Раді вітати Вас на сайті
нашого навчального закладу
Історія нашої гімназії
Історія
В 1939 році Молодавська школа була розміщена в приміщенні, де пізніше жили вчителі.
Першим директором школи був Артур Родде, за національністю німець. Він залишився в селі після першої світової війни. Під час окупації будинок, в якому знаходилась школа, був зайнятий німцями.
В 1945 році приміщення було відремонтовано і в ньому почала працювати Молодавська семирічна школа. Першим директором цієї школи був Мосін Павло Костянтинович, першою піонервожатою - Мосіна Олена Костянтинівна.
Пізніше школа розмістилась в кількох чеських приміщеннях. Першими піонерами були Старушко Степан Олексійович, Янчар Василь, Янчар Павло, Нестерук Степан. Піонери допомагали новоствореному колгоспу, першим головою якого був Рябушенко Дмитро Костянтинович.
В стінах нашої школи вчилися перші комсомольці села – Манелюк Володимир, Антонюк Степан, Марчук Володимир, Ющишин Петро. Вони загинули від рук польської поліції.
1946-1948 роки були тяжкими післявоєнними роками, але діти хотіли вчитися, допомагали старшим.
В 1947 році була створена піонерська організація, якій присвоєно ім’я Героя Радянського Союзу Любові Шевцової. В цьому ж році було створено загін «Тимурівець». Багато роботи було в піонерів-тимурівців. Зруйноване село, сім’ї інвалідів, велика кількість неписьменних .
Йшли роки. В 1953 році піонери прикрашають зеленими насадженнями вулиці села, подвір’я, школи, клумбу.
1955-1959 роки. Директором школи працював Білоус Ілля Трохимович.
1959-1965 роки. Директором школи була Друзюк Оксана Миколаївна.
В 1960 році на роботу з піонерами направлена Дейнека Євгенія Порфирівна. За хорошу роботу з дітьми її нагороджено Похвальною грамотою РК ЛКСМУ.
1965-1968 роки. На директорську роботу призначений Федорук Тимофій Іванович.
1968-1970 роки. Директором школи працює Дурчук Олександр Якович.
1970-1974 роки Директором школи Луць Зінаїда Митрофанівна. Червоні слідопити школи проводять велику роботу по розшуку солдатів, які пропали безвісти, розшукують родичів солдатів, які загинули, визволяючи наше село від ворогів.
1974-1977 роки. Директором школи працювала Уїздовська Галина Василівна. За її керівництва в 1975 році був побудований один корпус школи.
1977-1992 роки. Директором школи працю Старушко Раїса Серафимівна.
В 1982 році тимурівці ведуть пошуки перших піонерів та піонервожатих. Вони розшукали першу піонервожату Мосіну Олену Костянтинівну. Значна робота проводиться по створенню літопису «Наших батьків піонерське дитинство». Тимурівці включилися в операцію «Ветеран живе поруч», «Зірка Тимура».
В 1984 році добудований другий корпус школи. Проведено парове опалення по всій школі.
З 1992 по 2010 рік директором школи працює Єленяк Іван Іванович, який понад 20 років свого життя присвятив школі.
У 1999 році школа газифікована. В школі обладнано такі кабінети: світової літератури, біологічний, іноземної мови, історичний, кімната-музей. Є бібліотека, майстерня, їдальня. В школі працює 15 вчителів. Майже весь педагогічний колектив оновлений.
З 2010 року директором школи працює Магель Микола Миколайович.
Пам'яті героя
ЙОМУ БУЛО ВСЬОГО 21...
В скромній селянській Молодавській родині народився хлопчик. Йому дали імення Вадим. Хлопчик ріс і радував батьків (буде хороший помічник татові) Нічим не виділявся серед інших дітей, хіба що душевною добротою.
Ішов час Вадимчик ріс веселим і чемним. Любив з однолітками гратися, ганяти м'яча, заступатися за друзів.
Невдовзі батьки проводжали його в перший клас. Але він залишався таким щирим, добрим ,хорошим товаришем. З ним було приємно спілкуватися. Ніхто ніколи не чув від нього поганого слова на адресу своїх товаришів. Учився y міру своїх можливостей. Любив вчити вірші, любив математику , фізкультуру.
Пролетіло 9 років навчання у школі і цей веселий хлопчина став гарним юнаком.
Але, на нашу країну прийшла страшна біда- війна...29 серпня 2014 року під час виходу сил АТО з оточення під Іловайськом російське керівництво порушило домовленості і ворожі збройні сили впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових. Таке віроломне вбивство кваліфікується міжнародним гуманітарним правом як воєнний злочин. Тоді полягло 366 українських воїнів, 429 зазнали поранень, 158 зникли безвісти, 300 опинилися в полоні.
Смертельний для наших захисників “зелений коридор” пролягав через поля із соняшниками. Саме під ними сотні українців поклали в боротьбі з ворогом свої життя на вівтар свободи, гинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
Коли прийшов час захищати нас, нашу Батьківщину. Ми знали, що такі як він ніколи не підведуть, не втечуть з поля бою.
Але ворожа куля наздогнала його, 31 березня на Миколаївщині війна забрала молоде життя Вадима Олександровича Лубенця 2001 року народження. Спочатку було поранення, а потім обірвалося молоде життя ,як той молоденький листочок зірваний вітром. Залишились нездійсненні мрії, недоспіване кохання...
Прощалися з Вадимом не тільки селом, а й цілою громадою. Недаремно кажуть: "Бог забирає найкращих".
Пішов ще один янголик на небо, щоб звідти захищати нас. Царство небесне тобі Вадиме. Ми пишаємося тобою, наш скромний герою!
Молодавська гімназія