Крім жирних кислот включати до складу мила лікувальні екстракти. Наприклад, запашне корисне мило зі свіжим медом, з олією оливи і квітками календули. Дія: зволожує шкіру, робить її гладкою і бархатистою, запах меду діє заспокійливо на нервову систему. 

Натріть на тертці шматок "Дитячого" мила.

2. Додайте до нього гарячої води. В якості рідини можна брати не тільки воду, але і молоко, вершки, соки, трав'яні настої, чай, каву.

3. Поставте каструлю з розмоченої мильною стружкою на водяну баню і нагрівайте, періодично помішуючи (щоб не було грудок). Мильна маса не повинна кипіти.

4. Коли маса стане однорідною, зніміть каструльку з вогню, швидко додайте підготовлені добавки (наприклад, мелену каву або морську сіль), масло-основу (персикове, абрикосове, виноградних кісточок, авокадо, обліпихове, оливкове, жожоба, рицинове – на ваш вибір). Можна додати ефірні олії, мелені трави, мед.

5. Мильну масу з добавками швидко розкладіть у форми і поставте в холодильник застигати. Як тільки брусочки охолонуть, вийміть їх з форми і розкладіть на досушування на пару днів. 

Історичні джерела вказують на те, що мило виготовлялося ще в стародавньому Шумері в Вавилоні (близько 2800 р. до н. е.). Описи технології виготовлення мила знайдені в Месопотамії на глиняних табличках, що належать приблизно до 2200 р. до н. е. Єгипетський папірус середини другого тисячоліття до нашої ери свідчить, що єгиптяни регулярно милися з використанням мила. Широко використовувались подібні мийні засоби і у Стародавньому Римі.

Легенда свідчить, що латинське слово лат. sapo (мило) походить від назви гори Сапо в древньому Римі, де відбувалися жертвоприношення богам.

Тваринний жир, що виділяється при спалюванні жертви, накопичувався і змішувався з деревною золою багаття. Отримана маса змивалася дощем в глинистий ґрунт берега річки Тібр, де жителі прали білизну і, природно, спостережливість людини не упустила того факту, що завдяки цій суміші одяг відпирався набагато легше.

Тверде мило було винайдене у 1170 році і походить від латинського sapo (суміш жиру і попелу).

Центрами виготовлення мила на Близькому Сході на VIII ст. були мануфактури міст Наблус, Фес, Дамаск, Алеппо. На основі привезеної з Сирії технології виробництва Алеппського мила на основі оливкової олії (фр. savon d'Alep ) перша французька мануфактура з виробництва аналогічного мила була згадана 1370 року біля Марселя, хоча мило виготовляли тут ще з ІХ ст. На 1430 аналогічна мануфактура була закладена в Тулоні, згодом у Ліоні, що стали визнаними центрами виробництва мила у Європі. Ще одним значним центром виробництва мила було Іспанія. На XVII ст. марсельський склад мила перебував під наглядом короля Людовика XIV, який запросив до Версалю найкращих миловарів, парфюмерів. В ході реформи короля 1688 інтендант фінансів Кольбер закріпив назву Марсельського мила (фр. savon de Marseille) за милом на основі оливкової олії та ввів основи контролю його якості. На 1709 в Марселі існувало до 30 великих мануфактур з виробництва мила. Перші цехи миловарів існували в Празі (1464), Львові (1445), де на утримання міста йшли зокрема прибутки крамів, буд, лав миловарів та двох лазень.

Створення милоподібної напіврідкої речовини «сапо» дало можливість жінкам використати її не лише для прання, але й для косметичних цілей: укладки волосся, фарбування. Проте ефект був недовготривалим, бо після потрапляння на цю суміш води, утворювалася густа піна і фарба легко змивалась. Пізніше римляни стали використовувати для варіння жири та природну соду, без золи. Таку суміш змішували і тримали на вогні до повного випаровування води, в результаті чого виходили тверді шматки мила. Але мило виявилося таке жорстке, що його використовували тільки для прання.

В Європі і США безперервний процес миловаріння в промислових масштабах з'явився наприкінці 1930-х років разом з безперервним процесом гідролізу (розщеплення) жирів водою і парою під високим тиском у миловарних вежах.

Ще в 1808 році французький хімік Мішель Ежен Шеврель(1786 – 1889) встановив склад мила. В результаті аналізу виявилося, що мило – це натрієва сіль вищої жирної карбонової кислоти. 

Назвіть головні частини квітки? (пелюстки, чашолистик, листки, стебло,  серединка).

Скільки пелюсток має волошка? 

Яку форму мають листочки? 

На що схожий чашолистик квітки? 

Яке стебло у волошки? (масивне).
Пропоную вам розглянути фото виробів квітки волошки, виконаних у різних техніках. Уважно розгляньте їх, зверніть увагу на форму, колір, емоційну наповнюваність роботи.

Які інструменти та матеріали нам потрібні для цієї роботи? (синій бісер 14 розміру, дріт, ножиці, схема №1).

- Чи є у вас власні задуми щодо виконання роботи?

Отже, прийшов час втілювати свої задуми у життя. Давайте разом складемо алгоритмом виготовлення пелюсток . 

Чи задоволені ви результатами своєї роботи?

Що вам вдалося найкраще?

Які труднощі виникали у вас під час роботи?

Які недоліки ви помітили у своїй роботі?

Які, на вашу думку, причини цих недоліків?

Що потрібно зробити, щоб уникнути подібних недоліків у подальшій роботі?

Чи змінили ви щось у схемі виготовлення пелюсток? Чому?

Як виконується плетіння в техніці «паралельне плетіння»?

У чому, на вашу думку, полягають труднощі виготовлення виробів складної конструкції в техніці паралельного плетіння?

Які вироби у техніці «паралельне плетіння» ми вже виготовляли?

Формування вмінь та навиків  роботи з інформаційними джерелами, вміння планувати й виконувати технологічні операції, забезпечити засвоєння учнями знань про технологічну послідовність виготовлення виробів, створювати банк ідей; визначати вимоги до об’єкту проектування, закріпити вміння  виконувати графічне зображення виробу,

розвивати образно - просторове  мислення та творчу уяву, вміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки;

виховувати  потребу проявити себе в різноманітних видах творчої діяльності; прагнення до досконалості виробів   із бісеру, охайність, акуратність при виконанні графічних зображень.

1.Вибрати виріб за допомогою методу біоформ.

2.Порівняти моделі - аналоги і вибрати властивості для свого виробу.

3.Виконати графічне зображення майбутньої квітки.

З давніх-давен людина прагнула до краси. Вона не тільки бачила й відчувала її, а й відтворювала у своїх виробах. Завжди цінувалися й цінуються речі, зроблені власноруч. І ми з вами навчимося творити красу своїми руками. Для цього нам потрібні будуть певні знання, уміння і, звичайно ж, бажання.

Проєктування - процес, який починається з моменту отримання завдання; аналіз об’єкта, конструювання, макетування, проєктна документація.

Проєкт- виріб,який виготовляє учень на уроках трудового навчання.

Проєктна документація включає:

- назва об’єкта;

- функція, призначення;

- габаритні розміри;

- аналіз існуючих аналогів ( матеріал, форма, естетика…)

- вимоги до дизайну об’єкта;

- норми витрати матеріалу;

- ескізи креслення виробу.

І. Організаційно – підготовчий етап.

• Обґрунтування проблеми, що виникла, і необхідність її розв’язання.

• Призначення проєктованого виробу.

• Вимоги до виробів даного призначення.

• Вибір об’єкту проектування.

• Аналіз зразків-аналогів.

• Вимоги до матеріалів.

ІІ. Конструкторський етап.

Виконання кресленика, ескізного малюнка виробу відповідно до розмірів готового виробу.

ІІІ. Технологічний етап.

VІ. Заключний етап.

Основні вимоги до виробу

а) естетичні

б) технологічні

в) функціональні

д) економічні

Біоформа — це форма тіл живої природи, що застосовується при конструюванні виробів у техніці, архітектурі й дизайні.

Форма посуду, меблів, одягу, іграшок, елементів житла часто нагадує нам природні форми

Під час створення різних побутових предметів, будівництва та оформлення житла людина завжди зверталася по допомогу до природи. Ідея застосування знань про живу природу для вирішення інженерних завдань належить видатному художнику, вченому й винахіднику Леонардо да Вінчі, який намагався побудувати літальний апарат з крилами, як у птахів, — орнітоптер

Базова модель – форма виробу, яку використовують для розробки цілого ряду подібних виробів.

Модель – аналог  – це модель, що створена на основі базової моделі, але відрізняється формою деталей чи оздобленням

Показ виробів -  аналогів

Вимоги до матеріалів.

Для цього виробу будимо використовувати дріт і бісер.

Графічне зображення.

Виконується для наочного зображення більш детально всіх складових виробу.

Ескіз від руки. Кресленики за допомогою креслярських інструментів.

1. Визначити мету творчого проєкту.

2. Дібрати інформацію про  виріб в інформаційних джерелах мережі Інтернет.

3.Проаналізувати моделі-аналоги  виробів.

4.Виконати ескізний малюнок свого проєктованого  виробу.

5.Підібрати схему виробу і зобразити її.

1. На уроці я дізнався….

2. Які труднощі виникли у вас під час виконання практичної роботи?

3. Мені сподобалось…..

Бісероплетіння - це мистецтво виготовлення виробів з бісеру за допомогою різноманітних технік плетіння. Хоча бісер використовується в багатьох творчих хобі, та тут він є основним та визначальним матеріалом, а не додатковим елементом декору. Це один з найпопулярніших видів рукоділля завдяки своїй простоті, доступності, а також різноманітності як методів плетіння бісером, так і можливих виробів з нього.

Хоча плетіння з бісеру є художнім видом творчості, та при цьому є доволі монотонним та медитативним заняттям, як і в'язання чи вишивання бісером. Завдяки цьому його можна використовувати у якості антистресу, розвантаження після напруженого дня або щоб відволіктися.

Види технік плетіння бісером

В повній мірі дізнатися, що таке плетіння бісером, можна лише після ознайомлення хоча б з основними його техніками: як вони називаються та суть методу.

Які є основні види технік бісероплетіння:

1. Нанизування - це найпростіша техніка бісероплетіння, при якому бісеринки насаджують на один кінчик нитки. Є різні види нанизування: продольне по всій довжині, поперечне по довжині при однаковій ширині, кутове з поворотами плетіння у вигляді кута, та колове з нанизуванням по колу.

2. Паралельне плетіння бісером має в основі техніку нанизування, але працюють одночасно два кінчики нитки. Пропускаючи нитки через бісеринки назустріч одна одній згідно зі схемою плетіння та щільно їх затягуючи, утворюють пов'язані між собою паралельні лінії. Ця техніка дозволяє створювати не тільки плоскі фіґурки, але й об'ємні.

3. Монастирське плетіння бісером, або бісероплетіння хрестиком, базується на елементі на 4 бісеринках, які розташовані перпендикулярно одна до одної та утворюють таким чином маленький хрестик. Додавши ще кілька бісеринок, можна зробити ромбик. Повторюючи хрестик або ромбик, можна сплести ланцюжок з бісеру будь-якої довжини. Плетіння з бісеру хрестиком частіше використовують для браслетів та простих джгутів.

4. Петельне плетіння бісером підходить в основному для дроту. На нього нанизують бісер потрібної кількості, потім оформлюють петельку та закручують її. Відступивши трохи, знову нанизують бісер та роблять наступну петлю. Ця техніка найкраще підходить для створення таких виробів як квіти чи дерева з бісеру.

5. Голчасте плетіння дозволяє створювати деталі з гострими кінчиками: пелюстки, тичинки, листочки, геометричні фіґури, бахрому, елементи сережок та брошок тощо. На нитку нанизують потрібну в залежності від розміру кількість бісерин, притримують 1 бісерину рукою, а край нитки протягують назад крізь решту та затягують.

6. Ндебеле, або ялиночка, - це оригінальна африканська техніка, в перекладі означає "рибна кістка". Отриманий візерунок візуально нагадує гілку ялинки або пшеничні колоски. Як і в голчастому плетінні, використовує стоп-бісеринку, але виконується парними рядами.

7. Кругове плетіння бісером, або дугове, нагадує спосіб плетіння кошиків від центральної осі і далі по колу. Інакше це ще називається французька техніка плетіння бісером, так як має походження від французів, які почали застосування даного способу у флорістиці. Бісер нанизується на дріт та закріплюється з двох сторін основи, а далі послідовно набираємо наступний ряд та закріплюємо навколо основи. Таким чином можна формувати будь-які округлі форми.

8. Мозаїчне плетіння бісером передбачає формування щільного полотна за рахунок розташування бісеру в строгому шаховому порядку. Через таку щільність для бісероплетіння мозаїкою потрібен бісер однакового розміру та форми. Мозаїчне плетіння бісером поділяється на пряме, косе та циліндрове, а також виділяють одинарне, подвійне та потрійне плетіння.

9. Цегляне плетіння бісером дещо схоже на мозаїчне, перевернуте під кутом 90 градусів, але спосіб виконання інший: плететься в іншому напрямку та вимагає більше часу.

10. Ткацтво бісером - це техніка бісероплетіння суцільним щільним полотном, де бісеринки розміщуються строго одна над іншою. Можна плести ручним способом або застосувати станок для бісероплетіння. За допомогою ткацтва можна виготовляти браслети, пояси, ґердани і навіть великі картини з бісеру зі складним малюнком.

11. Сітчасте плетіння бісером нагадує ажурну сітку, де бісеринки нанизуються послідовно та з'єднуються через бісер-зв'язку.

Що можна сплести з бісеру?

Бісероплетіння дозволяє створювати найрізноманітніші вироби від простеньких брошок для початківців, що можна легко сплести з бісеру, і до серйозного декору в інтер'єрі дому, що вимагатиме багато годин кропіткої праці справжнього майстра. Ось найпопулярніші ідеї для плетіння з бісеру на станку або без станка:

• прикраси з бісеру: плетіння широких та вузьких браслетів, прості та складні колечка з сердечками чи смайликами, ґердани, силянки, намиста, фенечки, брошки, сережки, кольє, чокери, пояси, сумки, декоративні елементи одягу, брелоки з бісеру;

• фіґурки для декору: плетіння жабки, крокодила та інших тварин, ромашки та інших квітів, дерева з бісеру і дроту, маленькі іграшки, ажурні кулі;

• ланцюжки та джгути з бісеру;

• патріотичні символи: український тризуб, герб або прапор України;

• новорічні прикраси.

Що потрібно для бісероплетіння?

В магазинах рукоділля та творчості можна купити всі матеріали та інструменти, які треба для бісероплетіння.

В першу чергу вам знадобиться, очевидно, бісер для плетіння браслетів, ґердан, сумок, брелоків, дерев чи інших виробів. Він має бути хорошої якості: однакового розміру та форми. Особливо це має значення для мініатюрних виробів, де яскраво видно навіть дрібні недоліки. Крім того, хоча для бісероплетіння не виділяють якісь особливі види бісеру, та окремі техніки можуть надавати свої вимоги.

Крім того, в залежності від виду виробу та техніки бісероплетіння може знадобитися таке приладдя:

• дріт для бісеру при виготовленні технікою плетіння виробів на дротяній основі;

• нитки для нанизування бісеру для інших технік бісероплетіння: мононитка, волосінь, армована нитка з лавсаном або капронова нитка, потрібної товщини, також можна використовувати тонку ліску;

• спеціальні голки для бісеру: довга, дуже тонка і трохи вигнута дугою, вони потрібні різного розміру;

• фурнітура для бісероплетіння: замки, застібки, швензи, штифти, підвіски, конектори для прикрас та інших подібних виробів з бісеру.

• додаткові матеріали: стрічки, тканина тощо, якщо виріб передбачає таку комбінацію;

• ножиці для відрізання ниток;

• кусачки або круглогубці для роботи з дротом;

• пінцет для тримання дрібного матеріалу;

• клей для деяких видів виробів;

• органайзери для зберігання та роботи з бісером, з окремими ячейками для розкладання бісеру за кольорами та розмірами.

Станок для бісероплетіння використовується для плетіння в техніці ткацтва фенечок, поясів, ґерданів, картин та інших саморобних виробів з відносно довгим полотном. Він виглядає як конструкція з горизонтальних планок з насічками, на які натягуються нитки, а пізніше акуратно намотується та фіксується виріб, при цьому бісер не розсувається. Використовуючи ткацький станок для бісеру, можна швидко виготовляти вироби з ідеально рівними рядами. Станок для бісероплетіння суттєво спростить роботу з плетіння бісером, і його можна як зробити своїми руками навіть з коробки підходящого розміру, так і купити готовий.

Схеми для бісероплетіння задають порядок відтворення зображення чи виробу в різних техніках: хрестиком, мозаїчне або паралельне плетіння бісером, голкою чи ткацтво на станку. Схеми допомагають зрозуміти, як правильно сплести щось з бісеру на станку чи без станка, різні цікаві вироби: крокодила, жабку чи інших тварин, ромашки та інші квіти, широкі браслети та вузькі фенечки, джгути, кольє, чокери, колечка, ґердани, сережки та інші прикраси, герб чи прапор України та інші патріотичні символи та фіґурки, сумки, і навіть обплетення яєць бісером. В інтернеті є дуже багато варіантів схем для плетіння різних виробів з бісеру, або ж візерунок чи об'ємну фіґурку можна запозичити з вишивання. Ідею можна придумати і самостійно, та накреслити схему за допомогою простого олівця та зошита в клітинку. Також є зручна програма для створення схем бісероплетіння, яка допоможе сформувати схему з будь-якого малюнку і навіть фотографії.

Набір для бісероплетіння містить все, що потрібно для виготовлення тих чи інших виробів: ґердан, браслетів, сережок, дерева чи інших виробів технікою плетіння бісером. В комплектацію такого набору входить як потрібна кількість бісеру виду, розміру та кольору відповідно до схеми, так і нитки, дріт, голки, фурнітура та інші матеріали та інструменти. Яскраві набори для плетіння бісером можуть стати чудовим подарунком дитині або дорослому, і стати початком цікавого творчого захоплення.

Бісероплетіння для початківців

Ази бісероплетіння можна освоїти як самостійно, так і пройшовши уроки для початківців чи майстер-клас плетіння з бесіру. Та справжня майстерність прийде лише з практикою.

Початківцям краще використовувати крупний бісер, з яким зображення виглядатиме чіткіше. Це більш зручно, просто та допоможе легше засвоїти основні техніки бісероплетіння. Серед усіх виробів з бісеру краще вибрати невеликі прості фіґурки, а складнішими зайнятися вже після отримання впевненого досвіду. Легше всього починати з таких виробів, як браслети або фенечки бісером з простих джгутів хрестиком, чи метелики, квіти або маленькі дерева з бісеру та дроту за умови дотримання інструкцій. Вироби з бісеру на дротяній основі краще тримають форму, тому для навчання краще вибирати саме такі техніки. Легко можна знайти прості схеми плетіння брелоків, браслетів чи квітів з бісеру, які не вимагатимуть глибоких знань бісероплетіння та добре підійдуть і початківцям.

Якщо не виходить з першого разу, не варто тут же кидати. Бісероплетіння - це така справа, яка вимагає багато терпіння, посидючості та наполегливості, зате завжди дає результат після прикладання достатньо зусиль

 Батьківщиною бісеру вважають Стародавній Єгипет. Тут бісер і намистинки були не тільки прикрасою, а й засобом обміну на інші товари: бісер за своєю цінністю переважав золото і срібло. Виробництво скла в Європі починається саме від прибуття намистин із Єгипту. Потім бісер швидко поширився в Римі та помандрував у Візантію, а звідтіля – до ще молодої Венеції. Венеціанський бісер заполонив увесь світ, приносячи колосальні прибутки своїй республіці.

     Відкриття Америки надзвичайно сприяло розквіту бісерної справи. Найкращі землі Америки мали «ціну намиста». А в часи рабовласництва в Африці можна було за кілька низок бісеру курити раба.

     Назва «бісер» походить від арабського слова «бусра» або «бусер» і означає «фальшиві перли». Метод склоробства випадково відкрили фінікійські купці. Одного разу, під час своєї мандрівки по морю, вони висадилися на берег Сирії і вирішили приготувати собі їжу на багатті. Камені, на яких стояв горщик з їжею, виявилися великими шматками селітри. Від сильного жару вони розплавились і, з'єднавшись із піском, утворили рідке скло. Тому саме фінікійські купці продавали скло й вироби з нього по всьому Середземномор'ю.

     Бісерні промисли існували на початку ХУІІІст. В Чернігівській губернії, у Галичині. Особливо були розвинені художні ремесла на Поділлі, Гуцульщині, у Тернополі, Чорткові,Борщі, Городенці, Коломиї, Косові, Чернівцях. Продавали вироби на місцевих ярмарках або їх пересилали в Москву, Петербург, Київ, Полтаву.

     Намистом прикрашали одяг, шию, руки, ноги та й зрештою, все, на що їх можна одягти, пришити, прив'язати, вплести. В Індії такі вироби називали хар, в Ефіопії -  чале, в Болгарії, Румунії, Молдові – гардан, у Білорусії – горлячки, в Україні – гердан, сиплячки, в Литві – каролінес, у Росії – ожерелки, цепочки та фенєчки.

     Отже, довгий і складний шлях пройшов бісер, щоб тепер радувати нас своєю красою.
 

Властивості бісеру, його магічне значення 

     Знання про різні властивості бісеру, включаючи його містичні властивості, дають можливість уважніше ставитися до вибору бісерних виробів. Бісер виготовляють зі скла, а скло часто використовувалося магами й віщунами як засіб для ясновидіння.

     Найпростіші вироби – фєнєчки – володіють властивістю «відганяти» лихе око і заздрість. Існують дані, що за допомогою виробів з бісеру можна зняти головний біль і справитися зі стресом.

     Кожен майстер вкладає частинку своєї душі у виріб. І це залежить від того, з яким настроєм і бажанням майстер робить свою роботу. Вироби ручної роботи володіють властивою тільки їм енергетикою. От чому деякі речі нам здаються «теплими», а інші не викликають ніяких емоцій.

     Оскільки бісерні вироби, особливо прикраси, легко вбирають негативну енергію, їх часто носять як обереги й амулети. При перенасиченні негативною енергією виріб з бісеру може порватися або загубитися.

     Отже, що потрібно знати, купуючи виріб з бісеру? Якщо виріб куплений у незнайомої людини, то краще всього  «розрядити» придбану річ – на декілька днів покласти в землю. Через деякий час виріб «настроїться» на нового господаря й охоронятиме його від сторонніх дій.

     Найсильнішу енергетичну дію мають картини з бісеру, оскільки енергетикою володіє не тільки матеріал, а й зображення. Тому картини з бісеру є не лише амулетом помешкання або оберегом людини, а й джерелом енергії.
 

Роль кольору в бісероплетінні. 

     Вважається, червоний колір – колір любові. Але в бісерних виробах це не так. Червоні та оранжеві відтінки бісеру дуже добре захищають свого господаря від «лихого» ока. Однак велика кількість бісеру цього кольору може викликати у людини сильні шлункові або кишкові розлади.

     Жовтий колір також добре захищає. Жовтий бісер з металевим блиском має властивість притягати прибуток до господаря.

     Якщо у вас є проблеми, пов'язані з самотністю, то найкраще підійде голубий або зелений колір без металевого блиску.

     Чорний і білий бісер без металевого блиску дуже добре очищає біополе людини від негативних емоцій, робить його роздум твердим, а волю – непохитною.

     Бузковий бісер з металевим блиском наближає до нових романтичних стосунків.
 

Бісероплетіння і сьогодення 

     У наш час за допомогою новітніх технологій промисловість випускає модні прикраси, які можуть задовольнити смак будь-якої людини. Проте ручна робота – це красиво, оригінально і дуже дорого. За багато століть бісер аніскільки не втратив своєї цінності.

     У скринях наших прабабусь можна знайти чимало чарівних речей, оздоблених бісером та дрібним намистом. Тканини того часу були нестійкими і часто псувалися, речі виходили з моди, і тоді бісер обережно випорювали, промивали і використовували в нових виробах.

     У дітей, які займаються бісероплетіння, розвивається моторика, посидючість, кольоросприйняття. Дівчатка плетуть собі різні прикраси, а хлопчики перетворюють бісер на сувенір або іграшку. Бісер – це світ, у якому поєднуються найрізноманітніші сторони людського обдарування: майстерність виробника скла, вміння вишивальниці, фантазія художника. Бісер, палаючий різними вогнями, дарує відчуття особливої радості, чарівності, загадковості  Зараз ми переживаємо «бісерний бум», який зв’язаний з тим, що відомі кутюр’є  стали активно використовувати вишивку бісером у своїх моделях, а  як аксесуари до них пропонують вишукані прикраси з бісеру. 

Спираючись на власні знання та опитування друзів і знайомих, досліди необхідність в твоєму виробі . 

     1. Дай у зошиті відповіді на запитання: 

Для кого або для чого я буду виконувати цей проект? 

Чому я обрав саме цей проект для роботи? 

Яким повинен бути мій майбутній виріб? (сформулюй декілька вимог до майбутнього виробу) 

     2. Спробуй намалювати у зошиті свій майбутній виріб з допомогою методу фантазування та біоформ. Повторити матеріал про ці методи ти можеш на сторінці підручника"6 клас".

Фантастична, незвична, оригінальна, має зв’язок з природою – тваринами або рослинами. «Закладка для книг».

     3. Коротко опиши у зошиті свою ідею. 

    4. Використовуючи різноманітні джерела інформації, знайди декілька малюнків, на яких зображені вироби, що подібні до твого. 

5. Оглянь уважно свій банк даних та дай у зошиті відповіді на запитання: 

Який із виробів, на твою думку, є найскладнішим для виготовлення? 

Який із виробів, на твою думку, є найлегшим для виготовлення? 

Який виріб ти обрав би для виконання? 

     6. Зроби у зошиті висновок: 

Я обрав за основу виріб № _____ тому, що _______ 

За який час ти зможеш виготовити виріб? 

Проєктування — діяльність, під час якої розробляють та обґрунтовують зовнішній вигляд майбутнього виробу, визначають його властивості та спосіб виготовлення. У 5 класі ви почали вчитись проєктувати. Ви успішно створювали різноманітні вироби — гольники та листівки, брелки, панно і ще багато чудових виробів.

 На першому етапі — організаційно-підготовчому — визначають тему проєктування, призначення майбутнього виробу, складають вимоги до його якості, кінцевого результату проєкту. А ще на організаційно-підготовчому етапі шукають та аналізують подібні вироби: їхні форму, розмір, матеріали, колір тощо. Це потрібно зробити, щоб визначитись, що з означеного подобається найбільше, а що взагалі не подобається.

 На другому — конструкторському — етапі вже готуються до створення виробу. Його розробляють, визначаються з кольором, матеріалами, розмірами. Важливо не лише дібрати матеріали. Сьогодні, як ніколи, людство дбає про економне й екологічне використання матеріалів. Тому важливо саме на цьому етапі все це прорахувати.  Крім цього, потрібно розрахувати орієнтовну вартість необхідних матеріалів й обговорити з дорослими можливість виділення коштів (за потреби) на їх придбання. А ще, на цьому етапі, якщо потрібно, виготовляють шаблони, викрійки тощо. Виготовлення виробу відбувається на третьому — технологічному — етапі. На що потрібно звертати увагу тут? Важливо пам’ятати, що виріб слід виготовляти з дотриманням правил безпечної праці. А ще виготовлення виробу відбувається відповідно до обраної технології. І не можна забувати про якість. Адже якість — запорука майбутнього гарного виробу! Найприємніший етап — заключний, під час якого відбувається презентація виготовленого виробу. Для цього можна використовувати різні способи: прочитати вірші про свій виріб, заспівати пісню, показати маленьку виставу, розробити рекламу, продемонструвати відеозаписи рідних і близьких із відгуками про виріб тощо (мал. 1.2). Важливо також визначити проблеми, які виникали під час його виготовлення, щоби в подальшому їх уникнути. Варто також подумати про те, що можна було б змінити в цьому виробі (мал. 1.3). І ще кілька важливих моментів у проєктуванні. МАЛ. 1.2. На заключному етапі відбувається презентація виробу МАЛ. 1.3. Проєктна діяльність дозволяє розкрити себе і  всі свої вміння, навички й  компетенції 10 Розділ 1. Основи проєктування 1. Під час здійснення проєктної діяльності ви повинні чітко бачити кінцевий результат, а також власні дії для його досягнення. 2. Ви можете самостійно проявити творчість, індивідуально або в групі, максимально використовуючи власні можливості. Це та діяльність, яка дозволяє проявити себе, використати наявні знання й показати привселюдно досягнуті результати. 3. Не забуваймо про екологічні критерії: уникнення забруднення довкілля під час проєктної діяльності; можливість вторинного використання матеріалів і повторного використання деталей виробу після закінчення терміну служби. Як ви вже знаєте з 5 класу, у творчості є новий напрям, що зветься «апсайклінг» (мал. 1.4). Це поняття означає творче перевтілення відходів у витвори мистецтва, побутові вироби, одяг, аксесуари тощо. 4. Упродовж виконання творчих проєктів ви маєте створювати унікальні власні вироби, а не копіювати ідеї інших. 

Макраме – це техніка вузликового плетіння, яка базується на зав’язуванні різних по формі та кількості ниток, які використовуються, вузлів .

Історія виникнення зав’язування вузлів почалась в первісні часи, мабуть, з того моменту, як був зав’язаний самий перший вузлик. Наступним етапом розвитку плетіння стають сіті з трав та шерсті тварин. Виготовлення сіток для риболовства, полювання на диких тварин пройшло певний шлях: від винаходу найпростіших без вузликових сіток до більш сучасних кручених. В племенах древніх інків була присутня вузликова письменність. Вузли використовували для передавання та зберігання інформації. Також з їх допомогою виконувались достатньо складні для того часу математичні розрахунки. Китайці використовували вузлики як пам’ятки. До наших часів дійшов вислів "зав’язати на пам'ять вузлик". Жінки північних районів прикрашали плетеними виробами своє житло та одяг. За часи Київської Русі близько 40 ремесел мали безпосереднє відношення до вузелоплетіння: канатник, кутник, ремінник, мошенник, броздовик та інші. Декоративне плетіння на Русі називали "узорочье". Так виготовляли легке взуття, головні убори, сумки для стріл, збрую для коней тощо.

Слово "макраме" прийшло з арабської мови, в перекладі звучить як бахрома, мереживо. Техніка плетіння відома ще в давніх часів. Цю техніку знали в Древньому Єгипті, Ассирії, Ірані, Перу, Китаї, Древній Греції. За деякими даними до Європи макраме прийшло саме зі Сходу у VIII—IX столітті 

Макраме – вид декоративно-ужиткового мистецтва, що має досить давню історію. Макраме багато разів переживало підйоми та падіння інтересу до нього. В наш час особливого шику набувають вироби, зроблені своїми руками – hand-made. Мистецтво макраме переживає нову хвилю популярності та визнання, велика кількість людей зробили його своїм хобі. Робота з плетіння всіх виробів починається з кріплення ниток на основу, яке можна виконати у кілька способів.

Не багато хто знає, що  брелки для з'єднання явилися ще в середньовіччі. Тоді вони представляли собою маленькі монетки, які знатні вельможі вішали на ланцюжки і скрізь ходили з ними. У ті часи це був своєрідний відмітний знак.

Пізніше роль брелків стала більш значною і вже несла в собі сенс показати перевагу свого володаря. Їх стали робити з дорогоцінних металів і прикрашати різними гравіруваннями і камінням. Примітно, що якщо раніше такі металеві брелки носили представники привілейованої знаті обох статей, то з середини 18 століття це стало доступним тільки для чоловіків багатого аристократичного стану. В цей же час починає складатися особлива культура носіння таких виробів.

Оскільки у вільному продаж смороду булі відсутні, то виготовлялися брелки на замовлення переважно із золота, декорувалися слоновою кісткою і дорогоцінним камінням та носилися своїми власниками на ланцюжку. Чим більше брелоків було на ланцюжку, тим більше враження справляв їх власник на оточуючих . У ті часи такі брелоки або брелки представляли собою унікальні, вражаючі своєю витонченістю мініатюрні штучки химерних форм, головним рисою яких була ексклюзивність. Зустріти два однакових брелока було важко, якщо тільки вони не були відмітним знаком представників певного клубу.

З середини 19 століття  брелки помітно втрачають свою актуальність. Їх кількість скорочується до декількох штук, і вони більше не відіграють такої значної ролі в іміджі аристократів. З цього часу брелоки починають виконувати дещо іншу функцію, а саме спосіб з'єднання єднання ключів, нині найчастіше вони використовують саме з цією метою. В даний час звичайні брелоки для ключів можна купити в будь-якому кіоску канцелярських товарів або книжковому магазині.

А вісь вже з другої половини минулого століття популярність брелків починає знову набирати силу. Багато в чому це обумовлено появою модифікованих моделей, які почали поєднувати в собі різні потрібні в побуті дрібниці, такі як, ліхтарики, відкривачки для пляшок, запальнички, мініатюрні ручки і інш. Особливої актуальності почала набувати така послуга як брелки на замовлення.

Але справжнього апогею виготовлення і продажу брелоків досягла з появою стільникових телефонів. Тепер вони грають роль не просто симпатичної дрібниці, а стали стильним аксесуаром.

Брелки та їх роль в житті сучасної людини

Продажу брелоків в даний час являє собою досить цікаву нішу для розвитку власної справи. У силу цього підприємливі люди не обходять увагою можливість організації бізнесу з виготовлення подібних виробів. І цілком природно, що для успішного розвитку подібного підприємства необхідно запропонувати сучасному покупцеві щось більше, ніж просту дрібничку на колечко. Цим і пояснюється широкий асортимент сучасного ринку. Прості металеві брелоки можна купити де завгодно, а вісь придбати дійсно незвичайну витончену річ не так-то просто.

1. Які свята ми скоро будемо відмічати?

2.  У яких спосіб люди вітають один одного зі святами?

3. Які бувають листівки?

При в'язанні великих і корисних речей дуже часто залишаються ниточки, які потім важко кудись пристосувати. Здавалося б, нічого зробити з них не можна. Але не поспішайте засмучуватися і викидати їх. Ниткографія - ця техніка допоможе зробити вам із залишених невеликих моточків ниток справжні шедеври рукоділля. 

Створення картин за допомогою ниток, як вид мистецтва, стало відомо не так давно.

Ниткографія як вид образотворчого мистецтва бере свої витоки в Мексиці. Картини, які роблять мексиканські народні майстри, створюються з товстих вовняних ниток і показують елементи етносу. Основа для картин змащується спеціальним складом (смола сосни + бджолиний віск), і нитки різних кольорів з вовни викладаються у формі різних візерунків.

Ниткографія в наш час стала цікава, багато в чому, завдяки своїй маловитратних. Адже зробити «ниткові» твори зовсім нескладно. Нитки, клей, основа (картон, ДВП, оксамитова папір), фарби - от і все, що потрібно вам приготувати для того, щоб освоїти ниткографію. Так, і звичайно, фантазія, завзятість, посидючість і величезне бажання створювати картини в цій техніці. 

Цю техніку також іноді називають ізографіка або вишивка по картону. В якості основи ще можна використовувати оксамит (оксамитовий папір) або щільний папір. Деякі умільці зараз роблять вишивку на дисках.  

Ниткографіка як вид мистецтва вперше з'явилася в Англії. Англійські ткачі придумали особливий спосіб переплетення ниток. Вони вбивали в дощечки цвяхи і в певній послідовності натягували на них нитки. В результаті виходили ажурні мереживні вироби, які використовувалися для прикраси житла. 

Інтерес до нитяної графіки то з'являвся, то зникав. Один із піків популярності був наприкінці ХIХ століття. Видавалися книги по рукоділлю, в яких описувався незвичайний спосіб вишивки на папері, простий і легкий, доступний дітям. Зараз цим мистецтвом займаються в багатьох країнах світу: Англії, США, Данії, Австралії тощо.

Найчастіше ізониткою називають вишивку на картоні, а нитяною графікою - картини з цвяхів і ниток. Так як ніхто дисертації не написав і чітко закріпити назву ніхто й не намагався, то будь-яка назва призведе до однієї техники і практично буде означати одне і те ж.

Та ж техніка, але виконана на туго натягнутій тканині, стала називатися «хордовими стежками» - автор запатентувала свою назву і техніку.

На англомовному «Заході» використовують назву «embroidery on paper» - вишивка на папері.

Іноді зустрічається назва «paper embroidery», рідше «Form-A-Lines» - форми з ліній.

Ще те ж саме, але французькою «broderie sur papier».

У німецькомовних країнах «pickpoints» - крапковий малюнок.

- Техніка виконання ізонитки проста і доступна людині будь-якого віку. Для її освоєння достатньо знати три основних прийоми:

-      заповнення кута;

-      заповнення окружності;

-      заповнення дуги. 

1.    Слабо скручені ворсисті нитки призначені для створення настінних панно (портретів, пейзажів) з різноманітною фактурою: гладкою, рельєфною, пушистою та ворсистою водночас.

2.    Складніше працювати з нитками, що ковзають (синтетична соломка, шовкові шнури, капронова волосінь). Вузли з них зразу розв’язуються, тому їх треба затягувати достатньо сильно. До того ж кінці таких ниток розплітаються під час роботи, та, щоб цього запобігти, їх перед використанням змазують клеєм або зав’язують з них вузлики, а у синтетичних ниток оплавляють вогнем. Такі нитки універсальні: з них плетуть практично будь-які вироби.

3.    Шерстяна пряжа підходить для плетіння, якщо вона товста, міцна, туго скручена. З неї плетуть шалі, бахрому, оздоблення для одягу.

4.    Не рекомендується працювати строкатими нитками, тому що строкатість зорово "розмиває" фактуру.