В наш час особливого значення набуває проблема ранньої діагностики та корекції відхилень у мовленнєвому розвитку дітей, що має особливе значення для їх подальшого повноцінного навчання в школі. Уявлення про стан і особливості формування мовлення у дитини, як засобу комунікації, можна отримати лише у процесі комплексного психолого-медико-педагогічного обстеження , лінгвістичного аналізу її мовленнєвої діяльності. При нормальному розвитку дитини з перших місяців найважливішим є спілкування, у процесі якого дитя може опанувати людське мовлення, що відіграє важливу роль у її всебічному розвитку, та в пізнанні навколишнього світу. Розвиток мовлення у процесі онтогенезу відбувається паралельно з фізичним та мовленнєвим розвитком. Тож якщо до дітей, які мають мовленнєві порушення , не вжити своєчасно корекційних заходів, у них може затримуватися темп інтелектуального розвитку.
До практичного вирішення проблем медико-педагогічної та соціальної реабілітації дітей з особливими проблемами залучаються медичні фахівці, корекційні педагоги, вчителі-логопеди, соціологи, практичні психологи. Одним з найважливіших завдань їх спільних зусиль є рання та повноцінна допомога дітям у набутті навичок усного та писемного мовлення , інтеграції їх процесу навчання, підвищення самостійності та незалежності в масовій школі та в соціальному житті.
Ранній вік (від народження і до 3 років) в житті дитини є найбільш відповідальним періодом, коли розвиваються моторні функції, орієнтувально-пізнавальна діяльність, мовлення, а також формується особистість. Пластичність мозку дитини раннього віку, наявність сензитивних періодів формування інтелекту, емоційної сфери, розвитку мовлення і особистості визначають значні потенційні можливості корекційної допомоги. Доцільна рання допомога дозволяє більш ефективно компенсувати порушення психофізичного розвитку, послабити вторинні відхилення, або запобігти їх появі.
Дослідження мовленнєвого розвитку дітей раннього віку відбувається в індивідуальному порядку, з урахуванням психофізичних особливостей кожної вікової категорії дітей. З метою визначення стану мовленнєвого розвитку дитини проводиться обстеження за показниками, що відповідають її вікові. Процедура обстеження здійснюється поетапно і передбачає збір анамнестичних даних про особливості формування психомоторних функцій, перехід до мовленнєвого та раннього мовленнєвого розвитку, дослідження до мовленнєвих та мовленнєвих процесів.
I етап – ознайомлення з анамнезом дитини.Проводиться бесіда з матір`ю дитини та вивчається медична документація де визначається:
- вік матері на момент народження малюка;
- наявність мовленнєвих порушень, спадкових нервово-психічних захворювань матері;
- особливості перебігу вагітності та пологів;
- особливості домовленнєвого та раннього мовленнєвого розвитку;
- становлення психомоторних функцій дитини;
- інфекційні захворювання.
II етап-дослідження загального розвитку дитини:
- розвиток сенсорних відчуттів;
- стан розвитку просодичних уявлень;
- розвиток предметної діяльності та передумови ігрової діяльності;
- стан довільної моторики.
III етап-обстеження мовлення дитини:
- дослідження імпресивного мовлення;
- дослідження експресивного мовлення.
На основі проведених обстежень та результатів комплексного психолого-медико-педагогічного дослідження встановлюється рівень мовленнєвого розвитку дитини та визначаються провідні порушення у структурі виявленого відхилення.
Найтиповіші граматичні помилки в мовленні дітей:
- Граматичні помилки словотворення ( неправильне вживання суфіксів, префіксів).
- Граматичні помилки в словозміні.
- Неправильне вживання відмінкових закінчень іменників, прикметників, помилки при їх узгодженні.
- Відмінювання невідмінюваних іменників.
- Неправильне вживання роду іменників.
- Вживання іменників, що мають тільки однину у множині, а тих що
мають тільки множину в однині.
- Неправильне вживання дієслівних і дієприкметникових форм, займенників, числівників.
Граматичні помилки у дитячому мовленні - це закономірне явище в процесі засвоєння мовлення, особливо до 5 років. Але граматичні помилки в мовленні дітей необхідно відразу виправляти, це дасть дитині змогу засвоїти граматичні норми. При значних труднощах у засвоєнні дитиною граматики - вчасно звертайтесь до логопеда!
Завдання учителя і батьків — створити максимально комфортні умови для навчання ліворукої дитини з метою збереження її здоров'я й реалізації її можливостей і здібностей.
з яких зображена дзеркально (дитині необхідно знайти її та обвести).
І перший крок — це виявлення ліворуких дітей.
Як визначити ліворукість?
Як правило, ліворукість дитини визначають самі батьки, спостерігаючи за тим, яку частину діяльності дитина виконує лівою рукою. У чотири роки формується чітке надання переваги одній із рук, а до п'яти років встановлюється домінування правої чи лівої руки.
Для визначення ліворукості у першокласників доцільно провести додаткове тестування. При цьому необхідно дотримуватись певних правил:
• кожне завдання пропонувати дитині в ігровій формі;
• не фіксувати увагу на тому, якою рукою діє дитина;
• усі предмети перед виконанням завдання розміщувати чітко перед дитиною.
Тести (проводяться з батьками) :
1. Малювання
Покласти перед дитиною аркуш паперу й олівець, запропонувати намалювати будь-що за бажанням. Коли дитина закінчить, попросити намалювати те саме іншою рукою. У цьому завданні враховується якість виконання малюнка кожною рукою.
2. Відкривання коробочки
Дитині дають кілька сірникових коробочок, пропонують знайти сірник в одній із них. Ведучою вважається та рука, якою дитина буде здійснювати активні рухи: закривання, відкривання коробочки, виймання сірника.
3. Побудова кринички із сірників
Дитині пропонується із кількох сірників побудувати криничку. Активні дії виконує ведуча рука.
4. Обертальні рухи
Дитині пропонують відкрити і закрутити кришечки у двох-трьох пластикових пляшках. Ведучою вважається та рука, якою дитина крутила кришечку.
5. Розв'язування вузликів
Пропонується кілька вузликів, зав'язаних нещільно на шнурі середньої товщини. Ведучою вважається рука, яка розв'язує вузол (інша тримає вузол).
6. Піднімання предметів
Дитину просять підняти по черзі кілька предметів, які лежать на підлозі. Правші, як правило, беруть предмети правою, а лівші — лівою рукою.
7. Гра з м'ячем
Дитині пропонується якнайточніше кинути м'яч однією рукою кілька разів. Ведучою буде та рука, якою дитина кидатиме м'яч.
Результати тестування заносяться в таблицю (на дошці)
Ліворукою вважатиметься та дитина, у якої в графі «ліва рука» буде більше плюсів. Якщо дитина однаково добре володіє і правою, і лівою рукою, то вибір руки для письма визначатиметься якістю малюнків правою і лівою рукою.
Першокласникам ще досить важко орієнтуватися в просторі і на площині. Більшість із них плутаються в розрізненні правої й лівої сторін, особливо відносно інших людей. Найбільші труднощі при відпрацюванні цієї навички виникають у ліворуких дітей, а вона є важливою передумовою для успішного навчання.
Диференціації правих і лівих частин тіла можна здійснювати за допомогою наступних вправ:
• показати праву руку, потім — ліву;
• підняти праву (ліву) руку, показати предмет правою (лівою) рукою, взяти предмет правою (лівою) рукою.
Розрізнення інших частин тіла: правої (лівої) ноги (ока, вуха).
Пропонуються і більш складні завдання: показати правою рукою ліве вухо.
Формування орієнтації в навколишньому просторі:
1) визначення просторового розміщення предметів по відношенню до дитини:
«Покажи, який предмет знаходиться справа (зліва) від тебе», або «Поклади книжку справа (зліва) від себе»;
2) визначення просторових співвідношень між двома — трьома предметами чи зображеннями:
«Поклади книгу перед собою, зліва поклади олівець, справа — ручку».
Методика навчання письма, її організація розраховані на дітей з ведучою правою рукою, тому завдання учителя й батьків — вирішити цілий ряд питань, які виникають при організації роботи з дітьми, які пишуть лівою рукою.
Посадка під час письма
Ліворукі діти повинні сидіти прямо, не торкаючись грудьми парти.
Ноги всією ступнею повинні стояти на підлозі чи підставці, голова — трохи нахилена вправо.
У класі ліворука дитина повинна завжди сидіти зліва від свого сусіда так, щоб права робоча рука сусіда по парті не заважала їй під час письма.
Освітлювальний прилад на столі розміщується справа від дитини.
Положення зошита
Зошит лежить з нахилом вправо так, щоб правий нижній куток сторінки, на якій дитина пише, був спрямований до середини її грудей.
З метою полегшення орієнтації ліворукої дитини в зошиті, рядку ліву сторону аркуша слід позначити кольоровими олівцями.
Способи письма лівою рукою
Перший спосіб є дзеркальним відображенням «праворукого» письма. Таке положення руки значно утруднює процес навчання, оскільки всі зразки розміщуються зліва, а тому дитина не має можливості орієнтуватися в них.
Доцільним для ліворуких дітей є розміщення зразків у рядку справа. Другий спосіб полягає у тому, що кисть лівої руки з ручкою розміщується над рядком. Цей спосіб дає дитині можливість орієнтуватися на поданий зразок чи написане раніше і зменшує кількість помилок під час письма. Саме до такого способу письма спонтанно й найбільш часто приходять діти-лівші.
Під час письма третім способом кисть лівої руки з ручкою знаходиться під рядком. Такий спосіб вважається найбільш зручним, оскільки дитині не доводиться вивертати кисть руки, добре видно зразок. Однак, пишучи у такий спосіб, діти порушують вимоги «праворукої» каліграфії: букви не мають нахилу вправо і, навпаки, нахилені вліво.
До кожного випадку «ліворукого» написання варто підходити індивідуально й, головне,—дати дитині можливість обрати зручний для неї спосіб письма, максимально попередити виникнення мимовільних помилок.
Важливим у навчанні ліворуких дітей є попередження труднощів, які певною мірою є для них характерними. Під час навчання ліворуких дітей зустрічається явище, що носить назву «феномена дзеркальних рухів», який найчастіше проявляється у дзеркальному письмі. За даними досліджень, частота дзеркального письма у ліворуких дітей складає 85 %. Елементи дзеркального письма спостерігаються і у дітей з нестійкою праворукістю: після оволодіння звичайним письмом дзеркальне письмо в них може проявитись раптово, коли діти втомлені чи неуважні. Щоб попередити дзеркальне зображення, необхідно включати в попередню роботу такі методи, як зоровий аналіз літери, конструювання літери з її елементів, письмо у повітрі, обведення по контуру, використання таблиць із зображенням літер, одна з яких зображена дзеркально (дитині необхідно знайти її та обвести).
Відомо, що у багатьох дітей шкільного віку під впливом навчального процесу та правильної вимови оточуючих мовленнєві порушення усуваються самі по собі.
Але, по-перше, відбувається це дуже повільно, а, по-друге, у таких дітей ще тривалий час спостерігається неправильне уявлення про звукові образи, що негативно позначається на письмі. Ще більших труднощів на письмі відчувають діти, вимова яких залишається неправильною.
Нерідко можна стати свідками того, як вчителі, прагнучи допомогти, дають учням додаткові завдання на списування, дорікають у тому, що вони недостатньо вчать граматичні правила, пропонують батькам частіше писати з ними диктанти. Проте все це не дає бажаного ефекту.
Такі діти потребують іншої допомоги - логопедичної. Насамперед необхідно обстежити стан вимови і слухового сприйняття, з'ясувати, які саме звуки промовляються неправильно.
При необхідності корекційну роботу зі школярами потрібно починати з постановки звуків, з навчання дітей правильної артикуляції і тренувальних вправ на вимову складів, слів, словосполучень, речень.
Наступний етап – закріплення правильної вимови, розвиток фонематичного слуху і навичок звукового аналізу. Вправи проводять спочатку на прикладі звуків, які учні вимовляють правильно. Далі пояснюють відмінності у вимові та звучанні окремих опозиційних звуків і складів з ними.
Слід також звернути увагу і на те, як пише дитина.
Виправлення порушень письма здійснюється в такій послідовності:
виправлення мовленнєвих порушень. Корекція звуків і вправи на звуковий аналіз;
вправи на диференціацію подібних звуків;
встановлення зв'язку між звуком і буквою;
робота зі складами: вимова складів, виділення звуків, визначення їх послідовності, розвиток слухового сприйняття;
робота зі словами: правильна вимова, поділ на склади, звуковий аналіз, запис під диктовку. Тут доцільно також використовувати різні вправи на дописування слів, вставку пропущених букв, вигадування слів на певний звук;
робота з реченнями: виділення слів і їх звуковий аналіз, диктанти з їх попереднім усним аналізом і без нього, контрольні диктанти.
Логопедичні проблеми в дошкільному віці призводять до виникнення дислексії (порушення читання) та дисграфії (порушення письма) під час навчання в школі. Слід завжди пам'ятати, що результативність корекційної роботи з усунення порушень читання та письма залежить від правильної її організації, від системності мовленнєвих вправ, від вдалого підбору з поступовим їх ускладненням.
Найраціональнішим засобом, звичайно, є профілактика – відповідна підготовка до школи дитини в дошкільному віці та своєчасна консультація логопеда.