Сиченко Олександр Володимирович, 1952 р.н., м. Лубни, Заслужений лікар України, член НСЖУ.

Автор книги з історії медичної галузі на Лубенщині (2003 р., у співавторстві), поетичних збірок «Римовані рядки» (2010 р.), «Жук-корупціонер (2010 р.), «Римовані думки (серйозні і не дуже)» (2012 р.), «Думки та видумки» (2015 р.),

Є упорядником книг свого батька, Володимира Малика (Сиченка), які були видані після смерті письменника: «Червоні маки» (2001 р.), «Чорнобривці» (2007 р.), «Синя книга» (2010 р.), «Журавлі-журавлики» (2015 р.). Підготував і видав книгу спогадів сучасників «Уроки Володимира Малика» (2005 р.). Співавтор книги «Незабутній Володимир Малик» (2016 р.).

Член Полтавської Спілки літераторів. Лауреат премії імені

І.П. Котляревського (2008 р.)

Народний аматорський колектив «Гілея» Міхнівського СБК Лубенського району був створений у 1994 році у складі двох подружніх пар: Лариси та Анатолія Супрун, Світлани та Віталія Соляр. Звання народного отримав у 1996 році.

Гурт «Гілея» отримав почесне звання лауреата за участю у міжнародному фестивалі родинної творчості Білоножків «Мелодія двох сердець» (2000р.). У 2004 році колектив нагороджено званням лауреата літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка. За участю в обласному галузевому огляді-конкурсі художньої самодіяльності обласний комітет профспілки працівників освіти і науки України, нагородив вокальний гурт Дипломом І ступеня ГРАН-ПРІ (2009). За високу виконавську майстерність а обласному огляді народної творчості «Квітуй прекрасна батьківська земля» - на відзначення 200-річчя від народження Тараса Шевченка, народний аматорський колектив «Гілея», нагороджено дипломом І ступеня (2014р.).

Вокальний гурт «Гілея» дарує та активно пропагує своє мистецтво у традиційному українському міжнародному ярмарку у Великих Сорочинцях, що на Миргородщині. Рішенням журі від 31 січня 2018 року народний аматорський колектив «Гілея» визнано лауреатом літературно-мистецької премії імені Володимира Малика в номінації «Мистецтво і монументальна скульптура».

Народилася 7 листопада 1955 року в місті Лубни Полтавської області. Вірші та проза друкувалися в часописах «Дніпро», «Вітчизна», «Криниця», «Єгупець», «Рідний край», «Бахмутський шлях», в багатьох колективних збірниках та газетах «Україна літературна», «Українська літературна газета», «Хрещатик», «Молодь України», «Зоря Полтавщини» та ін. Своєю альма-матер вважає бібліотеку, своїм літературним напутником — Володимира Малика. У 1979 році за передмовою письменника в лубенській районній газеті було надруковано першу добірку її віршів. Відтоді поезії та проза друкувалися в багатьох колективних збірниках та часописах. Окремими книгами видано «Втомилася мовчати…», «Розіп'ята на двох хрестах», «Не всі ночі темні», «В передчутті…», «У лабіринтах міста спокус», «Афганський кут», «Обличчям до полум'я», «Без фіранок», «Мамонтеня Хвостик», «Життєдайні джерела роду», «Реквієм для Рози».

Лауреат Полтавської обласної премії ім. Леоніда Бразова (2008), ім. Володимира Малика (2011), ім. Івана Котляревського (2012), Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2013).Лауреат Міжнародної літературної премії «Коронація слова» (2016), лауреат літературної премії імені Панаса Мирного (2017).