Пам’ять, обов’язок, професія: роль медиків у боротьбі з наслідками ядерної катастрофи

14 грудня в Україні щорічно відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС — людей, чиї мужність, професіоналізм і самопожертва зупинили розвиток глобальної техногенної катастрофи. Ця дата приурочена до завершення будівництва об’єкта «Укриття» у 1986 році та символізує подолання найгострішої фази аварії.

Внесок ліквідаторів

Пожежники зупинили поширення вогню в перші години після вибуху.
Військові та інженери проводили дезактивацію територій, будували захисні споруди, очищали дах реактора вручну.
Медичні працівники рятували постраждалих, часто працюючи в екстремальних умовах.
Науковці та інженери розробляли технології для мінімізації впливу радіації та укриття реактора.

За даними різних джерел, у ліквідації наслідків аварії взяли участь сотні тисяч людей. Для багатьох із них ця місія стала фатальною — вони заплатили за неї власним здоров’ям чи життям.

Роль медичних працівників у ліквідації наслідків аварії

Одними з перших, хто прийняв на себе удар Чорнобильської катастрофи, були медики — військові й цивільні лікарі, фельдшери, медичні сестри, санітарні інструктори. Вони працювали в умовах, де рівень радіації часто перевищував допустимі норми у сотні разів. Незважаючи на відсутність достатніх засобів індивідуального захисту, невідомість діагностичних критеріїв гострої променевої хвороби та обмежені можливості лабораторної бази, медичні працівники здійснювали:

• Надання невідкладної допомоги постраждалим пожежникам та персоналу станції у перші години після аварії.

• Організацію евакуації та медичного сортування уражених радіацією.

• Лікування та реабілітацію пацієнтів з гострою променевою хворобою в спеціалізованих клініках Києва, Москви та інших міст.

• Науково-дослідну роботу, спрямовану на вивчення механізмів радіаційного ураження та розробку методів подолання його наслідків.
  
  

Саме завдяки роботі медичних фахівців було сформовано перші стандарти ведення пацієнтів із променевою хворобою, що використовується світовою медициною й нині.

Чорнобиль та медична наука

Аварія на ЧАЕС стала одним із найпотужніших поштовхів для розвитку:

• радіобіології,

• радіаційної медицини

• епідеміології

• клінічної токсикології,

• психології надзвичайних ситуацій.
  
  

Медичні університети України відіграли важливу роль у науковому аналізі наслідків радіаційного впливу, підготовці фахівців та формуванні системи медичного спостереження за ліквідаторами й евакуйованими. Дослідження українських учених стали основою для міжнародних рекомендацій щодо медичного захисту населення в умовах радіаційних аварій.

Вшанування та сучасний виклик

Сьогодні ми вшановуємо тисячі ліквідаторів, серед яких — медики, викладачі й випускники медичних вишів, що рятували життя, часто жертвуючи власним.

Для медичної спільноти ця дата має особливе значення. Вона нагадує:

• про відповідальність лікаря у кризових ситуаціях;

• про важливість розвитку екстреної, радіаційної та військової медицини;

• про необхідність підтримки ліквідаторів, які й сьогодні потребують уваги та фахової медичної допомоги;

• про силу професійного обов’язку, що стоїть вище від страху та невідомості.
  
  

Пам’ятаємо та дякуємо

Медичний університет схиляє голову перед усіма, хто боровся за життя людей у найнебезпечніших умовах.
Вони стали прикладом професійної честі, гуманізму й відданості своїй справі.

Пам’ятаємо їхній подвиг.
Вчимося на їхньому досвіді.
Працюємо заради безпечного майбутнього.