Результати анкетування " Булінг та його прояви в дитячому середовищі" за 2024 н.р.
https://docs.google.com/document/d/1yaC91cqnxjvtmSE8IQBp5Ivz8x2TayU6/edit?usp=sharing&ouid=117395236088599144358&rtpof=true&sd=true
У рамках Міжнародної акці " 16 днів проти насильства" проведено з учнями 9-10 кл. інформаційний меседж " Що необхідно знати про СНІД"
25 листопада - відкриття Міжнародної акції " 16 днів проти насильства".
Керівник закладу:
Приймає та розглядає заяви про випадки булінгу здобувачів освіти;
Скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу;
За результатами рішення комісії повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про факти булінгу;
Розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу.
Практичний психолог:
Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
Може поспілкуватися з учасниками ситуації;
Забезпечує профілактику та запобігання булінгу;
Забезпечує надання консультативної допомоги батькам з питань булінгу;
Здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу.
Класний керівник:
Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
За рішенням керівника закладу бере участь у проведенні розслідування та засіданні комісії з розгляду випадків булінгу;
Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної поведінки;
Медичний персонал:
Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу;
Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу;
Надає (уразі необхідності) невідкладну медичну допомогу.
Батьки постраждалої дитини:
Подають керівництву закладу освіти заяву про випадки булінгу;
Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу;
Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу;
Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах неповнолітніх для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг;
Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу;
Виконують рішення та рекомендації комісії;
Можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти.
Здобувачі освіти:
Повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу.
Дитина, яка постраждала від булінгу:
Звертається для подальшого реагування до керівника закладу освіти або уповноваженої особи;
Та/або до батьків чи інших законних представників. Органів національної поліції т.ін.;
Може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадків булінгу.
Всесвітній день психічного здоровя.
Рекомендації батькам: Як навчити дитину виражати свої емоції?
Знайомимо дитину з емоціями.
Для цього можна взяти будь-які картки «Емоції» або емоційний кубик і розказати дитині, які емоції бувають. Важливо при цьому обговорити, коли саме людина може сердитись, сумувати, радіти тощo.
🔹 Проговорюємо дитині свої емоційні стани, наприклад «радію, коли ти посміхаєшся» чи «мені сумно, коли ти так поводиш себе».
🔹 Допомагаємо дитині розібратись зі своїми почуттями, даючи їм назву, наприклад «мені здається, ти сердишся, тому що ми не купили нову іграшку», «ти сумуєш, бо твоя подружка поїхала?».
Особливо це важливо для маленьких діток, оскільки вони часто капризують саме через те, що не можуть висловити якусь свою емоцію.
🔹 Не блокуємо емоції дитини фразами на зразок «не кричи», «не плач», «чоловіки не плачуть» і т.п. Виникає емоційне блокування, дитина отримує установку про те, що емоції виражати не можна. Це заборонено.
🔹 Самі виражаємо емоції. Коли батьки все тримають у собі, дитина засвоює саме такий зразок поведінки. Чим дорослішою вона буде ставати, тим більше емоцій буде залишатись всередині.
Отже, важливо самим навчитись екологічно «випускати пар» і навчити цьому дитину. Дозволяйте собі проживати ті стани, які є.
🔹 Треба донести до дитини інформацію, що будь-яка емоція має право на існування, вона виникає без бажання дитини. Але вже дитина може вчитись управляти своїм емоційним станом, що зовсім не означає тримати все в собі.
Дитина повинна чути від вас фразу «я тебе розумію, ти сердишся, але …» Тоді вона не буде боятись розказати вам про свої тривоги і переживання.
Якщо ж дитина все ж таки буде тримати все в собі, то це прямий шлях до нервових зривів або психосоматичних розладів.
План заходів до проведення Всеукраїнського тижня протидії булінгу
https://docs.google.com/document/d/1Rz7lY5QvPyOAv1dvPfSAh_3yg9lWDHxw/edit usp=sharing&ouid=117395236088599144358&rtpof=true&sd=true
Шановні батьки та педагоги, запам'ятайте !
Якщо діти живуть в умовах постійної критики, вони навчаються осуджувати.
Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони навчаються насильству.
Якщо висміювати постійно дитину, вона навчається зневажати себе.
Якщо дітей постійно соромити, вони навчаються почувати провину.
Якщо діти живуть в умовах толерантності,вони навчаються терплячості.
Якщо дітей підтримують, вони навчаються впевненості.
Якщо вчинки дітей схвалюють, вони навчаються самоповаги.
Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони навчаються бути справедливими.
Якщо діти живуть у безпеці, вони навчаються довіряти.
Якщо діти живуть із визнанням, вони навчаються дружелюбності. Вони знаходять любов на землі.
Що таке булінг, його види і як з ним боротись
Все частіше доводиться чути про булінг в українських, школах жорстокість дітей часто переходить усі межі. Бійки між школярами і психологічне насилля можуть нанести непоправної шкоди дитині.
Що таке булінг ?
Образливі прізвиська, глузування, піддражнювання, підніжки, стусани з боку одного або групи учнів щодо однокласника чи однокласниці – це ознаки нездорових стосунків, які можуть призвести до цькування — регулярного, повторюваного день у день знущання. Регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди стало об’єктом уваги науковців і педагогів, починаючи з 70-х років минулого століття, й отримало спеціальну назву – булінґ.
Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.
Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.
За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.
Більшість з них соромляться, що стали жертвою знущань і нікому про це не говорять.
У такому разі батькам та керівникам варто поговорити із дитиною, вислухати та допомогти вирішити проблемну ситуацію.
Види булінгу
Зазвичай терміном “булінг” описують цькування серед учнів, проте трапляються випадки цькування школярів вчителями, а іноді й вчителя учнями.
1. Серед учнів;
2. Цькування учня вчителем;
3. Цькування вчителя учнями;
4. Цькування вчителя у педагогічному колективі (мобінг).
Що таке кібербулінг
Окремою формою цькувань серед підлітків називають “кібербулінг”.
Вона набула поширення з появою мобільних телефонів та інтернету. У цьому випадку “зброєю” булера стають соціальні мережі, форуми, чати чи мобільні телефони тощо.
Булер може вдаватись до анонімних погроз, дзвінків з мовчанням, переслідування, тролінг чи просто знімати на відео знущання інших, щоб потім поширити це в мережі.
Як протистояти булінгу?
Наслідки шкільного насилля
Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:
• неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;
• негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;
• неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;
• девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.
Як реагувати на цькування
Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров’ю.
Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями.
Психологами було розроблено кілька порад для них.
Як впоратися з ситуацією самостійно
• Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.
• Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.
• Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.
• Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров’я ситуації.
• Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.
Що можуть зробити батьки
Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.
Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:
• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.