Луківська гімназія одна з найстаріших у районі. Вона має свою давню історію і гарні традиції. Одним з найстаріших документів, що засвідчують існування школи в с. Лука є “Отчеты о состоянии школ по Житомирскому уезду за 1887-1888 учебный год”, в якому один з розділів присвячений Луківській школі. Звіт про стан церковно-приходської школи в с. Лука Житомирського повіту Котельнянської волості. Школа відкрита в 1860 році протоєреєм Ковальницьким. У 1870 році перейшла у володіння мирового посередника, а на початку 1888 року передана у володіння духовенства. Інші відомості про церковно-приходську школу зустрічаємо й в іншому документі, датованому 1896 роком. Луко-Млиниська школа знову збудована в 1890 році на церковній землі, а до цього часу існувала на селянській землі. Відкрита в 1881 році і передана у володіння духовенства 12 липня 1885 року. Школа розташована у власному приміщенні. На утримання школи від сільських общин щорічно надходить 190 карбованців, в тому числі вчителю 120 карбованців. При школі є приміщення для вчителя.

      Із звіту по Житомирському повіту за 1901-1902 навчальний рік дізнаємося наступне. Число православних дітей шкільного віку (від 7 до 14) в приході: хлопчиків 170, дівчаток – 149. Кількість учнів у школі – 92, всі православної віри, всі із селянських сімей. 227 дітей шкільного віку не навчається.

   Законоучитель школи – священик Малєвич, студент Волинської духовної семінарії, на службі з 1890 року, вчитель – Антон Ковальницький. Помічник учителя – селянин с. Лука Тарасей Концевич, який на службі з 1897 року.

     Зберігся в архіві також документ, в якому описується стан школи в с. Лука, датований уже 1907 роком. В ньому говориться:

«1. Церковно-приходская школа с. Луки построена въ 1890 году на церковной земле. До этого времени школа помещалась в наемномъ доме на крестьянской земле. Последняя открыта в 1881 году и передана в ведение Духовенства 12 июня 1885 года. В 1904 году школьное помещение капитально отремонтировано на отпущеныя из училищнаго совета 560 рублей.

     З  пізніших документів дізнаємось про функціонування школи вже у ХХ столітті. Це субсидія від 9 грудня 1914 року. Субсидія того часу поділялась на земську і місцеві засоби. Можна зробити висновок, що школу фінансувала не лише держава, а й приватні особи, якими виступали жителі села. Дані документу свідчать, що всіх разом коштів за 1914 рік школа отримала 292 крб.60 коп. Першими вчителями після 1917 року були Ярмолюк Петро, Славін, Бабійчук Антон, Брасюк Гордій. Пізніше Г.Брасюк став українським письменником. Світ побачили збірки його оповідань “В потоках”, “Сни і дійсність”. Г.Брасюк був репресований, П. Ярмолюк загинув на фронтах Великої Вітчизняної війни.

   З 1930 року 4-класна школа перетворена на школу- семирічку. Як середня, вона почала функціонувати після 1945 року, коли відбувся перший випуск десятикласників. З того часу відбулося вже 68 таких випусків.

    Післявоєнна Луківська середня школа була єдиною середньою школою на весь кущ. Сюди ходили діти з Млинищ, Пісок, Ліщина та інших сіл.

     З 1928 року приміщення школи перенесено до маєтку колишнього пана Добровольського. В цьому будинку школа функціонує й сьогодні. У панському володінні було два будинки. Один знаходиться у старому парку. Побудований він із червоної цегли, тому його жителі села  називають “червона школа”. В ній навчаються старші і середні класи. Інше приміщення знаходиться за кілька сотень метрів. Будинок побілений білим вапном і тому називається “біла школа”. В ньому навчаються діти молодших класів.

   Випускниками Луківської школи є Вахнюк П.Я. - генерал армії, Тимчишин В.М. - заслужений лікар України, Дмитрук В.І. - кандидат технічних наук, лікарі, вчителі, офіцери. Навчався в нашій школі Дмитрук Никанор - дослідник фольклору та етнології Полісся, один із засновників Житомирського краєзнавчого музею.

      Школа має свій гімн, який написав наш випускник  Микола Макарович Савенець, музика В. Ящука.

Рідна школо моя Луківська

Наче в зеленім барвистім вінку

Бачу тебе, мою школу сільську.

Ти ж бо така лиш єдина, одна,

Я тебе , школо, здалеку впізнав.

Приспів

В юність мене поверни хоч на мить,

Хай мені дзвоник твій знов продзвенить,

В пам’яті мила ти серцю така

Рідна школо моя Луківська.

Приспів

Скільки тут друзів зібралось – дивись,

Вже в нас тумани на скронях вляглись.

Ти ж нас стрічаєш, як мати дітей,

Як найдорожчих для тебе гостей.

Приспів 

Побіля тебе і гомін, і сміх,

Це зустрічаєш ти учнів своїх.

Гамірно так на подвір’ї твоїм,

Ми прибули сюди з різних країв.

Приспів   

Дякуєм, школо, тобі за усе,

Спогад про тебе у серці несем.

Світиш зорею ти нам у житті,

Щоб нам до тебе хотілось прийти.

Приспів