Документація соціально-психологічної служби

• Конституція України

• Загальна декларація прав людини

• Конвенція ООН про права дитини

• Етичний кодекс психолога

• Положення про психологічну службу (наказ Міністерства освіти і науки України від 03.05.99 № 127, 03.05.1999р. № 127)

• Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні (Закон України від 5 лютого 1993 року №2998-ХІІ)

• Про основні напрями соціальної політики на 1997-2000 роки (Указ Президента України від 18 жовтня 1997 року № 1166)

• Про соціальні служби для молоді (Постанова Кабінету Міністрів України від 13 серпня 1993 року № 684)

• Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 1994 року № 728)

• Про поліпшення матеріального забезпечення дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування (Постанова Кабінету Міністрів України від 16 червня 1998 року № 909)

• Про заходи Міністерства освіти України щодо посилення профілактики злочинності, наркоманії та захворювань на СНІД серед учнівської молоді. (наказ МОН України від 14.01.1999 р. № 10)

• Лист МОН від 24.07.2019 № 1/9-477 "Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України"

• Лист МОН від 18.07.2019 № 1/9-462 "Про пріоритетні напрями роботи психологічної службі у системі освіти на 2019-2020 н.р."

• Лист ІМЗО від 30.10.2018 № 1/9-656 "Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей"

• Наказ МОН від 02.10.2018 № 1047 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами"

• Лист МОН від 05.09.2018 № 1/9-529 "Про документацію працівників психологічної служби у системі освіти України"

• Лист МОН від 07.08.2018 № 1/9-487 "Про пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти на 2018-2019 н.р."

• Наказ МОН від 22.05.2018 № 509 "Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України"

• Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 "Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству"

Що таке інклюзія?

Інклюзія це (за офіційними джерелами):

- процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі. І насамперед тих, які мають фізичні чи ментальні порушення;

- процес реального включення осіб з інвалідністю в активне суспільне життя і однаковою мірою необхідна для всіх членів суспільства;

- це система заходів, спрямована на залучення та попередження вилучення. 

А за неофіційними, це:

-насамперед шляхи комунікації;

-не вирок долі, це, швидше, такий спосіб життя за обставин, що склалися, який може багато дати особі з інвалідністю і людям, що оточують її;

 - про повагу до людської гідності;

- протидія дискримінації.

Інклюзивна освіта

це освітня технологія, яка передбачає навчання й виховання дітей з особливими потребами у звичайному навчально-виховному закладі, де створені відповідні умови для забезпечення максимальної ефективності навчального процесу.

Для України інклюзивна освіта є педагогічної інновацією і в той же час вимогою не лише часу, а й з моменту ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів – одним із міжнародних зобов'язань держави.

Мета інклюзії в освіті полягає у ліквідації соціальної ізольованості (виключення), що є наслідком негативного ставлення до поняття різноманітності.

 Переваги інклюзивної освіти

Для дітей з особливими освітніми потребами:

– Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.

– Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.

– Засвоєння нових вмінь та навичок відбувається функціонально.

– Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.

– У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

 Для інших дітей:

– Діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей.

– Діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.

– Діти вчаться співробітництву.

– Діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

 Для педагогів та фахівців:

–  Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

–  Вчителі освоюють різноманітні педагогічні методики, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.

–  Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей. 

 Основні поняття

Особа з особливими освітніми потребами (ООП) - це особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення права на освіту, сприяння розвитку особистості, поліпшення стану здоров’я та якості життя, підвищення рівня участі у житті громади

Індивідуальна програма розвитку (ІПР) - обов'язковий документ, який розробляється групою фахівців із обов'язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють, з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання дитини з ООП. Вона містить загальну інформацію про учня, систему додаткових послуг, види необхідної адаптації та модифікації навчальних матеріалів, індивідуальну навчальну програму та за потреби індивідуальний навчальний план.

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин. У плані враховуються додаткові години на індивідуальні і групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо.

Індивідуальна навчальна програма дитини з ООП у класі з інклюзивним навчанням розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з відповідною їх адаптацією чи модифікацією. Навчальна програма визначає зміст, систему знань, навичок і вмінь, які мають опанувати учні в навчальному процесі з кожного предмета, а також зміст розділів і тем.

Адаптація - змінює характер подачі матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Наприклад, пристосування середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах), адаптація навчальних підходів (використання навчальних завдань різного рівня складності; збільшення часу на виконання, зміна темпу занять, чергування видів діяльності); адаптація матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів; використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки, тощо).

Модифікація - змінює характер подачі матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу.

Зона бойових дій: Як справлятися з хлопчиком-підлітком. 

Ваш «15-річний капітан» не напружується в навчанні, нічим не цікавиться і відмовляється вчасно міняти шкарпетки? Меггі Дент, педагог і консультант по вихованню, що спеціалізується на підлітках, відповідає на запитання батьків про те, що їм робити з «ледачими, безініціативними та не стежачими за собою» хлопчиками-тінейджерами.

На що найчастіше скаржаться батьки хлопців в підлітковому віці?

• Він нічого не пам’ятає (забуває то рюкзак, то телефон, то втрачає їх незрозуміло де).

• Він неорганізований («я думав, що контрольна завтра»).

• Бубонить односкладові відповіді.

• Постійно хоче їсти.

• Використовує будь-яку можливість ухилитися від роботи по дому.

• Ходить в одному і тому ж, не піклуючись про те, що одяг треба періодично прати.

Скаржаться, в основному, мами, які дивуються, що ж сталося з їх чудовими хлопчиками, не замінили їх інопланетяни на цих похмурих і неповоротких істот? Багато батьків запитують: «Що ми зробили не так? Що можна зробити? Адже якщо нічого не робити, дитина провалить іспити в школі та занапастить своє життя!». Якби ми пам’ятали, що підлітковий вік — це час трансформації дитини в відповідального дорослого, який може самостійно приймати рішення, то ми б розуміли, що в цей період помилки та «каша в голові» — нормальне явище.

Навіщо напружуватися?

Хлопцям подобається змагання, але ще більше їм подобається перемагати, тобто досягати того результату, який тримає їх самооцінку на високому рівні. Але якщо можливості досягти такого високого рівня немає, то деякі хлопчики воліють взагалі нічого не робити, щоб не бути другим. Багато хлопчики в школі тримаються на плаву: не напружуючись і ледь намагаючись, щоб не піти на дно. Тим більше, що деякі «двієчники» мають таку харизму, що не вчитися — швидко стає крутою тенденцією для інших хлопців у класі.

За результатами деяких досліджень виявляється, що хлопчики та чоловіки вважають за краще фокусуватися на одному завданні / проблемі, а не бути мультизадачним. І ось, в підлітковому віці трапляється все одночасно: тіло змінюється, гормони зашкалюють, проявляється сексуальність, а тут ще й ця школа. Загалом, вашому синові дійсно важко все це пам’ятати: де рюкзак, коли контрольна, адже мозок перебудовується, тому молоко в холодильнику він не бачить, а де шкарпетки — не пам’ятає. Особливо, якщо і в дитинстві він був забудькуватим розтяпою. Тільки тепер він себе почуває марним і дурним. Ваше завдання пам’ятати, що він не поводиться так на зло, що це результат перебудови мозкових структур, а похмура апатія — тільки маска, за якою підліток намагається заховати свою розгубленість перед хаосом його мінливого життя.

Маски підлітків

Масок може бути багато: від розумника до клоуна, від хулігана до модника або тихоні з довгою чуприною на все обличчя. Маска особливо їм потрібна в школі, яка для хлопчиків, як зона бойових дій: мільйон правил, постійний тиск, суворі вчителі, складні предмети та завдання, з якими їм, на їхню думку, не впоратися на «відмінно». Саме тому, виникає почуття тривоги. А тривожність — це вразливість, з якої підліток не може впоратися самотужки, тому безпечніше надіти маску. Водночас, в тіло прибуває тестостерон, бажання отримати більше допаміну, гормону радості — повеселитися, зробити щось ризикове, подивитися на що-небудь страшне, пограти в улюблені ігри, комп’ютерні та спортивні. Нудьга, загроза з боку можновладців дорослих, брак фізичної активності та необхідність робити те, що вони вважають неважливим, — це «вбивці» розумових процесів.

Погані рішення

Статистика стверджує, що ваші шанси померти підвищуються на 400%, якщо ви хлопчик-підліток, особливо якщо живете за містом. Наприклад, відразу четверо хороших хлопчиків можуть в одну мить загинути в автокатастрофі, тому що перед цим вони прийняли погане рішення. Неправильні рішення пов’язані з тим, що мієлін, біла речовина мозку, зростає нерівномірно в підлітковому віці. Тому, хлопчики можуть повторювати одні й ті ж помилки багато разів. Потрібно багато мієліну для того, щоб знаходити мотивацію, планувати, робити уроки з ситуацій, відкладати задоволення, управляти імпульсивністю, — все це завдання тієї частини мозку, яка досягає зрілості років до 25.

Крім того, я зробила спостереження про те, що хлопчики-підлітки дійсно погано контролюють свої пориви. Тяга до тілесного контакту призводить до того, що вони постійно штовхаються, б’ються, возяться один з одним, при цьому їм смішні покарання або навіть те, що іншому неприємно або боляче. Як тут не піддатися фрустрації?

Неандертальський стиль спілкування підтримується не тільки фізіологією, а й непереборним бажанням бути зграєю, кланом в класі. Якщо крикнути: «А хто це тут пустив гази?!» – всі друзі захихотять і це буде великий момент одностайної емоції. І це багато значить для хлопчика, що перетворюється в чоловіка, я маю на увазі те, що всі твої друзі відчувають веселощі разом з тобою. Я належу до групи, я важливий. Сміх при цьому ще й нейтралізує агресію на хімічному рівні.

Хороші рішення

На жаль, багатьох хлопчиків жорстко карають, якщо вони щось ненавмисно ламають або роблять боляче ровеснику. Коли намір — повеселитися, а їх не зрозуміли, то всередині зростає ірраціональний гнів, який вони вихлюпують з часом, в спорті чи вдома. Емоційно 14-15-річні хлопці дуже вразливі й намагаються заховати це так, що мами переходять від фрустрації до розпачу. Одного разу я говорила з підлітком, який мало не вбив себе: він провали іспит і мама стала настільки емоційно холодна в покаранні, що він подумав, що вона ніколи не буде більше його любити й не хотів жити без її любові.

Холодність — це жіночий спосіб показати невдоволення, але хлопчики та чоловіки не сприймають це як реакцію, вони сприймають це, як повне обнулення близькості.

Іншого хлопчика дістали з того світу, тому що мама наполягала на тому, щоб він робив акцент на математику, а він обожнював музику і мистецтво. Мама сказала, що з таким вибором він ніколи не стане успішним. І тоді він вирішив, що краще померти, ніж розчарувати маму. На щастя, цій сім’ї вдалося допомогти.

Наші 14-річні хлопчики можуть погано пахнути, не мати мотивації, лінуватися і нервово реагувати, і водночас бути наляканими, сумними, емоційно вразливими, охочими виправитися. Стосунки безумовної любові та прийняття з мамою можуть відігравати вирішальну роль.

Тому, ось мої поради батькам:

• Заспокойтеся, розслабтеся і знайте, що це тільки період, все пройде.

• Говоріть синові, що пам’ять його обов’язково покращиться.

• Говоріть менше слів, нагадуючи йому про щось. Спробуйте замість них записки або смс.

• Готуйте досить смачною і поживної їжею, яка буде радувати його і підтримувати його здоровим.

• Будьте в курсі того, що відбувається в школі.

• Нехай і провалить пару іспитів — так він буде знати, що відчуваєш при невдачі.

• Допоможіть йому бути хорошим другом, тому що хороші друзі — це важливо!

• Нагадуйте синові, що у кожного рішення є наслідки.

• Пам’ятайте, що мозок його в процесі перебудови та це не його вина.

• Захистіть вашого сина від людей, які мають звичку до шеймінгу.

• Пам’ятайте, що дитина емоційно вразлива, попри маску.

• Будьте гостинним маяком для друзів вашого сина і попросіть їхніх батьків бути такими ж стосовно вашої дитини.

• Любіть його, навіть коли він помилився.

• Підтримайте його, якщо він помилився.

• Оточіть сина хорошими чоловіками в якості наставників.

• Знайте, що іноді хлопчикам потрібно багато часу, щоб стати чоловіками.

• Для багатьох хлопчиків зміни — складне випробування, а зараз у них зміни у всьому.

• Пишіть йому «послання від матері» (особливо після його помилки), щоб нагадати йому, що він — хороша людина і що ви вірите, що він стане хорошим чоловіком.

• Допоможіть йому знайти натхнення за межами його кімнати.

• Тримайте під рукою список необхідних життєвих навичок і продовжуйте працювати над ними.

P.S. На щастя, 14 років хлопчикам буває лише раз, потім вони дорослішають і їм легше управляти думками, гормонами та тілами. І якщо вам вдасться підтримати їх з добротою і розумінням в їх 14, то вони будуть любити вас завжди.