СТОРІНКА ПСИХОЛОГА
Дидактичні ігри з помпонами
Вихованці ЗДО під час виконання гри сортували помпони за кольором, навчались викладали із помпонів кольори за зразком. За допомогою таких ігор розвивається дрібна моторика руки, пам'ять, увага, мислення, фантазія.
"Ігри з парашутом"
"БУДИНОЧКИ БЕЗПЕКИ"
Що необхідно знати батькам про дитячу упертість і примхливість:
· Період упертості і примхливості починається приблизно з 18 місяців.
· Як правило, фаза ця закінчується до 3,5—4 років. Випадкові напади упертості в більш старшому віці — теж річ цілком нормальна.
· Пік упертості доводиться на 2,5—3 роки життя.
· Хлопчики упираються сильніше, ніж дівчатка.
· Дівчатка капризують частіше, ніж хлопчики.
· В кризовий період напади впертості і примхливості трапляються у дітей по 5 разів на день. У деяких — до 19 разів!
· Якщо діти по досягненні 4 років все ще продовжують часто упиратися і капризувати, то, найімовірніше, йдеться про «фіксовану» впертість, істеричність, як зручних способах маніпулювання дитиною своїми батьками. Частіше всього це результат погоджувальної поведінки батьків, що піддалися натиску з боку дитини, нерідко ради свого спокою.
ЩО МОЖУТЬ ЗРОБИТИ БАТЬКИ:
1. Не надайте великого значення впертості і примхливості. Прийміть до відома напад примхливості, але не дуже хвилюйтеся за дитину. Під час нападу залишайтеся поряд, дайте йому відчути, що ви його розумієте.
2. Не намагайтеся в цей час що-небудь казати своїй дитині — це марно. Лайка не має сенсу, шльопання ще сильніше його розбурхають.
3. Будьте в поведінці з дитиною настирні. Якщо ви сказали «ні», залишайтеся і далі при цій думці. Не здайтеся навіть тоді, коли напад у дитини протікає в суспільному місці. Частіше всього допомагає тільки одне узяти його за руку і відвести.
4. Істеричність і примхливість вимагає глядачів, не вдавайтеся до допомоги сторонніх: «Подивіться, яка погана дівчинка, ай - яй!» Дитині тільки цього і потрібно.
5. Намагайтеся схитрувати: «Ох, яка у мене є цікава іграшка (книжка)!», «А що це там за вікном ворона робить?» — подібні відволікаючі маневри заінтригують капризуху, він заспокоїться.
ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ
ЩОБ АДАПТАЦІЯ ДИТИНИ ПРОЙШЛА ЯКОМОГА ЛЕГШЕ
І ШВИДШЕ
* За тиждень - два привчити дитину до режиму, який встановлено в садочку і ввести в раціон дитини блюда, які готують в садочку;
* Навички самообслуговування. Навчіть малюка одягатися, роздягатися, їсти ложкою, відучіть від підгузків;
* Сформувати позитивну установку на садочок. Це дуже важливий пункт! Ніколи не лякайте дитину садочком!;
* Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звернутися до дорослих;
* Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою;
* Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитячий садок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте радом;
* Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось. Хоча б на перших порах. НЕ ВЛАШТОВУЙТЕ ДОВГИХ ПРОЩАНЬ З ДИТИНОЮ!!!
* Пам'ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися. Для такої дитини період адаптації може тривати дуже довго - доки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.
Гра -релаксація "У лісі" : https://www.youtube.com/watch?v=VTEFjcQvCoQ
ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
УСПІШНИЙ ПОРТРЕТ МАЙБУТНЬОГО ПЕРШОКЛАСНИКА
1. Здорова дитина: рідко хворіє, не дратівлива, не має проблем із засинанням, не має запорогових страхів, мовлення розвинене адекватно вікові.
2. Фізично розвинена дитина: упевнена у побуті. Самообслуговуванні, розвинені основні рухи, любить спорт, тримає рівновагу, розвинена дрібна моторика рук.
3. Соціально й особистісно розвинена дитина: комунікабельна, уміє жити і гратися у колективі однолітків, керує своєю поведінкою, без труднощів адаптується до незнайомих дорослих і нового оточення, прагне позитивних взаємин і власного успіху, розрізняє погані і гарні вчинки.
4. Організована дитина: уміє планувати й доводить до кінця свою справу, оцінює її якість, самостійно знаходить помилки та виправляє їх, без вередування долає невдачі і труднощі, які виникають.
5. Освічена дитина: спостережлива, активна в пізнанні нового, має певний запас знань про родину, навколишній світ, природу, любить слухати читання дорослих, робить логічні висновки, уміє міркувати, має достатній словниковий запас, диференціює різні фігури, літери, цифри, змальовує, копіює і домальовує їх.
Поради "Як зайняти дитину в обмеженому просторі"
1. МАЛЮВАННЯ (якщо є можливість);
2. СЛОВЕСНІ ІГРИ (для дітей старшого та середнього дошкільного віку):
*Асоціації
Перший учасник називає будь-яке слово, другий говорить слово-асоціацію і т.д. В кінці виходить дуже цікавий асоціативний ряд. Наприклад: риба-рибалка-озеро-вода-лід і.т.д
*Слова
Правила такі ж, що й для знайомої гри в міста. Нове слово починається на букву, якою закінчується попереднє слово. Наприклад, яблуко — острів — вода.
Ця гра буде особливо корисною для діток, які тільки почали вивчати букви і звуки.
* Що поміститься в банку?
Це — ускладнений варіант гри «Слова». Потрібно називати слова за тієї ж умови, що і в звичайній грі, але враховувати «місткість» банки. Наприклад, слово «острів» вже не підходить, бо в банку не поміститься.
* "Вгадай, хто ти"
Питання — відповідь
Один учасник гри вгадує, хто він, ставлячи всім питання, які вимагають відповіді «так» або «ні». Слово для загадки можна написати, приклеїти за допомогою липкого листочка на лоб того, хто вгадує, або просто усно домовитися
* "Вгадай-но!"
Потрібно загадати предмет, який знаходиться в полі зору дітей. Правила ті ж, що й для гри вище. Учасники ставлять питання про характеристики предмета, на які можна відповісти тільки «так» або «ні».
3.ІГРИ НА АРКУШІ ПАПЕРУ (Домальовки)
Для гри потрібні два олівці різних кольорів та аркуш паперу. Один із гравців малює лінію своїм олівцем, а інший перетворює цю лінію на щось своє. Аркуш в процесі гри можна перевертати. Можна домальовувати будь-яку карлючку до кумедного створіння, додаючи руки, ноги та очі.
А можна спробувати розгледіти, на що схожа ця лінія, і додати відсутні деталі.
«Може, це дзьоб птаха або хобот слона? А он та штука — кузов машини?»
*"Перегони"
На аркуші в клітинку ви довільно малюєте трасу і виставляєте крапки на лінії старту. За кожен хід «машинка» може проїхати або стільки ж клітин, як і за попередній, або на одну більше. Завдання — пройти всю трасу і не вилетіти з поворотів. Той, хто не розрахував траєкторії і врізався у край, починає знову з одиничного руху.
Посібник "Розмови про війну"
(питання та відповіді про війну для батьків та опікунів дітей)
mon.gov.ua/storage/app/media/news/2022/03/31/Rozmovy.pro.viynu.31.03.22.pdf
Поради для батьків та педагогів
Як боротися з панічними атаками
По-перше, важливо відновити ритм дихання. Якщо у вас немає досвіду дихальних вправ, спробуйте просто зробити кілька глибоких вдихів і повільних видихів.
По-друге, хоча б на кілька секунд сфокусуйтеся на відчутті у власних стопах. Важливо фізично відчути опору під ногами. Якщо є можливість, добре б роззутися і бути схожим на босоніж.
По-третє, тривога, а тим більше паніка, висушує в прямому сенсі. Коли дихання відновлено, слід попити води. Найкраще теплою.
По-четверте, хоч би як дивно це звучало, панічний стан іноді можна "струсити" з себе фізично. Корисно "потремтіти" всім тілом 15-20 секунд, повторюючи ті рухи, якими тварини обтрушуються від води. Можна поплескати по поверхні власної руки або ноги — це допоможе вийти з заціпеніння.
Як говорити з дітьми про військову агресію.
Поради для батьків.
На фоні загострення російсько-української війни, діти схильні до емоційного сприйняття інформації не менше, аніж дорослі.
Що б це не було (чи повідомлення про повітряну атаку, замінування, чи звук сирени, чи просто обговорення теми війни), єдиний принцип – це говорити правду. Не треба ніколи нічого приховувати ,чи ще гірше – вигадувати. Варто правильно підібрати слова, які будуть зрозумілі дитині відповідно до її вікового розвитку.
Найкращий варіант для дошільнят – доводити інформацію через казки ("До чужого вулика зась!"), мультфільми (Про Івана та Миколу -українська версія), пограти у сюжетно- рольові ігри про героїв.
А найголовніше правило створити максимальне відчуття безпеки - часто обіймайте дитину, говоріть що Ви завжди поруч, що ви її не залишите і завжди будете турбуватися про неї.
Пам'ятка для батьків та вихователів
Підготовка дитини до школи (рекомендації для батьків)
1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.
2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.
3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).
5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).
6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).
7. Прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.
8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.
9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.
10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.
Консультація для батьків
ПІДГОТОВКА РУКИ ДИТИНИ ДО ПИСЬМА
З чого починати? Звісно з навчання письма – важливий крок у розвитку дитини. Його не можна розглядати ізольовано , а лише у взаємозв’язку з розвитком усного мовлення. І це невипадково, адже письмо , як і слухання й говоріння, є одним із видів мовленнєвої діяльності. Процес письма постійно супроводжується усним мовленням, оскільки дитина диктує собі те, що має записати. Якщо дошкільник має певні вади у вимові окремих звуків, це в майбутньому може негативно позначитися на письмі – спричинятиме помилки та пропуск і заміну літер. Тому розвиток усного мовлення є одним із пріоритетних напрямків підготовки руки дитини до письма.
Дослідження науковців свідчать про те, що рівень розвитку мовлення дітей залежить від ступеня сформованості дрібної моторики пальців рук. Недарма народна педагогіка впродовж багатьох століть зберігає значну кількість фольклорних творів, використання яких супроводжується активними рухами: «Сорока-ворона», «Пальчику,пальчику», «Горошок, бобошок» тощо.
Рухи пальців і кисті руки розвиваються в дитини поступово протягом усього дошкільного життя. Однак, на момент вступу дитини до школи не завершується процес закостеніння пальців кисті руки. Цим пояснюється невпевненість у рухах, дрижання пальців під час проведення прямих ліній, написання овалів та напівовалів, швидка втомлюваність. Труднощі, з якими стискається дитина під час письма, викликають у неї негативне ставлення до цієї діяльності. Тому дитина, яка робить лише перші кроки в набутті графічної навички письма, потребує постійної допомоги дорослого, адже саме він має перетворити складну для дитини діяльність на цікаву гру. Тренування завжди починаємо з розминки, зі своєрідної зарядки для пальчиків.
Ось, наприклад:
«БУДУ ВПРАВНИМ МУЗИКАНТОМ»- імітація гри на різних музичних інструментах (піаніно, скрипка, гітара, балалайка, бубон, флейта, сопілка, баян).
«ПАЛЬЧИКИ КРОКУЮТЬ» – імітація рухів для вимірювання довжини стола.
«УПІЙМАЮ – НЕ ВПУЩУ» – захопити і утримувати пальчиками будь-який предмет, іграшку.
«ПІДЙОМНИЙ КРАН» – перенести будь-який предмет кінчиками пальців з одного місця на інший.
«НАНИЖУ НАМИСТЕЧКО» – нанизати на ниточку намистинки.
«УМІЛІ РУЧКИ» – імітація рухів , які виконуються під час певної роботи ( як бабуся ліпить вареники, як дідусь пиляє дрова, як мама пришиває ґудзик, як тата керує машиною).
«ПАЛЬЧИКИ ТАНЦЮЮТЬ» – імітація пальчиками танцювальних рухів на столі.
Під час проведення тренувальних вправ слід пам’ятати, що вправляння стає цікавішим і ефективнішим, якщо набуває творчого характеру. Додавши трішки фантазії, руки дитини можна легко перетворити на казкових персонажів ( лисичку, зайчика, вовка), на різноманітні предмети (будиночок, стіл, човник ). Якщо ще й вивчити вірш і розіграти його за допомогою рук, то вже ніхто не згадає, що пальчикова гімнастика – це необхідна підготовча вправа для письма, оскільки дії з руками стають самостійними і мотивованими, підтримуються внутрішнім інтересом дитини до участі у своєрідній пальчиковій драматизації.
Після гімнастики слід виконати основні вправи – вправи з письма. Варто пам’ятати , що їх тривалість не повинна перевищувати 5 хвилин. Завдання батьків чи педагога під час організації та проведення їх полягає в пошуку додаткових стимулів, які б викликали в дітей інтерес і бажання виконувати непрості завдання. Таким стимулом , безперечно, можуть стати художні твори. Використання дитячої літератури в процесі підготовки до письма є необхідним засобом навчання, оскільки в школі під час виконання письмових вправ від дітей вимагається вміння уважно слухати, запам’ятовувати і відтворювати на папері сприйняту інформацію. Ось чому й підготовчі вправи з письма для дітей дошкільного віку повинні мати комплексний характер для розвитку всіх необхідних навичок.
Консультація для батьків
«Психологічна готовність дитини до навчання у школі»
«Роки чудес» – так називають дослідники перші п’ять років життя дитини. Закладені в цей час емоційне ставлення до життя, до людей, наявність або відсутність стимулів до інтелектуального розвитку визначають подальшу поведінку та спосіб мислення людини.
Готовність дитини до школи залежить передусім від батьків. Якщо дитина відвідує дитячий садок, то це також залежить і від вихователів, адже підготовка дитини до школи передбачена програмою дитячого садка.
Особливої уваги потребують так звані «домашні діти», які не відвідували дитячий садок. Вони, як правило, менш комунікабельні, важче встановлюють контакти з учителем та однолітками, не дуже комфортно почуваються в колективі, бояться залишатись у школі без батьків.
Часто батьки, а іноді й учителі, вважають основними показниками готовності до школи ознайомлення дитини з літерами, вміння читати, рахувати, знання віршів та пісень. Однак дослідження показують, що це мало впливає на успішність навчання. Відсутність цих умінь не потребує спеціальної індивідуальної роботи з дитиною, оскільки їх формування передбачається програмою та методикою навчання.
Психологічна готовність до школи – це такий рівень психічного розвитку дитини, який створює умови для успішного опанування навчальної діяльності. Компоненти психологічної готовності:
- мотиваційний;
- інтелектуальний;
- вольовий;
- емоційний;
- особистісний.
Мотиваційний компонент відображає бажання чи небажання дитини навчатися. Він дуже важливий, бо від нього залежить входження дитини в нову для неї діяльність, яка відрізняється від ігрової своєю обов’язковістю, розумовим напруженням, необхідністю подолання труднощів тощо. Розрізняють внутрішні, або пізнавальні, мотиви учіння, що характеризуються потребою в інтелектуальній активності, пізнавальним інтересом; і зовнішні, або соціальні, що виявляються в бажанні займатися суспільно значущою діяльністю, у ставленні до вчителя як до представника суспільства, авторитет якого є бездоганним. Внутрішні та зовнішні мотиви учіння складають внутрішню позицію школяра, яка є одним з основних показників психологічної готовності до навчання.
Про наявність внутрішньої позиції учня можна говорити, якщо дитина:
1) Ставиться до вступу до школи та до перебування в ній позитивно, навіть в умовах необов’язкового відвідування школи прагне занять специфічно шкільного змісту;
2) Виявляє особливий інтерес до нового, власне шкільного змісту занять, віддає перевагу урокам грамоти та лічби, а не заняттям дошкільного типу (малювання, співи, фізкультура тощо), має належне уявлення про підготовку до школи;
3) Відмовляється від характерної для дошкільного дитинства організації діяльності та поведінки (віддає перевагу колективним класним заняттям, а не індивідуальному навчанню вдома; позитивно ставиться до загальноприйнятих норм поведінки (дисципліни);
4) Віддає перевагу традиційному для навчальних закладів способу виявлення рівня її досягнень (оцінка) перед іншими видами заохочення, характерними для безпосередньо-особистісних відносин (солодощі, подарунки);
5) Визнає авторитет учителя.
Флешмоб "Наші долоньки не для битття!"
В рамках Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства» в нашому закладі дошкільної освіти 03.12.2021 року було проведено флешмоб "Наші долоньки не для биття!" із вихованцями старшої групи "Віночок". Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми .
Діти разом з практичним психологом Окуневич Іриною Степанівною дивились «Казочку про Добро», вигадували для чого можуть стати в нагоді ручки, як вони допомагають у житті, та які добрі справи вдається нам робити з їх допомогою. А на закріплення матеріалу, спільно із вихователем старшої групи Дмитрук Ольгою Ярославівною оформляли плакат «Наші долоньки - не для биття!» .
Гра-заняття з дошкільнятами
Рогатинського ЗДО № 1 "Малятко"
"Пісочна країна"
“Найкраща для малюка та іграшка, – писав К. Д. Ушинський,
– яку він може примусити по-різному змінюватися;
для маленьких дітей найкраща іграшка – купа піску”.
Завдяки пісочній грі дитина з піску і невеличких фігурок будує свій індивідуальний і неповторний світ у мініатюрі. Граючись, вона виражає на піску те, що спонтанно виникає в її свідомості. Ігри з піском дають дитині змогу відчути себе впевненою і вмілою: вона створює нове, не боїться ламати старе і щось змінювати. У пісочниці створено оптимальні умови для розвитку творчого потенціалу дитини, активізації її просторової уяви, образно-логічного мислення, тренування дрібної моторики рук.
Поради батькам про насильство в сім’ї
Що ми зазвичай розуміємо під насильством?
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.
Виявляється, насильство – це:
Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
Ламання та знищення особистих речей;
Використання брутальних слів, лайка;
Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
Звинувачування у всіх проблемах;
Критикування думок, почуттів, дій;
Поводження із ним/нею як із прислугою;
Ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
Нехтування дитиною;
Нехтування обов’язків стосовно дитини;
Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.
Чи знаєте Ви, що:
Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!
Як діти реагують на насильство в сім’ї:
Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
Діти відчувають сум.
Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.
Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Вони можуть:
Реагувати надто агресивно;
Не визнавати авторитетів;
Бути пасивними чи пригніченими;
Мати вигляд заляканих;
Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.
Пам’ятайте!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?
Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:
Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.
Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.
В результаті дитина:
Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;
Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.
Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї
Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.
Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.
Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.
Для батьків
Скарбничка "тихих" ігор для домашнього дозвілля
1) «Пульт управління»
Для виконання цієї гри потрібно намалювати фломастером «кнопку гучності» на подушечках пальців дитини.
Наприклад, на вказівному пальчику червоним кольором поставте крапку — «Голосніше», на безіменному — синім кольором — «Тихіше».
Далі пропонуємо сказати слово, наприклад, «мама», або ім’я дитини, і натискаємо кілька разів на пальчик. Дитина має промовити його залежно від «кнопки» і кількості натискань «Голосніше» — «Тихіше».
Промовляння слова потрібно виконувати до найбільшої гучності, а потім зупинитися на потрібній. Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкайтеся до її «кнопки», або можете просити, щоб вона сама доторкнулася.
2) «Шпигуни» («Миші та кіт»)
Зазвичай діти дуже полюбляють перетворюватися на шпигунів, тож запропонуйте їм виконати спецзавдання якомога більш непомітно та професійно.
Малюкам сподобається варіант гри у мишок та кота — мишенята мають дуже тихенько пробратися і щось (заздалегідь домовлене) схопити так, щоб котик їх не піймав.
3) «Диригент»
Для цієї гри вам знадобляться музичні інструменти (можна зробити їх з підручних матеріалів — барабани з бляшаних банок, маракаси — з пластикових яєць Kinder та крупи, насипаної в них, тощо).
Коли музиканти будуть готовими до концерту, диригент змахує рукою вгору — і це сигнал для музикантів грати голосніше, рукою вниз — знижувати гучність, збирає руку в кулак — зупинити гру.
Також можна давати можливість дитині побути диригентом.
4) Шепотіння
Спробуйте почати говорити пошепки — дитина буде віддзеркалювати вас. Або періодично грайте в «Шепотуньки» — розмови в родині тільки пошепки.
5) "Пантоміма"
Весела гра-пантоміма на вгадування задуманих слів. Під час відгадування дозволяється:
використовувати жести і міміку, танці, стрибки та кривляння;
приймати будь які пози; показувати слово цілком або частинами;
кивати головою «так» і «ні».
Поради вихователям
Виховання дружніх взаємин між дітьми
1. Допоможіть кожній дитині сформувати власний позитивний імідж, особливо коли йдеться про новачка, замкнуту чи неуспішну дитину ("У нас Сашко ніколи не забуде зібрати іграшки на майданчику", "Щоб я без тебе робила?" ).
2. Практикуйте різні способи, демонстрації симпатії та прихильності одне до одного, такі як аплодисменти в ситуаціях успіху і як засіб підтримки, тримання кулачків як уболівання за неї тощо.
3. Використовуйте відповідну лексику, що підтримує дії та жести: "Чим я тобі можу допомогти?", "Наступного разу у тебе обов'язково вийде", "Ти заслуговуєш на повагу", "Мені здається, що ти все зрозумів і більше так не робитимеш"; жести - взяти за руку, погладити по голові, поплескати по плечу, підморгнути; вчинком - запросити до гри, поділитися іграшкою тощо.
4. Навчайте дітей виявляти вдячність до однолітків та дорослих. "Дякую, ти мені дуже допоміг", "Без тебе я не впоралася б", "Тобі всі радіють" тощо.
5. Особлива увага має бути звернена на зміну ставлення до дітей, які з якихось причин були неуспішними в діяльності чи поведінці. Варто докласти всіх зусиль, щоб кожна дитина переживала радісні почуття успішності. Якщо дитина продемонструвала неприйнятні форми поведінки, була чи то агресивною, чи нещирою і викликала справедливий протест у інших дітей, варто підкреслити цінність її як особистості ("Ти ж у нас такий молодець", "Ми звикли тобою пишатися", "Ти ж у нас розумник!"), разом з тим рішуче визнати недопустимість такої поведінки.
6. Зверніть увагу на дітей, які почуваються самотніми. Частіше запрошуйте їх до спільних справ, водночас з повагою ставтесь до їхнього бажання побути на самоті. Виділіть час протягом дня для індивідуального спілкування, допоможіть їм знайти приятелів, запропонуйте цікаву вправу. Зробіть так, щоб вони періодично потрапляли в центр уваги всієї групи, наприклад, доручіть саме їм видавати олівці, кольоровий папір для занняття чи заводити колону дітей до зали.
7. Організуйте "День дитини". Це може збігатися з днем народження чи іменинами, і в такому разі кожна дитина протягом року побуде в цій ролі. Влаштуйте цього дня справжнісіньке свято! Підготуйте сюрпризи, ігри. Облаштуйте спеціальне місце - трон - де буде сидіти іменинник. Зібравшись у святкове коло, дайте можливість дітям у вільній формі висловити побажання, похвалити іменинника за позитивні якості характеру. Нехай цього дня він сам вирішить, в які ігри гратися, хто перший стоятиме в колоні тощо.
“Ні - булінгу!"
5 мультфільмів, які допоможуть навчити дітей цінувати кожного!
"Веселий мультик про пташок", 2000 рік - https://youtu.be/G_4Eo2vFpRc
"Жив собі Чорний кіт", 2006 рік - https://youtu.be/Vs2w844QDvc
"Курка, яка несла всяку всячину", 2006 рік - https://youtu.be/aNUeLHOpMyg
"Гидке (бридке) каченя", 2016 рік - https://youtu.be/I_A1VhWLKpI
"Вірте у любов, вірте у Різдво", 2018 рік - https://youtu.be/SwQhebWgSco
Пам’ятка батькам
ЯК СКАЗАТИ “НЕ МОЖНА”, ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА
1. ПАМ’ЯТАЙТЕ, ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.
Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки … Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште прочиненими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА.
ЯКЩО УНИКНУТИ ЗАБОРОНИ НЕ ВДАЛОСЯ:
3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
4. Пояснюйте причину. Якби вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б ваша перша реакція? Ви запитали б «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові. Якщо дитя ще не може зрозуміти, просто відволічіть або віднесіть його.
5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати по шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий … Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це “ні”. Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо ваша дитина вступила з вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином ви показуєте, що ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з вами саме домовитися, а не продавила вас хниканням або ще чимось.
8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.
Поради батькам
Коронавірус: як говорити з дітьми
Інформаційне поле перевантажено новинами і зведеннями про новий вірус. КОРОНОВІРУС, ПАНДЕМІЯ, ЕПІДЕМІЯ, ВАКЦИНА - набір нових слів для дітей, які вони чують від дорослих або з новин, але не можуть зрозуміти. При цьому діти відчувають атмосферу напруги, неспокою і тривоги.
Діти обмінюються міркуваннями про хвороби між собою, будують припущення, передають те, що чують так, як самі це розуміють - і так народжуються міфи навколо того, що відбувається.
Щоб не допустити необгрунтованого страху дитини і не залишити її наодинці зі своїми здогадками, поговоріть з дитиною і самі надайте їй вичерпну інформацію.
У розмові з дитиною варто не забувати про наступні правила:
Говоріть з дитиною на рівні її віку, не потрібно використовувати незрозумілі для неї терміни і приводити статистику хворих в різних країнах.
Якщо ви самі налякані, ви не зможете заспокоїти дитину. Діти дуже чутливі до емоційного стану своїх батьків, тому перш за все необхідно опрацювати власну тривогу. Напружена і стресова ситуація в родині впливає на психологічний стан дитини.
Для початку з'ясуйте, що вона уже знає про коронавірус, які у неї є уявлення про цю хворобу і про її поширення. Якщо дитина вже налякана, не варто знецінювати її почуття і говорити, що нічого страшного не відбувається. Слід проговорити, що небезпека є, але вона перебільшена. Розкажіть, що таке вірус, які вони бувають, як передаються. Згадайте, що подібне вже не раз відбувалося в нашій історії, і це закінчувалося. Наведіть дитині старшого віку ці приклади, можна разом вивчити історію таких подій. Обговоріть запобіжні заходи, яких правил варто дотримуватися, щоб убезпечити себе та інших людей. Не залякуйте дитину і намагайтеся не фарбувати емоційно будь-які факти, поясніть, що профілактика може допомогти вберегти себе.
Промовляючи правила, можна зробити з них ритуали. Наприклад, мити руки, приспівуючи вашу улюблену пісню, писати один одному смс-нагадування про дезінфекцію рук за допомогою смайла, надягаючи маски, «перетворюватися» з дитиною в ніндзю. Перетворюючи такі дії в ігрові ситуації, ви знижуєте тривогу дитини, а також вписуєте ці необхідні зараз запобіжні заходи як щось буденне, що не викликає асоціації з хворобою і панікою.
Для зовсім маленьких дітей в інтернеті вже є ілюстрації, які розкажуть діткам на доступному для них рівні, як можна заразитися і які заходи необхідно вживати, як бути обережними.
Пам’ятка
ЯК БАТЬКАМ ВИЗНАЧИТИ ГОТОВНІСТЬ
ДИТИНИ ДО ДИТЯЧОГО САДКА
1. Вдома дитина стала нудьгувати, не може знайти собі заняття - ознака того, що дитині час відкривати для себе щось нове і цікаве.
2. Підвищена рухливість та активність також можуть свідчити про потребу малюка в отриманні нової інформації, прагненні до подальшого знайомства з оточуючим світом.
3. На прогулянці малюк сам підходить до дітей, намагається вступити в контакт, без допомоги дорослого вирішує незначні конфлікти.
4. Малюк може кілька годин перебувати без мами.
5. Малюк може розбірливо повідомити про свої потреби.
6. Дитина володіє культурно-гігієнічними навичками: самостійно їсть, вмивається, користується туалетом, одягається та роздягається.
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ АДАПТУВАТИСЯ ДО ДИТСАДКА
Позитивно налаштовувати дитину до відвідування дитячого садка.
2. Не обговорювати при дитині труднощі, пов'язані з дитсадком.
3. Забезпечити короткочасне перебування дитини в дитсадку.
4. Повідомити педагогів про індивідуальні особливості дитини.
5. Створити спокійний, безконфліктний клімат для дитини у сім'ї.
6. Дотримуватися такого режиму дня для дитини, як у дитсадку.
7. Оберігати нервову систему дитини від перевантажень.
8. Розширювати коло спілкування дитини.
9. Формувати навички самостійності, спілкування.
10.Не погрожувати та не залякувати дитину дитячим садком .
