Сучасна українська сім’я стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечити їй належні матеріальні та педагогічні умови для інтелектуального, фізичного, морального та духовного розвитку. Для дитини матуся й татусь – це найголовніші люди, які зрозуміють її, дадуть їй пораду.

Деякі батьки припускаються помилки потураючи дітям у виборі улюблених та неулюблених предметів, мовляв, тобі синку, майбутньому лікарю чи податківцю , не потрібна література чи географія. Знання потрібні і для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного з працею. Не бійтеся, того, що нашим дітям важко навчитися, слід боятися, коли їм занадто легко. Тому тема наших зборів «Що заважає і що допомагає дитині вчитися» .

Хто хоче працювати, шукає можливості, хто не хоче — шукає причини. Е. Маккензі.

Цей відомий афоризм можна перефразувати і для учнів: "Хто хоче вчитися, той шукає можливості, хто не хоче - шукає причини".

У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Отже, подбайте, щоб життя дитини не було нудним, одноманітним, безрадісним. Створивши сприятливе середовище, можна підвищувати коефіцієнт розумового розвитку.

Педагогічний колектив школи постійно працює над цим. Так, учні з 1 класу вивчають англійську мову, інформатику. Кожен учитель шукає і розробляє цікавинки, щоб зацікавити та привити любов до свого предмета.

У школі для розвитку творчих здібностей учнів, з метою допомогти дитині знайти свої вподобання і бажання проводиться чимало різних виховних заходів, учні беруть участь у районних конкурсах та змаганнях і , звичайно, отримують призові місця. Нещодавно за новорічний плакат у районі наша школа посіла І місце.

Щодо навчання , то зараз часто і вчителям і батькам доводиться з жалем констатувати: «не хоче вчитися», «міг би чудово займатися, а бажання немає». У цих випадках ми зустрічаємося з тим, що в учня не сформувалися потреби в знаннях, немає інтересу до навчання. У чому сутність потреби в знаннях? Як вона виникає? Як вона розвивається? В учнів відсутня мотивація до отримання знань? Помічаємо, що ця відсутність іде з сторони сімї, суспільства.

Що ж заважає сучасній дитині вчитися?

1. Лінь

2. Інтернет (соціальні мережі)

3. Комп'ютер і телевізор

4. Телефон

5. Певні риси характеру (неуважність, незібраність, нерішучість)

6. Друзі

7. Надмірні навчальні навантаження

Як же навчити дітей вчитися ?

Перш за все, є те, чого робити не потрібно:

• Не потрібно залякувати і карати, цим ви прищепите дитині не любов до навчання, а страх перед вами.

• Не потрібно платити за гарне навчання - цим ви розвинете у дитини споживацьке ставлення до життя взагалі, і до вас зокрема.

• Не потрібно ставити умови і обмеження в категоричній формі - нічого, крім негативних емоцій у дитини це не викличе.

Розпочати потрібно з відношення батьків до навчання в школі і ситуації всередині сім'ї підлітка. Байдуже ставлення батьків до успіхів дитини до школи знижує цінність освіти в очах підлітка. А тому постійно цікавтесь життям вашої дитини. Як справи? Задавайте це запитання з всією відповідальністю і доброзичливо, стимулюючи дитину на детальну відповідь. Ви просто зобов’язані знати про життя вашої дитини як можна більше! Володіючи інформацією про те, що робиться в школі, розклад навчальних занять, домашнє завдання, вам буде легше направити енергію школяра в потрібне русло. Під час таких бесід ви побачите, які предмети добре засвоюються, а які – викликають труднощі у дитини, і зможете разом з вчителями знайти вихід і допомогти їй.

Дитяча лінь, не ретельність, і не обов’язковість відразу ж впадають в око і якщо вчасно не звернути увагу на систематичні недоробки при виконанні домашнього завдання це може призвести до відставання.

Створіть всі умови для того, щоб у сина чи доньки був свій читацький куточок. Всіляко стимулюйте потяг дитини до читання. Саме батьки мають викликати у дитини прагнення самостійно здобувати знання. Не запам’ятовувати , а перед усім аналізувати, осмислювати, розуміти матеріал, виявляти особисту розумову активність у засвоєнні навчального матеріалу — ось до чого слід привчати підлітків. Тоді і запам’ятовування стане більш легким і ґрунтовним. Треба навчити дитину не запам’ятовувати все підряд, а вилучати головне.

Формуйте самоповагу Висока самооцінка додає сміливості, упевненості, формує вміння ризикувати. Діти повинні усвідомити, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.

Пильнуйте, щоб дитина не стала «телеманом» Сидіння перед телевізором гальмує в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку, а нею визначається розвиток мови. Отже, із часом у дитини можуть виникнути ускладнення під час спілкування.

Виховуйте відповідальність, порядність Потрібно не лише пояснювати, що таке добре, а що погано, а й закріплювати гарні навички, карати за негідні вчинки.

Будьте вимогливими Діти з високою самооцінкою, почуттям власної гідності, умінням робити щось краще за інших, виховуються, як правило, у сім’ях, де до них ставляться високі вимоги, але не будьте тираном.

Привчайте дитину до праці Певною мірою ви можете запрограмувати життєвий успіх своїх дітей. Не слід неодмінно оберігати своїх синів і дочок від труднощів. Нехай вони зрозуміють, що шлях до успіху вимагає певних зусиль.

Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі Нехай вони все спробують, нехай вчаться на власних помилках, звикають робити щось для інших. Якнайбільше спілкуйтеся з дітьми. Пам'ятайте, якою буде Ваша дитина у дорослому житті, такою буде й Ваша старість!

Це слід робити щоденно тоді це перейде у формулу «Школа, родина, дитина – успіх».

Підсумовуючи сказане, можна зробити такий висновок, що дітям допомагає вчитися :

1. Книги

2. Батьки

3. Вчителі (які знають свій предмет, вміють заохотити до навчання)

4. Власні риси характеру (наполегливість, цілеспрямованість)

5. Бажання вступити до певного вузу

6. Інтернет

7. Друзі

То ж вам , батьки, потрібно і навіть необхідно:

• З самого дитинства заохотити дитину до постійного здобуття нових знань.

• Сприяти дитині в навчальному процесі, але не робити нічого за дитину.

• У випадку якщо є проблеми з вчителями, залагоджувати їх дипломатично.

• У разі проблем з однолітками в школі, намагатися вирішити їх разом з дитиною.

• Пояснити дитині, наскільки важливий результат отримання знань.

Як бачимо, допомогти дитині вчитися таки нелегко, але все у ваших руках.

Щоб допомогти батькам і педагогам отримати інформацію щодо захисту дітей від впливу шкідливої інформації, розроблено посібники, шкільні уроки та складено перелік рекомендованих для дітей онлайн-ресурсів. Зазначені матеріали допоможуть дітям безпечно користуватись цифровими технологіями.

КІБЕРБУЛІНГ ТА ЧАТ-БОТ "КІБЕРПЕС"

Кібербулінг – це цькування із застосуванням цифрових технологій. Кібербулінг може відбуватися в соціальних мережах, платформах обміну повідомленнями (месенджерах), ігрових платформах і мобільних телефонах, зокрема через:

• поширення брехні чи розміщення фотографій, які компрометують когось у соціальних мережах;

• повідомлення чи погрози, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди.

За даними ЮНІСЕФ в Україні, майже 50% підлітків були жертвами кібербулінгу. Кожна третя дитина прогулювала школу через кібербулінг. 75% підлітків у анонімному опитуванні підтвердили те, що Instagram, TikTok і Snapchat є основними соціальними платформами для цькування.

Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот "Кіберпес". У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у разі кібербулінгу.

Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.

У чат-боті "Кіберпес" можна знайти інформацію про те:

• що таке «кібербулінг» та як він проявляється;

• як визначити контент, що містить кібербулінг;

• що робити, якщо вас кібербулять;

• як видалити матеріали, що містять кібербулінг;

• як попередити кібербулінг;

• як не бути кібербулером.

ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІД СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ В ІНТЕРНЕТІ: ОСВІТНІЙ ПРОЄКТ "STOP SEXTING"

Сексуальне насилля онлайн – один з викликів, який стоїть перед батьками та педагогами. Діти можуть стикатись із сексуальним насилля в Інтернеті у формах секстингу, кібергрумінгу та сексторшену.

Секстинг – це надсилання інтимних фото чи відео з використанням сучасних засобів зв’язку. Діти можуть надсилати такі матеріали як знайомим, так і не знайомим їм у реальному житті людям. Матеріали подібних переписок можуть бути оприлюднені, що часто призводить до кібербулінгу та цькувань дитини у школі.

Кібергрумінг — це процес комунікації із дитиною в Інтернеті, під час якого злочинці налагоджують довірливі стосунки з дитиною з метою сексуального насильства над нею у реальному житті чи онлайн. Вони можуть змушувати дітей виконувати певні сексуальні дії перед камерою. Злочинці свідомо будують своє спілкування з дитиною так, аби викликати в неї теплі почуття та довіру, показати, що вона цінна та унікальна. Вони можуть прикидатися однолітками дитини, пропонувати роботу моделлю, дарувати подарунки тощо.

Сексторшен – налагодження довірливих стосунків із дитиною в Інтернеті з метою отримання приватних матеріалів, шантажування та вимагання додаткових матеріалів або грошей.

Звертаємо увагу: якщо дитина стала жертвою секстингу, кібергрумінгу чи сексторшену, необхідно звернутися до поліції.

Освітній проєкт #stop_sexтинг за підтримки МОН, Мінцифри та Уповноваженого Президента України з прав дитини створили навчальні матеріали для батьків і педагогів щодо упередження та протидії сексуальному насиллю в Інтернеті:

• - Урок «Інтимні селфі в інтернеті» для 7-11 класів

• - Урок «#не_ведусь» для 5-6 класів

• - Квест «#не_ведусь» для 7-8 класів

• - Квест «#не_ведусь» для 9-11 класів

ВСЕУКРАЇНСЬКА КАМПАНІЯ ПРОТИ КІБЕРБУЛІНГУ DOCUDAYS UA

У межах всеукраїнської кампанії проти кібербулінгу, за сприяння МОН, було проведено DOCU/ТИЖДЕНЬ проти булінгу для учнів 5–7 та 8–11 класів. Загалом в проєкті взяли участь 81 000 учнів, 1609 вчителів і 320 шкіл.

Всеукраїнська кампанія проти кібербулінгу створила відео "Mr. Nox" і буклет для батьків і дітей, який пояснює, як розпізнати кібербулінг і куди звертатися дітям і батькам дітей, які опинились у ситуації кібербулінгу.

Docudays UA дає можливість створити кіноклуб на базі закладу освіти. Кіноклуб дасть змогу отримати доступ, зокрема, і до фільмів із теми цькувань, як-от "Булер". Зареєструвати кіноклуб у закладі освіти можна за посиланням.

Відео (Матеріали до обговорення)

Кібербулінг. Як я перестала бути жертвою

Як я став кіберсупергероєм

ПОСІБНИКИ, ЯКІ МОН ПРОПОНУЄ ВИКОРИСТОВУВАТИ БАТЬКАМ І ПЕДАГОГАМ ДЛЯ НАВЧАННЯ ДІТЕЙ БЕЗПЕЧНОМУ КОРИСТУВАННЮ ІНТЕРНЕТОМ:

1. Діти в Інтернеті: як навчити безпеці у віртуальному світі: посібник для батьків

2. Виховання культури користувача Інтернету. Безпека у всесвітній мережі: навчально-методичний посібник

3. Безпечне користування сучасними інформаційно-комунікативними технологіями / О. Удалова, О. Швед, О. Кузнєцова [та ін.]. – К.: Україна, 2010. – 72 с.

4. Пам’ятка для батьків "Діти. Інтернет. Мобільний зв’язок", розроблена Національною експертною комісією України з питань захисту суспільної моралі.

5. Онлайн-посібник "COVID-19. Поради з безпеки онлайн для батьків та опікунів"

6. Посібник Ради Європи "Свобода вираження поглядів та інтернет"

7. Навчально-методичний посібник "Керівництво із соціально-педагогічного супроводу формування безпечної поведінки підлітків в інтернеті"

8. Методичні рекомендації до використання в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти навчально-методичного посібника та робочого зошита „Інтернет, який ми хочемоˮ (the Web We Want)

9. Дізнайся про свої права в цифровому середовищі

10. Попередження та протидія КІБЕРБУЛІНГУ в дитячому середовищі України

11. Запобігаємо кібербулінгу змалечку

5 основних речей, які мають знати батьки про коронавірусну інфекцію COVID-19 та про те, як реагувати, щоб убезпечити свою родину від хвороби. Про це розповідають Міністерство освіти і науки України разом з Міністерством охорони здоров’я сьогодні, 12 березня 2020 року.

“Уряд оголосив загальнонаціональний карантин до 3 квітня. Однак ми розуміємо, що просто не ходити до школи чи іншого закладу освіти – недостатньо. Важливо, щоб батьки знали, як діяти в ситуації карантину та від чого берегти дітей. Тому така інформація зараз дуже потрібна”, – розповіла заступниця Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій.

ПЕРШЕ. Інфекція передається переважно повітряно-крапельним шляхом від зараженої людини або через дотик до забруднених поверхонь.

ЩО РОБИТИ:

• попросити дітей не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар

• нагадувати дітям про обов’язкове миття рук перед прийомом їжі та після відвідування вбиральні (мити руки потрібно щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук)

• попросити дітей утриматися від прийому їжі з загальних упаковок або посуду (горішки, чіпси, печиво та інші снеки), куди багато людей занурюють руки

• просити дітей уникати привітальних обіймів і рукостискань, поки епідеміологічна ситуація не стабілізується

• посилити вимоги до вологого прибирання приміщень, очищення та дезінфекції об’єктів, яких торкається велика кількість людей, провітрювати приміщення

• важливо уникати місць масового скупчення людей

ДРУГЕ. Симптоми інфекції: кашель, біль у горлі, риніт, лихоманка, утруднене дихання, сухий кашель, чхання, біль у грудині; у деяких випадках – діарея або кон'юнктивіт. У складних випадках інфекція може викликати пневмонію. У деяких випадках ця хвороба може бути смертельною, однак переважно це відбувається з людьми середнього чи похилого віку, що мають супутні захворювання.

ЩО РОБИТИ:

у разі підвищеної температури дитина має залишитися вдома до повного одужання та одразу отримати консультацію сімейного лікаря.

ТРЕТЄ. Як правильно поводити себе в умовах поширення вірусу?

• мити руки щонайменше 20 секунд або використовувати дезінфекційні засоби для рук

• під час кашлю або чхання прикривати рот і ніс паперовою хустинкою, яку потім необхідно викинути; чхати також правильно у згин ліктя

• не підходити ближче ніж на 1 метр до людей, що кашляють, чхають або мають жар, уникати будь-якого тісного контакту з ними

• не споживати сирих чи недостатньо термічно оброблених продуктів тваринного походження

ЧЕТВЕРТЕ. Маски не допомагають убезпечити себе від вірусу, вони допомагають лише в тому разі, коли маску носить хвора людина.

П’ЯТЕ. Наразі не існує жодних ліків для лікування чи запобігання коронавірусу. Будь-які пропозиції в Інтернеті про вакцини чи ліки – неправда.

Вже місяць як школа в Україні працює у новому форматі і це виявилось нелегким випробуванням для всіх учасників освітнього процесу. Ми всі не були готові до цього ні організаційно, ні технічно, ні психологічно. Оцінюючи те, чого вдалося досягнути за цей місяць, треба пам’ятати, що ми всі знаходимося в напрузі, відчуваємо тривогу від загальної невизначеності ситуації і змін у повсякденному житті. Фактично нам доводиться адаптуватися до геть іншого режиму і відмовлятися від багатьох звичок, напрацьованих роками. Адаптація вимагає часу, причому, в цей час майже неможливо ефективно вчитися – тривога і невпевненість «з’їдає» левову частину нашої енергії. Зараз в процесі адаптації знаходимося всі ми – діти, педагоги, батьки. Хтось швидше пристосовується, хтось повільніше – всі ми різні. Загалом, треба розраховувати, що для більшості адаптація триває приблизно 1-2 місяці.

Чим можна допомогти собі і своїй дитині в процесі адаптації до нових умов?

По-перше, зверніть увагу на режимні моменти. Здоровий сон, харчування, свіже повітря і зрозумілий, незмінний, передбачуваний розклад на день необхідні нам як ніколи. Рутини мають над нами чарівну і цілющу владу, вони нас заспокоюють, дають впевненість і почуття безпеки, така собі супер-сила для подолання тривоги. Багато чого в теперішній ситуації ми не можемо контролювати і передбачити, але є речі, в яких ми лишаємося володарями.

По-друге, бути уважним до почуттів дитини і своїх власних. За дитячими криками, протестами, істериками можуть стояти таж сама розгубленість, безпорадність і тривога, яку відчуваєте і ви, тільки от діти приносять нам її у такій формі. І тоді найкращим варіантом буде не кричати і сварити у відповідь, а сказати: «ти, схоже, гніваєшся (сумуєш, тривожишся – вставте те, що ви бачите). Мені це теж не подобається, давай подумаємо разом, що ми можемо зробити, щоб нам стало краще…».

Навчання в школі не вимагало від дітей високого рівня самоорганізації. А на дистанційній формі навчання це найбільш вагомий чинник. Примусити себе сісти за уроки, замість того, щоб поспати, погратися, порозважатися – це серйозний виклик для волі, не тільки дитячої. Багато дорослих людей відмовлялися від дистанційної роботи саме через те, що відчували брак волі і вміння організувати себе при відсутності зовнішнього примусу. Тому наше завдання як дорослих допомогти дітям – кому самоорганізуватись (тим, хто старший), кого організувати (початкова школа) в умовах дистанційного навчання. Не гніватись на них за лінь і безвідповідальність, не вимагати того, чого не має, а допомогти і стати своєрідною милицею, спираючись на яку дитина почне розвивати свою здатність до самоорганізації, яка їй точно знадобиться і не тільки на дистанційному навчанні.

Як це можна робити?

1. Складайте розклад разом. Цей розклад має бути написаний (або намальований для дітей, яким ще важко читати) і бути доступним і дитині, і дорослому. Обов’язково плануйте перерви, відпочинок, розваги. Ваш розклад не має бути схожим на список покарань. Не робіть уроки довгими – 40 хвилин – це занадто навіть для середньої школи. Краще зробити перерву до того, як з’являються ознаки втоми і втрата уваги. Для 1-2 класів навчальні блоки можуть бути 10-15 хвилин, робимо перерву на 5 хвилин і знову повертаємось до роботи.

2. Слідкуйте за організацією робочого місця. Хаос і безлад на робочому місці і біля нього можуть сильно відволікати.

3. Домовтесь про правила, які важливі для вас під час карантину. Наприклад, якщо хтось з дорослих працює дистанційно, чи у вас в сім’ї тільки один гаджет на кількох школярів – в цьому випадку потрібні чіткі домовленості, інакше конфліктів не уникнути. Нові правила і домовленості теж краще записати і вивісити в доступному місці. При виникненні конфлікту ви зможете апелювати до них.

4. Постійні звукові повідомлення під час роботи над завданнями інколи страшено заважають. Особливо, коли ти тільки зосередився на алгебрі, а тут прийшло таке завдання з мови, а через пару хвилин з біології і фізики, і там так багато всього робити! Якщо вас завалюють цілою купою завдань – це дезорганізує. Навчіть свою дитину ставити обмеження і планувати – зараз зроблю це, а потім подивлюсь наступне повідомлення. Про роботи, які мають виконуватись в обмежений час, вчителі попереджають заздалегідь, ви їх не пропустите. Також важливо навчитись розбивати великі завдання на частини і рухатися поступово, тоді великі об’єми не так нас лякають.

5. Якщо ви сидите зі своєю дитиною і намагаєтесь вчити з нею уроки, ви точно будете час від часу відчувати гнів («як він/вона може не розуміти, це ж просто?»), безпорадність («я не вмію пояснювати», «я не можу зрозуміти як робити завдання сам»). Як з цим обходитись? Робити видих і нагадувати самому собі, що ви не вчитель, що коли ми намагаємося вчити наших дітей, ми занадто емоційно залучаємося і це тільки заважає процесу навчання і не покращує наші стосунки з дітьми. Залиште цю роботу професіоналам, організуйте можливість поспілкуватися з вчителем, коли виникають якісь питання.

6. Якщо вам здається, що вчителі перевантажують завданнями вашу дитину, спробуйте надати вчителю адекватну зворотну реакцію. Доброзичливу і докладну. Адекватна зворотна реакція завжди починається з подяки. Пригадайте, будь ласка, що нікого не вчили працювати дистанційно, а частина матеріалу і завдань, які напрацьовані вчителем, просто не можуть бути використані в режимі онлайн. Педагогам доводиться переробляти матеріали, паралельно навчаючись і опановуючи нові програми. При цьому не слід забувати, що вчителі – також батьки і мають вдома «своїх» школярів. Подякуйте.

• Розкажіть, що ви робите і як стараєтесь.

• Розкажіть про труднощі, з якими ви стикаєтесь (не обов’язково учбові, можливо, у вас є зовсім маленька дитина, чи ви працюєте в нічній зміні).

• Чітко і доступно сформулюйте чого ви б хотіли від вчителя, якої саме допомоги потребуєте, що, на вашу думку, може полегшити ваше життя.

• Будьте уважні до того що вам скаже вчитель.

Пам’ятайте про те, що ваші цілі збігаються і налагодити співпрацю важливо як ніколи.

Організовуючи роботу в умовах дистанційного навчання, нагадуйте собі час від часу, що діти дзеркалять наш емоційний стан і, в ситуації, коли батьки в тривозі їм важко залишатися спокійними і врівноваженими.

В складних умовах невизначеності і загроз головне навантаження лягає на середнє покоління – тобто на батьків школярів. Саме вони несуть відповідальність і за дітей, і за старше покоління, за фізичне виживання родини. І саме тому життя родини має бути організоване таким чином, щоб зняти все зайве навантаження з тих, хто працює на роботі, кухні, городі, забезпечуючи виживання сім’ї. Це гарний час, щоб діти в сім’ї почали робити те, що можуть, щоб розвантажити дорослих і внести свій вклад у виживання родини. Ми встигнемо повернутися до моделі «дитиноцентричної» родини, коли ситуація зміниться на краще.

Подбайте про себе – це допоможе всій родині, бо мама, чи тато в хорошому стані – опора для всіх. Подбайте про себе – ви навчите своїм прикладом дитину бути турботливою і чутливою до самої себе, цей досвід їй дуже згодиться в майбутньому дорослому житті. Просіть про допомогу, коли вам важко, заради цієї можливості ми і живемо в громадах.

При потребі звертайтеся до психологів і соціальних педагогів закладів освіти нашої громади. Вони можуть допомогти в складних питаннях, які виникають при організації життя в нових умовах. Бережіть себе і своїх близьких.

Щоб не допустити потрапляння дітей до таких груп, рекомендуємо батькам:

– Приділяти більше уваги психологічному стану дитини.

– Перевіряти шкіряні покриви дитини на наявність пошкоджень. У разі їх виявлення, з’ясовувати обставини, за яких вони з’явилися. Особливу увагу звертати на пошкодження різного роду у формі кита.

– Перевіряти облікові записи (акаунти) дитини в соціальних мережах та групи, до яких входить акаунт. Перевіряти вміст спілкування у приватних чатах.

– Звертати увагу на коло спілкування дитини.

– Намагатися зайняти вільний час дитини спортивними або культурними секціями.

– Обов’язково контролювати те, які фото- та відеофайли знаходяться в гаджетах дитини.

– Встановлювати функцію «батьківський контроль» на всіх гаджетах дитини.