Заняття 04 листопада 2025

Тема уроку: Українська фантазія. 

Композиція в натюрморті — це гармонійне поєднання і взаємодія зображених об’єктів.

Дізнаймось більше про творчість українських митців і мисткинь, які працювали в жанрі натюрморту.

Завітаймо в музей знаної в усьому світі художниці Катерини Білокур — майстрині народного декоративного живопису, представниці наївного мистецтва, творам якої притаманні особливий ліризм, колоритність, самобутність.

Наївне мистецтво — стиль, до якого належать роботи непрофесійних художників, величина таланту яких перекриває відсутність деяких професійних навичок.

Поради від майстрині: предмети для натюрморту розміщують у різних планах: менші та яскравіші — на передньому, більші й тьмяніші — на задньому.

Високі предмети мають бути в центрі композиції, низькі — на передньому плані з боків, до того ж вони можуть частково загороджувати елементи, розташовані на інших планах.

Заняття 21 жовтня 2025

Тема уроку: Музичний та живописний портрети.

Портретний живопис — мистецтво, що передає настрій і характер зображеної людини завдяки багатій палітрі кольорів та їх відтінків. На розвиток жанру значно вплинуло винайдення і поширення техніки олійного живопису, що дозволило художникам створювати витончені та реалістичні зображення.

Портретний живопис — мистецтво, що передає настрій і характер зображеної людини завдяки багатій палітрі кольорів та їх відтінків. На розвиток жанру значно вплинуло винайдення і поширення техніки олійного живопису, що дозволило художникам створювати витончені та реалістичні зображення.

Народна картина — вид малярства, що поширився в Україні XVII–XVIII ст. Найпопулярнішим портретним образом народної картини є козак Мамай — герой-захисник, персонаж українського фольклору. Його завжди зображували з кобзою, що уособлює співучу душу народу.

Надалі в XX столітті розвиток технологій, поява фото і відео істотно вплинули на портретний жанр. Із розвитком фото- й кіномистецтва значної популярності набули фотопортрети та відеозображення. Проте живописні портрети не втратили актуальності й сьогодні. Їх замовляють для себе, родини чи друзів на згадку про важливі події чи періоди приватного або громадського життя. Ти вже знаєш, що на портретах людей зображують порізному: в анфас, у профіль, впівоберта, три чверті повороту.

Положення людини, яку зображують на портреті, називають ракурсом. Він обумовлений кутом зору на модель, розташуванням моделі в просторі.

Заняття 14 жовтня 2025

Тема уроку: Техніка живопису.

Пейзаж - жанр живопису, присвячений зображенню природи, міст, архітектурних комплексів тощо. Слово пейзаж - французького походження, воно означає "місцевість". Пейзажі бувають різними. Пейзажі на яких зображено море, називаються марина, а ті, на яких зображені мальовничі види, - ведута. Пейзажі сучасних міст отримали назву урбаністичних (від латинського урбанус - міський) Пейзаж може доповнюватися  постатями людей і тварин, навіть цілими сценами, але головним "героєм" у ньому  завжди залишається природа.

Ще первісні художники зображували людей в оточенні річок, дерев, трави. Художники в Стародавньому Єгипті використовували зображення природи в сценах жнив, полювання, рибальства. Тривалий час пейзаж виконував лише другорядну роль. Йому не приділяли особливої уваги.

Пейзаж як самостійний вид мистецтва вперше виник у Китаї в VI ст. Китайські художники зображували відомі своєю красою краєвиди. Такий пейзаж вимагав тривалого споглядання, створював особливий настрій. Під впливом китайського склався і японський пейзаж.

Розвиток пейзажного живопису в Україні пов'язаний з роботами  Т.Г.Шевченка (серія "Мальовнича Україна"). Розквіт цього жанру припадає на кінець XIX ст. Красу України відтворили в своїх полотнах С.Васильківський, С.Світославський, І. Покітонов, П,Левченко, К.Ткаченко. Найкращі традиції реалістичного  пейзажного мистецтва продовжили українські майстри О.Шовкуненко, Т.Яблонська, І.Бокшай та ін.

Під час роботи над пейзажем не потрібно якомога точніше передавати природний краєвид (із цим завданням впорається кожен з нас за наявності фотоапарата). Пейзажист відтворює в картині своє ставлення до природи, свої думки, настрій, і спостережливий глядач обов’язково їх розуміє. Що багатшими будуть почуття художника щодо відтворюваної природи, то змістовнішою буде робота. 

Такі пейзажі часто називають «пейзажі-настрої». Природа зображується в них так, як бачить її розосереджений погляд людини, яка цілком поглинута яким-небудь душевним станом і помічає навколо лише те, що співзвучно із цим станом. Все, що ми бачимо, перетворюється у відлуння настроїв - тривоги, утихомиреності, меланхолії, скорботи. Настрої ж - явища рухливі, які весь час змінюються, і тому в пейзажах відтворення форми предметів, їхніх кольорів робиться узагальнено - колірними плямами. Часто у пейзажах природа одухотворена непомітною присутністю людини, її настроями і думками, про існування якої нагадують церкви, мости, хати, шляхи. Серед пейзажів вирізняється група творів, у яких увагу зосереджено на роздумах про долю людини, долю країни. Свого часу античний поет Горацій казав, що тільки поганий митець описує гаї, струмки, жертовники, бурхливі потоки, райдугу, не пов’язуючи її з людиною. Найкращі взірці пейзажного жанру - це не просто зображення дерев чи каміння. Вони набувають психологічного значення, стають засобом художнього зображення внутрішнього світу людини.

Домашнє завдання                                                

1.Опрацювати підручник   стор.44              

2.Опорні поняття: техніки живопису, колорит, контраст, нюанс.

3.Практична робота: Створити осінній пейзаж, за зразком або за власним задумом, дотримуючись вказаної послідовності в техніці монотипія чи крапкування.

 Фото роботи завантажити до журналу або надіслати на пошту: alpalpua@gmail.com   

Заняття 07 жовтня 2025

Тема уроку: Моя духмяна Україно.

Прийоми та способи зображення, які дозволяють митцям найкраще виявити художньо-виражальні можливості тих чи інших фарб, називають художньою технікою.

Заняття 30 вересня 2025

Тема уроку: Мелодійні та графічні лінії.

Ти милуєшся навколишніми краєвидами, коли разом із друзями чи рідними перебуваєш на природі, гуляєш у парку, відпочиваєш на морі або в горах, охоплюєш зором околицю села чи знайому з дитинства міську вулицю. А художники й художниці не лише захоплюються красою рідної землі, а й оспівують її у своїх творах. Серед відомих живописців України багато визнаних майстрів пейзажу, зокрема І. Їжакевич, С. Васильківський, К. Костанді та інші. Саме їм притаманна неповторна майстерність і поетичність у зображенні природи.

Пейзаж — жанр образотворчого мистецтва, в якому основним предметом зображення є природа або змінене людиною довкілля.

У творах пейзажного жанру митці та мисткині по-різному втілюють образ природи за змістом, настроєм та способом зображенння. Пейзаж малюють переважно з натури, на пленері, використовуючи різні техніки: акварель, пастель, гуаш, олійні фарби тощо.

Морський пейзаж, або марина (іт. marina, лат. marinus — морський) — один із видів пейзажу, головним об’єктом зображення якого є море. Гірські пейзажі оспівують краєвиди гір та гірських річок. У сільському пейзажі зображують сільське життя, природу сільської місцевості. У міському пейзажі змальовують місто: вулиці, бульвари, проспекти, будівлі, площі, набережні тощо. Архітектурний пейзаж схожий на міський, але в ньому перевагу надають пам’яткам архітектури. Цікавим різновидом є парковий пейзаж, що зображує простір, створений людьми для відпочинку: дерева, малі архітектурні форми тощо.

В індустріальному пейзажі змальовують заводи й фабрики, електростанції, шахти, мости. Своєрідним є ліричний пейзаж, у якому митці передають не тільки побачене, а й пережите, свій настрій та емоції.

В історичному пейзажі відображають історичні події разом з архітектурними та скульптурними пам’ятками, що пов’язані з цими подіями. Героїчний пейзаж змальовує природу величною та недоступною для людини: високі скелясті гори, могутні дерева, безмежна гладінь води і на цьому тлі — міфічні герої та боги.

Заняття 23 вересня 2025

Тема уроку: У калейдоскопі жанрів.

Графіка - вид  образотворчого мистецтва, для якого характерна перевага ліній і штрихів, використання контрастів білого і чорного та менше, ніж у живописі, використання кольору. Твори можуть мати як монохромну так і поліхромну гаму.

 Графіка розвивалась паралельно зі скульптурою, декоративно-прикладним мистецтвом. Як самостійний вид мистецтва вона сформувалася на межі 15-16 ст. Спочатку термін «графіка» використовувався тільки щодо письма та каліграфії. Нове значення він одержав у кінці 19 – на початку 20 ст. у зв’язку з бурхливим розвитком промислової поліграфії, яка дала можливість створювати малюнки у великій кількості за допомогою друкарських машин. Згодом, у процесі історичного розвитку, в графіку почав проникати колір, і ми вже до неї відносимо рисунок, виконаний кольоровою крейдою, пастеллю, кольорову графіку, кольорову гравюру.

Графіка – мистецтво малюнку. Плавність або строкатість лінії, її м’якість або твердість, уривчастість або безперервність, ступінь тонкості, сухості чи товщини, жирності – все це має значення та використовується художником задля різнобічного відтворення дійсності. Лінія в змозі передати  обриси предметів, їх фактуру та характер. 

         Широко використовується у графіці пляма: рівно зафарбована, різна за кольором, формі, розміру, густоті, характеру тону. Все це дозволяє плямі створити ілюзію об’єму, глибини, допомагає точніше виразити реальність. Чорно-білі малюнки не здаються однотонними, бо це пояснюється тим, що кожний колір, у тому числі й чорний, має безліч відтінків.

Різниця в градації кольору від найтемнішого до найсвітлішого виражається поняттям тон. Художники відчувають найтоншу градацію одного й того ж тону. Тон допомагає передати якість предмету, його об’єм та інші властивості. Однокольоровий (чорно-білий) малюнок інколи називають «тоновим».

Таким чином, лінія, пляма, тон – основні виражальні засоби в графіці.

Ви вже знаєте, що анімалістичний жанр розвиває спостережливість і любов до природи. Для виразного зображення митці та мисткині досконало вивчають будову та пропорції тіла тварин, спостерігають за їхньою поведінкою, виконують замальовки з натури. Проте в різних видах мистецтва простежуються певні особливості анімалістичного жанру.

Заняття 16 вересня 2025

Тема уроку: Із народного до сучасного.

Мандруючи Країною мистецтв, ти неодмінно зустрінешся із творами митців, які зображують тварин.

Анімалістичний жанр (лат. animal — тварина) — жанр образотворчого мистецтва, присвячений зображенню тварин.

Художників, які працюють у цьому жанрі в живописі, скульптурі, графіці, декоративно-ужитковому мистецтві, фотографії називають анімалістами.

Людина здавна зображувала тварин. Про це свідчать наскельні рисунки, виконані первісними художниками-мисливцями, а також висічені рельєфні зображення. Зокрема, на території України прадавні анімалістичні малюнки можна побачити на плитах пісковику в гротах Кам’яної Могили поблизу Мелітополя, що в Запорізькій області. Є зображення тварин і на керамічних посудинах трипільської культури. У мистецтві скіфів теж існував «звіриний стиль», що доводять рельєфні фігурки на срібній вазі зі скіфської могили Чортомлик (IV ст. до н. е.) та на відомій в усьому світі скіфській пекторалі з Товстої Могили (IV ст.до н. е.).

Заняття 09 вересня 2025

Тема уроку: Палітра жанрів мистецтва.

Поради від майстрині: для створення малюнка в цій техніці необхідні вовняні нитки, папір та гуаш.

Кілька ниток треба занурити в гуаш різних кольорів, скрутити їх у петельки, покласти на аркуш і накрити іншим аркушем так, щоби хвостики кожної нитки виступали за край. Тоді потрібно акуратно витягнути нитки, притримуючи верхній аркуш рукою.

Найголовніше — увімкнути свою фантазію, аби розпізнати, на що схожі отримані зображення. А далі за допомогою фарб чи фломастера треба завершити малюнок.

Заняття 02 вересня 2025

Тема уроку: У колі мистецтв. Жанри образотворчого мистецтва,  загальна класифікація жанрів. 

Ти вже знаєш, що кожен вид візуальних мистецтв відтворює дійсність у зримих образах, використовуючи свою неповторну мову, способи зображення та засоби виразності. Окрім цього, твори графіки, живопису, скульптури, декоративно-ужиткового мистецтва, фотомистецтва поділяють за жанрами. Слово «жанр», як тобі відомо з уроку музичного мистецтва, запозичене із французької мови й означає «вид», «рід».

Жанр в образотворчому мистецтві визначають за темою, змістом, характером, формою зображеного в творі.

Художній твір, сюжетом якого є зображення природи, — це пейзаж, людини — це портрет, сюжетів минулого — історичний, тварин — анімалістичний, предметів — натюрморт, сцен повсякденного життя — побутовий, мотивів бойових дій батальний, героїв міфів та легенд — міфологічний, релігійних мотивів — релігійний.

Роззирнися довкола — і твій погляд обов’язково зупиниться на вивісці, плакаті, афіші чи бігборді. Усе це приклади шрифтових композицій, тобто гармонійного поєднання тексту з графічними об’єктами: малюнками, елементами орнаменту чи декору тощо

Шрифт — особливий вид графічного мистецтва; набір літер алфавіту, цифр і знаків, що мають певну закономірність побудови і єдиний стиль.

Шрифти відрізняються один від одного за висотою та шириною літер, художніми характеристиками. Створюють шрифти і шрифтові композиції художники-графіки. Іноді форми літер викликають у митця чи мисткині певні асоціації, і тоді з’являються незвичайні мальовані букви-образи.

Шрифтові композиції надзвичайно популярні в інтернеті. Зокрема, в соціальних мережах завдяки різноманітним шрифтам значна частина українців демонструє своє ставлення до подій сьогодення та висловлює любов до Батьківщини.

Заняття 04 червня 2025

Тема уроку: Зустрічі мистецтв. Підсумковий урок.

У сучасному мистецтві активно використовують цифрові технології, розвиваються новітні види дизайну. Зокрема, у вебдизайні проєктують оригінальні структури вебсайтів; у графічному дизайні створюють новітні знаки, логотипи; в артдизайні та стайлінг-дизайні відбувається комбінація змісту і форми; в інформаційному дизайні (медіадизайні) основну увагу приділяють сприйняттю інформації; у ландшафтному дизайні розробляють озеленення садових ділянок, благоустрій території. Водночас активно розвиваються нанодизайн і промисловий дзайн, дизайн комп’ютерної техніки, рекламний дизайн, стайлінг, футуристичний та фотодизайн. Мандруючи стежками зарубіжного образотворчого мистецтва, ми ознайомили-

ся з історією розвитку мистецьких жанрів. Розгорни свою книгу здобутків і вражень та запиши, що тобі найбільше запам’яталося. 

Заняття 28 травня 2025

Тема уроку: Новітні жанри в кіномистецтві.

Інсталяція (англ. installation) — це художня техніка, в якій використовують тривимірні об’єкти, призначені для зміни сприйняття простору людиною. Сьогодні існує декілька видів інсталяцій. У сюжетно- розповідних інсталяціях головне - це численні сюжети та розповіді. Об’єктно - предметні імітують наукові лабораторії, реальні та псевдореальні побутові й музейні інтер’єри. Особливістю зорово - візеонерських інсталяцій є акценти на спогляданні певного зображення або споруди.

Інсталяції можуть бути виготовлені з пластику, скла, металу з лазерною різкою або із книг, стільців, ящиків, надувних кульок, ниток, дротів, навіть із використанням світла. Інсталяції можна побачити в парках і скверах, на майданах та вулицях або в інтер’єрі, де вони прикрашають крамницю, офіс чи оселю. Також їх розміщують у галереях, музеях як тимчасові виставки. Сучасні майстри та майстрині створюють інсталяції зі світлодіодів, на основі комп’ютеризованих рухів, незвичайних утворень тощо. Тож ознайомимося із найбільш відомими зразками цих творів. 

 У Києві на мультимедійних екранах ТРЦ «Gulliver» 2021 р. вперше в Україні було представлено унікальне 3D-шоу, присвячене темі космосу. Лазерну інсталяцію, що стала найбільшою в Європі, розробила компанія «Expolight», яка спеціалізується на світловому дизайні в Україні. Фахівці створили оптичну ілюзію об'ємних вильотів з надзвичайною глибиною зображення та звуковим супроводом, завдяки чому глядачам здавалося, що космічний корабель ось-ось приземлиться в самісінькому центрі Києва. А ще варто зазначити, що кияни та гості столиці могли насолоджуватися цим шоу з тривимірним ефектом без 3D-окулярів.

 За своїм художнім змістом інсталяція — це гра, зумовлена поєднанням і розташуванням різноманітних предметів, матеріалів, а також світла, звуку й комп’ютерних технологій. Установлюють інсталяції і в приміщеннях, і просто неба. Характерною ознакою таких композицій є недовговічність.

У сучасному мистецтві активно використовують цифрові технології, розвиваються новітні види дизайну. Зокрема, у вебдизайні проєктують оригінальні структури вебсайтів; у графічному дизайні створюють новітні знаки, логотипи; в артдизайні та стайлінг-дизайні відбувається комбінація змісту і форми; в інформаційному дизайні (медіадизайні) основну увагу приділяють сприйняттю інформації; у ландшафтному дизайні розробляють озеленення садових ділянок, благоустрій території. Водночас активно розвиваються нанодизайн і промисловий дизайн, дизайн комп’ютерної техніки, рекламний дизайн, стайлінг, футуристичний та фотодизайн.

1.Опрацювати підручник  електронний підручник  стор.260 -263        

2.Основні поняття: інстоляції, професія художника в кіномистецтві. 

3.Практична робота. Створення композиції "Літо-літечко"за зразком або на власний вибір.

Фото роботи завантажити до журналу або надіслати на пошту: alpalpua@gmail.com

Заняття 21травня 2025

Тема уроку: Жанри кіномистецтва.

Як вам вже відомо, всі види мистецтва розподіляють за жанрами, проте в кожному з них — музиці, живописі — цей поділ специфічний. У кіно немає єдиного загальноприйнятого набору жанрів (як, наприклад, у живописі), за яким можна було б точно класифікувати всі кінофільми. Крім того, більшість художніх кінофільмів можна сміло віднести до більш ніж одного жанру. 

Художник-постановник утілює літературну основу фільму та задуми режисера; розробляє ескізи декорацій

та планує їх виготовлення; підбирає реквізит, меблі; вибирає місця зйомок; бере участь у відборі дублів; опікується графічним оформленням фільму, зокрема створенням титрів, заставок.

Художник-костюмер виготовляє костюми: працює із художником-постановником,режисером-постановником, звукорежисером, світлодизайнером, гримером та акторами; вивчає історичні особливості одягу різних епох, народів; орієнтується в моді.

Художник-розкадрувальник (графічний дизайнер) допомагає режисерові та художнику-постановнику втілити їхні ідеї у конкретні художні роботи для виробництва.

Художник-гример розробляє кожному персонажу грим відповідно до образу, знає всі тонкощі мистецтва гримування, здатний змінити образ актора, застосовуючи макіяж, складний спеціальний грим; створює портретний, характерний, фантазійний грим; накладає перуки, вуса; імітує ефект старіння людини.

Художник-декоратор спеціалізується на створенні зовнішнього образу кожного епізоду та оформленні елементів сценографії; втілює художні ескізи в об’ємних декораціях, працює над створенням сценічного інтер’єру загалом та його окремих елементів. 

Реквізитор разом з артдиректором та виробничим дизайнером шукає відповідні для зйомок майданчики, предмети інтер’єру; розставляє меблі і реквізит (килими, лампи, книжки), займається художнім оформленням знімальних та сценічних просторів; обслуговує репетиції меблями, предметами реквізиту тощо; виконує дрібний ремонт предметів реквізиту під час репетицій.

Кіноафіша — рекламне або довідкове видання з інформацією щодо певної події в світі кіно.  Афіша містить повідомлення, створене з використанням шрифтових композицій.

Заняття 14 травня 2025

Тема уроку: Жанри мультиплікації.

Аніме — це багатомільярдна індустрія з відео-іграми, іграшками, кафе-колабораціями. В Японії налічують близько 200 аніме-студій. Як створюють аніме? Продюсери обирають студію, де разом із режисерами, сценаристами обговорюють зміст фільму та особливості творчого процесу. Над фільмом працює велика кількість художників-мультиплікаторів, які створюють зображення ключових фаз руху анімаційного героя на експозиційному аркуші. Спочатку фільм малюють у 2D-форматі: одна секунда анімації — від двох до 24-х зображень. У середньому для фільму потрібно створити близько 3000 зображень. Кожен епізод починається з розкадрування схематичного малюнка з послідовністю кадрів, у яких передається сюжет. Частина художників займається персонажами, інша — створює тло (часто — з використанням фотографії). 

Toei Animation — аніме-студія, заснована 1956 року. Тут створюють багато аніме для телебачення, кінотеатрів і реклами. У музеї студії є гігантський сенсорний дисплей, на якому можна переглянути мініатюри кожного створеного аніме.

Які ж вони — герої аніме? Що їм притаманно? Найхарактерніше — це очі: великі й виразні; позитивні, веселі, блискучі або похмурі й відчужені. Волосся героїв аніме спадає пасмами, має цікаву форму та колір.

Поради від майстра: щоб намалювати героя аніме, дотримуйся певної послідовності:

1. Зобрази контур голови — овал. Проведи посередині допоміжні вертикальну та горизонтальну лінії, щоб вони перетиналися.                      

2. Намалюй очі під горизонтальною лінією: вони мають бути великі — 1/4–1/5 висоти обличчя. Зобрази спочатку повіки, потім — півкола, а всередині чорні зіниці. Зафарбуй навколо зіниць райдужну оболонку, залишивши трохи білого простору — це відблиски. Намалюй брови виразними дугами.

3. Зобрази на вертикальній лінії ніс та рот (приблизно посередині між носом та підборіддям).4. Домалюй вуха. Верхні краї вух мають бути на одному рівні з горизонтальною межею посередині обличчя, а нижні краї — на рівні нижнього краю носа.

5. Намалюй волосся, самостійно обравши його довжину та форму зачіски.

6. Зітри допоміжні лінії.

Домашнє завдання                                            

1.Опрацювати підручник  електронний підручник   стор.244 -246        

2.Основні поняття: історія розвитку жанрів аніме, характеристика героїв серіалів Японія . 

3.Практична робота: вправи для створення малюнків героїв серіалів аніме; створення портрету героїні аніме.   

Фото роботи завантажити до журналу або надіслати на пошту: alpalpua@gmail.com

Заняття 07 травня 2025

Тема уроку: Театр ляльок.

Лялькові театри різних країн мають власних улюблених театральних персонажів. Наприклад, в Італії улюбленцем дітей є Пульчинелла (курчатко); французькі діти в захопленні від дерев’яного Полішинеля; у Великій Британії популярний непереможний Панч, який бореться із придворними, поліціянтами, офіцерами й катами і завжди перемагає. Улюбленець німецького народу — бешкетник Каспер. У Бельгії улюблений персонаж — лялька Вольтьє, у Голландії — Пікельґерінґ, у Чехії — Кашпарек, у Польщі — Копельняк. За способом керування ляльок їх поділяють на три групи.

У театрі горішніх ляльок (рукавичних) актори керують ляльками знизу і приховані від глядачів ширмою. У театрі нижніх ляльок (маріонеток) актори керують ляльками згори за допомогою ниток, тростин чи дротів; такі актори приховані завісою. В театрі серединних ляльок персонаж або його окремі частини є елементами костюма актора/акторки (театри тіней, ростові ляльки).

Кожна країна має свої секрети створення театральних ляльок. Цікаво, що виготовлення ляльок великого розміру, приміром із пап’є-маше, практикується й досі для участі у святковій ході під час карнавалів в Іспанії, Франції та Німеччині. У Туреччині в театрі тіней використовують плоскі ляльки, які здавна виготовляють із тонкої прозорої козячої чи верблюжої шкіри, паперу або картону. Ляльковод управляє ними, щільно притискаючи до напівпрозорого екрана, розташованого між глядачами і джерелом світла. У Японії популярною є велика лялька Бунраку (за однойменною назвою японського театру, заснованого на початку XVII століття). Її будова проста: до дерев’яної рами прикріплюють голову з ручкою позаду. До рами веде безліч ниток, за допомогою яких ляльководи керують рухами ляльки. Один управляє рухами голови (очі, повіки, брови, рот) та правою рукою ляльки, другий рухає її лівою рукою, третій — ногами. Дерев’яну раму, яка замінює тіло ляльки, покрито багатошаровим одягом. На спинці костюма зроблено проріз, аби ляльковод міг керувати лялькою. Ноги зазвичай роблять тільки для ляльок чоловічої статі. Створення зачіски — ціле мистецтво. Аби її не пошкодити, волосся обробляють бджолиним воском.

Домашнє завдання                                            

1.Опрацювати підручник  електронний підручник стор.236 -239        

2.Основні поняття: різновиди ляльок, секрети виготовлення ляльок в різних країнах світу. 

3.Практична робота: Виготовлення ляльки маріонетки з паперу.   

Фото роботи завантажити до журналу або надіслати на пошту: alpalpua@gmail.com

Заняття 30 квітня 2025

Тема уроку: Театральні зустрічі.

Театрально-декораційне мистецтво, сценографія — вид образотворчого мистецтва, завданням якого є оформлення простору сцени й надання візуальної оправи театральній виставі за допомогою пластично-малярських засобів та світлових ефектів.

До сценографії належить також компонування сценічних реквізитів і костюмів.

Декорація в театрі відтворює матеріальне середовище, в котрому діють актори. У процесі створення декорацій застосовують виражальні засоби живопису, графіки, архітектури, а також освітлення, сценічну техніку, проєкцію тощо.

В італійських палацових спектаклях XVI ст. застосовували «декораційні перспективи», розташовані в глибині сценічних підмостків, які слугували акторам мальовничим тлом та були статичними. Пізніше винайшли кулісні механізми. В епоху Відродження у театрах з’явилися пересувні декорації, а також рухомі завіси. Для швидкої зміни декорацій використовували праву і ліву кишені сцени, поворотні кола тощо. Було винайдено кулісно-арочну декорацію, що допомагала створювати ілюзію глибини природного ландшафту, архітектурного пейзажу або інтер’єру. Із кінця XVIII ст. поширеною стала павільйонна деко-рація, а в XIX ст. — мальовничо-об’ємна. У XX ст. з’явилася можливість зображувати декорації віртуально — за допомогою проєкції, а потім — завдяки лазеру. Основні види декорацій: жорсткі (об’ємні, напівоб’ємні, плоскі) та м’які (мальовані, аплікаційні, драпіровані та гладкі). Матеріал для виготовлення твердих декорацій —деревина хвойних порід; для м’яких декорацій — полотно, тик, тюль, оксамит, синтетика, технічні тканини. Художника, який створює театральні декорації, нази-вають декоратором.

Заняття 23 квітня 2025

Тема уроку: Танцювальні ритми.

Звісно, що в  Бразилії за 40 днів до Великодня відбувається масове народне свято — карнавал. Започатковане воно з 1840 року, коли на вулицях Ріо вперше пройшов бал-маскарад. Із кожним роком святкова хода ставала яскравішою, багатшою. Карнавал — це особливе буяння барв, красиві костюми, талановиті танцюристи, які проходять вулицями Ріо, рухаючись у ритмі самби.

Зображення людей, які танцюють, зустрічаються в мистецтві з давніх часів: первісні малюнки на стінах печер, сюжетні сцени на античних амфорах, фресках. Ці танці були наповнені містичним ритуальним змістом.

У Середньовіччі робіт, присвячених танцю, було не так багато. Шедевром часу стала картина Сандро Боттічеллі «Весна» із фрагментом «Три грації». Картина французького художника Ніколя Ланкре «Портрет танцівниці Камарго» була написана близько 1730 року і зображує танцівницю, яку знав і любив тогочасний Париж. У творі втілено не стільки образ актриси,

скільки образ епохи, змальований художником поетично й переконливо. 

«Танець під музику часу» Ніколи Пуссена — відома картина, що представляє алегорію людського життя: чотири фігури в танці як чотири стадії земного шляху людини (дитинство, юність, зрілість і старість). Знаковий та емоційний «Танець» Анрі Матісса зображує ритуальний хоровод. Схематично написані образи жінок утілюють ідею єднання з природою, доводять, що людина неминуче повертається до своїх витоків. Картини іспанського художника Франсиско Родригеса зображують танцівниць в експресивних танцях.

Три картини П’єра Огюста Ренуара — «Танець у селі», «Танець в Буживалі», «Танець у місті» — представляють епоху ХІХ століття та популярні танці того часу.

Заняття 16 квітня 2025

Тема уроку: Міфологічні та релігійні образи в мистецтві.

Міфологічний жанр — зображення подій і героїв міфів і легенд різних народів світу в образотворчому мистецтві

Міфи, легенди та перекази є важливим джерелом художньої творчості народів на ранніх етапах їхньої історії. Це сказання про давні вірування людей щодо походження Землі, явищ природи, богів, героїв, Всесвіту. У художніх творах міфологічного жанру зображуються не реальні, а уявні події та герої, які наділяються надзвичайними здібностями.

Сюжети античних міфів оспівані в поемах Гомера, відтворені у давньогрецькому вазописі та скульптурі. Проте остаточно міфологічний жанр сформувався в епоху Відродження. На фресках Рафаеля Санті, відомих картинах Сандро Боттічеллі, Андреа Мантеньї та інших славетних митців утілені образи міфологічних персонажів.

У XVII столітті міфологічний жанр отримав розвиток у творчості фламандського живописця Пітера Пауля Рубенса, який писав героїв міфів Юпітера та Каллісто, Персея та Андромеду. У цьому жанрі працював і його сучасник, видатний художник Франції Нікола Пуссен.

У мозаїках, вітражах, фресках, творах живопису цього жанру зображували події з життя святих, біблійні розповіді, євангельські притчі. Релігійний живопис активно розвивався від епохи Середньовіччя аж до XIX століття. Одним зі світових шедеврів релігійного жанру визнано фреску італійського художника Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». Ця величезна за розмірами багатофігурна композиція зображує останню вечерю Христа зі своїми найближчими учнями.

Не менш відомою перлиною є «Сикстинська Мадонна» — твір Рафаеля Санті. На картині зображені Мадонна з немовлям в оточенні папи Сикста II, Святої Варвари та двох янголят. Фігури утворюють трикутник. Мадонна ніби спускається з небес назустріч глядачеві, дивлячись йому прямо в очі.

Заняття 09 квітня 2025

Тема уроку: Героїчні мотиви в мистецтві.

Історичний жанр

Історичний жанр має глибокі корені, що сягають часів Стародавнього Єгипту, Стародавнього Китаю, цивілізації мая, епохи античності. У багатох музеях зберігаються папірусні сувої, на яких зображено сцени коронацій правителів, тріумфальні походи й культові обряди. Тривалий час зображення історичних подій не виділялися як окремий жанр. Його становлення в образотворчому мистецтві припадає на епоху Відродження. Першими творами історичного жанру вважають роботи італійських живописців XV–XVI ст. А. Мантеньї, П. Уччелло, Я. Тінторетто. У XVII ст. картини історичної тематики писали Пітер Пауль Рубенс, Нікола Пуссен, Рембрандт ван Рейн та інші.

У XVIII – ХІХ ст. історичним жанром захоплювались Ежен Делакруа, Оноре Дом’є, Адольф фон Менцель, Жак-Луї Давід, Франсіско Гоя, Поль Деларош, які писали картини про найважливіші події минулих століть, а також про те, що відбувалося в період їхнього життя.

Батальний жанр

В епоху античності сцени боротьби зображували в скульптурі, вазописі, на фресках та мозаїках. За часів Середньовіччя батальні сюжети почали з’являтися  в книжкових мініатюрах, в іконописі, у монументальному живописі Візантії. Іспанський маляр XVII століття Хуан де ла Корте уславився зображеннями батальних сцен на морі й на суходолі. У творчості німецького художника Карла Ройхлінга центральне місце посідають картини батального жанру на історичні теми початку XIX століття.

Батальний жанр у сучасному мистецтві

Віроломна війна, розв’язана росією проти України, відображається в творчості не лише українських, а й зарубіжних митців і мисткинь. Художня мова універсальна й однаково зрозуміла представникам різних націй і культур. Тож створюючи мистецьку роботу на тему війни за межами своєї держави, автор чи авторка привертає до неї увагу як до глобальної проблеми, що загрожує всьому людству. Молодий словацький художник Радо Явор висловив свою позицію щодо війни в Україні так: «Ця війна демонструє мужність українських солдатів, цивільних осіб і добровольців. А мужність — саме те, що варто малювати». Митець вивчає історію минулих та сучасних воєн і відтворює в своїх роботах відомі батальні сцени засобами комп’ютерної графіки. Беата Куркуль — художниця й волонтерка литовсько-польського походження, яка зараз живе і працює в Києві. У її доробку — започаткована 2014 року серія картин військової тематики, героями яких є реальні люди —воїни ЗСУ, прикордонники, військові медики. Їхні розповіді про службу, радощі й тривоги надихають мисткиню. Творить Беата засобами комп’ютерної графіки.

Заняття 02 квітня 2025

Тема уроку: Славетні імена в мистецтві.

Історія розвитку побутового жанру

Побутовий жанр у мистецтві зародився дуже давно. Про це свідчать сцени полювання, виконані первісними художниками в печерах, епізоди звичного життя на стінописах поховальних камер у Стародавньому Єгипті, сюжетні замальовки на античних фресках та мозаїках.

В епоху Відродження на побутових картинах зображували весілля, бенкети, зазвичай ідеалізуючи сюжет і насичуючи його символізмом. В італійському мистецтві побутовий жанр довгий час не відокремлювали від релігійного. І тільки в XVII столітті художники змогли відобразити життя таким, яким воно є: картини праці селян, буденні справи, ігри дітей тощо.

Побутовий жанр є джерелом знань про життя людей ізних епох та різних соціальних станів; це своєрідний літопис традицій і звичаїв.

Дієго Веласкес — славетний живописець XVII ст., доробок якого складають переважно портрети й жанрові полотна. Адріан ван Остаде — нідерландський художник та гравер, майстер селянського побутового жанру. Його твори зі сценами життя простих людей вирізняються добродушним гумором і поетичністю. Ще один нідерландський художник Ян Стен теж належить

до типових представників жанрового малярства XVII ст. У XVIII столітті в творчості А. Ватто, Ф. Буше, Ф. Гоя та інших теж чимало картин побутової тематики. У XIX столітті А. Руссо, Е. Мане, П. Гоген створили картини, присвячені соціальним проблемам. У XX столітті побутовий жанр набув найвищого розквіту в живописі та графіці.

Декоративна композиція в побутовому жанрі

Побутова тематика поширена і в декоративному мистецтві. Обов’язковими елементами такої композиції є сюжет, умовність кольору, стилізація, орнамент, ритм, симетрія, рівновага, контраст тощо.

Домашнє завдання                                            

1.Опрацювати підручник  електронний підручник      стор.199 -202            

2.Опорні поняття: побутовий жанр, сюжет, символічне зображення, орнамент.  

3.Практична робота: Створення декоративно-сюжетної композиції в стилі М.Примаченко.  

Фото роботи завантажити до журналу або надіслати на пошту: alpalpua@gmail.com

Заняття 19 березня 2025

Тема уроку: Мистецькі шедеври.

Натюрморт у графіці

До графічних робіт цього жанру належить насамперед навчальний, або тренувальний натюрморт як комплекс завдань, за допомогою яких початківець відпрацьовує необхідні технічні й художні навички: побудову композиції, розташування об’єктів у планах, світлотінь тощо. Світлотінь — градація освітленості, що спостерігається на поверхні об’єкта. Елементи світлотіні: світло, відблиск, тінь, півтінь, рефлекс. На характер світлотіні впливає освітленість, що залежить від сили світла, відстані між об’єктом зображення і художником, а також від відстані між джерелом світла та об’єктом. Поєднання світла й тіні, як і застосування законів перспективи, допомагає митцеві передати в малюнку відчуття тривимірності простору. 

Досвідчені майстри створюють графічні натюрморти в різних техніках: гратаж (виконання малюнка шляхом продряпування гострим інструментом паперу або картону, залитого тушшю), літографія (створення тиражованих зображень, коли фарбу під тиском переносять із плоскої друкарської форми на папір), ліногравюра (створення тиражованих зображень шляхом контрастного друку з рельєфних поверхонь).

Шедеври натюрморту в живописі

Одним із найвідоміших та найвпливовіших живописців в історії світового мистецтва є нідерландський художник ХІХ ст. Вінсент ван Гог. У його доробку чимало портретів, пейзажів та натюрмортів, зокрема й знамениті натюрморти з улюбленими соняшниками, які стали своєрідним символом творчості митця. Унікальний і неповторний — саме так називають видатного іспанського художника ХХ ст. Пабло Пікассо. Кожна його робота — дивовижний сплав оригінального задуму та геніального втілення. Окрім традиційних реалістичних натюрмортів, сповнених світла і яскравих барв або похмурих, виконаних у блакитно-сірих тонах, митець писав і декоративні твори цього жанру — стилізовані зображення об’єктів з акцентом на чіткі геометричні форми, колір та фактуру. Серед сучасних майстрів натюрморту популярність в усьому світі здобули Сесіл Кеннеді, Джуліан Стапперс, Грегорі Ван Раальте, Маріанна Брум, Тріша Хардвік, Сюзан Авіс Мерфі та багато інших.

Заняття 12 березня 2025

Тема уроку: Від ноктюрну рондо до натюрморту.

Світ навколишніх речей люди намагалися відтворювати в художніх образах здавна. Про це свідчать зображення посуду, квітів, фруктів на фресках і мозаїках Стародавнього Єгипту та в культурі античності.

 У Європі XV–XVI ст. зображення «тихої природи речей» було переважно другорядною частиною загальної композиції твору історичної чи релігійної тематики. Першими зразками власне натюрморту вважають окремі роботи італійських майстрів Якопо де Барбарі та Мікеланджело да Караваджо.

Натюрморт як самостійний жанр остаточно сформувався і досяг найбільшого розквіту лише в XVII ст. у творчості голландських та фламандських художників. Натюрморти з квітами та фруктами — найпопулярніші та наймасовіші види цього жанру. Вдало дібрані й закомпоновані у форматі, збагачені кольором та фантазією художника предмети утворюють вишуканий натюрморт. У XVIII — середині XIX ст. в мистецькому середовищі сформувалося поняття «навчальний натюрморт». Такі роботи виконували початківці, які прагнули оволодіти основними образотворчими засобами: композиція, колір, форма, простір, художня техніка тощо. Широкі можливості для новаторського осмислення натюрморту з’явилися у ХІХ — на початку ХХ століття. До цього жанру зверталися геніальні майстри Поль Сезанн, Поль Гоген, Анрі Матісс, чиї роботи досі вражають глядачів, викликаючи асоціативні уявлення й думки.

Художник-флорист — людина, яка складає композиції із живих квітів, добираючи їх за складом, формою, розміром. Кожна композиція талановитого флориста  - це витвір мистецтва. 

Поради від майстра: композиція квіткового натюрморту — це зазвичай ваза із квітами. Іноді її доповнюють певними деталями: фруктами, посудом, книгами, свічками, драперією (тканиною, що зібрана м’якими складками), зображенням на задньому плані штор, вікон тощо. Квіти розміщують у центрі композиції та виділяють розміром, кольором і тональним контрастом; тло промальовують нечітко. Колірна гама композиції має бути гармонійною, врівноваженою.

 Домашнє завдання                                            

1.Опрацювати підручник  електронний підручник  стор.183 -186            

2.Опорні поняття: натюрморт, художник-флорист, шедеври жанру. 

3.Практична робота: Створення ліричного натюрморту із весняним букетом.

Техніка виконання — акварель  

Фото роботи завантажити до журналу або надіслати на пошту: alpalpua@gmail.com

Заняття 05 березня 2025

Тема уроку: Мистецтво скерцо та шаржу.

Твори образотворчого мистецтва, що мають назви: гумористичний малюнок і шарж пов’язані із жанром портрета.

Карикатура — один із найдавніших видів малюнка. Сатиричний або гумористичний малюнок здавна використовували для перебільшення комічних аспектів тієї чи іншої особи. За допомогою прийому несподіваного контрасту отримували бажаний ефект, загострення і надмірну виразність характерних рис. 

Карикатура (італ. caricatura, від caricare — перевантажувати, перебільшувати) — сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру.

У наш час на зміну карикатурам приходять меми. Мемом називають будь-яку ідею, символ, манеру, ситуацію або образ дії, що передаються від людини до людини за допомогою мови, письма, відео, ритуалів, жестів тощо. Існує багато мобільних додатків-мемогенераторів: Imgur, Mr-mem, Meme Generator та десятки інших. Тут можна взяти готовий шаблон для створення мему і дізнатися, який контент зараз популярний. Можливо, це надихне тебе на нову ідею. Створювати меми можна, використовуючи будь-яке зображення, підібравши до нього влучний підпис.

Заняття 26 лютого 2025

Тема уроку: Німецько – австрійська мистецька подорож.

Мистецтво вітражу, яке поширилося в Європі із XII ст., не втратило актуальності й досі.

Вітраж — сюжетна або орнаментальна композиція, виконана зі шматочків прозорого кольорового скла, скріплених свинцевим обрамленням.

Мистецтво вітражу, яке поширилося в Європі із XII ст., не втратило актуальності й досі. Сьогодні вітражні портрети використовують в інтер’єрах будинків і громадських споруд. За допомогою емалі митці створюють імітацію фактури тканини, мере жива та декоративний об’єм.

Заняття 19 лютого 2025

Тема уроку: Мистецтво країн Балтії.

Продовжуємо нашу мистецьку мандрівку країнами Балтії. Сьогодні ми дізнаємось про відомих художників, які працювали в жанрі портрета, і про сучасні техніки виконання портретних зображень. Але спочатку зазирнімо в історію розвитку жанру.

Портрет — це форма зображення людини, де основний фокус зосереджений на її обличчі. Розглядаючи портрет, можна багато дізнатися про людину: належність до певної історичної епохи, соціальний статус, вік, психологічний стан тощо. У кожну епоху існували певні канони ідеалу людської краси, відповідно до яких і створювали портрети. Найдавнішим портретним зображенням є малюнок на стіні печери Вільонер у Франції, ймовірний вік якого складає 27 тисяч років. На фресках із палацу, збудованого на острові Крит понад 4 тисячі років тому, зображено обличчя молодих жінок. Однак першими художніми портретами науковці вважають роботи майстрів Стародавнього Єгипту (живопис, рельєфи), Стародавньої Греції та Ста-

родавнього Риму (скульптурний портрет, вазопис). У часи Середньовіччя в живописі переважали релігійні образи.

Справжній розквіт портретного жанру розпочинається в епоху Відродження. Нове розуміння людини, поява вчення про її високе призначення, гідність стало основою для станкового реалістичного портрета. Портрети почали писати з натури,

поступово відмовляючись від середньовічних канонів. На картинах з’являється перспектива (відчуття простору, глибини) та об’ємність об’єктів завдяки техніці світлотіні. Зображення людини відповідає правильним анатомічним пропорціям, відроджується інтерес до краси людського тіла. Виникнення техніки олійного живопису дозволило художникам виконувати витончені та реалістичні зображення.

У мистецтві XVII століття поширюється інтимний (камерний) портрет, метою якого було показати душевний стан людини, її почуття та емоції. У XVIII столітті популярності набуває придворно-аристократичний тип портрета. У XIX столітті портрет стає більш строгим, певною мірою відстороненим, а на початку XX століття — головним чином лаконічним. Іноді художники не ставлять за мету передати в портреті реальний вигляд моделі, а зводять її зображення до умовності та абстрактності.

Портретний жанр у мистецтві країн Балтії. У середньовічній Естонії писали портрети на біблійні теми, портрети вельмож, працювали над мініатюрами, силуетами. Одним із найбільш відомих портретистів XV–XVI століть є Міхель Зіттов. Створені митцем портрети надзвичайно виразні, глибоко психологічні. Майстром портретної гравюри в Естонії вважають Карла Зенффа, майстром реалістичного портрета — Пауля Рауда. На розвиток портретного жанру в Литві позитивно вплинули італійський художник Монте ді Джованні, голландський майстер Петер Данкертс де Рідж, які проживали у Вільнюсі. Цікавими є роботи графіка Стасіса Красаускаса —народного художника Литви. Портретний жанр посідає чільне місце в образотворчому мистецтві Латвії. Оригінальною манерою зображення вирізняються портрети Аусекліса Баушкеніекса — ху-дожника XX століття. Митець писав унікальні картини, що базуються на техніці пуантилізму.

Заняття 12 лютого 2025

Тема уроку: Світ у звуках і барвах. 

У Франції ХVІІ століття особливо популярними були картини творців героїчного пейзажу Ніколи Пуссена та Клода Лоррена. Пейзажі Н. Пуссена населені міфологічними героями, що відображено навіть у назвах творів. Картини митця вирізняються врівноваженою композицією, чіткістю малюнка, багатством образів та радісними, світлими барвами. Для полотен К. Лоррена характерні витончений колорит і віртуозно побудована перспектива. Фігури персонажів на передньому плані видаються майже непомітними порівняно з величними деревами, гірськими схилами, морською гладінню, на якій ніжними відблисками грає світло. Серед пейзажистів XVIII століття варто виділити творчість Франсуа Буше. Картинам Ф. Буше притаманні вишукані форми, ліричний колорит, гармонійне поєднання фігур людей та пейзажу. Помітним явищем у мистецькому житті Франції ХІХ століття стала творчість художників барбізонської школи — від назви села Барбізон, куди митці щоліта виїжджали на пленер. Пейзажисти Теодор Руссо, Жюль Дюпре, Діаз де ла Пенья та інші зображували густі ліси, поля, луги, болота, озера, лісові галявини, сільські околиці надзвичайно реалістично. Традиції барбізонської школи простежуються і в пейзажних творах Ежена Делакруа, Гюстава Курбе, Каміля Коро, хоча ці митці до неї не належали.

Заняття 05 лютого 2025

Тема уроку: Вокальне пейзажне мистецтво.