Додатковий розбір (по характерам - Цянь)

Переглядаючи дораму вперше і в онгоїнгу Цянь викликає почуття поваги, симпатії, його хочеться підтримати, але бувають моменти, коли його вчинки здаються нелогічними чи занадто емоційними, і є бажання настукати по макітрі.

І це нормально, бо означає, що персонаж викликає емоції, а отже він живий та справжній.

Але все таки в деяких моментах, ще при онгоїнгу хотілось дещо прояснити, і як виявилось не дарма, бо коротко розповідаючи подрузі сюжет, вона запитала, а чи не тхне тут педофілією? Я чесно трішки здивувалась і вирішила уточнити, що саме її бентежило. Як виявилось, найбільше тригерило її, що Цянь ніби як виростив Юаня, і відповідно він йому, як батько, тому вступаючи з ним у романтичні стосунки, це ніби як попахує недобре. І на цьому моменті хотілось зупинитись і роз’яснити.

Так їх історія починається коли обидва ще по суті діти, Цяню 13 років, малому 6. Звісно не про які романтичні почуття тут мова не йде, єдина їх мета - вижити. Далі нас переносять на роки вперед, і ось Цяню близько 20, Юань - 13 річний підліток. Цянь став ще більш виваженішим та турботливішим, він повністю розуміє свою відповідальність та максимально виконує роль опікуна. Я спеціально не вживаю тут слово "батько", бо по перше - для Лілі він старший рідний брат, вона мала хоч і хренову, але родину, тому для неї він не може бути ніким іншим, тільки любим братом. А щодо Юаня, то коли Цянь чує таке звернення з боку класного керівника малого, його трохи аж пересмикує. Я все таки гадаю, що він чітко усвідомлює, яку роль відіграє у житті малих, і розуміє, що це не батько (бо, на жаль, вони бувають і максимально погані), а брат, друг, опікун. Цянь той, хто завжди бажає їм щастя. В цьому контексті, знову ж не про які "нечисті" думки мова не йде.

Хоча, звісно, в перших серіях були моменти коли його поведінка чи слова говорили про його особливе ставлення до Юаня. Найперше, що згадується, те як він бився за Юаня з бандюками, і його слова після поєдинку "Якщо я тебе втрачу, тоді в мене нічого не залишиться". Якщо не бачити картинки, коли це відбувається, звучить дуже романтично. Але саме в цей момент і всю 1 серію нам показують, як Цянь робить усе щоб вижити самому, і дати щасливе майбутнє малим. Ще в першій серії нам демонструють його прив’язаність до Юаня, бо в їх зустріч, він ніби побачив себе, також знедоленого, нещасного та потребуючого допомоги. На жаль, йому у свій час не було кому допомогти, тому він допомогаючи Юаню, допомагає собі.

Тому ці слова "Якщо я тебе втрачу, тоді в мене нічого не залишиться", я тут відчуваю, як "якщо я тебе втрачу, я втрачу себе".

Далі нам знову показують ще більш дорослих хлопців, Цянь студент та молодий бізнесмен, Юань 16-17 річний юнак. Малий виріс, став красенем та має глибоку прив’язаність. Це почуття у них взаємне, Цянь теж дуже прив’язаний до малого. І знову нам показують неодноначні моменти, коли ніби Цянь залипає на Юаневі чи ловить гей паніку коли він поруч. Ще і його слова на власному випускному підливають масла у вогонь "Привабливий навіть у такому юному віці, цікаво що буде коли він виросте". Але для азії це нормально хвалити зовнішність одне одного, і робити компліменти. Серйозно мені здається Цянь залип на малого уже після його 18 річчя, їх боксерський поєдинок, а потім риболовля, це ті моменти, де можна прослідкувати якісь потаємні почуття Цяня. Тому переконана і сподіваюсь усіх переконала, що це історія точно про кохання, безмежне та щире.

Все ж при перегляді перших мабуть серій 5-6 нам показують явний романтичний інтерес Юаня до Цяня, а старший ніби як підозрює це, але остерігається. Коли ж навіть Сань Пань зловив підозру, що малому може подобатись Цянь, Геге все заперечував та навіть якось образився. Чому ж він так себе поводить? Можливо йому бридка навіть думка про одностатеві стосунки? Чи всетаки братерські почуття такі сильні, що він сприймає навіть можливість цю за інцест? На мою думку, все набагато простіше, Цянь просто не розрізняє почуття, тому він чисто аналітично розуміє, які наслідки може мати відкрита гомосексуальність у суспільстві. З якими перешкодами може зіштовхнутись Юань, він хоче його вберегти навіть не розгядаючи та не даючи собі змогу проаналізувати власні емоції з цього приводу.Він настільки звик піклуватись про своїх малих, що просто не вловлює зміни у цих самих почуттях. Для нього усе, що він відчуває, він розуміє та сприймає як братерськe любов.

Але глядачу з екрану видно, що його ставлення до Лілі і Юаня суттєво відрізняється. Чому ж Цянь цього не помічає чи не хоче помічати?

Як не дивно, така його "емоційна сліпота" є наслідком тяжкого дитинства та важких травм, що переросло в алекситимію (грец. a — заперечення, lexis — слово, thyme — почуття) — нездатність особи називати емоції, пережиті нею або іншими людьми, тобто переводити їх у вербальний план. Основними характеристиками алекситимії є виражена дисфункція емоційного усвідомлення, соціальної прихильності та міжособистісних стосунків. Крім того, люди з алекситимією мають труднощі в розрізненні та оцінці емоцій інших людей, що, як вважається, призводить до неефективного емоційного реагування. Алекситимія виникає приблизно у 10 % населення та може виникнути при ряді психоемоційних станів. Нездатність людини описати словами власні емоції призводить до невміння розпізнавати їх, а також свої почуття або тривогу.

Алекситимія може бути стійкою рисою особистості, а може — тимчасовою реакцією на депресію або тривогу. Якщо це риса людини, то її розвиток починається в підлітковому віці. Якщо не навчити дитину розповідати про те, що вона відчуває і як це висловлювати, то вона не навчиться співпереживати. А батьки часто не просто не питають дитину про її почуття, а навпаки, вчать всіляко їх приховувати, демонструючи своїм прикладом відповідну поведінку. Тоді виростають люди з нерозвиненою здатністю до усвідомлення і вираження почуттів — люди з первинною алекситимією.

Але алекситимія може бути і вторинною. Вона розвивається в результаті переважання захисних механізмів в процесі розвитку особистості. Тобто, якщо вираження почуттів приносило в минулому негативний результат – біль, страх, почуття провини тощо, людина отримувала негативний травматичний досвід і, як наслідок, дійшла висновку, що свої почуття краще ніколи не показувати і нікому про них не розповідати. А щоб випадково не проговоритися, краще приховувати їх і від самої себе. На жаль, відмова від можливого болю часто характеризується і протилежним — відмовою від можливої радості.

На маю думку, Цянь має обидві риси і первинну, бо його просто не було кому навчити як саме проявляти і говорити про почуття, з тією родиною і постійною боротьбою за виживання, так і вторинною - через заперечення хоча б якихось позитивних почуттів до матері, заборону самому собі бути слабким чи вразливим, бо на те "не має права - треба виживати".

Алекситимія може бути характерною ознакою важкої тривалої стресової ситуації, до якої людина вже звикла та оцінює як нормальну. Нерідко, наслідком алекситимії є самотність. Крім того, алекситимія характеризується певними порушеннями емоційних і особистісних процесів, а також сфери мислення.

В емоційній сфері вона проявляється як нездатність до точного розпізнання і опису свого емоційного стану і емоційного стану інших людей, недостатня емоційна залученість в об'єктивну ситуацію (фіксування в більшій мірі на зовнішніх подіях, ніж на внутрішніх переживаннях), труднощі у проведенні відмінностей між почуттями і тілесними відчуттями. Такі люди не можуть, наприклад, відрізнити хронічну втому від стану депресії.

В особистісній сфері алекситимія проявляється в небажанні чи нездатності до рефлексії (процес самопізнання людиною своїх внутрішніх психічних актів і станів, процес роздумів про те, що відбувається в його власній свідомості), що, в свою чергу, призводить до спрощення життєвої спрямованості, збіднення взаємозв'язків з навколишнім світом, іноді — деякої інфантильності.

Виділяють ряд факторів, який сприяє розвитку алекситимії

Специфічний тілесний досвід. Захворювання в ранньому дитинстві, або операція з подальшим тривалим обмеженням активності.
Фіксація уваги сім'ї на захворюванні дитини. Включення хвороби в соціальну ситуацію розвитку сім'ї як її центральна ланка.
Директивне нав'язування хворому інвалідного стилю життя.
Тривале переживання неуспіху в значущій діяльності. Значимо в вікових кризах розвитку.
Обмеженість емоційного досвіду спектром негативних емоцій.
Нездатність власного втручання в обставини життя.

Що важливо, алекситимія -це саме нездатність розпізнавати почуття, але людина усе відчуває, просто не може зрозуміти, що кохання це саме кохання, а не прив’язаність чи турбота. Скажіть, хіба ж це не про Цяня?

Давайте швиденько пройдемося по найбільш яскраво вираженим моментам, де Цянь відчуває велетенський спектр емоції, але не озвучує або навіть не проявляє їх явно, бо просто не розуміє, що це. Що ці почуття не є нормальними для братів, що вони виходять за межі родинних, що це саме почуття кохання, бажання володіти та бути тим, ким володіють, що це збудження саме не як фізіологічний процес, а впершу чергу, як процес прояву кохання до людини навпроти.

Як говорила раніше, для мене першою його гей панікою, був саме момент його випускного, коли він оцінив загальну привабливість Юаня. Тобто в своєму сприйнятті для нього нормально, що він бачить у Юаневі привабливого та красивого юнака, він не вбачає в цьому нічого зайвого. Далі їх боксерський поєдинок. Цей момент люблю особливо, бо тут обидва хлопці такі закохані, єдина, але суттєва різниця, що Юань це розуміє (і від того страждає, бо не знає як з цим бути, на нього теж ще тиснуть братерські відносини) , а от Цянь... Що ж ми можемо тут бачити? Коли Цянь допомагає зав’язувати руки малому, вони обидва ніби затамували подих віж такого інтимного моменту, хоча ж вони ніби як рідні, і насправді чисто тілесно, тут інтимності не має. Але коли ти так близько до об’єкту своїх почуттів це може заворожувати, і те як Юань не втримався і все ж взяв за руку Юаня, і реакція старшого. Він не відштовхнув, так здивувався, але мені здається більше своєї реакції, реакції свого серця на цей жест. Наступний момент одразу після поєдинку, коли малий на повному серйозі говорить, що для нього, саме Цянь найкращий. Це знову збиває старшого зпантелику, але і видно що викликає неабияких сирот по тілу ( він буквально не може втримати погляд). Тобто з цих шматочків видно, що він чітко уловлює ось ці закохані вайби, він не проти них і сам відчуває шось схоже, але не індитифікує це як романтичність.

Наступний момент на який хотіла б звернути увагу - це їх велопрогулянка, після того як Цяневі показала Лілі Юаневу новелу. Там відбувається ніби звичайна розмова братів, до моменту поки Юань не наважуються його обійняти. Тут чомусь Цянь аж в руках не може втримати пляшку. Можна звісно подумати, що це через неочікуваність моменту, але якщо придивитись уважно, видно як він затамував подих на цьому моменті. Знову ж, особисто мені здається, що саме тоді він почав відчувати і сексуальний потяг, тому так різко зреагував, бо для нього це нове і зовсім не бажане. Надалі нам покажуть, що він почне уникати тілесного контакту з малим. Знову ж якби Цянь міг бути чесним з собою, і проаналізувати свої почуття ще тоді, то він зрозумів би, що уже на цьому етапі їх магнітило один до одного з нереальною силою. Але через свій розлад він просто не може оцінити те, що відчуває, не може дати цьому назви і зручно ховається за так званою братерською любов’ю.

Що ще сформувало Цяня таким яким ми можемо бачити його у дорамі? Чи помічали ви при перегляді, що він абсолютно не може просити про допомогу, завжди все несе на власних плечах, навіть коли це вже і не так необхідно. Зрозуміло, що тоді у дитинстві, коли залишився сиротою з малою сестрою на руках, не було в кого просити допомоги і він усіма можливими способами намагався вижити, зціпивши зуби терпіти та намагатись вижити, а коли до родини доєднався ще Юань, то стало ще важче. Але вже через роки, коли він має власну справу, він все одно покладається лише на себе, він ніби ніяк не може розслабитись, щоб просто вдихнути повними грудьми. Це ніби, як загартовує характер, але в дійсності, це постійна напруга та невпевненість, що не можуть сприяти гармонії у серці. Чи легко думати про кохання чи схожі почуття, коли в тебе в голові постійні баталії, як зробити усе ще краще, як не підвести, як заробити стільки грошей щоб твої малі ніколи не відчували того відчаю, що його відчував ти?

Чому ж він вже навіть будучи дорослим все одно не може покластись на друзів чи свою родину? Забігаючи на перед, саме з новели, це краще прослідковується, як би Цянь не заперечував вплив матері на нього, але він велетенський. І не тільки у запереченні своїх почуттів, а і у недовірі до світу. Саме матір посилила в його голові сталу позицію, що за будь-яку допомогу слід платити, і оплата буде занадто великою, тому навіть не варто починати просити. І хоч в дорамі не так яскраво показано його дитинство ( що насправді і добре, бо то капець як боляче), але навіть тут прослідковується ось ця його обережність до світу, відчуженість та замкненість.

Згадаймо той випадок, коли він все ж наважився попросити допомоги у Ле-ге. І хоч просив по суті не для себе, відплачував саме він, і так, що це мало не закінчилось плачевно. Ле-ге це єдиний дорослий у його оточені, що має гроші та вплив, та може допомогти зареєструвати Юаня, і він дійсно це робить. Але за цю послугу Цянь підписується бути «скаженим псом» Ле-ге та його банди. І хоч він досить вправний у боях, все одно дуже часто опиняється побитим, розуміючи, що таке життя тягне його у болото з якого він так хотів вибратись. Навіть допомогу від Сань Паня Цянь не може прийняти, завжди говорить, що поверне кошти і ніколи не просить на пряму. Звісно, вони так давно знайомі, що іноді і не треба озвучувати проблеми, Сань Пань і так знає, але це не той випадок. Тут про саме внутрішнє, коли просто не може фізично Цянь показати свою слабкість, попросити допомоги.

Згадаймо сцену викрадення Юаня. Цянь сам пішов до банди визволяти малого, звісно ним тоді керував страх за брата та злість, але все ж він не дурний і прекрасно розумів, що проти натовпу бандюганів він навряд справиться. Але він все одно пішов, бо вважав, що те, що викрали Юаня, це його провина, і виправляти це саме йому. Ну і звісно не відкидаємо, того факту, що будучи роки у цій банді, він знав усі закони та правила, тому можливо міг розраховувати на якусь доброзичливість Ле-ге. І ось саме в цей момент Цянь вкотре переконується, що нікому не можна довіряти та просити допомоги, бо завжди ціна за цю допомогу буде високою. Ті три бої, які Цянь виграє понівечив своє здоров’я та здобувши свободу та просвіт на нормальне життя, чи не були вони занадто великою відплатою по суті, для підлітка чи юнака дорослому босу мафії? Невже реєстрація Юаня так дорого обійшлась Ле-ге, що навіть працювавши роками Цянь не зміг погасити цей борг? Звісно ні, і Цянь це прекрасно усвідомлює, тому вкотре відчуває, що його використовують, і що розраховувати краще лише на себе, щоб у майбутньому не повторювати таких помилок. І знову повернемось до розмови братів після боїв. Юань, відчуваючи свою провину за побитого брата, знаючи, що саме через нього Цянь продовжував бути у банді, через нього і Лілі геге вирішив усе залишити, і знову ж через нього мав три бої без правил. Він дійсно відчуває, що якби Цянь лишив його, то його старший брат міг бути щасливішим. Але і тут Цянь не може показати власний біль, щоб ще більше не засмутити малого, і він говорить фразу, яка допомагає глядачеві зрозуміти та відчути усю силу Цяня. «Якщо я тебе втрачу, у мене нічого не залишиться». Про цю фразу ми вже говорили у розборі 1 серії, і там я писала, що таким чином Цянь ніби рятує сам себе, ту дитину, яка нікому не була потрібна та виживала самостійно тягнучи на собі тягар відповідальності за молодшу сестру. І це саме те, що нам встигають показати за першу серію. Але ж зараз ми аналізуємо саме характер Цяня, та те, що його сформувало. Тому цю фразу тут можна розглядати, як «якщо я тебе втрачу, я втрачу себе, віру у себе та у свої сили, у те, що я можу нести цю ношу сам і зробити тебе і Лілі щасливими самостійно, без чиєїсь допомоги»

Повертаючись до цього моменту після прочитання 17 глави новели, ці слова заграли новими фарбами. Далі буде багато тескту, і хто ще не почав читати новелу беде спойлерно, але це дійсно важливо, і самі ці події впливають доленосно на формування особистості Цяня.

Дуже складно відділити, те що нам показали в дорамі, як сформувався Цянь і те, що дізнаєшся прочитавши новелу. Дорама показала нам період його становлення, дорослішання через важку роботу, скруту фінансову і складні стосунки в родині (назвемо це так). На продовження розбору мене взагалі підштовхнуло перше - це продовження перекладу новели 16-17 глава першої частини, це просто ну максимально важка, але дуже потрібна для розуміння основа, саме характером становлення і якихось життєвих позицій Цяня. А ще недавній фанміт в Таї, коли уже нібито притупилися емоції по перегляду самої дорами, але ось ти бачиш наскільки хімічать хлопці між собою і просто от всі ось ці емоції які були при перегляді з першої по 12 серію дорами вони наново переживаються і тобі хочеться докопатися до тої істини, яка там є, тобі хочеться поговорити про них .

Отже в своїх попередніх розборах характеру, ми зупиняємося на тому, що Цянь через дійсно важкий період, важке дитинство, важку підлітковий період важку юність він формується, як відповідальний, люблячий, але все ж таки хуліган, і хуліган це не стиль життя чи там поклик душі - це можливість вижити в цьому складному світі -це єдина можливість, яку він для себе бачить.

І повертаючись до моменту викрадення Юаня і до дій Цяня в цей момент. Цей шмат ми розглядали в розборі першої серії, намагалася розбирати в характері Цяня в розборі, але після прочитання новели мені хочеться знову поговорити про цей момент. Отже перенесемося в момент, коли банда Ле-ге викрадають малого Юаня, реакція Цяня - це просто якийсь вибух і коли переглядаєш дораму, ти звісно співчуваєш йому, розумієш його якісь емоції, він знає що викрали саме із банди ,тому він ось так стрімголов туди біжить для того щоб визволити малого. Але після новели я це відчула більш глибоко якось, якщо можна так сказати, тому що знову ж всі ті події які передували цьому викраденню, всі ті переживання всі ті емоції, які Цянь не може, не дозволяє собі відчувати і виражати - це все накоплюється в один момент і вибухає! Вибухає саме через викрадення малого. Це як та одна невідворотня точка, яка просто змінює їхнє життя кардинально.

Хто не читав новелу, я вкотре рекомендую все ж таки її почитати, тому що вона дає більш широке розуміння героїв, світу в якому вони живуть, їхніх емоцій, почуттів, становлення...

Для тих хто не читав це буде великим спойлером, можна не читати даний розбір, або я не знаю, цей момент пропустити . Для тих хто читав, чекаю ваших коментів, як ви це відчули, після прочитання.

Отже, Цянь виховує малих уже протягом трьох років, ну якщо ми будемо якось хронологічно все ж таки відслідковувати.

І хоч для Цяня Юань ще не дорівнює Лілі в плані емоцій, якихось прив'язаностей, так все ж таки він їх не ображає і цінить. Але на якийсь момент видно різне ставлення Цяня до двох цих дітей. Лілі він менше сварить, Лілі дівчинка, тому він намагається з нею бути м'якшим, він намагається її вчити якихось елементарних речей спілкування між чоловіком і жінкою, він постійно говорить що вона не може перебувати постійно з хлопцями. Ось ці моменти виховання відрізняються від того як він спілкується і виховує Юаня. До Юаня він більш вимогливий, до Юнні він більш стриманий в плані емоцій, але навіть тут є велетенське але....

Саме з Юанем він дозволяє собі оті крихти щирості, моменти бути собою, дозволяє собі розслабитись ,дозволяє собі моменти слабкості. І це насправді важливо, тому що по-перше: це показує реальне різне ставлення до малих, а по-друге: мабуть вже на ось цьому етапі, коли одному 17 ,другому 10, вони для один одного максимально комфортні люди, максимально рідні люди( не кровно рідні саме по відчуттям).

І тому коли відбувається весь пиздець, через аварію в крамнички матері Мацьо, коли відбувається ось цей переломний момент в житті Мацьо, коли друзі не змогли врятувати Мацьо це просто такий максимальний відчай. Коли Цянь дізнається реально про смерть Мацьо, його оцей емоційний стан, тобто людина , яка протягом як мінімум 3-4 років взагалі не дозволяла собі жодної крихти емоції на людях, яка максимально стримувалась, яка не по віку доросла і відчужена , просто зривається...

Ще і надодачу ситуація зі старою, яка береться з незвідки, і тільки ускладнює і без того складне житття. Цей момент супер важлививй, він нам розкриває справжні почуття Цяня, те наскільки йому важлива Лілі, силу його почуттів. Я думаю, це було в новелі, що він до певного типу жінок відчуває огиду, це є тригером , до панічних атак доходить , і це насправді жахливо. І коли ми дивимося на нього, як на людину, яка пережила ось ці всі жахи життя, він все одно залишається люблячим, піклуючим старшим братом для Лілі і стара сука її забирає. У мене не має інших слів,вибачте, але саме Цянь зробив усе щоб Лілі до цього часу залишалась живою, відносно щасливою дитиною. Він пожертвув собою, власним майбутнім, закинувши навчання, щоб змогти утримувати двох малих. Він кожного дня ризикує життям, і тепер це ще більше відчувається після смерті друга, щоб Лілі і Юань були щасливими. А тут приходить стара, налаштуває Лілі проти брата, бо він у банді=значить покидьок і забирає її. Краде сенс існування Цяня...

Як може почувати себе людина у якої забирають останнє? Це було риторичне питання, тому що далі, в новелі нам дають відповідь на це питання. Людина почувається на грані смерті, він хоче померти, йому немає для чого жити . Інасправді це жахливо. Тобто просто давайте , хоча б спробуємо якось осягнути скільки всього він на собі виніс не зламаючись. Скільки він готовий був іще винести, яку відповідальність він на себе поклав, з чим кожного дня стикається: смерть друга, втрата сестри і єдине що його тримає - це грьобана відповідальність. Тому що, він думає про те ,що йому ще треба організувати похорони друга, йому треба допомогти якимось чином матері покійного, йому треба якимось чином повідомити їй цю новину, а ще залишився Юань, якого він теж не може кинути. Тому що той ,просто як котенятко біля нього, нікуди не відходить, обнімає . Для Юаня Цянь - це весь Всесвіт і Цянь це відчуває.

І нарешті повертаючись до моменту викрадення малого, ось ці всі переживання ,які нам показали до 17-ї глави і майбутнє викрадення малого для мене зовсім іншим барвами заграла його взагалі реакція.

І ті слова, які він говорить потім уже вигравши бої, для мене це зараз відчувається як "якщо я втрачу ще Юаня, що мене взагалі триматиме на цьому світі.? Я живу заради нього."

І тут немає жодної романтичності, тут взагалі вся трагічність, і боже обніміть хтось Цяня, полюбіть Цяня , він заслуговує все кохання, яке тільки є у цьому світі.

Це людина, яка в собі може концентрувати таку велитенську силу любові, яка його розриває, і він її може виражати лише до рідних. А рідних у нього лише двоє. І боже, я навіть не уявляю, як мене просто кине в розйоб, коли почнуть в новелі описувати наприклад емоції Юаня і розуміння його почуттів до Цяня . І коли я буду читати , як сам Цянь буде усвідомлювати що юань для нього це не просто брат. Це ж наскільки йому це буде ламати мізки. Я максимально , наскільки можна, обожнюю момент десятої серії -розмови Цяня і Сань Паня, я максимально обожнюю, момент оцього откровення між Цянем та Юанем в дорамі, але я думаю в новелі, там буде повний розйоб просто, ну мене винесе і я цього жахом і трепотом очікую.