Середа

Тими днями, як зголодніла вся Єгипетська країна, і люди закричали до фараона за хлібом, то фараон казав до всіх єгиптян: «Ідіть до Йосифа та й робіть те, що він вам скаже!»

А голод був по всій Єгипетській землі. Тоді Йосиф відчинив усі засіки і продавав хліб єгиптянам, бо голод міцнішав у Єгипетськім краю. І кинулися зі всіх земель люди до Єгипту, аби купувати збіжжя у Йосифа, бо голод лютував по всій землі.

Між іншими, які приходили, прибули й сини Ізраїля, щоб купити хліба, бо голод був в Ханаан-краю. Краєм же правив Йосиф, він продавав збіжжя всім людям у краї. Прийшли також Йосифові брати і вклонилися йому лицем до землі.

Побачив Йосиф братів своїх та й пізнав їх, але вдавав, що він чужий їм: говорив з ними шорстко. І посадив їх усіх на три дні в темницю.

На третій день, вивівши їх з в’язниці, каже до них Йосиф: «От що зробіть, – і залишитеся живими, бо ж я боюся Бога. Як ви чесні люди, нехай один з вас, братів, зостанеться в’язнем у темниці, а ви йдіть та й везіть вашим родинам хліб, щоб не голодували. Та приведіть до мене вашого найменшого брата; якщо справдяться ваші слова, тоді ви не помрете». Вони так і зробили.

Але заговорили вони один до одного: «Насправді провинилися ми супроти нашого брата, коли бачили, як боліла душа його, коли він благав нас, а ми не послухали; тому й найшло на нас це нещастя».

А Рувим відповів їм: «Чи ж я вам не говорив: “Не грішить, кажу, проти дитини!” Та ви не послухали. Ось тому й вимагається від нас звіту за його кров».

Вони ж не знали, що Йосиф розуміє їх, бо промовляв до них через перекладача. А він відвернувся від них і заплакав. Потім обернувся до них, порозмовляв з ними, а тоді взяв з-поміж них Симеона і на їхніх очах звелів його ув’язнити.

Слово Боже.

Яви нам милість, бо в Тобі надія.

Господи, нехай буде на нас Твоє милосердя,
оскільки на Тебе ми поклали надію. Прославляйте Господа на арфі, *
на десятиструнному інструменті Йому вигравайте.
Співайте Йому нову пісню, *
співайте гарно, з радістю гукайте.

Господь наміри людей руйнує, *
зупиняє задуми народів.
А задум Господа залишається навіки; *
наміри Його серця – на віки і покоління.

Адже очі Господні на тих, які Його бояться, *
котрі покладають надію на Його милосердя,
щоб спасти їхні діші від смерті, *
прогодувати їх під час голоднечі.

℟. Яви ж Ти ласку тим, що вірять в Тебе

Обличчя Боже повсякчас шукайте.
Алілуя.

Того часу, прикликавши до себе Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб вига­няти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу. Ось імена Дванадцятьох апо­столів: перший – Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зе­­ведеїв та Йоан, його брат; Филип і Вартоломей; Тома і мит­ник Матей; Яків Алфеїв і Та­дей; Симон Кананіт і Юда Іска­рі­от­ський, який і зрадив Його.

Цих Дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: «На дорогу язич­ників не йдіть і до міста самарійського не входьте, а йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне».

Слово Господнє.

Того часу, прикликавши до себе Дванадцятьох своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб вига­няти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу. Ось імена Дванадцятьох апо­столів: перший – Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зе­­ведеїв та Йоан, його брат; Филип і Вартоломей; Тома і мит­ник Матей; Яків Алфеїв і Та­дей; Симон Кананіт і Юда Іска­рі­от­ський, який і зрадив Його.

Цих Дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: «На дорогу язич­ників не йдіть і до міста самарійського не входьте, а йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля. Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне».

• Роздумуючи над сьогоднішнім Євангелієм, мені допомогло те, що я спробував уявити подію. Ісус сидить осторонь, немає натовпу людей і супутнього шуму. Є лише лише учні, які сидять неподалік біля вогню. В якийсь момент Ісус починає кликати їх до себе. Як він це робить? Він обирає їх, називаючи на ім'я! Він знає кожного з них, знає їхні чесноти і вади. Він кличе Церкву! Цікаво, кого Він обирає учнями і свідками - зверніть увагу, хто вони, яке їхнє походження? Бог не вибирає обдарованих, Він обдаровує обраних. Це змусило мене замислитися над тим, як я дивлюся на своїх братів і сестер у Церкві. Чи шукаю я в них добро, як Ісус знаходив в апостолах? Чи я все ще суджу і критикую, зосереджуючись на баченні "досконалої Церкви", яку Ісус не передбачав, якщо ми подивимось на тих, кого Він обрав своїми учнями.

• У другій частині тексту Господь Ісус доручає місію тим, хто має стати новим Ізраїлем, тобто закладає основи Церкви. До чого ж Він закликає учнів? Чому ця місія є такою важливою? Або, читаючи це, як щодо того, щоб запитати Його, до чого Він закликає мене?

• Ісус каже: "Ідіть і проповідуйте: "Царство Небесне наблизилося" (Мт 10:7), тобто запрошує нас вирушати в дорогу, бо на ній ми можемо розповідати всім, кого зустрічаємо, про Царство Боже. Якщо порівняти своє життя з дорогою, то мій похід розпочався з першої катехизації в школі чи дитячому садку, продовжився під час навчання, а як він виглядає зараз? Чи не зробив я ненавмисно довгу перерву в дорозі з Богом, не маючи ні плану, ні бажання продовжувати її? Кому я розповідав про Ісуса останнім часом? Чи маю я відвагу розповісти про Нього своєму чоловікові/дружині, дитині, друзям по сусідству чи на роботі? Коли я востаннє приєднувався до іншої людини, йшов з нею в ногу, слухав, що вона говорить, щоб зрозуміти, звідки вона прийшла і куди прямує, а потім розповідав їй про Бога?

Господи Ісусе, запрошую Тебе на мою життєву дорогу. Будь ласка, будь моїм супутником і провідником. Дай мені сили, щоб я мав відвагу говорити про Тебе.