Кашпо (франц. сache-pot — «схований горщик») — це оздоблений контейнер для горщика, у якому щось росте. Він має

декоративну функцію, тому може використовуватися як цінний подарунок і сувенір.

Кашпо буває різних форм, його виготовляють із різних матеріалів, таких як кераміка, пластик. Окрім того, воно може

бути сплетене з лози, мотузок або ниток. Таким чином, кашпо допомагає дуже зручно й оригінально розмістити горщики

з квітами. Кашпо може бути підлоговим, настільним (його можна розмістити на поверхні стола)  або підвісним .

Сьогодні дизайнери та дизайнерки використовують кашпо не лише для приміщень, а й для прикрашання ландшафту.

Такі кашпо мають дуже незвичайний вигляд. Пропоную розглянути варіант виготовлення невеликого кашпо з дроту (за

бажанням ви зможете зробити й велике, обравши власні розміри).

Вигляд — ц е зображення повернутої д о спостерігача частини предмета. Виконуючи проєціювання на площини, ми утворюємо вигляди. На фронтальній площині розміщується вигляд спереду, на горизонтальній — вигляд зверху, на профільній — вигляд зліва (мал. 3.9 а, б). На виглядах проставляють розміри.

Усі вони мають певне призначення, і часом навіть не замислюєшся про те, чому вони саме такої форми чи розміру. Ми до них звик ли і сприймаємо такими, якими вони є. Однак у торговельних мережах з’являються дедалі нові вироби, які можуть виконувати ту ж саму функцію і плюс ще кілька. Вони приваблюють нас своїм зовнішнім сучасним виглядом, багатофункціональністю тощо. Дизайнери / дизайнерки та винахідниці / винахідники працюють над їхнім удосконаленням і змінами на краще. До того ж зміни відбуваються дуже швидко. Наприклад, перші праски мали досить дивний вигляд  і важили близько 6 кг! Аби їх нагріти, усередину закладали розжарене вугілля. Такі праски не мали регулятора температури. Виробники сучасних прасок продовжують їх удосконалювати: віднедавна можна регулювати температуру нагріву, вони досить легкі, а ще можуть самі вимикатися 

1. Оберіть фокальний об’єкт. Наприклад, це може бути підставка під телефон. 

2. Визначте проблему або завдання, яке потрібно вирішити, спроєктувати. Для цього дайте відповіді на запитання: «Що слід зробити?», «Які функції має виконувати цей об’єкт?». Скажімо, підставка під телефон має бути оригінальною, виготовленою з фанери або тканини. За потреби ця підставка може підсилювати звук. 

3. Спробуйте обрати випадкові об’єкти (можете до цього залучити друзів): наприклад, м’яку іграшку, гучномовець, авокадо. 4. Далі спробуйте скласти список ознак (властивостей) випадкових об’єктів. До прикладу, іграшка: м’яка, округлої форми, різнокольорова; гучномовець: прямокутної форми, у чорному та сріблястому кольорах, корпус виготовлений із ДСП і фанери, має динаміки; авокадо: зелене, овальної форми, має кісточку (мал. 2.5, а-в). 

5. Запропонуйте нові ідеї шляхом приєднання до фокального об’єкта ознак випадкових предметів. Наприклад, це може бути м’яка іграшка у вигляді авокадо, куди легко можна поставити  телефон, а може бути виготовлена з фанери підставка з формою, як у авокадо, яка має отвори у вигляді кісточки. 

6. Оцініть отримані ідеї відповідно до визначених завдань або запланованого кінцевого результату. Доберіть найбільш корисні ідеї шляхом аналізу можливих варіантів конструкцій, наявних матеріалів та інструментів. 

1. Приходити на заняття слід за кілька хвилин до дзвінка. Адже підготувати все необхідне для уроку та своєчасно розпочати роботу — це запорука майбутнього успіху. 

2. У майстерню потрібно заходити з дозволу вчителя.

3. Перед початком роботи необхідно правильно одягнутися . Ідеться передовсім про робочий одяг: халат, фартух, а також про косинку, пов’язку або бандану на голову (волосся не повинне падати на обличчя). 

4. Розмістіть усе необхідне для роботи компактно й зручно. І пам’ятайте: починати роботу слід виключно з дозволу вчителя.

5. Працювати треба лише на своєму робочому місці. Не залишайте його без дозволу вчителя. Самовільне переміщення майстернею може призвести до травматизму!

 6. Не відволікайтеся від роботи, не заважайте працювати іншим! 

7. Обережно і дбайливо поводьтеся з інструментами й матеріалами, використовуйте їх лише за призначенням та з дотриманням відповідних правил безпечної праці (мал. 2). 

8. До початку роботи важливо перевірити справність робочого інструменту та обладнання. 

9. Роботу слід виконувати виключно за допомогою справного інструменту та обладнання. У разі виявлення несправності або поломки інструменту під час роботи необхідно припинити будь-яку діяльність і повідомити про ситуацію вчителя.

10. Під час роботи дотримуйтеся технологічної дисципліни, правил користування обладнанням та інструментами, правил безпечної праці. 

11. Не вмикайте електричні прилади й обладнання без дозволу вчителя! Без потреби не крутіть ручки й важелі верстатів, швейних машин та інших пристроїв! Не торкайтеся електричних дротів і рухомих частин механізмів, особливо якщо ви бачите якісь пошкодження! 

12. Слід економно використовувати електроенергію та матеріали. 

13. Під час перерви обов’язково виходьте з майстерні, щоб відпочити, провітрити приміщення тощо. 

14. Після завершення роботи приберіть своє робоче місце (складіть інструменти, пристрої та матеріали у відповідні місця), вимийте руки, зніміть робочий одяг. 

Окрім дотримання зазначених пунктів, важливо правильно організовувати своє робоче місце. Це сприятиме збереженню вашого здоров’я, спонукатиме до більш ефективного використання часу і, відповідно, покращить якість виготовленого виробу. 

1. Працювати слід у робочому одязі. Робочий одяг має бути охайним, чистим та зручним. 

2. У процесі виконання роботи сидячи треба сидіти прямо, на всій поверхні стільця, на відстані 10–15 см від краю стола. Відстань від очей до виробу, що виготовляється, має дорівнювати 30–35 см (неправильна робоча поза псує зір, поставу та спричиняє швидку втомлюваність). 

3. Під час роботи світло має падати на робоче місце зліва або спереду. 

4. На робочому місці не повинно бути зайвих інструментів і матеріалів. 

5. Необхідно дбати про чистоту й порядок на робочому місці.

 6. Після закінчення роботи треба обов’язково прибрати робоче місце щіткою або вологою ганчіркою. Не можна здмухувати сміття або змітати його рукою на підлогу. 

Ви вже знаєте, що виготовлення швейного виробу, як і будь-якого іншого виробу, починаєтьсяз ідеї, задуму. У процесі проєктування й виготовлення швейних виробів одним із найважливіших етапів буде розкрій. Як, на вашу думку, процес розкрою впливає на кінцевий вигляд виробу?

Іноді здається, що розкрій — це дуже просто: узяв ножиці — і вирізав. Насправді цей процес складається з трьох важливих етапів:

1)  добір інструментів для розкроювання (див.таблицю 4, с. 60);

2) підготовка тканини та викрійки до крою;

3) розкроювання.

                                                                              Підготовка тканини до розкроювання

Розкроювання — це найважливіший процес виготовлення швейного виробу, який, як ви вже знаєте, складається з кількох етапів. 

Наступний після добору інструментів, обладнання та пристосувань — це етап підготовки тканини до розкроювання.

Під час виготовлення виробів треба пам’ятати, що вони мають здатність зменшуватися за розміром після прання (зсідатися, збігатися). Ця властивість залежить від волокнистого складу й способу обробки волокна, ниток і самої тканини в процесі ткання.

Перед розкроюванням треба так підготувати тканину (мал. 9.1.):

1) зволожити її (а);

2) висушити;

3) злегка пропрасувати (б).

Під час такої обробки тканина трохи зсідається.

Тому й виконується декатирування — волого-теплова обробка тканини для запобігання усадці в готовому виробі.

1. Із яких матеріалів виготовляють гачки?

2. Як називається частина гачка, що відповідає за зачеплення пряжі?

3. Що спочатку добирають: виріб, пряжу чи гачок?

4. Як визначити номер гачка?

5. Яким має бути положення рук під час в’язання гачком?

6. Які вироби можна зв’язати гачком?

7. Чому в’язання гачком стало таким популярним заняттям? Доведіть це.

        Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної

 творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве

  людині. 

За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна    перетворювався у витвір мистецтва.

       В Україні налічується близько 100 вишивальних швів.

- На які групи поділяються шви за способом виконання?

  Для оздоблення виробів використовували різні мотиви: квіти, листя, 

   зображення тварин, фігури людей.

      Як називається постійне повторення окремих мотивів у вишивці?

      Які види орнаментів ви знаєте?

1.   Мотивація навчальної діяльності учнів:

Узори вишивок були не лише простими прикрасами, але й оберегами, які захищали від злих духів, хвороб, різних напастей.

       Сьогодні на уроці ми ознайомимося з деякими символами української 

       народної вишивки і з'ясуємо їхнє значення.

2.   Вивчення нового матеріалу:

  1. Колір у вишивці

Українські вишивки дуже різноманітні і гармонійні за поєднанням кольорів. Колір у народній вишивці має символічне значення.

Традиційними українській вишивці є червоний, чорний та білий кольори. Рідше зустрічається синій, зелений та жовтий.

Червоний колір – це колір життя, сонця, здоров'я, крові. Тому він і переважає у народних вишивках. Чорний в противагу червоному нагадує про сум, горе, смерть. Хоча однозначного тлумачення символіки кольору в народній вишивці немає. Адже і святкові вироби часто вишивали в різних місцевостях чорними нитками.

2. Символи вишивки

      З вишивкою пов'язана вся багатовікова історія українського народу, його

      творчі пошуки, радість і горе, перемоги і поразки, сподівання на майбутнє.

Нанесення на одяг орнаментів у давнину мало в першу чергу магічне значення. Розміщення орнаменту на жіночих сорочках пов'язане з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці. Орнаменти, маючи певне символічне значення, повинні були надати їй сили, вправності.

       Смислове значення деяких мотивів українських орнаментів ми

         розглянемо.

Берегиня – символ, поширений по всій Україні. Вона і Дерево життя, і Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові дитину. Народ створив її загадковою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки.

Дуб. Мотив, що найчастіше зустрічався на парубочих сорочках і поєднував у собі символи сили і краси, але сили незвичайної, краси невмирущої.

Калина – дерево нашого українського народу. Червоні ягоди калини стали символом крові та невмирущого роду. Калина – символ духовного життя жінки: її дівоцтво, любов та краса, заміжжя, радість і горе.

Виноград розкриває нам радість і красу створення сім'ї, є символом родючості. З виноградної лози плели весільні вінки, нею прикрашали весільні караван. Наречену засівали сушеним виноградом, щоб у неї були діти.

Мак. З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей та худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

Таємницю життя приховує в собі і квітка лілії. В легендах квітка лілії то символ дівочих чарів чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо пильно придивитися до контурів узору, то вимальовуються силуети двох пташок — знаку любові та парування. Іноді над квіткою вишиті краплі роси які також означають запліднення. Також лілія є суттю вологої енергії. Це підтверджує давня назва квітки-крин порівняймо цю назву з однак спільнокореневим словом криниця.

Візерунки, що нагадують листя хмелю, відносимо до молодіжної символіки. Крім центральної України вона поширена на Поділлі та Волині. Хміль дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку, молодого буяння та любові. Можна сказати, що візерунок хмелю - це весільна символіка.

Вся українська вишивка позначена благословенними знаками Води і Сонця. Сонце часто зображується восьмипелюстковою розеткою чи квіткою,а знак Води нагадує згорнутого вужа. Дві стихії, що утворили земне життя,а тому їх треба розуміти як вологу материнську і вогненну батьківську енергії.

Лілеї. Квітка лілеї приховує в собі таємницю життя. В легендах – це символ дівочих чарів та чистоти, у неї закладено зміст народження, розвитку та безперервності життя.

Троянда – улюблена квітка українців. Її дбайливо вирощували під вікнами домівок та вишивали на сорочках, адже ця квітка нагадує сонце.

Композиція малюнка для вишивки повинна відповідати багатьом вимогам. Вона залежить від призначення, форми оздоблюваного виробу, якості матеріалу. Не можна, наприклад, оздоблювати легкі тканини важкою, щільною вишивкою. Узор вишивки повинен відповідати характеру переплетення ниток і роду волокон тканини, а сама вишивка – художнім вимогам до даного виробу. Вона в жодному разі не повинна заважати його практичному призначенню і водночас має робити виріб гарним. Кожен виріб потребує свого особливого композиційного вирішення.

3.   Закріплення вивченого матеріалу

Завдання. Скласти запитання для своїх опонентів. 

  8. Домашнє завдання:

     а) підготувати повідомлення « символічне значення кольору в українській 

            вишивці»

Вишивальні шви та їх види

  В українській народній вишивці відомо понад 100 технік вишивання. За способом виконання всі вишивальні шви поділяють на “глухі” і “прозорі”. Глухі техніки вишивання у свою чергу поділяють на поверхнево-нашивні лічильні й поверхнево-нашивні віль­ні, а прозорі техніки вишивання – на прозорі лічильні й прорізні вільні.

Глуха вишивка (поверхнево-нашивна лічильна і по­верхнево-нашивна вільна) – вишивка, яку виконують на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи чи не ви­різуючи її ниток. Поверхнево-нашивні лічильні техніки становлять основну частину української народної вишивки. Назва поверхнево-нашивних лічильних і вільних тех­нік вишивання пояснює спосіб їх виконання. Поверхнево-нашивні лічильні техніки виконують на поверхні тканини, рахуючи нитки. До поверхнево-нашивних лічильних технік вишивання належать: лічиль­на гладь (пряма, коса, качалочки), занизування, низь, штапівка” верхоплут, ретязь, хрестик, солов’їні вічка, зерновий вивід, курячий брід та інші (мал. 1).

Поверхнево-нашивні вільні техніки не потребують точного рахунку ниток, їх вишивають на поверхні тка­нини за вільним, наперед нанесеним контуром візерун­ка. До поверхнево-нашивних вільних технік вишиван­ня належать: гладь (художня, декоративна, біла та ін.) (мал. 2), рушникові шви, “курячі шкірки” та ін.

Прозора вишивка (ажурна) – це вишивка, яку вико­нують на основі прорідження або прорізання тканини. До прозорих швів належать прозоро-лічильні, прорізні вільні та ін. (мал. 3)

Прорізні вільні (прорізна гладь) техніки виконують на місцях прорізей вільної форми, з’єднаних бридами (перемич­ками), павуками, ажурною сіт­кою (мал. 4).

Для вишивки в техніці про­різної гладі добирають візе­рунки переважно за вільним контуром. Основні лінії про­різної гладі обшивають щіль­ною качалочковою гладдю або петельним швом, після чого тканину всередині цих швів вирізають. На місцях виріза­ної тканини можуть проклада­тися бриди, павучки, ажурні сітки.

За зовнішнім виглядом з ли­цьового і виворітного боків усі техніки вишивання поділяють на однобічні і двобічні.

Прозоро-лічильні техніки вишивання виконують на місці висмикнутих із тканини ниток. До цієї групи ви­шивок належать різні види мережок (мал. 3)

Однобічні техніки вишивання утворюють візерунок лише з лицьового боку виробу (хрестик, назад голку, ко­лодки (гобеленний шов), курячий брід, полтавська гладь тощо), а з виворітного – лише окремі стібки й переходи ниток (мал. 5, а).

Двобічні техніки вишивання утворюють візерунок вишивки, однаковий з лицьового і виворітного боків (качалочки, кривулька, верхоплут, пряма гладь (лишт­ва), штапівка, солов’їні вічка, двобічна гладь, прорізна гладь тощо) (мал.. 5, б).

Характерною особливістю української народної ви­шивки є поєднання різноманітних технік вишивання (деколи одночасно 5 -12), які гармонійно доповнюють одна одну, утворюючи напрочуд красиві композиції.

Відомими центрами народної вишивки в Україні є села Клембівка на Вінниччині, Григорівка на Київщині, Ре­шетилівка на Полтавщині, Качанівка і Дігтярі на Чер­нігівщині, Глинки і Кути на Івано-Франківщині та ін. Майстерні є в містах: Києві, Львові, Вінниці, Чернігові, Гайсині, Пирятині, Охтирці, Вижниці, Косові та ін.

Нині постійно зростає кількість талановитих май­стрів, які є авторами нових відкриттів і напрямів роз­витку мистецтва вишивки. Джерелом творчої обдарова­ності митців є глибинна обізнаність і повага до традицій рідної та світової культури, витончене відчуття краси природи.

Ручна вишивка – клопітка робота, що потребує пев­них знань і неабиякого бажання займатися цим руко­діллям. Оволодівши потрібними знаннями й уміннями, ти створюватимеш неповторну красу, яка наповнить на­вколишнє життя затишком, любов’ю і гарним настроєм.

Усі види швів, що застосовуються в українському народному вишиванні, можна поділити на лічильні й по вільному контуру. Лічильні шви виконують на основі лічби ниток тканини. Шви по вільному контуру вишивають на попередньо нанесеному рисунку на тканині. До них належать різноманітні декоративні шви: «петельний», «тамбурний» та їх різновиди — «стебловий», «полтавська» та «художня гладь», ришельє.

Лічильні шви виконують на попередньо прорідженій (нитки висмикують чи підрізають) або суцільній тканині (полотні). Перші називаються «ажурними», другі — «глухими швами». До групи «ажурних» лічильних швів належать мережки, «вирізування», «сітки», а до «глухих» — лічильна «пряма» і «коса гладь», хрестики, різноманітні декоративні лічильні шви, «занизування», «набирання» та ін.

Як відомо, величезна різноманітність технік шитва, що використовуються у вишивці, розвинулася з кількох найпростіших — своєрідної абетки, з якої складаються слова чарівних пісень українських народних вишивок.

У шитві відомі чотири основні різновиди простих швів: «уперед голку», «назад голку» (або «за голкою»), «рядковий», «обметувальний». Для всіх цих швів спільною є основна вимога: якщо тканина закріплена, то напрямок виконання стібків повинен бути згори донизу, тобто до себе. Якщо тканина вільно розміщена в руках (що відповідає роботі з круглими п'яльцями), то стібки мають спрямовуватися справа наліво. Їх необхідно робити однаковими.

Зазвичай стебловий швом вишивають стеблинки квітів при переході від тонкої лінії до потовщеною і виконують контурні візерунки. Шиється він «назад голкою».

Ввівши голку в тканину, наберіть від 2 до 4 ниток на голку і протягніть нитку. Потім, відступивши, знову проколіть тканину голкою і наберіть на неї кількість ниток, рівне першому стежку. Голка з другим стібком повинна вийти з тканини в середині попереднього стібка. Лицьові стібки повинні йти в одному напрямку, заходячи один за інший то праворуч, то ліворуч.

Особливо красивим роблять стебловий шов дотримання рівної величини стібків і обов'язкове виведення голки при другому, третьому і наступних стежках в середині попереднього стібка.

СТЕБЛОВИЙ ШОВ

 Стебловим швом у рослинних орнаментах вишивають стебельця квітів, листків, бутонів. Ним можна виконати весь контур рослинного орнаменту на рушниках. При виконанні цього шва голка повинна рухатися зліва направо.

Відступивши від першого зразка вниз 2...2,5 см, під його лівим кінцем закріплюють петелькою робочу нитку. Голку вколюють на З—4 нитки вправо від першого стібка і виводять у кінці цього самого стібка . Потім голку вколюють на 3—4 нитки вправо від попереднього стібка і виводять в кінці його. Так повторюють до завершення зразка.

Вишиваючи стебловим швом, потрібно стежити, щоб робоча нитка була або весь час знизу, або весь час зверху від лінії вишивки. Не можна спрямовувати робочу нитку то вверх, то вниз, тому що втратиться стеблистий вигляд шва.

Шов “козлик”

Використовують для оздоблення одягу та різних побутових виробів. Свою назву

шов “козлик” дістав через схожість із пристроєм для розпилювання дров – козли.

Технологія виконання шва “козлик”

Починають вишивати внизу зліва.

•      Роблять голкою стібок вгору з нахилом управо.

•      Далі голкою набирають 2-3 нитки і виколюють.

•      Виконують вниз вправо стібок з таким нахилом, як і перший:

    3 2 7 6 11 10

    .  .  .  .  .  .

.  .  .  .  .  .  .  .

1        5 4 9 8 13 12

Поверх шва “козлик” можна вишити ще один, два чи більше таких самих швів, змістивши їх на кілька ниток праворуч. Якщо шов “козлик” обвити вишивальною ниткою, дістанемо “козлик з врхоплутом”.

Шов «косий хрестик»

Хрестик – одна із найпоширеніших технік в українській вишивці.

Вимоги до виконання шва

•      Косим цей хрестик називають тому, що лицьові стібки у ньому розміщені по діагоналях клітинки.

•      Кожен хрестик виконують двома діагональними стібками, що перехрещуються.

•      Якщо вишивка виконана правильно, то на зворотньому боці будуть рядки горизонтальних або вертикальних стібків.

•      Також є прямий хрестик, подвійний хрестик (болгарський).

ЛАНЦЮЖОК, АБО ТАМБУРНИЙ ШОВ

 Ланцюжок, або тамбурний шов , складається із петельок, які на тканині утворюють ланцюжок. Виконується тамбурний шов справа наліво.

Робочу нитку закріплюють петелькою знизу під правим кінцем попереднього зразка на відстані 2...2,5 см від нього, вколюють голку, виводять її через 3 чи 4 нитки тканини і роблять перший стібок. Потім вколюють голку всередину першого стібка і виводять зліва через 2 чи 3 нитки тканини від кінця цього стібка. Не витягуючи голку із тканини, заводять робочу нитку під кінчик голки . Протягують її — виходить перша петелька ланцюжка. Кожну нову петельку починають із середини попередньої : вколюють голку всередину першої петельки і виводять справа наліво через 2 чи 3 нитки тканини від цієї петельки, заводять робочу нитку під кінчик голки, витягують голку з тканини — виходить друга петелька.У такий самий спосіб вишивають решту петельок зразка  або узору. .

Виконуючи петельки, потрібно стежити, щоб сильно не затягувати робочу нитку: вона повинна вільно лягати на тканину.

Закінчивши вишивання зразка, голку вколюють за останньою петелькою , виводять робочу нитку на виворітний бік тканини і закріплюють її. Коли вишито три перші зразки, можна спробувати вишити 2—3 нескладні узори , щоб краще засвоїти стебловий шов, строчку і ланцюжок.

  В кожної людини, яка захотіла вишивати, постає ряд питань. Основним питанням є те, як почати вишивати, тобто як робити базові узори та закріпляти нитку?

Починати вишивання варто зі простих узорів та швів. Але перед початком слід ознайомитись з інструментами для вишення та оформити робоче місце.

Після цього можна приступити до вишивання простіших для виконання декоративних швів, таких як хрестик, строчка, стебловий шов та ланцюжок. Для цього підбирають тканину, яка би мала довжину близько 10 сантиметрів і ширину, яка би залежала від узору зразка. Можна рекомендувати тканину розміром 40Х40 см. Зразки та узори варто починати з верхнього лівого кута тканини і вишивати один під одним на відстані 2-3 сантиметри. Таким чином Ви зможете поступово вивчити основи вишивання різними техніками та узорами.

Закріплення нитки

Якщо Ви вишиваєте гладдю, то голку необхідно затягнути в непарну кількість ниток. Тут робочу нитку закріплюють декількома невеликими стібками і перекривають їх стібками узору. Коли нитка закінчилась, вишивання узору ще не завершено, то нитку можна закріпити дрібними стібками з лицьового боку виробу в тому місці, де продовжуватиметься узор або вивести голку з ниткою на виворітний бік виробу і закріпити нитку під стібками узору:

Закріплення нитки при вишиванні гладдю

Засиливши нитку в голку таким чином, щоб з одного боку нитки була петелька, починають вишивати перший зразок.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ УЧНІВ

1. Які види швів ви знаєте?

V.ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель просить кожного учня відповісти на такі запитання:

1. Що ми робили на уроці?

2. Що нового ви дізналися на уроці?

VI.ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати конспект.

1)    Колір нитки для внутрішньої строчки повинен відповідати ко­льору тканини.

2)    Ширина обшивної деталі повинна бути однаковою по всій довжині.

3)     Кути деталі повинні бути ретельно виправлені.

4)     Деталь необхідно акуратно припрасувати.

5)    Після машинної обробки необхідно видалити стібки тимчасо­вого призначення.

Повідомити назву проекту, продемонструвати його присутнім.

2. Розповісти про причини (розв’язання певного проблемного питання), що спонукували роботу над проектом.

3. Пояснити, у чому полягала мета проекту та які було поставлено завдання для виконання роботи.

4. Розповісти про особливості конструкції та переваги створеного виробу порівняно з іншими.

5. Відзначити недоліки в роботі (що можна переробити (удосконалити) у разі повторного виконання проекту з метою покращення якості й естетичності сприйняття.

6. Визначити, чи відповідає виготовлений виріб запланованим критеріям оцінювання.

7. Відзначити, які знання, уміння та навички отримано під час реалізації проекту (які джерела пошуку інформації опрацьовано, які нові техніки (технології) опановано, які навички вдосконалено, які особисті надбання у проектній роботі, що було найцікавішим у роботі тощо).

8. Дати об’єктивну оцінку виконаній проектній роботі, визначити, чи досягнуто заплановану мету

9. Прорекламувати виріб або проектну роботу в цілому

10. Розповісти, чи отримано задоволення від результатів діяльності

Складно уявити сучасне життя людини без наявності в ній кольорів. Причому квітів в будь-яких їх проявах: будь то букети, композиції, такі популярні останнім часом - прикраси для волосся або ж оригінальні іграшки з живих квітів. Як би там не було, незаперечним залишається той факт, що квіти супроводжують людину протягом усього його життя. Безмірне кількість картин, віршів та інших творів мистецтва присвячено саме цим створінням природи. Жоден сад неможливо уявити без тонкого запаху квітів, їх буйної забарвлення і різноманітної форми.

Щодня селекціонери намагаються вивести нові сорти, а в цей час, полки квіткових магазинів ломляться від буйства і різноманіття вибору цих прекрасних і ніжних чудес природи. Без присутності квітів складно уявити день народження, ювілей, весілля або будь-який інший урочисте свято.

Любов до квітів підштовхнула людство до створення окремої і самостійної науки про створення композицій з живих квітів. Це наука отримала назву флористика. Такі композиції є унікальними і ексклюзивними творами мистецтва, тому що кожна квітка, що становить єдине ціле - по-своєму унікальний і единственен в своєму екземплярі.

При складанні квіткової композиції важливо дотримуватися 7 головних правил, що сприяють отриманню якісного результату. Безсумнівно, найважливішим є Ваша особиста фантазія, а так же натхнення, але, вважається, що ці прості правила незмінні в роботі флориста. Правила надані сервісом доставка квітів Київ.

Отже, правило №1: конструкція композиції. Це основний фактор при складанні квіткової композиції, тому що саме на цьому етапі флорист визначає висоту, ширину і глибину майбутньої композиції.

Правило №2: пропорції .. Здавалося б, про яких пропорціях може йти мова, якщо квіткова композиція це політ фантазії флориста? Але все ж варто дотримуватися пропорції між розмірами листя і бутонами квітів, висотою композиції і судини, в якому вона знаходиться, габаритами і аранжуванням вітрини і т.д. При правильному дотриманні цього правила квіткова композиція виглядає гармонійно і природно, не викликає роздратування і негативні емоції.

Визначити вірні пропорції допоможе правило «золотого перетину»: всю висоту майбутньої аранжування ділять на 8 частин, 5 з них - висота квітів, а 3 - висота посудини.

Правило №3: ритм. Дане правило полягає в правильному чергуванні форм, фактури і колірної гами кольорів. Така композиція буде виглядати динамічно, її буде цікаво розглядати і вдивлятися в деталі.

Правило №4: фокус. Будь-яка квіткова композиція повинна володіти центральною точкою, яка залучає увагу - фокусною точкою. Це можуть бути дрібні суцвіття або квітка з великим бутоном. Фокус у своєму розпорядженні не обов'язково в центрі композиції, це може бути її вершина, край або підставу.

Правило №5: гармонія. Визначити ступінь гармонійності композиції дуже складно, тому що саме цей параметр - вельми суб'єктивна характеристика. Саме тому досить складно дати флориста поради по досягненню гармонії при складанні квіткової композиції. Справжні професіонали працюють суто на власні пристрасті та вподобання, керуючись особистим почуттям смаку.

Правило №6: врівноваженість. Перегукується з гармонією, але має більш вузькою спеціалізацією, тому що визначає загальну форму композиції, а точніше - її зовнішню стійкість. Для досягнення такого ефекту флористи розміщують, наприклад, великі листи - в середині або внизу композиції.

Правило №7: колірна гамма. Одна з основних характеристик будь-якої квіткової композиції, тому що саме цей фактор моментально кидається в очі. Флористи при підборі необхідних квітів користуються колірним кругом: всередині нього всі кольори умовно діляться на 2 групи (холодні і теплі кольори). Теплі відтінки надають композиції живого, барвистого настрою, в той час як холодні - надають врівноваженості і спокійного вигляду.