Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в ті ні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці. Господь сказав мені : «Ти слуга Мій, у тобі  Я прославлюся». А я сказав: «Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого». А тепер каже Господь, який сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був Його слугою, щоб навернув Якова до Нього та щоб зібрав Ізраїля до Нього, – бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій – моя сила. Він мовив: «Того мало, що ти – слуга Мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які  спаслися з-поміж Ізраїля. Я вчиню тебе світлом народів, щоб ти став Моїм спасінням аж до кінців світу». Слово Боже.

1.Господи, Ти дослідив мене і знаєш. *

Ти знаєш, коли я сідаю і коли встаю я.

Ти задуми мої здаля розумієш. *

Ти дослідив мої стежки і мій сон, †

Тобі відомі всі мої дороги.

2.Адже Ти моє нутро витворив, – *

уткав мене в лоні матері моєї.

Я Тебе прославляю, *

бо Ти створив мене вельми дивовижним.

3.Діла Твої – дивовижні, *

моя душа це дуже добре знає.

Не були приховані від Тебе мої кості, †

коли творився я в тайні, – *

коли в земних глибинах я був тканий.

Тими днями Павло сказав: «Бог воздвиг батькам царем Давида, якому засвідчив і сказав: “Знайшов Я Давида, сина Єссея, мужа по Моєму серцю, – він виконає всі Мої веління!” З його насіння Бог за обітницею дав Ізраїлеві Спасителя Ісуса. Йоан перед Його приходом проповідував хрещення покаяння всьому ізраїльському народові. А коли Йоан завершував свій шлях, то казав: “За кого ви мене вважаєте? Це не я! Але йде за мною Той, якому я не гідний розв’язати сандалі на ногах!” Мужі -брати, сини Авраамового роду, і ті між вами, хто боїться Бога, нам послано слово цього спасіння». Слово Боже.

Ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього,

бо ти йтимеш перед Господом,

щоби приготувати Йому дороги.

Єлизаветі сповнився час родити; і вона народила сина. Почули сусіди та її родина, що Господь возвеличив своє милосердя над нею, і раділи разом з нею. Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька – Захарією. У відповідь його мати сказала: «Не так, а буде він названий Йоаном!» А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям. Тож знаками питали його батька, як хоті в би його назвати. Попросивши дощечку, він написав, повідомляючи: «Його ім’я – Йоан!» І всі здивувалися. І вмить відчинились його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога. І страх напав на всіх їхніх сусі дів; і по всій гірські й околиці Юдеї розповідалося про всі ці події. Всі, хто почув це, брали собі  до серця, запитуючи: «Ким же буде ця дитина?» Бо Господня рука була з нею! А дитина росла й міцні ла духом, перебуваючи в пустинних місцях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем. Слово Господнє.

Слухайте мене, острови, вважайте, ви, далекі народи! Господь покликав мене від утроби, від лона матері моєї назвав моє ім’я. Зробив уста мої, немов гострий меч, сховав мене в ті ні своєї руки. Виробив мене, наче гостру стрілу, сховав мене у своєму сагайдаці. Господь сказав мені : «Ти слуга Мій, у тобі  Я прославлюся». А я сказав: «Дарма я трудився, на ніщо витрачав силу. Та моє право у Господа, моя заплата в Бога мого». А тепер каже Господь, який сотворив мене вже від утроби на те, щоб я був Його слугою, щоб навернув Якова до Нього та щоб зібрав Ізраїля до Нього, – бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій – моя сила. Він мовив: «Того мало, що ти – слуга Мій, щоб відновити потомство Якова, щоб привести назад тих, які  спаслися з-поміж Ізраїля. Я вчиню тебе світлом народів, щоб ти став Моїм спасінням аж до кінців світу».

• Як християни, ми здійснюємо різні види діяльності, працюючи для Бога або заради Бога. Ми ходимо на недільну месу, можливо, відвідуємо групові зустрічі, ми  намагаємося бути добрими і корисними для всіх, можливо, беремо на себе якесь парафіяльне служіння чи благодійність. Однак іноді ми задаємося питанням: чи має це все сенс? Яка користь від усіх цих зусиль? Знову ж таки, ми не так вже й багато допомогли людям, дехто цього навіть не помічає, Бог ніби теж мовчить, ми не знаємо, чи він задоволений нами, чи ні... Чи часто ти відчуваєш себе подібно до пророка Ісаї, який каже: Даремно я трудився, даремно я виснажував свої сили? 

• Ісая, однак, йде далі і додає: але моє право у Господа, і моя нагорода у Бога мого. Він знає, що не нам пожинати плоди наших дій. Наша роль полягає в тому, щоб виконувати Божу волю в нашому повсякденному житті. Подібним чином Павло пише про свою (і Аполлоса) роботу в Коринфі: Хто такий Аполлос? Або хто такий Павло? Слуги, через яких ви увірували, згідно з тим, що Господь кожному дав. Я сіяв, Аполлос поливав, а Бог давав приріст. Ніхто не означає ні той, хто сіє, ні той, хто поливає, але той, хто дає ріст - Бог (1Кор. 3:5-7).

• Наприкінці Ісая каже: Я прославив себе перед Господніми очима, Бог мій став моєю силою. Достатньою для нього є радість від виконання Божої волі та впевненість, що в очах Господа вона має цінність. Ось звідки у Ісаї сила йти далі: з глибоких стосунків з Богом і з того, що він покладається на Його слово, а не на думку інших людей. А в чому, де, криється твоя сила для подолання негараздів?

• До тебе і до всіх нас звертається Ісус: Перебувайте в Мені (...) Хто в Мені перебуває, і Я в ньому. хто в ньому перебуває, той приносить багато плоду (Ів 15:4н). Іван Хреститель, якого ми сьогодні згадуємо, виконав завдання, яке Бог поклав на нього, але більше не бачив плодів своєї праці. Він помер, так і не побачивши спасіння людства. Візьмімо приклад віри Івана: перебуваючи в Ісусі, черпаючи в Ньому силу, ми можемо бути впевнені, що наші зусилля не будуть марними.

Боже, дякую за те, що я можу працювати для тебе. Навчи мене, як виконувати Твою волю.

Нехай Господь дарує вам мир у свято Народження Йоана Хрестителя. У літургії ми найчастіше згадуємо лише три народження: звичайно, найважливіше — Різдво Христове, Народження Пресвятої Діви Марії, і саме сьогоднішнє свято — Народження Йоана Хрестителя. В інших випадках, коли згадуємо святих, ми відзначаємо момент їхнього відходу з цього світу й переходу у вічність. Ми говоримо — народження для неба. Але літургія хоче підкреслити саме ці важливі моменти в історії спасіння: народження Пресвятої Марії, з якої народився Ісус Христос, і народження Йоана Хрестителя, який Йому передує, сповіщає про Нього і вказує на Месію, а також народження самого нашого Господа Ісуса Христа.

Це ключові моменти історії спасіння. Тож придивімося сьогодні до літургії, як вона показує нам не лише момент народження, але й місію Йоана Хрестителя. Почнімо з кінця — з Євангелія, з того моменту, коли народжується Йоан Хреститель. Хоча завжди варто згадати те, що було раніше. Його батько Захарія — священник, а він і Єлизавета — побожні люди. Але завжди залишається питання: яка в них тепер була взаємна стосункова глибина з Богом? Як вони себе почували? Чи досі відчували себе благословенними, що Бог є, любить їх і веде? Чи, може, відсутність дитини змусила їх почуватися відкиненими або сумніватися у всемогутності й милосерді Бога?

Про Єлизавету знаємо менше. Історія Захарії, особливо момент у храмі, показує, що з’являється певна дистанція, можливо навіть зневіра. Так, він священник, молиться, виконує богослужіння — але може здатися, що вже трохи автоматично, з рутинної звички, по-священницьки. Напевно, йдучи до храму, він думав про це і молився, і серед усіх намірів, які приносив Богові, на вершині була молитва про дитину. Але коли розмовляє з ангелом, Божим посланцем, виглядає так, ніби вже не вірить сам — ніби думає, що в їхньому віці це вже неможливо. Тобто наче визнає Божу всемогутність, але не для себе. «Бог може все — але в нашому випадку, мабуть, уже ні». І тому приходять наслідки — він втрачає мову. Деякі біблісти вважають, що втрачає також слух — це випливає з уривку Євангелія: «вони зверталися до нього знаками». Бо якби чув, навіщо б це робили? Отже, він не лише не говорить, але й не чує — щоби увійшов у себе, щоби на ново збудував свої стосунки з Богом.

Дев’ятимісячні реколекції мовчання. Він немовби ізольований від шуму зовнішнього світу, щоб почути Бога. І не може говорити, щоб усі слова зверталися всередину — до Бога. І цей час приносить плід: коли народжується син і він починає говорити, то це слова благословення, хвали Богові — а не нарікання, претензії чи жаль за пережитою історією. Навіть імена мають тут сенс. Здавалося б, що це буде ще один Захарія, первісток, ім’я якого означає «Бог пам’ятає». Але його називають Йоаном — Йоханан — що означає: «Бог є милостивий». Бо те, що Бог пам’ятає, вже може сприйматися як певний штамп. Звісно, пам’ятає, ми ж теж пам’ятаємо і молимося. Але чи ми переконані, що Він справді чує і виконає?

Може, маємо досвід, як коли людині щось нагадуємо, а вона відповідає: «так-так, пам’ятаю, звісно, в мене в пріоритетах», — але ні вона не переконана, ні ми. І тоді здається, що й Бог, хоч і пам’ятає, та має багато справ, і наша — десь на дні списку. Тому приходить нове ім’я: «Бог є милостивий» — не лише пам’ятає, але і сповнює. І з’являється питання: ким буде ця дитина? — питають сусіди, родичі. Бо обставини народження таємничі, чудесні, і створюють певне бачення майбутнього. Трохи світла на життя і покликання Йоана дає перше читання з пророка Ісаї. «Покликав мене Господь ще з лона матері», — каже Ісая, а сьогодні ці слова звертаємо до Йоана Хрестителя.

Він покликаний від утроби матері. Бог передбачив його народження для цієї місії, і сформував його саме так. Уся ця чудесна історія існує для того, щоб люди питалися. Сам Йоан, мабуть, питав у своїх батьків: як це було, коли я народився? І вони розповідали цю історію, і він з дитинства був переконаний у Божій всемогутності, а також у своїй місії й покликанні. Але Ісая далі каже: «Даремно я трудився, надаремно зужив силу». Можливо, і Йоан Хреститель в певний момент думав так само. Він закликав до навернення і малих, і великих. Але чи наверталися? Ми знаємо, що Ірод не навернувся — навіть слухаючи Йоана, навіть боячись його, — зрештою наказав його стратити. Тож не навернувся. А як з тими малими? Чи їхнє навернення — під час хрещення в Йордані, у сповіді гріхів — було тривалим? Чи дорога для Месії була справді приготована? Чи гори гордині понизились, а впадини болю піднялися?

Йоан міг би це питати. Але його головна місія — вказати на Ісуса Христа, на Агнця Божого. І цю місію він виконав. Хоч згодом мав сумніви — через учнів, перебуваючи у в’язниці, питав: «Чи Ти Той, хто має прийти, чи чекати іншого?». Багато запитань, сумнівів щодо його місії. Можливо, це питання: «Чи даремно я трудився?» Але ми сьогодні вже знаємо, і Йоан, певно, в небі теж знає, — що все це було добрим, необхідним, мало сенс і його місія була повністю виконана.

І цей уривок з Діянь апостолів, де Йоан каже: «Я не той, за кого ви мене маєте». Він хоче бути тим, ким бачить його Бог, а не тими очікуваннями людей, які навішують на нього проєкції. Ці класичні питання до Йоана: чи ти пророк, чи Месія, ким ти є? — він весь час відмовляється, не хоче вміщатись у людські рамки. Каже: я лише голос, я той, хто вказує. І це слово для нас сьогодні — у контексті імен, якими нас називають офіційно й у родині. Але запитаймо глибше: яка моя тотожність? Чи дозволю людям визначати, хто я? Чи шукатиму разом з Богом, як Йоан Хреститель?

«Я не той, за кого ви мене маєте». Я хочу бути тим, ким мене бачить Бог — і це все моє життя: відкривати, ким я є в Його очах. Це знамените францисканське запитання: «Хто Ти, Господи, і хто я?» І я теж хочу дізнатися, хто я в Твоїй перспективі. Ти мене створив, Ти мене покликав, Ти призначив мене до вічного життя. Питаю сьогодні: яке моє покликання, яка моя місія на землі, що Ти хочеш, щоб я робив, ким був?

Хоч батьки виховують дітей і мають якісь плани, хоч інші люди можуть щось від нас хотіти — сьогодні ми прагнемо відкривати те, що є нашим справжнім покликанням, нашою місією. Те, що веде нас до святості і до неба. 

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній Отець, і Син, і Дух Святий. Амінь.

Мир вам, брати. Вітаю вас — за вікном лунають звуки пробудження дня. Церква, наша Мати, сьогодні дає нам можливість святкувати урочистість Народження святого Йоана Хрестителя, того, хто приходить у дусі й силі Іллі, щоб приготувати дорогу Христові. Це прекрасне свято, яке має свою передвечірню літургію та Євангеліє. Євангеліє, що починається саме цією вечірнею історією про Захарію — людину праведну, як говорить Писання, якого звати Захарія — Цахар’я, тобто «Бог пам’ятає». Але коли Бог приходить, щоб здійснити прагнення серця Захарії, той живе і відповідає так, ніби Бог не пам’ятає, не вірить, що Бог здатен виконати Свою обітницю.

Але Бог вірний. І це сьогоднішнє свято показує саме це: Бог є вірний. Бог залишається вірним навіть нашій невірі, навіть тоді, коли ми противимося своїй істинній сутності. Ми — Божі сини, але часто живемо так, ніби не маємо Отця в Небі. Ми молимося молитвою «Отче наш», звертаємось до Нього: «Отче», а живемо так, ніби нашим отцем є хтось інший. Кажемо: «хліб наш насущний дай нам сьогодні», але не очікуємо, що Отець щодня справді прийде і нас нагодує.

Це перша думка: Бог вірний. Бог приходить. Бог виявляється Отцем, бо не може заперечити самого себе. Він є Отцем, ми маємо життя від Нього. Бог передбачив наше існування, наше життя — це дар, який Він дає нам і через нас цьому світові.

Друга думка. Сьогоднішнє Євангеліє дня ніби не ставить у центрі Йоана Хрестителя. Йоан — маленька дитина, це восьмий день після народження. За ізраїльським законом — день обрізання, день надання імені дитині. А ім’я — це ідентичність. Люди запитують, сподіваючись, що цей довгоочікуваний син отримає ім’я свого батька — красиве ім’я, яке означає: «Бог пам’ятає», «Бог не забув». Це ім’я відображає глибину людського серця: я не забутий, я не нікчемний, Бог дбає про мене, Бог підтримує мене, не залишає мене, визнає мене — незалежно від обставин — і виконує обітниці, які дав.

І коли питають про ім’я, Єлизавета каже: «Ні, він зватиметься Йоан». Люди дивуються — адже бачать, що Бог виконує обіцянку, дає дитину, і тішаться разом з Єлизаветою і Захарією. Але ім’я «Йоан» — тобто «Бог є милостивий», «Бог є милосердний» — викликає подив. Тому питають Захарію. Як ми бачимо в обох Євангеліях, Захарія мовчить. Бог вводить його в пустелю, у мовчання, в усамітнення. Він не може говорити, не чує — але в його вухах постійно звучить слово Ангела, котрий приніс Добру Новину. І Захарія бачить, як це слово здійснюється: дивиться на Єлизавету, бачить, як зростає в ній нове життя. І коли приходить момент, він каже не: «Йоан буде його ім’я», а: «Йоан — його ім’я». Він констатує факт. Бо це ім’я надане Богом. Захарія бачить свого сина таким, яким його хоче бачити Бог, яким Бог його називає, якою є його справжня ідентичність.

Для мене особисто це відразу викликає роздуми про Таїнство Хрещення. Мене завжди дивувало, чому обряд хрещення починається з дивного запитання: яке ім’я ви обрали для своєї дитини? Здається, це щось практичне: за мить священник скаже: «Я хрещу тебе, Йоане, Марку, Павле, Аню, Зосю», — тож треба знати ім’я. Але ж я вже знаю це ім’я — воно записане у хрестильній книзі, батьки підписали документи. Це не формальність. Це важливе питання, бо воно ставить батьків перед запитанням: яке ім’я ви даєте своїй дитині?

Батьки часто обирають ім’я тому, що воно їм подобається, або хтось із рідних його мав. Але суть у глибшому: яке ім’я ми даємо своїй дитині через наше життя? Бо одне — назвати: Томчик, Павло, Аня, Зося, Габріся. Але зовсім інше — дати ім’я через ставлення. Бо добре знаємо: ми отримуємо своє ім’я через те, як з нами поводяться наші батьки. Хтось може сказати: «Ти ні на що не здатний» — і я, Томаш, стаю тим, хто «ні на що не здатний». Або: «У тебе дві ліві руки», «Ти нічого не вмієш». Ім’я, яке носимо, може бути: «Ти — моя зірочка», «Моя принцеса». Святим Духом я вірю, вам відкривається: ми можемо дати дитині ім’я невербально — і вона носитиме його як тягар. Ім’я, яке буде звучати в серці: «Мене ніхто не любить», «Я нічого не варта», «Я — принцеса», «Я — ні на що не здатна». 

Тому питання: яке ім’я ви хочете дати своїй дитині? — дуже важливе. Це питання, яке ставлять Захарії, є й нашим: яке ім’я я насправді даю своїй дитині? Ми назвали її як назвали — з тих чи інших причин. Але яке ім’я я даю їй через своє ставлення, поводження, слова? Чи відчуває себе дитина любленою, прийнятою, важливою, неповторною? Бо ім’я, яке стверджує Захарія, означає: Бог є милостивий. Бог — це милосердя. Бог приходить у життя цієї дитини як Великий і Славний. Бог бачить у ній великий дар, щось особливе. Пізніше Захарія співає ту пісню, яку ми повторюємо щодня в утрені — пісню про величну місію, яку Бог доручив цій дитині. Завдання батьків — як видно з обряду хрещення — після запитання про ім’я, сказано: «Ваш обов’язок — виховати цю дитину у вірі». Тобто — ввести її у стосунок з Отцем і допомогти їй відкрити своє справжнє ім’я, дане Богом.

А яке це справжнє ім’я? Син Божий. Дочка Божа. Я маю Отця в небі, від Якого походить моє життя. Бог передбачив мене, моє існування. І без мене цей світ уже не буде таким самим. Я маю місію. І ми як християни знаємо, що маємо також місію Йоана Хрестителя — приготувати дорогу Христові, Який має прийти через нас у цей світ: у наші подружжя, у наші родини, у наші стосунки, у місце роботи, у сусідство, в якому живемо.

Маємо місію, яку мусимо виконати. Завдання батьків — допомогти дитині пізнати своє істинне ім’я. І в завершенні першої частини обряду хрещення — позначення чола хрестом. Я позначаю тебе хрестом, а потім зроблять це твої батьки і хресні. Це знак: над твоїм життям вимовлено Слово. Це любов Бога, що приходить у цьому знаку хреста. Безумовна любов. Ти — великий. Ти — улюблений Богом без умов. Це воно. Бо, як бачимо, віднайти свою справжню ідентичність — надзвичайно важливо. Є одне хасидське передання, яке мені дуже подобається. Був такий рабин Сус’я з Аннополя — це містечко біля Любліна. І він якось сказав: «Коли я увійду в Небесне Царство і стану перед Богом, Всемогутнім, благословенне Його Ім’я, Він не спитає мене: “Сус’я, чому ти не був Моше?” Він спитає: “Сус’я, чому ти не був Сус’я?”».

Це дивовижно. Ми прагнемо грати ролі, навчаємося цього. Це небезпека для батьків — намагатися дати дитині не ім’я, а роль. Навчити її грати певну роль. «Ти — моя люба донечка, ти будеш лікарем, ти будеш музикантом, ти будеш завжди зі мною, доброю дружиною, добрим чоловіком». Нам дають ролі, які маємо зіграти. Очікування, які мусимо виправдати. Ні. І потім ми живемо, намагаючись заслужити своє місце в житті, граючи нав’язані нам ролі. Ні. Справжнє завдання — відкрити свою істинну ідентичність. Роль, передбачену нам Богом у цьому спектаклі життя, автором, режисером і сценаристом якого є Бог. Дай нам Боже це відкрити. Дай нам Боже це відкрити. Це Євангеліє сьогодні приходить до нас. Нехай воно станеться в нас. Нехай дозволить нам сьогодні відкрити наше справжнє ім’я, дане нам самим Богом.

Добре, брати. Гарного вам дня. Мир вам.

Лк 1,13:

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси Йому ім'я Йоан.

Лк 2,6-7:

І от коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Бут 21,2-3:

Сара зачала і вродила Авраамові сина, в його старості, того часу, коли Господь призначив йому. І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком.

Чис 23,19 :

Бог не людина, то й не рече неправди, не чоловік він, то й не має чого каятись. Чи може ж він твердити, а ділом не ствердити? Чи може сказати, а не доказати?

1Сам 15,29:

Та все ж таки Слава Ізраїля неправди не говорить і не змінюється, бо він не чоловік, щоб змінюватись.»

Пс 89,35:

Не оскверню союзу мого, того, що вийшло з уст моїх, не зміню.

Ав 2,3:

Бо це видіння - на означениЙ час. Воно віщує про кінець, і не обмане; та хоч би й забарилось, ти Його жди: воно бо збудеться напевно, не спізниться.»

Мал 3,6:

Тому, що я, Господь, не міняюсь, - ви, сини Якова, не вигублені.

Лк 21,33:

Небо й земля проминуть, слова ж мої не пройдуть.

Рим 11,29:

бо дари Божі і покликання незмінні.

Тит 1,2:

в надії вічного життя, обіцяного перед відвічними часами неоманливим Богом,

Євр 6,18:

щоб двома незмінними речами, в яких неможливо, щоб Бог казав неправду, ми мали сильну заохоту - ми, що прибігли прийняти надію, призначену нам.

Як 1,17:

Всяке добре даяння Й усякий досконалий дар згори сходить від Отця світла, в якого нема ані зміни, ані тіні переміни.

1Хр 17,17:

Та того було ще замало в очах твоїх, Боже; ти говориш про дім твого слуги на далекі часи, ти показав єси мені, Господи Боже, немов би лаву людей, що Йде вгору.

Мих 7,20:

Ти явиш твою вірність Яковові, твою ласку Авраамомі, як ти поклявсь був батькам нашим ще за днів днедавніх.

Лк 1,25:

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

Лк 1,13:

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

Бут 21,1-2:

Господь навідав Сару, як обіцяв був, і вчинив їй так, як сказав був. Сара зачала і вродила Авраамові сина, в Його старості, того часу, коли Господь призначив Йому.

Бут 25,21:

І молив Ісаак Господа за свою жінку, бо була неплідна, і Господь вислухав Його молитву Й зачала Ревека, Його жінка.

Бут 30,22:

Але згадав Бог і про Рахиль та Й вислухав її і відімкнув Бог їй лоно.

1Сам 1,19-20:

Встали вони раненько і, поклонившись перед Господом, пустилися в дорогу Й прибули додому в Раму. Елкана спізнав Анну, свою жінку, Й Господь згадав про неї, і Анна, зачавши, у свій час породила сина Й назвала його ім'ям Самуїл, бо, мовляла, - я його випросила в Господа.

1Сам 2,21-22:

І справді Господь навідався до Анни, і вона зачала й породила трьох синів та двох дочок. Тим часом хлопчик Самуїл ріс на служінні в Господа. Хоча Елі Й був вельми старий, однак же чув усе, що коїли Його сини всьому Ізраїлеві, і те, що жили з жінками, які служили при вході до намету зборів.

Євр 11,11:

Вірою і сама Сара дістала силу прийняти насіння, дарма що вже була похила в літах, бо вважала вірним того, хто дав обітницю.

Іс 4,1:

І вхопиться на той час сім жінок одного чоловіка і скажуть: «Свій хліб ми будем їсти і свою одежу будемо носити, аби тільки нам можна твоїм ім'ям зватись; - зніми з нас ганьбу нашу!»

Іс 54,1-4:

Ликуй, неплідна, ти, що не родила! Закричи з радости й веселися, ти, що пологових болів не знала! Бо більш дітеЙ у покинутої, ніж у заміжньої, - слово Господнє. Розшири місце твого намету! НехаЙ розпустяться запони твоїх осель! Попусти довше твоє мотуззя, вжени кілки глибоко в землю! Бо ти розкинешся праворуч і ліворуч; твоє потомство успадкує народи, покинуті міста заселить. Не бійся, бо стиду не зазнаєш! Не соромся, бо червоніти більш не будеш. Бо ти забудеш стид твого юнацтва, зневаги твого вдовицтва більш не згадаєш.

Рут 4,14-17:

Жінки ж Ноемі казали: “Благословен Господь, що дав тобі сьогодні викупителя, який збереже твоє ім'я в Ізраїлі!  Він буде втіхою Й підтримкою твоєю на старості літ, бож породила Його твоя невістка, що тебе любить і лучча для тебе від сімох синів.” Взяла Ноема дитятко Й пригорнула Його до грудей своїх та була Йому за няньку. Сусідки ж дали Йому ім'я, говоривши: “Ноемі родився син!” І назвали Йому ім'я Овид. Він став батьком Єссея, що був батьком Давида.

Пс 113,9:

Дає неплідніЙ жити в хаті, зробивши з неї щасливу дітей матір.

Лк 1,14:

І буде тобі радість і веселість, і багато з Його народження радітимуть;

Бут 21,6:

А Сара сказала: "Сміх учинив мені Господь: кожний, хто почує, буде з мене сміятися."

Іс 66,9-10:

Чи ж то відкрию материнське лоно та Й не дам породити? Або, приводячи на світ, замкну утробу? - каже Бог твіЙ. Радуйтеся з Єрусалимом і веселіться, ви всі, заради нього, що Його любите! Возрадуйтеся з ним радістю всі, що за нього журилися,

Рим 12,15:

Радуйтеся з тими, що радуються; плачте з тими, що плачуть.

1Кор 12,26:

І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени.

Лк 2,21:

Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.

Бут 17,12:

На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас кожне ваше хлоп'я, у ваших поколіннях; і той, хто народився в господі та куплений за гроші від якого небудь чужинця, себто не з твого роду.

Бут 21,3-4:

І назвав Авраам сина, що народився в нього, а якого вродила Сара, Ісааком. Авраам обрізав Ісаака, свого сина, восьмого дня, як велів йому Бог.

Проп 12,3:

тоді, як затремтять сторожі дому, і позгинаються мужі хоробрі, і ті, що мелють, кинуть молоти, бо їх мало, і потемніють ті, що виглядають у вікна,

Дії 7,8:

І дав йому союз обрізання, тож Авраам породив Ісаака й на восьмий день його обрізав, а Ісаак - Якова, а Яків -дванадцять патріярхів.

Флп 3,5:

обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з коліна Веніямина, єврей з євреїв, фарисей за законом;

Йн 7,21-24:

А Ісус їм у відповідь: «Одне зробив я діло, і ви всі дивуєтесь. Тим то дав вам Мойсей обрізання, - воно й не від Мойсея, лише від предків, - і ви обрізуєте чоловіка в суботу. Чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був закон Мойсея порушений, - ви ж нарікаєте на мене, що я в суботу цілу людину здоровою вчинив! Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!»

Дії 22,3:

І він промовив: «Я - юдей, родом з Тарсу в Кілікії, але вихований у цім місті при ногах Гамалиїла, навчений докладно батьківського закону та ревнитель Бога, як і ви всі сьогодні.

2Кор 11,22:

Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!

Рим 11,1:

Отож питаю: Чи не відкинув Бог народ свій? Ніколи в світі! Бо і я ізраїльтянин, з роду Авраама, з коліна Веніямина.

Бут 14,13:

Аж ось прийшов один, що врятувався, і оповів Аврамові євреєві, що жив у діброві Мамре, аморія, брата Ешкола та Анера, які були союзниками Аврама.

Бут 40,15:

бо справді мене вкрадено з єврейської країни, та й тут я не зробив нічого, щоб мене кидати в яму."

Бут 41,12:

Був же там з нами хлопець єврей, слуга начальника варти. От ми й оповіли йому наші сни, й він нам пояснив їх, пояснив кожному відповідно до його сну.

1Сам 4,6:

Коли ж почули філістимляни голосний гомін той, то спитали: «Що то за крик голосний та великий у таборі єврейськім?» І як дізнались, Що то ковчег Господній прибув у табір,

Йн 1,9:

Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ.

Дії 6,1:

Тими ж днями, коли учнів ставало дедалі більше, зчинилось нарікання гелленістів на євреїв, що вдів їхніх занедбано в щоденній службі.

2Кор 11,22:

Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж!

Дії 23,6:

Павло ж знаючи, що одна частина (ради) складалася з садукеїв, а друга з фарисеїв, кликнув у синедріоні: «Мужі брати! Я фарисей, син фарисеїв. За надію у воскресіння мертвих мене судять!»

Дії 26,4-5:

Моє життя змалку, як воно пройшло між моїм народом і в Єрусалимі, знають усі юдеї. Вони здавна мене знають, коли б хотіли свідчити, що я жив за найсуворішою сектою нашої віри - фарисеєм.

2Сам 12,25:

і послав пророка Натана, й цей дав йому ім'я Єдідея, згідно з Господнім словом.

Іс 8,3:

І приступив я до пророчиці, і вона завагітніла й породила сина. І сказав мені Господь: «Назви його Магер-Шалал-Хаш-Баз!

Мт 1,25:

та не спізнав її, аж поки породила сина, і він дав йому ім'я Ісус.

Вих 13,2:

"Посвяти мені всіх первенців; усе, що між синами Ізраїля вперше розкриває матірню утробу, в людини і в скотини, воно моє."

Вих 22,29:

Так робитимеш з волом і з дрібним скотом твоїм; сім днів буде воно при матері своїй, восьмого ж дня даси його мені.

Лк 2,7:

і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді.

Рим 8,29:

Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами;

Лк 2,21:

Як сповнились вісім день, коли мали обрізати хлоп'ятко, назвали його Ісус - ім'я, що надав був ангел, перше, ніж він зачався в лоні.

Лк 1,22:

Коли ж він вийшов, не міг до них говорити, і вони зрозуміли, що він видіння бачив у святині. Він же давав їм знаки й зоставсь німий.

Йн 13,24:

До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»

Дії 12,17:

Махнувши їм рукою, щоб мовчали, він докладно оповів їм, як Господь вивів його з в'язниці, і мовив: «Оповістіть це Яковові і братам.» І, вийшовши, пішов у друге місце.

Дії 19,33:

Деякі з юрби намовили Олександра, якого юдеї наперед висували, й Олександер дав знак рукою, що хотів виправдатись перед народом.

Дії 21,40:

Коли той дозволив, Павло став на сходах, дав знак рукою до народу, а як настала велика тиша, промовив до них єврейською мовою:

Прип 3,3:

Нехай доброта й вірність тебе не покидають, | прив'яжи їх собі на шию, | напиши їх на таблиці серця.

Іс 30,8:

Іди ж і напиши це перед ними на таблиці, запиши це в книгу на майбутнє, щоб було свідоцтво вічне!

Єр 17,1:

Гріх Юди - різцем залізним записаний, зубцем алмазним вирізьблений на таблиці їхнього серця і на рогах їхніх жертовників,

Ав 2,2:

І відповів мені Господь і мовив: «Запиши видіння і вирізьби його виразно на таблицях, щоб у бігу можна було прочитати.

Лк 1,13: 

Ангел же сказав до нього: “Не бійся, Захаріє, бо твоя молитва вислухана; жінка твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти даси йому ім'я Йоан.

Бут 16,11:

По тому ангел Господній сказав до неї: "Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім'я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу.

Бут 29,31:

Та Господь побачив, що Лія менше люблена, тож обдарував її плодовитістю, а Рахиль була неплідна.

Вих 3,7-9:

І промовив Господь: "Бачу я, бачу бідування народу мого, що в Єгипті, і чую голосіння, що його спричинюють доглядачі. О, я знаю біль його! Тому я й зійшов рятувати його з рук єгиптян і вивести його з тієї землі в землю простору і гарну, що тече молоком та медом, на житла ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та евусіїв. І ось голосіння синів Ізраїля дійшло до мене, я бачив утиски, що ними пригнітають їх єгиптяни.

Бут 31,42:

Коли б не був зо мною Бог батька мого, Бог Авраама та острах Ісаака, ти напевно відпустив би тепер мене з порожніми руками. Та Бог бачив моє бідування і працю моїх рук і розсудив учорашньої ночі."

Втор 26,7:

Тоді зняли ми голос до Господа, Бога батьків наших, і Господь почув наш голос і побачив наше горювання, нашу гірку працю й нашу біду,

1Сам 1,11:

І обріклась таким обітом: «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови.»

Лк 1,25:

“Так учинив мені Господь у ці дні, коли зглянувся, щоб зняти мою ганьбу між людьми.”

Лк 11,27:

І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші

Бут 30,13:

Та й каже Лія: "Яка ж я щаслива! - бо жінки будуть мене щасливою вітати." І дала йому ім'я Ашер.

Пс 111,9:

Відкуплення послав народові своєму, Установив навіки союз свій; святе й страшне його ім'я!

Пс 113,5-6:

Хто, як Господь, Бог наш, що возсідае на престолі, що дивиться униз, на небо і на землю?

Лк 1,48:

бо він зглянувся на покору слугині своєї; ось бо віднині ублажатимуть мене всі роди.

Чис 6,1:

Господь промовив до Мойсея

Суд 13,5:

Бо оце зачнеш і породиш сина; та щоб бритва не торкалась його голови, бо хлопчина цей від материнської утроби буде посвячений Богові, і він зачне визволяти Ізраїля з рук філістимлян.”

Суд 16,5:

Прийшли до неї князі філістимлянські та й кажуть: “Зведи його та вивідай, у чому завіряється його велика сила й чим би ми могли його подужати й зв'язати, аби упокорити, - і ми дамо тобі по одинадцять сот шеклів кожний.”

Мт 1,21:

Вона породить сина, і ти даси йому ім'я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх.”

Лк 1,30:

Ангел їй сказав: “Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога.

Іс 7,14:

Оце ж сам Господь дасть вам знак: Ось дівиця зачала, і породить сина і дасть йому ім'я Еммануїл.

Дії 7,46:

що знайшов ласку перед Богом і просив знайти житло для Бога Якова

Лк 2,10:

Ангел же сказав їм: “Не бійтесь, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу:

Лк 1,60:

його ж мати заговорила, кажучи: “Ні, він зватись буде Йоан.”

Лк 1,20:

І ось замовкнеш і не зможеш говорити аж до дня, коли це здійсниться, за те, що ти не повірив словам моїм, які здійсняться свого часу.”

Вих 4,15-16:

Ти промовлятимеш до нього, вкладатимеш слова в уста його; я ж буду в устах у тебе і в устах у нього і навчатиму вас, що вам чинити. Він промовлятиме за тебе до народу; він буде тобі устами, а ти будеш йому богом.

Пс 51,15:

щоб доріг твоїх навчив я беззаконних, і грішники щоб навернулися до тебе.

Бут 44,16:

На те Юда відповів: "Що ж нам казати нашому владиці? Що говорити? Як нам виправдатись? Бог відкрив провину рабів твоїх. Ми ж раби владиці, так ми, як і той, у кого знайшлась оця чаша."

1Сам 2,9:

Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина!

Єз 16,63:

щоб ти згадала й засоромилась, і не посміла більш зо стиду й уст відкрити, як я прощу тобі все, що ти коїла», - слово Господа Бога.

Мт 22,12:

і сказав до нього: Як то ти ввійшов сюди, друже, не маючи весільної одежі? А той мовчав.
Рим 3,19:

Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом,

Вих 4,11: 

А Господь йому: "Хто дав уста людині? Хто сотворив німого або глухого, чи видющого або сліпого? Хіба не я, Господь?

Єз 3,27:

А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати - слухай, а хто не хоче слухати - нехай не слухає, бо це дім бунтарів.»

Єз 29,21:

Того для я вирощу рога домові Ізраїля і розтулю тобі серед них уста, і зрозуміють, що я - Господь.»

Мк 7,34:

а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!"

Пс 63,3-5:

Отак і я у святині тебе виглядаю, -побачити силу твою й твою славу. Твоя бо милість ліпша від життя, уста мої славитимуть тебе. Отак буду тебе хвалити поки життя мого, у твоїм імені здійматиму мої руки.

Пс 119,13:

Устами моїми я звіщаю усі присуди уст твоїх.

Євр 13,15

Через нього принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають його ім'я.

Єр 1,9:

Тоді простяг Господь свою руку й доторкнувсь моїх уст і сказав до мене: «Ось я поклав мої слова тобі в уста.

Єз 3,27:

А як я буду говорити до тебе, то відімкну тобі уста, і ти будеш до них говорити: Так говорить Господь Бог: Хто хоче слухати - слухай, а хто не хоче слухати - нехай не слухає, бо це дім бунтарів.»

Єз 29,21:

Того для я вирощу рога домові Ізраїля і розтулю тобі серед них уста, і зрозуміють, що я - Господь.»

Єз 33,22:

Та ще ввечорі напередодні перед приходом утікача найшла була на мене рука Господня, розтуливши мені уста саме, як той уранці прибув був до мене. Уста мої розтулились, і я не був більше німим.

Мт 9,33:

Коли ж він вигнав біса, німий почав говорити, і люди дивувалися, кажучи: “Ніколи щось таке не об'являлося в Ізраїлі!”

Мк 7,32-37:

І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика;  а глянувши на небо, зідхнув та й каже: "Ефата", тобто: "Відкрийся!" І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. І, зачудовані понад усяку міру, говорили: "Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим."

Пс 30,7-12:

У моїй певності я мовив: “Не захитаюся повіки!” Господи, з ласки твоєї утвердив ти мене в славі й потузі; сховав твоє обличчя, і я стривоживсь. До тебе, Господи, взиваю; до мого Бога я благаю:

10 “Яка користь з моєї крови, з того, що в могилу зійду? Чи буде прославляти тебе порох, чи буде сповіщати твою вірність?” Почуй, о Господи, і змилуйсь надо мною! Господи, прийди мені на допомогу! На танок перетворив ти плач мій: розперезав моє веретище й оперезав мене веселощами,

Пс 118,18-19:

Карав, карав мене Господь суворо, але на смерть не видав. Відчиніть мені ворота правди, я ввійду ними, воздам Господеві подяку.

Іс 12,1:

Того дня ти промовиш: «Хвалю тебе, о Господи! Ти гнівався на мене, та гнів твій відвернувся від мене, і ти мене потішив.

Дан 4,31-34:

«Як же минули ті дні, я, Навуходоносор, підвів мої очі до неба, й розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Найвищого, я хвалив і прославляв Живого повіки. Влада котрого - влада вічна, і царство котрого - від роду й до роду. Усі, що живуть на землі, не варті нічого! Він чинить з воїнством небесним по своїй волі, а й з тими, що живуть на світі, й нема такого, хто вдарив би його по руці і мовив йому: Що дієш? Під той час повернувсь до мене мій розум, і на славу мого царства повернулась мені моя велич і мій блиск, і мої радники та мої вельможі мене шукали, і моє царство було привернено мені, й мені знову була дана ще більша влада. Тепер я, Навуходоносор, хвалю, возношу й славлю Небесного Царя, всі діла якого праведні, всі путі справедливі й який може принизити тих, що гордо ходять.»

Лк 7,16:

Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: “Великий пророк устав між нами”, і: “Бог навідався до народу свого.”

Дії 2,43:

І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

Дії 5,5: 

Почувши ці слова, Ананія впав та й умер. І страх великий огорнув усіх тих, що чули те.

Дії 5,10-11:

І вмить вона впала йому в ноги та й умерла. Хлопці ж увійшли й застали її мертву, і, винісши, поховали біля її чоловіка. Великий страх обняв усю Церкву і всіх, що чули про те.

Дії 13,11:

Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку.

Чис 16,26-33:

І повелів він людям: “Відступіться від шатер цих злих людей і не торкайтеся нічого, що належить їм, щоб не загинути вам у їхніх гріхах.” І відступилися люди геть навкруги від жител Кораха, Датана й Авірама; а Датан з Авірамом вийшли та й поставали коло входу в свої шатра з жінками, дітьми й немовлятами своїми. І сказав Мойсей: “Ось із чого ви розумієте, що Господь послав мене зробити все те, що я зробив, та що не з власної волі чинив я. Коли вони помруть, як усі люди вмирають, і така сама доля спіткає їх, як усіх людей, то не послав мене Господь. Коли ж Господь сотворить нечуване щось, і земля роззявить рота свого й поглине їх та все, що є в них, і вони зійдуть живими в Шеол, тоді знайте, що ці люди зневажили Господа.” Ледве закінчив він тую мову, як земля під ними розступилася, роззявила рота свого та й поглинула їх самих, домівки їхні й усіх людей, що були в Кораха, та все майно. І провалилися вони й усе, що було в них, живими в Шеол, і земля закрилась над ними, і вони зникли з-поміж громади.

2Цар 1,10-14:

Ілля ж відповів, сказавши півсотникові: “Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.” І зійшов з неба вогонь і пожер його та його півсотню. Знову послав цар другого півсотника з його півсотнею. Прийшов він до нього і каже: “Чоловіче Божий! Так говорить цар: Зійди негайно вниз!” Ілля відповів, сказавши: “Коли я чоловік Божий, нехай зійде з неба вогонь і пожере тебе й твою півсотню.” І зійшов з не-ба вогонь і пожер його та його півсотню. Тоді цар послав знову третього півсотника з його півсотнею Прийшов третій півсотник, упав перед Іллею навколішки й став його благати, кажучи: “Чоловіче Божий! Нехай моє життя й життя оцих 50 слуг твоїх буде цінне в твоїх очах. Ось бо зійшов вогонь з неба й пожер обох перших півсотників з їхніми півсотнями. Не погордуй же тепер моїм життям!”

2Цар 2,24:

Обернувсь він, поглянув на них та й прокляв їх ім'ям Господнім. Тоді дві ведмедиці вийшли з лісу й роздерли сорок двоє дітей.

Єр 5,14:

Тому Господь сил так говорить: «За те, що висказуєте такі речі, я зроблю слова мої вогнем в устах у тебе, а народ цей - дровами, і він пожре їх.

1Кор 4,21:

Що ви хочете? Щоб я прийшов до вас із палицею, - чи з любов'ю та духом лагідности?

2Кор 10,2-6:

Прошу ж вас, щоб коли до вас прийду, не довелося мені сміливо вживати тієї певности, яку думаю відважно показати супроти деяких, що собі уявляють, начебто ми руководилися чисто тілесними спонуками. Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові; ми також готові покарати всякий непослух, як тільки ваш послух буде звершений.

2Кор 13,2-10:

Я вже перед тим сказав і ще раз повторюю, як за другої моєї присутности, так і тепер у відсутності: Як прийду знову, то не щадитиму тих, які раніш згрішили, й усіх інших. Ви бо шукаєте доказу, що у мені говорить Христос, який супроти вас не безсильний, а сильний між вами. Його ж розп'ято з-за немочі, але він живе з Божої сили. Та й ми, хоч і немічні в ньому, однак будемо з ним жити з Божої сили супроти вас. Досліджуйте самих себе, чи ви у вірі; випробовуйте самих себе. Хіба не знаєте самі по собі, що Ісус Христос у вас перебуває? Хіба ви не випробувані! Та, сподіваюся, ви спізнаєте, що ми не є невипробувані. Ми молимося до Бога, щоб ви ніякого зла не чинили, - не, щоб ми з'явились випробувані, але щоб ви добро чинили, навіть якби ми самі з'явилися невипробувані. Бо ми не можемо нічого проти правди, а лиш за правду. Ми бо радуємося, коли ми немічні, ви ж - міцні. Власне про це ми й молимося, про вашу досконалість. Тому й пишу вам це, не бувши поміж вами, щоб, коли прийду, не вживати строгости силою влади, яку дав мені Господь на те, щоб будувати, а не руйнувати.

Одк 11,5:

І якщо хто їх хоче ушкодити, огонь виходить із уст їхніх і пожирає ворогів їхніх; і якщо хто схоче їх ушкодити, отак мусить бути він убитий.

Дії 5,13:

і ніхто сторонній не насмілювався до них пристати; однак народ хвалив їх вельми.

Дії 2,43:

І страх напав на кожну душу: багато було чудес і знаків, що їх апостоли робили.

Лев 10,3:

Тоді Мойсей сказав Аронові: ось воно те, що заповідав Господь: «На тих, що наближаються до мене, я покажу, що я святий; і перед усім народом покажу я мою славу.» І мовчав Арон.

Чис 16,34:

І ввесь Ізраїль, що був навколо них, на зойк їхній кинувся тікати; казали бо: “Щоб і нас не проглинула земля!”

Чис 17,12-13:

Узяв Арон, як сказав Мойсей, кадильницю та й метнувсь у громаду, але мор уже почався між людьми. Насипав він ладану та й заходився справляти покуту за людей. Стояв він між мертвими й живими, і мор припинився.

Втор 13,11:

На смерть укаменуєш його, бо він намагався відвернути тебе від Господа, Бога твого, який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі.

Втор 21,21:

Тоді всі люди міста закидають його камінням на смерть. Так викорінюватимеш зло з-поміж себе, і ввесь Ізраїль, почувши те, матиме страх.

Іс 22,20:

І того ж дня покличу слугу мого Еліякима, сина Хілкії,
1Сам 6,19-21:

Сини ж Єхонії не раділи разом із людьми, коли споглядали на ковчег Господній, і Господь убив із них сімдесят чоловік. Засумував народ, що Господь побив його так сильно. І говорили бет-шемешські люди: «Хто може встоятись перед Господом, цим святим Богом? До кого б його від нас відіслати?» І вислали гінців до мешканців Кіріят-Єаріму, щоб їм сказати: «Повернули назад філістимляни ковчег Господній. Прийдіть, візьміть його до себе.»

1Хр 13,12:

Давид злякався Бога в той день і сказав: “Як же мені внести до себе ковчег Божий?”

1Хр 15,13:

бо власне тому, що вас першим разом не було, Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми його не шанували як слід.”

Пс 64,9:

і власний їхній язик їм готує погибель; хто на них тільки погляне, - похитує головою.

Пс 119,120:

Тіло моє тремтить від страху перед тобою, я присудів твоїх боюся.

2Кор 7,11:

Ось бо той смуток задля Бога - яку то він спричинив у вас старанність, яке ж виправдання, яке обурення, а який страх, яке палке бажання, яку горливість, яку відплату! Ви в усьому показали свою невинність у цій справі.

Одкр 11,13:

В ту годину відбувся землетрус великий, і десята частина міста впала, і згинуло в землетрусі імен людських сім тисяч, а решта страхом пройнялася і віддала славу Богові небесному.

Дії 19,17:

Довідались про це всі юдеї і погани, що мешкали в Ефесі, і страх напав на них усіх, і славилося ім'я Господа Ісуса.

Одкр 11,11:

А після трьох днів і половини, дух життя від Бога увійшов у них, і встали на ноги свої; і страх великий напав на тих, що дивилися на них.

Лк 1,39:

Тими днями Марія, зібравшися, пустилася швидко в дорогу в гірську околицю, в місто Юди.

Іс 10,6:

Я послав його на народ безбожний, виправив його на народ, що мене гнівить, щоб грабував його, обдирав до нитки, щоб топтав, немов грязюку на дорозі.

Лк 2,19:

Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці.

Лк 2,51:

І він пішов з ними й повернувсь у Назарет і був їм слухняний. А мати його зберігала всі ці слова у своїм серці.

Лк 9,43-44:

Всі були захоплені величчю Божою. І як усі дивувалися всьому, що Ісус чинив, він сказав до своїх учнів: “Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”

Бут 37,11:

Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.

1Сам 21,12:

пішов Давид і взяв кості Саула й кості Йонатана, його сина, від мешканців Явеш-Гілеаду, що їх були викрали з майдану в Бет-Шані, де їх повісили були філістимляни того дня, як побили були Саула в Гілбоа.

Прип 4,4:

Він учив і говорив до мене: | Нехай твоє серце держить мої слова твердо; | пильнуй мої накази, то й будеш жити.

Ос 14,9:

Ефраїм скаже: «І що мені ще до ідолів?» Я відповідаю і дивлюсь на нього. Я, наче кипарис зелений, від мене буде плід твій.

Лк 9,44:

“Затямте собі добре ці слова: Син Чоловічий має бути виданий у руки людям.”

Бут 37,11:

Тим то його брати стали йому завидувати, а батько його запам'ятав собі те.
Пс 119,11:

Я в моїм серці сховав твоє слово, щоб не згрішити проти тебе.

Лк 1,80:

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

Лк 2,40:

Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому.
Бут 39,2:

А Господь був з Йосифом, і щастило йому в усьому: він був у домі свого пана, єгиптянина.
1Сам 2,18:

Самуїл же доглядав служби перед Господом, Хлопчина ще, підперезаний льняним ефодом.
1Сам 16,18:

Заговорив один з молодих людей та й каже: «Бачив я сина в Єссея вифлеємця, він уміє гарно грати, сила в нього незвичайна, звиклий до бою, розумний на слово, гарний на вроду, та й Господь з ним.»

1Цар 18,46:

На Іллю ж зійшла рука Господня і він, підперезавши боки, мчав перед Ахавом до входу в Єзреел.

Пс 80,17:

Ті, що вогнем її спалили, стяли, нехай погинуть від погрози обличчя твого.

Пс 89,21:

Знайшов Давида, слугу мого; миром моїм святим його помазав.

Дії 11,21:

Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.

Лк 1,15:

бо він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і сповниться Духом святим вже з лона матері своєї,

Лк 2,40.52:

Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Ісус же зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей.

1Сам 3,19-20:

Самуїл виріс, і Господь був із ним і не дав ані одному його слову впасти на землю. Ввесь Ізраїль, від Дану аж до Версавії, взнав, що Самуїл був наставлений Господнім пророком.

Мт 3,1:

Того часу з'явивсь Йоан Христитель і проповідував у пустині Юдейській.

Мт 11,7:

кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. –

Мк 1,3-4:

Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його",  - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів.

Йн 1,31: 

І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об'явлений був він.»

Лк 1,80:

Дитя ж росло й скріплялося на дусі та перебувало в пустині аж до дня свого об'явлення Ізраїлеві.

Лк 2,39-42:

І як вони виконали все згідно з законом Господнім, повернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп'я ж; росло й міцніло, сповнюючися мудрістю, і Божа благодать була на ньому. Батьки його ходили щороку в Єрусалим на свято Пасхи. І як йому було дванадцять років, вони пішли, як був звичай, на свято.

Йн 1,7:

Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували.

Іс 40,3-5:

Голос чути: - Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові! Нехай кожна долина заповниться, кожна гора й пагорб нехай знизиться! Нехай провалля стануть рівниною, а прикрі кручі - низиною! Тоді слава Господня з'явиться, і всі творіння узрять її разом, бо так прорекли уста Господні.

Мал 3,1:

«Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, - ось він іде, - говорить Господь сил.

Мал 3,20-23:

Для вас же, що боїтеся імени мого, зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння. Ви вийдете вистрибом, немов на випасі телята, і безбожників топтатимете, бо вони будуть, наче попіл, у вас під ногами того дня, що я готую, - говорить Господь сил. Згадайте про закон Мойсея, слуги мого, що я був наказав йому на Хориві для всього Ізраїля, про заповіді та про постанови. Ось я пошлю вам Іллю пророка перед приходом дня Господнього, великого і страшного. 

Лк 1,17:

І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей і неслухняних до мудрости праведних, щоб приготувати Господеві народ прихильний.”

Мт 3,6:

і приймали хрищення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах.

Мк 1,3-5:

Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його", - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої.

Лк 3,3-4:

І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів, як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його.

Дії 19,4:

Тоді Павло промовив: «Йоан христив хрищенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.»