Ви вже вмієте використовувати для обчислень деякі вбудовані функції табличного процесора для:

• • • знаходження суми значень діапазону клітинок,

    • середнього значення, 

    • максимального чи мінімального значень.

Табличний процесор містить великий набір вбудованих функцій, які можна використати для обчислень та опрацювання даних. 

Кожна функція має своє ім’я, більшість функцій містить принаймні один необхідний для обчислення значення функції аргумент. 

Аргументи записуються в круглих дужках і відокремлюються один від одного крапкою з комою (;). 

Аргументом може бути: 

• • • число, 

    • текст, що записаний у лапках, 

    • посилання на клітинку чи діапазон клітинок,

    • вираз, що може також містити функції. 

Деякі аргументи є обов’язковими, деякі — ні.

Функцію можна ввести з клавіатури, як і будь-який вміст клітинки. Для спрощення введення функцій до формули можна скористатися відповідними інструментами табличного процесора. Зокрема, в середовищі Таблиці Google для додавання функції обирають меню Вставка/Функція. 

Аргументи функцій, як і посилання у формулах, можуть містити абсолютні, відносні або комбіновані посилання — залежно від того, чи має посилання змінюватися під час копіювання формули з функцією. 

Після завершення введення аргументів буде відображено значення функції, а в області Значення — результат обчислення формули.

Є ряд функцій для підрахунку даних. Наприклад, необхідно підрахувати кількість учнів, які навчаються на 12 балів. Це легко зробити, використовуючи функцію CОUNTIF. Першим аргументом є діапазон комірок із оцінками, а другим аргументом — критерій вибору:

=COUNTIF(B3:B4;«=12»)

Знак рівності і лапки в цій логічній умові можна пропускати:

=COUNTIF(B3:B4;12)

Критерієм вибору може бути не тільки число, але й дата, символ, слово тощо. За критерієм будується умова: чи містить поточна комірка зазначені дані. Наприклад, можна підрахувати кількість пропущених учнем уроків (мал. 10.4)

1. Повторити матеріал сайту АБО крок 1-2 ст. 76-80 (підручника)