Понеділок

Тими днями вийшов Яків із Версавії і пішов у Харан. Дійшов він на місце й заночував там, бо зайшло сонце. Він узяв камінь з-поміж каміння, яке було на місці, поклав собі під голову та й ліг спати на цьому місці. І сниться йому, що ось сходи спираються об землю, а вершком сягають неба, і оце ангели Божі ступають по них вгору й сходять наниз.

А над ними стояв Господь і мовив: «Я – Господь, Бог Авраама, твого батька, і Бог Ісаака. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі й твоєму потомству. Твоє ж потомство буде численне, як земний порох. Ти поширишся на захід і на схід, на північ і на південь. Усі народи землі будуть благословенні через тебе і твоє потомство. Оце Я з тобою, і берегтиму тебе скрізь, куди підеш, і поверну тебе назад у цю землю, бо не покину тебе, поки не виконаю того, що Я тобі сказав».

Коли ж Яків прокинувся зі сну свого, то промовив: «Насправді Господь є на цьому місці, а я не знав». І злякався він і каже: «Яке страшне це місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це ворота небесні!»

Рано-вранці встав Яків, узяв камінь, що його був поклав собі під голову, і поставив його як стовпа і вилив олію на його верх. І назвав він те місце – Бетел, однак раніше те місто звалося Луз.

І склав Яків обітницю, кажучи: «Як Господь буде зі мною і збереже мене в цій дорозі, якою я йду, і як дасть мені хліба їсти та й одежі одягтися, так що вернусь я у мирі у дім мого батька, то Господь буде мені Богом, а камінь цей, що його я поставив як стовпа, буде домом Божим».

Слово Боже.

Хто живе під захистом Всевишнього, *
у тіні Всемогутнього буде жити.
Нехай він Господу скаже: †
«Ти – мій притулок, моя твердиня, мій Бог,*
я на Нього покладатиму надію».

Він визволить тебе від пастки мисливця *
і від пагубного слова.
Своїм крилом Він тебе отінить, – †
ти заховаєшся під Його крила: *
Його істина – щит і зброя.

Адже він припав до Мене, – і Я дам йому спасіння. *
Прославлю його, бо Моє Ім’я пізнав він.
Закличе він до Мене – *
і Я до нього відізвуся.

℟. На Тебе, Боже, покладу надію

Спаситель наш Ісус Христос смерть знищив,
а життя освітив Євангелієм.

Того часу, коли Ісус ще говорив, підійшов до Нього один начальник, вклонився і сказав Йому: «Моя донька щойно померла; але прийди й поклади на неї свою руку – і вона оживе». Тож встав Ісус та й пішов за ним, також і Його учні.

І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу, бо говорила сама собі: «Як тільки доторкнуся до Його одягу, буду врятована».

Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: «Відваги, дочко! Віра твоя тебе спасла». І жінка була врятована тієї ж миті.

Прийшовши до дому начальника і побачивши флейтистів та натовп, який голосив, Ісус сказав: «Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить».

Та з Нього почали насміхатися. Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку – і дівчина встала. Ця звістка розійшлася по всій тій землі.

Слово Господнє.

Того часу, коли Ісус ще говорив, підійшов до Нього один начальник, вклонився і сказав Йому: «Моя донька щойно померла; але прийди й поклади на неї свою руку – і вона оживе». Тож встав Ісус та й пішов за ним, також і Його учні.

І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу, бо говорила сама собі: «Як тільки доторкнуся до Його одягу, буду врятована».

Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: «Відваги, дочко! Віра твоя тебе спасла». І жінка була врятована тієї ж миті.

Прийшовши до дому начальника і побачивши флейтистів та натовп, який голосив, Ісус сказав: «Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить».

Та з Нього почали насміхатися. Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку – і дівчина встала. Ця звістка розійшлася по всій тій землі.

• Ісус не сказав: не переривай мого навчання,у мене добре виходить, всі зосереджені, Я ефективний  промовець!  Заради  однієї  маленької  дівчинки  Він негайно залишив натовп шанувальників. Чи багато хто з нас здатен так зробити? Покинути те, що підживлює наше его, одразу, щойно з'являється прохання про допомогу. Біблія засуджує зволікання з наданням допомоги. Не тур­буй мене! Вже двері замкнені й діти мої зі мною на ліжку, прийди завтра… В іншому місці ми знаходимо застереження роботодавцям: не зволікати з виплатою заробітку за день. Чи здатен я залишити те, що мене тішить, живить, надихає - навіть якщо це об'єктивно щось надзвичайно шляхетне - заради того, щоб подбати про іншу людину, коли вона цього потребує?

• Бат-міцва, тобто “дочка заповіді”,в єврейській культурі - це момент 12- річчя. Дванадцятирічна дівчинка в сім'ї переживає урочисте введення у світ дорослих, отримує всі права та обов'язки. З цього дня вона займає своє місце в громаді. Чому донька начальника синагоги померла саме в цей момент? Можливо, він ставив такі високі моральні вимоги до своєї дитини, що вона вважала за краще померти, ніж стати дорослою й надалі безуспішно намагатися відповідати нереалістичним очікування батька - замість того, щоб розвиватися в атмосфері прийняття і підтримки? Яку атмосферу створюю навколо себе я - атмосферу нереалістичних очікувань від себе та інших, чи прийняття та підтримки?

• Спільною ниткою, що пов'язує сьогоднішні роздуми з історією доньки Яіра, є підтримка.Поглянь на своє життя: в яких сферах ти потребуєш підтримки? Чи отримуєш її достатньо? Якщо ні, то як справляєшся з тим, щоб говорити про свої потреби? Хто довкола тебе може потребувати твоєї підтримки, і чи здатен ти бути поруч з цією людиною так, як вона цього потребує? Просімо сьогодні Господа, щоб у всіх наших взаєминах було менше байдужості та гордості, а більше любові та відданості.   

Він визволить тебе від пастки мисливця і від згубної пошесті. Своїм крилом Він тебе закриє, ти заховаєшся під Його крила.