"Немає щастя без свободи, свободи без самоврядування,
самоврядування — без конституційності, конституційності — без моралі,
й жодного з цих великих благ — без сталості і ладу".
Клінтон Росистор, американський конституціоналіст
Embedded Files
Памʼятник Магдебургському праву. Худ. В. Тимм. 1862
Магдебурзьке право — це одна з найпоширеніших систем міського самоврядування в Центральній Європі у часи Середньовіччя. Воно сформувалося в місті Магдебург (Німеччина) у 1188 році на основі норм традиційного судочинства і німецького звичаєвого права. За цим правом, міста отримували значну автономію від феодальної влади, мали право обирати свої органи самоуправління (магістрат, рада, лава), судити своїх громадян, регулювати торговельну і ремісничу діяльність, спадкування, опіку, покарання за злочини тощо.
Початки магдебурзького права в Центрально-Східній Європі
Початки магдебурзького права в Центрально-Східній Європі
У XI-XIII ст. у містах Центрально-Східної Європи відбувався бурхливий урбанізаційний процес, пов’язаний із колонізацією на «німецькому праві» (лат. Іus theutonicum), яке незалежно від терену свого побутування означало загальні привілеї на особисту свободу новим поселенцям (колоністам), спадкоємне і відчужувальне право на землю на певних умовах, постійний чинш як феодальну ренту, свободу вибору занять і міське самоврядування із власним судочинством. У більшості випадків цей термін включав у себе різний зміст. Різними були також напрями проникнення на землі Центрально- Східної Європи елементів нової організаційної моделі міст.
В українські міста Магдебурзьке право прийшло разом із німецькими колоністами, яким князь волинський та галицький Данило Романович (1201—1264) та його наступники давали можливість користуватися власними адміністративними правилами. У 1362 р. Київ потрапив під владу великого князівства Литовського. Спокій, що настав у цей період, замість навали татарських орд, пішов на користь місту. Він багато в чому сприяв розвитку ремесел та активізації економічного життя.
У 1494 р. князь литовський Олександр Ягеллон (1461—1506) на прохання київських міщан підтвердив права, які вони мали від його батька Казимира IV (1427—1492). Права ж ці виходили з привілеїв князя Вітовта (1350-1430). Кияни звільнялися від повинностей будувати греблі, охороняти воєводське добро, виходити на воєводські облави на звіра, надавати воєводі підводи, звільнялися від обовʼязку топити для воєводи лазню, доставляти дрова та інше.
Жалувана грамота від 4 червня 1497 р. ще більше полегшила становище киян. Войт і всі міщани скаржилися на «великий занепад міста від поганства татарського щороку» та просили скасувати мита по всіх землях. Князь Олександр погодився й наказав не брати «вічно на віки віків, по всьому панству великому князівству Литовському й Російському, сухим шляхом і водою». Для цього київські міщани, які прямували у торговельних справах, мали мати «з ратуша київського лист під їх печаткою». Але водночас князь попереджав, що коли Київ зміцниться, міщани матимуть платити більше, щоб князеві було «ужитково, а їм би нешкодно». У 1514 р. король Сигізмунд I (1467—1548) підтвердив Магдебурзьке право й за чотири роки видав нову грамоту, за якою у відання міста переходили ремісничі цехи.
Київський магістрат складався з двох колегій — «ради» та «лави». Перша виконувала адміністративні та судові функції, але розглядала лише цивільні справи, друга займалася кримінальним судочинством. Очолював владу війт, якого обирало міське суспільство та затверджував польський король, а згодом — російський імператор. Обиралися також по шість бургомістрів і ратманів, які по черзі виконували покладені на них обовʼязки, — засідали з війтом у магістраті та завідували міським господарством.
У документах Магдебурзького права містилися вимоги до тих, кого обирали на посади. Войт повинен був мати «страх божий, правду, мудрість, кмітливість, поміркованість і милість для всіх рівну, знання прав, важливість, статечність і вимовленість, і повинен судити без пристрасті, без гніву, ненависті, милості, приязні, боязні та дарів для того, що обіцянки засліплюють і наймудрішої людини очі». У бургомістри слід було вибирати людей «добрих, кмітливих, осілих, не дуже багатих і не убогих, середнього майна для того, щоб багаті відвикли утискати, а середні здібні загальнонародні справи у власний приклад наводити; і для того повинні вони бути завжди в домі доброї слави, які справедливість і правду зберігають, пестливості та злості не мають, у словах і вчинках достатні, не пʼяниці, не двомовники, не блазнюваті».
Володимир на мапі Зигмунда Герстмана
Магдебурзьке право міста Володимира
Володимир (у 1944-2021 роках Володимир-Волинський) по праву носить титул найстаровиннішого міста Волині, бо був столицею з 988 по 1336 рік, а отже політичним, адміністративним та торгівельним осередком Галицько-Волинського князівства. Неодноразово знищений набігами татаро-монгольської орди та природними катаклізмами, Володимир щоразу відроджувався із попелу.
Деякі вчені припускають, що Володимир був першим волинським містом, яке отримало магдебурзьке право у 1324 р. Вони посилаються на лист володимирської громади, написаний у 1324 р. до уряду міста Штральзунд з проханням допомогти двом володимирським міщанам, братам Бертраму Русину і Миколаю, що був скріплений печаткою із зображенням святого Юрія на коні. На жаль, відсутні інші, більш вагомі документи, які б підтверджували дану версію. Зокрема, не зберігся привілей з тогочасним наданням магдебурзького права Володимиру, що ставить під серйозний сумнів дане твердження. Виходячи з цього, 1324 р. не може вважатися датою надання магдебурзького права місту. Такої думки дотримувався і академік М. Грушевський. Не знайшла підтвердження зазначена дата і в праці „Княжий город Володимир” відомого дослідника Волині О. Цинкаловського. Наявним є лише привілей короля Сигізмунда І від 1509 р., який підтверджує надання місту Володимиру Магдебурзького права. Правомірішим буде підхід щодо Володимира, як першого в Україні міста, яке використовувало елементи Магдебурзького права. Магдебурзьке право надавалося Великим Князем Литовським або Королем Польським і оформлялося „Магдебурзькими грамотами” - своєрідними статутами західноєвропейських міст.
Делімарський Р. Є. Магдебурзьке право у Києві / Р. Є. Делімарський. – Київ: Соборна Україна, 1996. – 144 с.
Делімарський Р. Є. Магдебурзьке право у Києві / Р. Є. Делімарський. – Київ: Соборна Україна, 1996. – 144 с.
Через всю історію Київської маґдебургії проходить боротьба киян за автотомію міста у складі держави. 500-літня історія Київського міського самоврядування (Маґдебургзького права) залишається надзвичайно актуальною і сьогодні. Пропоноване видання виходить в Українській державі вперше після 1924 року — саме тоді востаннє з’явилась книжка, присвячена цій темі. Є надія, що й це видання активно працюватиме десятки років.
Через всю історію Київської маґдебургії проходить боротьба киян за автотомію міста у складі держави. 500-літня історія Київського міського самоврядування (Маґдебургзького права) залишається надзвичайно актуальною і сьогодні. Пропоноване видання виходить в Українській державі вперше після 1924 року — саме тоді востаннє з’явилась книжка, присвячена цій темі. Є надія, що й це видання активно працюватиме десятки років.
Гошко Т. Д. Нариси з історії магдебурзького права в Україні (XVI - початок XVII ст.) / Т. Д. Гошко. - Львів : Афіша, 2002. - 254 c.
Розглянуто питання поширення магдебурзького права з німецькою колонізацією, висвітлено локаційний та релокаційний процеси XIV - XVI ст. Описано структуру органів самоврядування деяких міст та особливості функціонування установ міської влади. Значну увагу приділено дослідженню магдебургії Львова в загальноєвропейському контексті. Наведено біобібліографічні довідки про дослідників магдебурзького права.
Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. 3-тє вид., перероб. та розшир / Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту; Ін-т Критики. – Київ: Критика, 2006. – 584 с.
Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. 3-тє вид., перероб. та розшир / Укр. наук. ін-т Гарвардського ун-ту; Ін-т Критики. – Київ: Критика, 2006. – 584 с.
Концепція "Нарису історії середньовічної та ранньомодерної України" доктора історичних наук, професора НаУКМА Наталі Яковенко спрямована на переосмислення усталеної схеми української історії, що її дотепер чинна, хоч уже й захитана академічна історіографічна традиція успадкувала від народницького "національно-державного" історіописання.
Європейські традиції міського самоврядування в Україні / Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п-в, установ і орг.; Сіверський ін-т регіон. дослід. ; упоряд. : В.М. Бойко. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. – 84 с.
Європейські традиції міського самоврядування в Україні / Черніг. центр перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів держ. влади, органів місц. самоврядування, держ. п-в, установ і орг.; Сіверський ін-т регіон. дослід. ; упоряд. : В.М. Бойко. – Чернігів: Видавець Лозовий В. М., 2011. – 84 с.
У книзі зроблено спробу простежити розвиток інституції міського самоврядування від її появи на теренах України у XIV ст., у вигляді магдебурзького права, до початку ХХІ ст., її переплетіння з місцевими традиціями – від сходу до заходу, з півночі на південь. Спираючись на історко-правовий матеріал порушуються проблеми сьогодення: фінансування, взаємин з державною владою, кадрів та ін. В основі тексту – сценарій до документального фільму «Європейські традиції міського самоврядування в Україні: магістрат – дума – рада».
Гошко Т. Міське самоврядування на українських землях у 14-16 ст. / Т. Гошко. - Прага, 2000. - 111 с.
Гошко Т. Міське самоврядування на українських землях у 14-16 ст. / Т. Гошко. - Прага, 2000. - 111 с.
Роботу присвячено розвитку муніципального сейму (насамперед типу магдебурзького права) в Україні в період пізнього середньовіччя в контексті історії Східної та Центральної Європи.
Петров М. Б. Місто Камянець-Подільський в 30-х роках XV-XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління / М. Б. Петров. - Камянець-Подільський: Аксіома, 2012. - 480 с.
Петров М. Б. Місто Камянець-Подільський в 30-х роках XV-XVIII століть: проблеми соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку. Міське і замкове управління / М. Б. Петров. - Камянець-Подільський: Аксіома, 2012. - 480 с.
Монографія присвячена історії Камянця-Подільського в 30-х роках XV-XVIII ст. Уперше в сучасній історіографії на основі аналізу багатої джерельної бази та наукового доробку вчених у комплексі висвітлюються проблеми його соціально-економічного, демографічного, етнічного та історико-топографічного розвитку, розглядається історія міських громад, їхнє самоврядування та замкове управління.
Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVII-XVIII ст.: кордони, населення, право / О. Гуржій. – Київ: Основи, 1996. – 223 с
У книзі зроблено спробу вперше у вітчизняній історіографії дослідити проблему становлення та шляхів розвитку території Української держави, визначити її межі в другій половині XVII-XVIII ст. На конкретному фактичному матеріалі, із залученням досягнень зарубіжних істориків, автор детально характеризує у територіальному відношенні державу за правління Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка та інших гетьманів, показує негативну роль царського уряду в державотворчих процесах в Україні. У праці наводяться цікаві дані про кількісний та етнічний склад населення різних регіонів країни, висвітлюються загальні тенденції демографічних змін, досліджуються напрямки тодішньої міграції, суть і значущість правових норм, за якими жили українці, проводиться думка співіснування на українських землях кількох державних утворень.
У книзі зроблено спробу вперше у вітчизняній історіографії дослідити проблему становлення та шляхів розвитку території Української держави, визначити її межі в другій половині XVII-XVIII ст. На конкретному фактичному матеріалі, із залученням досягнень зарубіжних істориків, автор детально характеризує у територіальному відношенні державу за правління Б. Хмельницького, І. Виговського, П. Дорошенка та інших гетьманів, показує негативну роль царського уряду в державотворчих процесах в Україні. У праці наводяться цікаві дані про кількісний та етнічний склад населення різних регіонів країни, висвітлюються загальні тенденції демографічних змін, досліджуються напрямки тодішньої міграції, суть і значущість правових норм, за якими жили українці, проводиться думка співіснування на українських землях кількох державних утворень.
Іванов В. М. Історія держави і права України: підруч. — Київ : МАУП, 2007. — 552 с.
Іванов В. М. Історія держави і права України: підруч. — Київ : МАУП, 2007. — 552 с.
У підручнику висвітлюються суспільно-політичний лад, державний устрій і право України, розглядаються джерела українського права від найдавніших часів до сьогодення. Підручник підготовлено відповідно до навчальної програми з дисципліни “Історія держави і права України” у вищих навчальних закладах. Структурно навчальний матеріал подається відповідно до змістових навчальних модулів. До кожної теми додаються першоджерела та завдання для самостійної роботи з опрацювання навчального матеріалу
Історія держави та права : навч. посібн. / Д. Є. Забзалюк, В. С. Макарчук, В. Я. Марковський, В. Д. Яремчук, Н. Я. Рудий ; Львів. держ. ун-т внутрішніх справ. – Львів : СПОЛОМ, 2021. – 438 с.
Історія держави та права : навч. посібн. / Д. Є. Забзалюк, В. С. Макарчук, В. Я. Марковський, В. Д. Яремчук, Н. Я. Рудий ; Львів. держ. ун-т внутрішніх справ. – Львів : СПОЛОМ, 2021. – 438 с.
Навчальний посібник підготовлений з метою надання методичної допомоги при оволодінні курсом «Історія держави та права». Навчальний посібник містить перелік найбільш важливих тем з історії держави та права України, а також історії держави та права зарубіжних країн.
Наукова бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого, 2024
Page updated
Google Sites
Report abuse