону шаблон, орієнтуючись на квадрат стрічки 5х5 см, трохи відступаємо від краю стрічки, щоб її було зручніше вирізати. Підігнавши за розміром і вирівнявши картонний шаблон, вирізаємо. Тепер виріжемо пелюсточки, всього буде потрібно 30 штук. У першому ряду розмістимо 10 деталей на основу з фетру або тканини діаметром 5 см. Першу пелюстку  приклеюємо тільки з лівого боку, щоб останній можна було підклеїти під нього. У другому ряду 8 деталей, в третьому - 7 шт., А в 4 - 5 штук.

Мак з атласної стрічки 5 см

матеріали:

стрічка атласна 5 см,

коло діаметром 5 см з тканини або фетру,

листочки і добавки для декору,

інструменти.

Наріжемо на відрізки 4х5 см стрічку. Всього буде потрібно приблизно 33 деталі. Зробимо шаблон з паперу та виріжемо по ньому пелюсточки, складемо їх біля основи. Збірку квітки здійснюємо за рівнями.

8 шт.,

8 шт.,

9 шт.,

8 шт.

ще один спосіб

Мак

Являє собою розкішний яскрава квітка червоного кольору з великими листками і серединкою в формі коробочки. Для його виготовлення необхідно нарізати стрічку на квадрати з довжиною сторони 5 см. 

Далі вирізаємо на око пелюстки з круглим краєм. Обробляємо кожна пелюстка над полум'ям і розтягуємо в різні боки, щоб вийшли хвилі. 

Всього потрібно виготовити 8-10 пелюсток. Беремо гурток з фетру і по колу приклеюємо всі пелюстки. 

Для виготовлення серединки потрібно взяти трохи синтепону чи вати, скачати в кульку і обернути шматочком стрічки зеленого кольору. За допомогою голки і чорної товстої нитки обмотуємо серединку. 

Загальні правила користування праскою.

- Вмикати і вимикати електропраску тільки сухими руками тримаючи за корпус вилки, а не за шнур. Ставити праску тільки на відповідну металеву, мармурову, або керамічну підставку.

-  Не можна залишити праску включеною в електромережу без догляду.

-  Не перевіряйте нагрів праски пальцями.

-  При виконані робіт з праскою слід виконувати правила електробезпеки.

-  При несправності праски, розетки, вилки шнура – припинити роботу та повідомити вчителя.

Загальні правила користування ножицями.

- На робочому столі інструмент повинен лежати закритим гострими кінцями вниз.

- Передавати їх необхідно кільцями вперед.

- Ножиці, що лежать на столі, не повинні виступати за край столу.

Загальні правила користування термопістолетом.

- Підготуйте місце для роботи - постеліть клейонку, покладіть на стіл картон для підкладання під носик.

- Не залишайте без нагляду інструмент, якщо він не використовується, вимикайте його.

- Термопістолет не повинен лежати на боці, його місце на підставці.

- Для роботи підходить тільки справний інструмент.

- Не можна чіпати руками гарячий клей і кінчик інструменту.

- По завершенні роботи обладнання відключають від мережі.