Вівторок

Тими днями ангели заходилися примушувати Лота, кажучи: «Вставай, бери свою жінку та обох дочок, які тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на Содом кара». Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом. А як вивели їх поза місто, один сказав: «Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув». А Лот відповів їм: «Ні, благаю, Господи! Оце Твій слуга знайшов у Твоїх очах ласку й велика Твоя милість, яку учинив Ти зі мною, вирятувавши моє життя; та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти. Ось близько он те місто: туди можна б утекти – та й маленьке воно! Дозволь мені туди врятуватись; чи ж воно не досить маленьке, щоб жити далі?» І відповів йому: «Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш. Поспішай і втікай туди, бо Я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш». Тому й названо це місто Цоар. Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар; тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню, від Господа, з неба, і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі. Жінка ж Лота озирнулась позад себе – і стала соляним стовпом. Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв перед обличчям Господнім, і глянув у бік Содома та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче кіптява з печі. І сталось, коли Бог руйнував міста округи, то згадав Бог про Авраама й вислав Лота з-поміж згарищ, як руйнував ті міста, в яких жив Лот. Слово Боже.

1.Досліди мене і випробуй мене, Господи, *

очисти вогнем мої нирки і моє серце,

бо Твоя милість – перед моїми очима, *

і я пішов за правдою Твоєю.

2.Не погуби з безбожними душі моєї *

і мого життя з людом кровожерним.

На їхніх руках є злодіяння, *

повна хабарів їхня правиця.

3.У моїй невинності ходив я; *

визволи мене і мене помилуй.

Моя нога стала на рівному місці. *

Господа на зібраннях благословляти буду.

Я надіюсь на Господа,

я надіюсь на Його слово.

Того часу Ісус увійшов до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на мо­рі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, Його учні розбу­дили Його, кажучи: «Господи, ря­туй – гинемо!» А Він каже їм: «Чого боїтеся, ма­ловіри?» Тоді Він встав і наказав ві­трам та морю – і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: «Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?» Слово Господнє.

Тими днями ангели заходилися примушувати Лота, кажучи: «Вставай, бери свою жінку та обох дочок, які тут з тобою, щоб не загинути тобі, як упаде на Содом кара». Але він зволікав. Тоді мужі взяли за руку його з жінкою та обох дочок, бо Господь пощадив його; та й вивели його й полишили за містом. А як вивели їх поза місто, один сказав: «Рятуй своє життя, не оглядайся позад себе й не зупиняйсь ніде в усій околиці! Тікай у гори, щоб ти не загинув». А Лот відповів їм: «Ні, благаю, Господи! Оце Твій слуга знайшов у Твоїх очах ласку й велика Твоя милість, яку учинив Ти зі мною, вирятувавши моє життя; та я не можу втекти в гори без того, щоб не скоїлося мені лихо й щоб мені не вмерти. Ось близько он те місто: туди можна б утекти – та й маленьке воно! Дозволь мені туди врятуватись; чи ж воно не досить маленьке, щоб жити далі?» І відповів йому: «Гаразд, зроблю тобі й цю милість, не буду руйнувати міста, про яке говориш. Поспішай і втікай туди, бо Я не можу нічого зробити, поки ти туди не ввійдеш». Тому й названо це місто Цоар. Сонце сходило на землю, як Лот увійшов у Цоар; тоді Господь зіслав на Содом та Гомору дощ із сірки й вогню, від Господа, з неба, і винищив ті міста й усю долину та й усіх мешканців цих міст із тим, що росло на землі. Жінка ж Лота озирнулась позад себе – і стала соляним стовпом. Авраам же, вставши вранці, пішов на місце, де стояв перед обличчям Господнім, і глянув у бік Содома та Гомори й усієї долини та й бачить: аж ось дим із землі йде вгору, наче кіптява з печі. І сталось, коли Бог руйнував міста округи, то згадав Бог про Авраама й вислав Лота з-поміж згарищ, як руйнував ті міста, в яких жив Лот.

• На жаль, в Содомі не було навіть п'яти праведників, тому Бог мав намір знищити місто. Однак Він не хотів цього робити заради Лота і його сім'ї - адже Господь змилосердився над ними. Коли Лот зволікає, Господь "допомагає" йому за допомогою ангелів, витягує його з середовища, яке може загинути. Чи оточення, ситуації, місця, в яких ти перебуваєш, сприяють твоєму зростанню - у вірі, любові, прагненні до добра інших? Чи дозволяєш ти Богові виводити тебе з токсичних систем, які повільно, непомітно отруюють тебе?

• Запізнення сім'ї Лота дуже спантеличує. Це може бути пов'язано з прив'язаністю серця до того, що їм довелося залишити в Содомі. Здається, що якась форма розбещеності в середовищі Содому також чіплялася за сім'ю Лота. Що на це вказує? Спочатку дружина, яка за непослух перетворюється на соляний стовп, а потім дочки, які будуть співмешкати з батьком, щоб мати потомство. Перебування в середовищі смерті накладає свій відбиток, породжує наслідки. Які місця твого буття народжують смерть, а які - життя? Що ти обираєш?

• Лот привів себе до Содому, бо це була родюча і процвітаюча країна. Вже тоді ці міста були відомі своєю розпустою. Виходить, що жити в певній місцевості  тільки через багатство і процвітання було помилкою. Є цінності більші за багатство - такі як віра і сім'я, без яких все інше втрачає сенс. Живучи в середовищі без спільності цінностей, ми непомітно для себе починаємо жити тими цінностями, якими живе середовище. Чи маєш ти своє віросповідне середовище? Чи маєш час бути з людьми, які будуватимуть твою віру, надію, любов? 

Ісусе, навчи мене вибирати оточення, яке буде мене будувати, а не руйнувати. Я прошу Тебе про мудрість у виборі того, що є більшим для мого спасіння і спасіння моєї сім'ї.