2017
Абсолютно японський драматично-соціальний фільм. Цей повний метр про життя типово корпоративного японця, його проблеми та наслідки не вирішення цих самих проблем. Про самотність, не визначеність того хто ти і чого хочеш від життя. Фільм, що дає надію , коли власний вогонь поволі починає згасати.
Такаші Аояма – молодий хлопець та звичайнісінький офісний планктон. З отриманням роботи його дні ставали дедалі одноманітнішими. Нічого не змінювалось, окрім завищених вимог і лайки від шефа, які ставали тільки гіршими. І так одного вечора, стоячи поруч з коліями, Такаші спокушувала думка зробити крок… Один крок на зустріч спокою і небуття. Та щось йде не так. Все інше, то вже спойлери. Тож , якщо вас зацікавив опис, або ж ви любите підняття соціальних тем, то вам це кіно буде до вподоби.
Особисто я почала дивитись його від нудьга, та не думала, що воно мені настільки сподобається. Хоч сама історії , на жаль, насправді доволі типова для Японії, та це не применшує його важливості. І не думайте, що буде суцільна драма, кумедних моментів теж вистачить. Також тут цікаві сюжетні повороти та атмосферна і гарна зйомка. Мені доволі імпонує гасло самого фільму : «Життя сповнене болю, але десь завжди буде надія».
Хоч фільм про японців і для японців та думаю кожній людині, яка зазнає невдач, проблем тощо, він буде близький. Бо він незважаючи на серйозність теми дає відчуття якогось комфорту і заспокоєння. Принаймні так було зі мною.