ТИГНЯН
Володимир Олександрович
Володимир Олександрович Тигнян народився 04 листопада 1989 року в селі Катеринівці Кіровоградського району, де згодом пішов у школу. Після переїзду родини до обласного центру продовжив навчання та здобув повну загальну середню освіту в Кіровоградській школі-інтернаті. Професії муляра, монтажника сталевих та залізобетонних конструкцій і електрозварника ручного зварювання здобув у ПТУ № 8, яке закінчив 2008 року. Товариському, відповідальному хлопцеві завжди доручали серйозні справи.
Шостого травня 2009 року його призвали на строкову військову службу. Спочатку він проходив її в навчальному центрі "Десна", де опановував війську спеціальність механіка-водія, згодом служив у Кривому Розі. Відслуживши, працював переважно на будовах. Після мобілізації знову потрапив у "Десну", де пройшов перенавчання, став інструктором і вчив механіків-водіїв. Після підписання контракту з військовою частиною воював під містом Дебальцевим. Повернувшись звідти, мав у навчальному центрі готувати танкістів.
– Володимир із братом-близнюком Валерієм навчалися разом і в школі, і в професійно-технічному училищі, – розповідає мати старшого солдата Лада Миколаївна, – вони і працювали теж разом. Що їм не доручиш – усе робили як слід. Володя дуже полюбляв рибалити. Коли ми переїздили із села в місто, то він усе бідкався, де ж він "полюватиме" на рибу. Та невдовзі знайшов і в Кіровограді такі місця: ходив з товаришем Василем вудити на Інгул, на Солдатські ставки. Він мені завжди на день народження приносив упійманих щук, щоб я їх начиняла, готувала фаршировану рибу.
Уже на Донбасі ця його пристрасть до риболовлі стала у пригоді і йому, і його бойовим товаришам. Там син, коли йому з побратимами бракувало їжі, якимось чином умудрявся ловити рибу, на ній вони деякчас і трималися…
Механік-водій старший солдат бронегрупи 300-го навчального танкового полку (169-й навчальний центр Сухопутних військ ЗСУ "Десна") Володимир Тигнян загинув 16 січня 2015 року поблизу кургану Гостра Могила, що неподалік від селища Польового Шахтарського району Донецької області.
Після мінометного обстрілу бойова машина вийшла з ладу та з’їхала у ставок. Двом членам екіпажу вдалося вибратись, а Володимира через заклинений люк вони не змогли витягти.
Похований на Алеї слави на Рівненському кладовищі м. Кропивницький.
Нагороджений відзнакою Кіровоградської області «За мужність і відвагу» (посмертно, 08.05.2015), відзнакою виконавчого комітету Кіровоградської міської ради «За заслуги» ІІ ступеня (посмертно, 05.08.2015).
Його ім'я згадується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 5, ряд 7, місце 14.
Пам’ять про Володимира Олександровича Тигняна вшанована на меморіалах загиблим військовослужбовцям 300-го навчального танкового полку, смт Десна Козелецького району Чернігівської області та 169-го навчальний центру імені князя Ярослава Мудрого сухопутних військ Збройних Сил України.
Володимира Тигняна вшановують у ліцеї «Нова школа» Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. Йому присвячений постер, розміщений на мобільній експозиції Алеї слави на центральній площі м. Кропивницького.
Указом Президента України № 311/2015 від 04 червня 2015 року "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Володимира Тигняна нагороджено орденом "За мужність" III ступеня (посмертно).
09.04.2015
У скорботній тузі схилили голови присутні… Юність ще одного героя обірвана війною. Володимир Тигнян, рятуючи своїх військових побратимів на сході країни у зоні АТО, загинув героїчною смертю. Про відданість, мужність та патріотизм Володимира пам’ятатимуть всі.
9 квітня на будівлі Катеринівської школи (Кіровоградський район) відкрили меморіальну дошку воїну АТО Володимиру Тигняну, виготовлену за фінансової підтримки Обознівської сільської ради. Віддати данину шани та поваги на захід до Катеринівської школи прийшли рідні та друзі загиблого, односельці, посадовці, знайомі.
Зі сльозами на очах відкрила меморіальну дошку Володимирові його мама Лада Миколаївна та його рідні брат і сестра. Настоятель Єлисаветинського чоловічого монастиря (м. Кіровоград), отець Мануїл освятив дошку та побажав усім миру. Добрими і теплими словами згадували цього дня 25-річного героя його перша вчителька Наталія Сіраченко, директор школи Олена Теніченко, класний керівник Наталія Лось, однокласники.
Володимир навчався у Катеринівській школі до шостого класу, але згодом з мамою, братом і сестрою переїхав до селища Нового, потім до м. Кіровоград.
Мобілізували хлопця до лав Збройних Сил України у жовтні минулого року. У складі 300-го навчального танкового полку 169 навчального центру сухопутних військ Збройних Сил України. Володимиру присвоїли звання «старший солдат», призначили на посаду командира відділення навчально-танкового взводу навчально-танкового батальйону, він навчав новоприбулих солдатів.
Хлопець планував і в подальшому після ротації залишитися на службі на посаді інструктора, захищати Батьківщину… Однак мрії обірвалися…
У 25 років 16 січня 2015 року Володимир загинув героїчною смертю поблизу кургану «Гостра Могила», неподалік селища Польове Шахтарського району Донецької області. Після мінометного обстрілу бойова машина зайнялася, хлопець намагався врятувати своїх побратимів від полум’я, тож скерував танк в озеро. Всі вибралися, крім Володимира – товариші не змогли його витягти, тому що заклинило люк. Вічна Слава Герою!
Наталія Чайка для Першої електронної газети
08 травня 2015 р. урочистою лінійкою старшокласники та кадети, педагоги та гості Кіровоградської школи-інтернату, ліцею «Сокіл» вшанували пам'ять випускника закладу Володимира Олександровича Тигняна. В стінах школи, де 10 років тому Володимир разом зі своїм братом–близнюком Валерієм та сестрою Тетяною навчалися, сподівалися і мріяли, на його честь було відкрито меморіальну дошку. Директор закладу С. Д. Сторчаус подякував батькам учня Ладі Миколаївні та Олександру Леонідовичу за подвиг сина, його вірність Україні.
Зведений кадетський підрозділ, очільник О. П. Капчеля, продемонстрував стройовий вишкіл на честь воїнів, що поклали голови за наше світле майбутнє. Вдячність за їхній подвиг житиме у серцях нащадків.
