Четвер

Тими днями запопалася Сараї до Агар жорстоко, аж вона втекла геть їй з очей. Знайшов її ангел Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур, і сказав: «Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди прямуєш?»

Вона ж відповіла: «Від Сараї, моєї господині, втікаю».

Тоді ангел Господній сказав до неї: «Вернися до твоєї господині й покорися під її руку». Далі ангел Господній говорив до неї: «Я сильно розмножу твоє потомство, так що його не можна буде і злічити: таке воно буде численне». По тому ангел Господній сказав до неї: «Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім’я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу. Він буде дикий чоловік: його рука буде проти всіх, і рука всіх проти нього; він оселиться перед усіми своїми братами».

Агар породила Аврамові сина й Аврам дав ім’я своєму синові, якого породила Агар, Ізмаїл. Було ж Аврамові вісімдесят шість років, коли Агар породила йому Ізмаїла.

Слово Боже.

Прославляйте Господа, бо Він добрий, *
бо Його милість навіки.
Хто розкаже про величні діла Господні, *
хто всю хвалу про Нього розголосить?

Блаженні ті, які дотримуються права *
і чинять справедливість в кожнім часі!
Згадай нас, о Господи, *
коли свій народ милувати будеш.

Відвідай нас своїм спасінням, *
щоб я бачив добробут Твоїх обранців,
радів щастям Твого народу, *
хвалився спадщиною Твоєю.

℟. Хваліте Бога, бо Він дуже добрий
Або: Алілуя

Якщо хто любить Мене, той буде зберігати Моє слово;
і Мій Отець любитиме його, і Ми прийдемо до нього.

Того часу Ісус сказав своїм учням: “Не кожний, хто каже Мені: “Господи, Господи!” – увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах. Багато хто скаже Мені того дня: “Господи, Господи, чи не Твоїм Ім’ям ми пророкували, чи не Твоїм Ім’ям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Ім’ям численні чудеса творили?” Тоді заявлю їм: “Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!”

Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, й обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі.

А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри й обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його».

І коли Ісус закінчив промовляти, натовпи дивувалися з Його вчення, тому що навчав їх, як Той, хто має владу, а не як їхні книжники.

Слово Господнє.

Того часу Ісус сказав своїм учням: “Не кожний, хто каже Мені: “Господи, Господи!” – увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах. Багато хто скаже Мені того дня: “Господи, Господи, чи не Твоїм Ім’ям ми пророкували, чи не Твоїм Ім’ям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Ім’ям численні чудеса творили?” Тоді заявлю їм: “Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!”

Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, й обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі.

А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску; і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри й обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його».

І коли Ісус закінчив промовляти, натовпи дивувалися з Його вчення, тому що навчав їх, як Той, хто має владу, а не як їхні книжники.

• Сильні слова: "Відійдіть від Мене ви, які  чините беззаконня!". Здавалося б, до Судного дня ще далеко, тому ці слова мене не стосуються. А ти впевнений у  цьому? Чи хотів би ти наприкінці свого життя почути від Учителя слова: "Я ніколи не знав тебе!" (Я ніколи не вважав, що ти належиш Мені)? Адже ж ти, напевно, визнаєш Його і називаєш себе християнином, а це до чогось зобов'язує. І що з того? Як виглядають твої стосунки з Христом? Чи обмежуються вони лише словами: "Господи, Господи!"... чи чимось більшим? Ти шануєш Його лише устами, керуючись суто людськими принципами, чи ти здатен всім серцем притулитись до Триєдиного Бога, перемінити своє життя і бути праведною людиною?

• Ісус ставить умови. А кому з нас вони подобаються? Ми хочемо відчувати себе незалежними, а не підневільними людьми. А тим часом чуємо: "увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, який на небесах". Чітка і ясна вказівка для нашого спасіння. Саме мої і твої вчинки, а не просто слова, стануть перепусткою до неба. Якщо втілиш слова Ісуса в щоденну практику і почнеш виконувати волю Отця, ти досягнеш мети свого життя. А виконувати волю Отця - це не що інше, як слухати Слово, Яке Він послав у світ, повірити Цьому Слову і беззастережно довіритись Йому, наприклад як зробили це Йов чи Авраам. Стати праведним чоловіком, а отже мудрим, розсудливим, "розумним, який збудував свій дім на скелі", тобто на Христі. Саме Він дає свободу. Його свобода є важкою і вимагає підкорення Істині, якою є Він Сам; Дорозі, яку Він нам показує на сторінках Євангелії.

• Свобода не тільки дається людині, але й накладається на неї як обов'язок. Мій і твій обов'язок - не стати людиною беззаконня, тобто "нерозумною, яка збудувала свій дім на піску" неволі та гріха; людиною, яка "заявляє, що знає Бога, а ділами своїми відрікається" (Тит. 1:16). З контексту Євангелія від Матвія ми знаємо, що беззаконня означає те, що ми живемо всупереч Божому закону. І тільки Божий закон дає нам свободу і веде нас до мети, якою є вічне життя. Праведна людина керується Божим законом, що знаходить своє вираження в природному праві, справедливості та Декалозі. Яким шляхом ти хочеш йти? Якою людиною хочеш бути? Чи видно твою приналежність до Христа у твоєму щоденному виборі та духовному житті?

Боже, мій Господи, зроби мене спроможним бути праведною людиною, яка живе згідно з Твоєю волею, згідно з правдою, яку Ти даєш, людиною, що йде дорогою, яку Ти вказуєш на сторінках Євангелія.     

З Євангелія від святого Матея. 

Ісус сказав своїм учням: не кожен, хто говорить до Мене: «Господи, Господи», увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який є на небі. Багато хто скаже Мені того дня: «Господи, Господи, чи ми не пророкували Твоїм Ім’ям, і не виганяли демонів Твоїм Ім’ям, і не творили багатьох чудес Твоїм Ім’ям?» Але Я їм скажу: «Я ніколи не знав вас. Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня». Кожного, хто слухає ці Мої слова і виконує їх, можна порівняти з мудрим чоловіком, який збудував дім свій на скелі. І впав дощ, ринули ріки, зірвалися вітри й обрушились на той дім, та він не впав, бо був збудований на скелі. А кожного, хто слухає ці Мої слова, але не виконує їх, можна порівняти з нерозумним чоловіком, який збудував дім свій на піску. І впав дощ, ринули ріки, зірвалися вітри і вдарили по тому дому, і він упав, і велика була його руїна. Коли Ісус закінчив ці слова, натовпи були вражені Його навчанням, бо Він навчав їх як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники.

Це Слово Христа — це завершення Нагірної проповіді, останні її вірші, де Христос чітко каже: перед цим Словом треба зайняти позицію — або ти його виконуєш, або ні. Звісно, є варіант, що людина просто не почула Слово з тих чи інших причин, але справжнє життя починається тільки тоді, коли людина це Слово чує і виконує. Це ідеал. Але ми бачимо, як по-різному це Слово приймається. По-різному з його виконанням — навіть у Церкві, навіть серед духовенства, серед тих, хто нібито залучений у церковне життя. Можна слухати Слово, але не жити ним. Можна говорити: «Господи, Господи», але не чинити волі Отця.

Однак ідеал, який окреслює Христос, — це слухати Його Слово і жити ним. Інша постава теж можлива — і її зображає сьогоднішнє читання з Книги Буття, історія Авраама. Він отримав обітницю від Бога і пішов за нею. Але минає час — і він розчаровується. Десять років — стільки витримав. І після цих десяти років втомився чекати. Почав шукати обхідні шляхи. І сьогодні в юдаїзмі залишається така практика: якщо подружжя не має дітей протягом десяти років, вони можуть розійтися. Тобто, шлюб вважається таким, що не виконує першої Божої заповіді: «Будьте плідні і розмножуйтеся».

Авраам, опираючись, до речі, на цю традицію, теж схиляється до того, щоб залишити Сару. Минає десять років, і вони починають робити щось дивне. Ініціатива, до речі, належить Сарі: вона каже Авраамові — ми не маємо дітей, зробімо щось. І використовують поширену тоді практику: чоловік злягає зі слугинею дружини, і якщо вона народжує дитину на коліна господині, та може її «усиновити» — і ця дитина стає спадкоємцем подружжя. Це людський звичай, з точки зору культури дуже гуманний, але не Божий.

Бо Авраам отримав іншу обітницю — «Я Сам дам тобі дитину». І йому довелося чекати двадцять п’ять років, щоб ця обітниця здійснилася. Але після десяти років йому здалося, що час вичерпано. Треба щось робити, треба думати по-своєму, раціонально. Боже Слово не працює — треба брати справу у свої руки. Але як завжди — це закінчується тільки безладом.

Так було і з Агар і її сином Ізмаїлом. Бо щойно Агар завагітніла, почала зневажати свою пані — ту, що сама вигадала цю ідею. Агар починає показувати свою зверхність. Сара цього не зносить. Вона починає принижувати Агар, і та тікає. Тоді сам Бог шукає Агар, посилає її назад, наказує їй прийняти приниження. Але тут уся суть: ця історія вже вражена гріхом Авраама і Сари. Вона вже позначена. І тепер буде Ізмаїл, і буде Ісаак — син обітниці. Із Ісаака народиться народ Ізраїлю, а з Ізмаїла — арабські народи. Вони стануть противниками. Ця історія починається саме тут. Тут бере початок поділ, ворожнеча, ненависть.

І згодом ми побачимо, що нащадки Ізмаїла змінять навіть Біблію — де написано «Ісаак», вони вставлять «Ізмаїл». І скажуть: саме Ізмаїл — спадкоємець обітниці, а не Ісаак. І ця ненависть триває аж донині — у Святій Землі, серед її сусідів, між Ізраїлем і народами Ізмаїла. Це гріх, який там почався. Це теж послання Слова: коли ми входимо в гріх — це не минає безслідно. Це не так, що «нічого не сталося», і потім усе можна виправити, створити «нормальну сім’ю». Ні. Гріх є гріхом. І його наслідки — катастрофічні: для нас, для інших. Це дуже сильно видно з цієї історії.

Тому Христос — знаючи цю історію — говорить чітко: не кожен, хто каже «Господи, Господи», не кожен, хто декларує себе як мого учня, вже є ідеалом. Абсолютно ні. Ідеал — це той, хто слухає Боже Слово і живе ним. Христос виголошує Нагірну проповідь як протиотруту від цієї ненависті, яка виникла між Ісааком і Ізмаїлом. Христос — Божий Син — входить у цю історію розділених народів, історію ворожнечі, ненависті між людьми. І закінчує її. Бо ця ненависть спрямовується проти Нього, і Він її не передає далі. Вона обривається на Ньому.

Ми не маємо особливо очікувати, що Ізраїль раптом стане християнським. Тим більше — мусульмани. Абсолютно ні. Це не зараз. Але що для нас важливо — це запитати: чого хоче від нас Бог? Бо ми — це Авраам, ми — це Сара, ми — ті, кому було дано більше, і тепер ми маємо відповідальність. Ми маємо залишатися вірними обітниці, не шукати коротших шляхів, не впадати в гріх.

Звичайно, ми слабкі. Це моя вина, моя вина, моя дуже велика вина. Але саме цей напрямок я хочу обрати. Я не хочу принижувати іншого, не хочу зневажати, не хочу відповідати злом на зло, не хочу лише говорити: «Господи, Господи», — але справді визнати Христа за Господа і йти Його дорогою — дорогою перемоги над ненавистю, над смертельною спіраллю, в яку закручено цей світ.

Це наша роль. Не лише там, на Близькому Сході, але й у нашій Батьківщині, де так багато напруги, ненависті, обвинувачень, бруду. Я хочу бути християнином. Не принижувати іншого. Не боротися за своє. Молитися за ворогів. Це — моя роль. Господи, дай мені її виконати.

Нехай Бог благословить тебе в цій дорозі: † Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.

Царство Небесне. Нехай Господь дасть вам Свій мир. Четвер, дванадцятого тижня звичайного періоду. Христос сьогодні в Євангелії каже: не кожен, хто говорить до Мене: «Господи, Господи», увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який є на небі. Ми могли б сказати, що це в чомусь схоже на інше висловлювання Ісуса про молитву: не будьте багатослівні, як язичники. Вони думають, що будуть вислухані за своє велемовство. Тут теж ідеться про велемовство. Я говорю гарно і багато. «Господи, Господи» — звертаюсь, гарно виглядаю, гарно себе подаю, гарно і багато кажу. І раптом виявляється, що це не добра молитва. Це не молитва, приємна Богові. Більше того, це не молитва, яка веде мене до живих стосунків з Богом і до пізнання Його волі.

Це молитва, яка має на меті вирішити мої справи. Я приходжу до Господа і намагаюся з Ним якось домовитись — але щоб усе вийшло по-моєму. Саме про це каже Христос: не будьте багатослівні, як язичники. А молитва християнина — це коли я стаю в Божій перспективі й слухаю, що Бог хоче сказати мені. Яка є Його воля щодо мене, а не яка моя воля щодо Нього, яку я хотів би Йому нав’язати. Не кожен, хто каже: «Господи, Господи», увійде до Царства, але той, хто виконує волю Отця. Тобто, спершу її пізнає, а потім виконує.

Далі ми чуємо слова, які можуть здивувати: в той день, коли ми постанемо перед Богом — чи то в день нашої смерті, чи, можливо, в день завершення історії світу — ми скажемо Йому: «Господи, Господи, хіба ми не пророкували Твоїм Ім’ям, не виганяли демонів, не творили багатьох чудес?» Ми постанемо перед Богом, показуючи Йому, що діяли Його Ім’ям, творили великі речі. А відповідь? «Я ніколи не знав вас. Відійдіть від Мене, ви, що чините беззаконня».

Я ніколи не знав вас. Це може вразити. Можемо бути шоковані, зламані, спустошені. Як так? Здавалося, ми віруючі. Здавалося, ми релігійні. Здавалося, що все, що робимо — робимо для Бога, в Його Ім’я. А може виявитися, що зовсім ні.

На щастя, це Слово приходить зараз, у часі, коли ми ще живі. Тому ще можемо щось змінити. Саме для цього приходить Боже Слово — щоб ми наверталися, щоб ми змінювалися, щоб ми коригували наш курс на вічне життя, на Царство Небесне — з Божою допомогою. Нехай це сьогоднішнє Слово стане для нас моментом роздуму, розпізнання — ще тут, поки ми живемо, поки маємо час. Ми ще маємо час чинити добро. Ще можемо навернутися. Ще можемо поставити своє життя на Скелю.

Господь з вами. Нехай благословить вас Бог Всемогутній: † Отець, і Син, і Святий Дух. Амінь.