Деякі люди думають, що існує єдиний власник інтернету, який керує всією мережею. Насправді це не так. Інтернет не має єдиного власника, є децентралізованим, тобто ніхто не володіє ним повністю. Він складається з безлічі мереж, що належать різним організаціям, компаніям і людям по всьому світу. Пройдіть випробування і ви станете справжніми експертами й експертками з питань власності в інтернеті.

Хоча інтернет не має єдиного власника, є кілька організацій, які керують його роботою:

• ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers) — відповідає за управління доменними іменами та IP-адресами.

• Це організація, яка слідкує, щоб кожен сайт мав свою унікальну адресу (наприклад, www.school.ua). Вони роздають доменні імена та IP-адреси, щоб комп’ютери могли знайти один одного.

• IETF (Internet Engineering Task Force) — розробляє та підтримує стандарти інтернету, такі як TCP/IP.

• Це ті, хто придумує правила, за якими працює інтернет. Вони створили протоколи — тобто мову, якою комп’ютери спілкуються між собою.

• W3C (World Wide Web Consortium) — розробляє стандарти для Всесвітньої павутини (WWW), включаючи HTML та CSS.

• Це команда, яка вирішує, як мають виглядати сайти: які кольори, кнопки, текст, картинки. Вони створили HTML і CSS — це як інструкції для створення веб-сторінок.

• ISOC (Internet Society) — підтримує та просуває розвиток інтернету для всіх людей у світі.

• Це організація, яка слідкує, щоб інтернет був доступний для всіх: і в місті, і в селі, і в різних країнах. Вони підтримують навчання, безпеку і розвиток інтернету.

Кожна країна має свої організації, які регулюють використання інтернету на національному рівні.

Для під’єднання комп’ютера до інтернету необхідно мати комунікаційне обладнання (це може бути модем, кабельний модем, адаптер, пристрій обслуговування каналу й даних для виділених ліній тощо), канал зв’язку та спеціальні комунікаційні програми. Також слід обрати організацію, яка обслуговує користувачів, забезпечує їх певним набором послуг, необхідних для використання ресурсів інтернету. Такі організації називають провайдерами.

Інтернет-провайдер (англ. Internet Service Provider, ISP) забезпечує доступ до мережі «Інтернет» та пов’язані з нею послуги, використовуючи мережеві з’єднання.

Провайдер – постачальник послуг, який надає доступу в Інтернет. Це як з супермаркетом: він надає послуги, які сам не виробляє, а купує їх оптом. Провайдер – це посередник. Він купує трафік в одному місці, і продає абоненту. 

Основні функції інтернет-провайдера:

• Підключення до мережі: Забезпечення доступу до Інтернету для фізичних осіб та організацій. 

• IP-адреси: Надання унікальних IP-адрес, що дозволяють ідентифікувати пристрої в мережі. 

• Передача даних: Організація зв'язку між користувачами та веб-сайтами, включаючи завантаження та відправку даних. 

• Технічна підтримка: Надання допомоги абонентам з підключенням та налаштуванням обладнання. 

• Додаткові послуги: Деякі провайдери пропонують хостинг, інтернет-телефонію або послуги телебачення. 

Є різні способи під’єднання до інтернету.

2. Кабельне підключення — через кабельну телемережу.

• Використовується коаксіальний кабель, як для телебачення. Сигнал надходить від провайдера на пасивну антену, передається на коаксіальний кабель до модема.

• Модем розшифровує дані і передає їх на комп’ютер або Wi-Fi роутер.

• Це як телебачення, але замість відео — отримуєш веб-сторінки, відео, ігри тощо.

3. Оптоволоконне підключення — використовує оптоволоконний кабель.

• Дані передаються світловими імпульсами. Світло рухається по тоненьких скляних нитках — оптоволокні.

• Забезпечуючи надвисоку швидкість, точність, стабільність та надійність  бо світло не боїться електричних перешкод.

• Спеціальний пристрій (оптичний модем) перетворює світло на цифрові дані.

1. Опрацювати матеріал сайту 

2. Знайдіть відомості про переваги та недоліки одного зі способів під’єднання до інтернету (надішліть до щоденника)