П'ятниця

Брати! Оскільки багато хто хвалиться тілом, то і я похвалюся. Якщо хто наважується на щось, то – кажу це в безумстві – відважусь і я. Вони юдеї? – І я. Вони ізраїльтяни? – І я. Вони нащадки Авраама? – І я. Вони служителі Христові? – Кажу як нерозумний: я – більшою мірою! У труднощах – більше, в ранах – дуже багато, у в’язницях – надмірно, на межі смерті – часто. Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного. Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, – ніч і день я провів у безодні. Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів; у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі. Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви. Якщо хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо хто спокушається, то я хіба не розпалююся? Коли вже маю хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю.  

Слово Боже.

1.Благословлятиму Господа в кожному часі, – *

хвала Його на моїх устах постійно.

Господом хвалитися душа моя буде. *

Хай почують лагідні і звеселяться.

2.Звеличуйте Господа зі мною, *

тож разом Його Ім’я будемо прославляти.

Я шукав Господа, і Він до мене відізвався, *

і визволив мене від усіх моїх страхів.

3.Погляньте на Нього і просвітіться, *

і не будуть засоромлені обличчя ваші.

Цей убогий заволав – і почув Господь його, – *

Він спас його від всякого горя.

Блаженні убогі духом,

бо їхнє Царство Небесне.

Того часу Ісус сказав своїм учням: «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать, і де злодії підкопують і крадуть, а збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть. Адже де твій скарб, там буде і твоє серце. Світильником для тіла є око. Тому, якщо твоє око буде чистим, все твоє тіло буде світлим, а коли твоє око буде лукавим, то й усе твоє тіло буде темним. Отже, коли світло, яке в тобі, є темрявою, то яка ж велика тоді темрява!» 

Слово Господнє.

Брати! Оскільки багато хто хвалиться тілом, то і я похвалюся. Якщо хто наважується на щось, то – кажу це в безумстві – відважусь і я. Вони юдеї? – І я. Вони ізраїльтяни? – І я. Вони нащадки Авраама? – І я. Вони служителі Христові? – Кажу як нерозумний: я – більшою мірою! У труднощах – більше, в ранах – дуже багато, у в’язницях – надмірно, на межі смерті – часто. Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного. Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, – ніч і день я провів у безодні. Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі, в небезпеках на морі, у небезпеках від лжебратів; у клопотах і труднощах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі. Крім цього зовнішнього, налягають на мене щоденні турботи за всі Церкви. Якщо хто хворий, то хіба я не хворію? Якщо хто спокушається, то я хіба не розпалююся? Коли вже маю хвалитися, то буду хвалитися своєю неміччю. 

• Справжнє християнство - небезпечне. Бути на стороні істини, волі Божої, - небезпечно. Відкривати іншим плани живого Бога - небезпечно. Небезпечно наставляти і називати зло - злом. Заклик до навернення-  небезпечний, бо вимагає змін і покаяння. Святий Павло пережив це на власному досвіді.  Від юдеїв я дістав п’ять разів по сорок ударів без одного. Тричі киями був я битий. Один раз був каменований. Тричі корабель розбивався зі мною, – ніч і день я провів у безодні. Часто перебував у подорожах: у небезпеках на ріках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від одноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустелі.

• Справжнє християнство має свою ціну. Далі Павло пише: "У клопотах і труднощах; часто в недосипанні, в голоді й спразі; дуже часто в постах, у холоді та в наготі”. Це була ціну, яку платив Павло, будучи апостолом для народів. Щоб бути християнами, ми теж повинні заплатити ціну свого справжнього християнства. Спасіння безкоштовне, але стосунки з Богом коштують. Яку ціну ти платиш, щоб виконувати своє покликання як християнина вдома, на роботі, в суспільному житті? Яку ціну ти платиш,  прагнучи бути досконалим  християнином?

• Хто сіє у сльозах, з радістю буде жати.  Іде з плачем, іде, несучи мірку зерна. Повертається додому радий, несучи снопи з собою. (Пс.126, 5-6) Виявляється, що кожна добра справа, чи то шлюб і сім'я, чи то спільнота, парафія, об'єднання, вимагає чимось жертвувати, потребує чогось, потребує втрати ресурсів, які належать нам - часу, грошей, сил. Плач, втома, страждання є невід'ємною частиною доброї справи. Чи можеш ти по-біблійному думати про свої страждання і працю, про свою жертву там, де ти опинився ? 

Ісусе, прошу Тебе, прийми мою жертву, необхідну для справи, на яку Ти мене послав.