…Вічні мандри в зоряних світах. Крізь віки в віки правічний лицар –
Сивий князь у зорях-чорнобривцях сіє світло на Чумацький Шлях…
Олександр Печора
Сиченко Олександр Володимирович, 1952 р.н., м. Лубни, Заслужений лікар України, член НСЖУ.
Автор книги з історії медичної галузі на Лубенщині (2003 р., у співавторстві), поетичних збірок «Римовані рядки» (2010 р.), «Жук-корупціонер (2010 р.), «Римовані думки (серйозні і не дуже)» (2012 р.), «Думки та видумки» (2015 р.),
Є упорядником книг свого батька, Володимира Малика (Сиченка), які були видані після смерті письменника: «Червоні маки» (2001 р.), «Чорнобривці» (2007 р.), «Синя книга» (2010 р.), «Журавлі-журавлики» (2015 р.). Підготував і видав книгу спогадів сучасників «Уроки Володимира Малика» (2005 р.). Співавтор книги «Незабутній Володимир Малик» (2016 р.).
Член Полтавської Спілки літераторів. Лауреат премії імені
І.П. Котляревського (2008 р.)
Олександр Сиченко завітав у Михнівську школу І-ІІІ ступенів щоб разом з колективом навчального закладу відзначити 100-річчя з дня народження батька. Захід, присвячений майстру історичної теми, був насичений піснями і віршами. Із захопленням присутні прослухали історичну поему "Легенда" у виконанні учениці 11 класу Вікторії Сень. По завершенню вдячний нащадок письменника подарував школі книги про Володимира Малика. Валерій Куліш (учень 8 класу) взяв інтерв'ю у Олександра Сиченка.
У 2020 році особливо затребуваною стала професія медика. І не випадково. У цьому "допоміг" COVID-19. Працівники Михнівської школи та Будинку культури висловили свою подяку за нелегку працю медичній службі Лубенщини відеороликом до пісні "Медикам", на слова заслуженого лікаря України Олександра Володимировича Сиченка. Твір виконав лауреат літературно-мистецької премії ім. Володимира Малика народний аматорський квартет "Гілея".
Автобіографічний твір "Листопад" на слова О.В.Сиченка у виконанні подружжя Супрун.
Народний аматорський колектив «Гілея» Міхнівського СБК Лубенського району був створений у 1994 році у складі двох подружніх пар: Лариси та Анатолія Супрун, Світлани та Віталія Соляр. Звання народного отримав у 1996 році.
Гурт «Гілея» отримав почесне звання лауреата за участю у міжнародному фестивалі родинної творчості Білоножків «Мелодія двох сердець» (2000р.). У 2004 році колектив нагороджено званням лауреата літературно-мистецької премії імені Василя Симоненка. За участю в обласному галузевому огляді-конкурсі художньої самодіяльності обласний комітет профспілки працівників освіти і науки України, нагородив вокальний гурт Дипломом І ступеня ГРАН-ПРІ (2009). За високу виконавську майстерність а обласному огляді народної творчості «Квітуй прекрасна батьківська земля» - на відзначення 200-річчя від народження Тараса Шевченка, народний аматорський колектив «Гілея», нагороджено дипломом І ступеня (2014р.).
Вокальний гурт «Гілея» дарує та активно пропагує своє мистецтво у традиційному українському міжнародному ярмарку у Великих Сорочинцях, що на Миргородщині. Рішенням журі від 31 січня 2018 року народний аматорський колектив «Гілея» визнано лауреатом літературно-мистецької премії імені Володимира Малика в номінації «Мистецтво і монументальна скульптура».
З домашньої бібліотеки митця
Портрет Володимира Малика з колекції Олександра Печори
(художник Юрій Державицький)
Народився 12 січня 1951 року в селищі Ромодан на Полтавщині.
Сучасний український літератор, поет, гуморист, пісняр. За фахом – художник.
Автор поетичних книг «Сивий сонях», «Лікуймо душу», «Жарти-жартами…», «Межа», «Вишиванки мамині», «Повстали приспані тривоги», «Яблуко на вітрах», «Бути собою», «Пелюстки неодцвітанні», «Світанкове соло», «Барвограй», «Етюди ріднокраю», «Стежина в світ», «На Посуллі соловейко», «Маятник історії», «Поклик лелеки», «Крилаті катрени». У співавторстві – «Обереги-береги» та «На сторожі часу».
Має численні публікації в журналах, альманахах, антологіях та колективних збірках.
Редактор, упорядник, художньо-технічний редактор багатьох авторських та колективних збірок.
Лауреат літературно-мистецьких премій імені Василя Симоненка, Володимира Малика, Леоніда Бразова, Олеся Донченка, також Загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» та Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель».
Член Національної спілки журналістів України. Редактор-засновник історико-краєзнавчої та літературно-мистецької газети «Ріднокрай». Генеральний писар літературно-мистецького коша «Ріднокрай».
Голова Лубенської міської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Юні збирачі інформації з подовжувачем творчості В.К. Малика О. А. Печорою
Пісню "Чорнобильські жалі" на слова Олександра Печори та музику Анатолія Супруна виконує квартет "Гілея".
"Ота стежина" слова О. Печори музика В. Охріменко
Книги В.К. Малика подаровані Раїсі Плотниковій
Народилася 7 листопада 1955 року в місті Лубни Полтавської області. Вірші та проза друкувалися в часописах «Дніпро», «Вітчизна», «Криниця», «Єгупець», «Рідний край», «Бахмутський шлях», в багатьох колективних збірниках та газетах «Україна літературна», «Українська літературна газета», «Хрещатик», «Молодь України», «Зоря Полтавщини» та ін. Своєю альма-матер вважає бібліотеку, своїм літературним напутником — Володимира Малика. У 1979 році за передмовою письменника в лубенській районній газеті було надруковано першу добірку її віршів. Відтоді поезії та проза друкувалися в багатьох колективних збірниках та часописах. Окремими книгами видано «Втомилася мовчати…», «Розіп'ята на двох хрестах», «Не всі ночі темні», «В передчутті…», «У лабіринтах міста спокус», «Афганський кут», «Обличчям до полум'я», «Без фіранок», «Мамонтеня Хвостик», «Життєдайні джерела роду», «Реквієм для Рози».
Лауреат Полтавської обласної премії ім. Леоніда Бразова (2008), ім. Володимира Малика (2011), ім. Івана Котляревського (2012), Міжнародної літературної премії ім. Івана Кошелівця (2013).Лауреат Міжнародної літературної премії «Коронація слова» (2016), лауреат літературної премії імені Панаса Мирного (2017).
Збірки поетеси
Баклай Наталія Михайлівна — українська поетеса, прозаїк.
Народилася 24 лютого 1958 року в с. Терни Лубенського району Полтавської області.
У трирічному віці стала лубенкою – батьки збудували хату на околиці райцентру й замешкали в ній назавжди.
Закінчила восьмирічну школу № 4. Повну середню освіту майбутня письменниця здобула у школі № 1 м. Лубни.
Навчалася в Гадяцькому училищі культури імені Івана Петровича Котляревського (бібліотечна справа).
Полтавському державному аграрному коледжу управління і права Полтавської аграрної академії (юридичне відділення).
Працює у відділі реєстрації актів цивільного стану Лубенського міськрайонного управління юстиції.
1976–1986 працювала в Лубенському краєзнавчому музеї.
З 1986 року працювала головним спеціалістом Лубенського міського відділу РАЦС управління юстиції Полтавської області, понад 20 років.
Була депутатом Лубенської міської ради.
Мешкає в м. Лубни.
Друкується з 1981року.
Ім’я поетеси відоме за кордоном. Усе почалося з того, що в Лубнах відкрили літературне об’єднання імені Василя Симоненка, подібне таке діє в Австралії у місті Мельбурн. На той час його очолював письменник і меценат Дмитро Нитченко (родом із міста Зіньків, що на Полтавщині). Відбувся обмін листами. А через деякий час в альманасі «Новий обрій» (1997) поряд із розповіддю про лубенське літоб’єднання з’явилися друком вірші Наталії Баклай. Публікації Дмитра Нитченка в газетах «Церква і життя» та «Нова думка» ознайомили австралійського читача (зокрема українську діаспору) з прозовою творчістю його землячки.
Лауреат премій імені Василя Симоненка, Володимира Малика, Панаса Мирного та загальнонаціонального літературного конкурсу «Українськка мова — мова єднання».
Член Національної спілки письменників України з 1995 року.
Зараз перебуває на творчій роботі.
Використані джерела:
Інформація взята з Wikipedia та надана письменниками Лубенщини