Під час інсталяції відбувається розміщення складових ОС на вибраному диску, налагодження її взаємодії з апаратною складовою комп’ютера. 

Диск, на який установлено операційну систему, називається системним.

32-розрядні операційні системи, можуть установлюватись як на 32-розрядні, так і на 64-розрядні комп’ютерні системи. Тоді як 64-розрядна ОС не може бути встановлена на комп’ютер із 32-розрядним процесором.

Будь-яке програмне забезпечення, що використовується в сучасних комп’ютерах, працює під керуванням операційної системи. Кожна з програм створюється для певної операційної системи і не може працювати з іншою. 

Більшість програмних продуктів мають власну програму інсталяції. Програми постачаються на дисках або завантажуються з Інтернету у вигляді дистрибутиву — набору, що містить спеціально призначені для інсталяції файли, а також програму-інсталятор. Щоб запустити інсталяцію, треба в папці програми відкрити файл інсталяції. Зазвичай він має назву:

Як правило, достатньо запустити програму-інсталятор, і вона сама виконає всю роботу з інсталяції — перевірить, чи відповідає система вимогам програми, розпакує і перепише у відповідні папки на жорсткому диску файли програми, зробить відповідні зміни в конфігураційні параметри комп’ютера.

В процесі інсталяції потрібно ознайомитися з ліцензійною угодою,  відповісти на питання щодо встановлення. Можна вибрати варіант установки програми: 

• повний (з усім набором можливостей, файли займуть багато місця)

• типовий (займає менше місця) 

• вибірковий (custom - користувач сам відбирає компоненти). 

Після завершення роботи інсталятора програму можна запускати на виконання. Якщо умовами ліцензування передбачена процедура активації ПЗ, після першого запуску програми відобразиться вікно для введення ключа продукту. Правильність ключа перевіряється через Інтернет, тому для успішної активації потрібно, щоб комп’ютер було підключено до Всесвітньої мережі.

Якщо інсталяція пройшла успішно, то команда для запуску програми буде включена:

• для Windows – до меню Пуск і до списку вже встановлених програм;

• для Linux Ubuntu – до Панелі запуску та до Центру програмного забезпечення.

Слід зауважити, що для окремих програм у певних операційних системах (наприклад, Mac OS 1-9) інсталяція не проводиться. Програма запускається безпосередньо із зовнішнього носія даних.

Перед тим, як купити або встановити програму, слід обов’язково звернути увагу на вимоги до комп’ютера та ОС. 

Деінсталяція програмного забезпечення — це процес вилучення програмного забезпечення.

Процедури інсталяції потребують не всі програми. Є програми, для яких процес установлення обмежується копіюванням файлів програми на жорсткий диск. Його виконує користувач самостійно. Такі програми називають портативними або переносними (portable application). 

Як правило, портативні програми є менш функціональними порівняно з тими, що вимагають установлення. Для вилучення їх з комп’ютера достатньо видалити файли програми з диска.

А от програми, що пройшли процедуру інсталяції, у таких спосіб у жодному разі вилучати не можна. Натомість потрібно за допомогою системних засобів або деінсталятора самої програми виконати її деінсталяцію. Під час цієї процедури не лише видаляються файли програми, а й відновлюються змінені нею параметри в операційній системі.

Інсталювати та деінсталювати програми може тільки користувач з правами адміністратора. 

1. Опрацювати матеріал сайту

2. Виконати тестове завдання в "Мій клас"