ПОГОРІЛИЙ
Олексій Валерійович

Олексій Валерійович Погорілий народився 30 березня 1995 року в с. Ребедайлівка Кам’янського району Черкаської області. З дитинства займався спортом, йому подобалися волейбол та футбол, брав участь у змаганнях. У навчанні вирізнявся старанністю та відповідальністю, вчився добре, був товариським, ввічливим, щирим.

Після закінчення 9 класів Ребедайлівської ЗОШ здобував освіту в Кіровоградській школі-інтернаті у класі з поглибленим вивченням іноземної мови (випуск 2012). Після школи здобув спеціальність слюсаря з ремонту автомобілів та погодився на пропозицію вступити на контрактну службу до Збройних Сил України: бажав пов’язати своє життя із військовою кар’єрою.
27 листопада 2013 року був мобілізований до лав Збройних сил України для проходження вже строкової служби як старший солдат І механізованого батальйону окремої гвардійської Криворізької танкової бригади (в/ч А3283) . Виконував обов’язки старшого стрілка БМП та займався ремонтом техніки.
Військовослужбовець Олексій Валерійович Погорілий зник безвісті серпневими днями 2014 року біля с. Новокатеринівка Старобешівського району Донецької області. Пораненого у ногу під час відступу з «Іловайського котла», однополчани відтягли його у, здавалося б, більш безпечне місце, а потім не змогли розшукати. Рік потому стало відомо, що Олексій загинув 29 серпня 2014 року. 02 вересня його останки разом з тілами 87 інших загиблих у «Іловайському котлі» були привезені до Запоріжжя, де він пізніше й був похований на Кушугумському кладовищі як невстановлений загиблий.
Згодом аналіз ДНК дозволив ідентифікувати останки, і 01 вересня 2015 року на батьківщині бійця у селі Ребедайлівка Кам'янського району Черкаської області відбулося перепоховання.
Його ім'я згадується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 24.

Указом Президента України № 216/2016 від 18 травня 2016 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

06 травня 2016 року відбулося відкриття на фасаді будинку школи-інтернату, ліцею «Сокіл» меморіальної дошки на честь випускника 2012 року Олексія Валерійовича Погорілого.

Вихованим та дисциплінованим учнем характеризує Олексія класний керівник Н. В. Мінченко. Олексій зростав фізично загартованим юнаком, який успішно поєднував допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для заняття спортом та танцями. Спокійним і доброзичливим запам'ятали його однокласники, що були присутні на заході. Як чесну та справедливу людину згадував Олексія Погорілого Артем Назаренко. Майже рік, поки тривали пошуки зниклого без вісті бійця, всі його товариші вірили, що Олексій повернеться живим… Артему Назаренку було надано право відкрити меморіальну дошку.

Урочиста лінійка схилила голови перед пам’яттю і подвигом славних синів України – загиблих героїв Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій, вшановуючи їх пам'ять хвилиною мовчання. За подвиг сина, його вірність Україні школа дякувала батькам випускника Валерію Григоровичу та Людмилі Василівні Погорілим, зведений кадетський підрозділ продемонстрував стройовий вишкіл, віддавши честь воїнам, що поклали голови за світле майбутнє країни.

14 жовтня 2016 року, в День захисника України, відбулось відкриття меморіальної дошки на Ребедайлівській ЗОШ, в якій також навчався Олексій.

Пам’ять про Олексія Валерійовича Погорілого вшанована на меморіалі «Наші герої» в м. Кам’янці (2018).

У фондах Кам'янського державного історико-культурного заповідника (Черкаська область) зберігається портрет Олексія Погорілого, створений під час всеукраїнського пленеру в рамках мистецького фестивалю «Кам’янська земля – край славетних героїв» художницею, членом НСХУ Неонілою Петрівною Недосєко (2019).

Його ім'я згадується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 24.