Факти

Буремного 1941 року, з’явилися ворожі мотоцикли і в Білоцерківці. Вдерлися нацисти в клуб. Трощили все. Книжки з бібліотеки повикидали через вікно на вулицю, в осінню грязюку. З вікон на той жах дивилися повні гніву людські очі.

У передмові до ювілейної збірки Петра Ребра «Ключі від веселки» подаються його спогади про ті драматичні події:

" Вночі мені не спалося — все ввижалося, що книжки плачуть, голосять, кличуть на допомогу... До книжок я підібрався, коли смеркло, а потім побіг додому городами, ніби за мною гнався полк фашистів». Кого «визволив» з біди, я вже довідався вранці, коли розвиднілося, а всю ніч просидів у кутку, під дерев’яним ліжком, чекаючи, що ось вдеруться німці й потягнуть за книги на розстріл. Потім їх читало все село. Це були казки К. Чуковського та переклади Шандора Петефі. Під впливом цих творів я і сам почав складати вірші".

У 1949 році Петро Ребро закінчив сільську десятирічку зі срібною медаллю. Любов до рідного слова, рідної материнської мови привела простого білоцерківського юнака на філологічний факультет Запорізького педагогічного інституту, по закінченні якого (в 1953 р.) з дипломом із відзнакою відкрились перед ним таємничі обрії обраної на все життя справи, що обіцяла на майбутнє не лише „кусень хліба”, а й багатогранне творче життя поета, гумориста, журналіста. Деякий час вчителював в Малокатеринівській школі. Далі служив у війську. Туди з видавництва прислали примірник «Заспіву», першої книги поета.

Творча діяльність Петра Ребра, як поета та літератора, починається з 1950-х років. Перша збірка віршів «Заспів» вийшла в 1955 році. Його художня манера формувалась під впливом багатьох чинників і це знайшло своє відображення у його доробку. З 1955 року Петро Павлович перебував на різних посадах, працював учителем, журналістом, але, найважливіше – упродовж понад тридцяти років був організатором літературного руху на Запоріжжі — спочатку керівником літоб'єднання, а потім головою Запорізької обласної організації Спілки письменників України.

Свідченням еволюції творчої індивідуальності митця, його художнього світу стали збірки «Зозулин цвіт» (1989), «Острів Байди» (1999), «Моя Білоцерківка», «Помаранчевий сміх» (2006), «Козацькі жарти» у 13 книгах гумористично-сатиричні твори політичного спрямування, публіцистичні статті. Визначальну роль у цьому відіграли історичні події проголошення державної незалежності України, а також участь письменника у суспільно-політичному та громадському житті.

Нині в доробку письменника — сто книг для дорослих і дітей (загальний наклад — понад 5 млн примірників). Значна частина з них побачила світ у роки незалежності України. Це, зокрема, «Вибрані твори» в 5-ти томах, гумористична серія «Козацькі жарти» (12 книг), веселий календар «Козацький сміховник», трилогія «Сміхотерапія» («Помаранчевий сміх», «Майдан Усмішки», «Сміходерка»), збірки «Острів Байди», «Моя Білоцерківка» (лірика), «Ображений Гусак» (байки), «Петрів батіг» (епіграми), «Веселі дуелі» (пародії), літературознавча серія «Українська Мекка», дослідження «Т. Шевченко і Запоріжжя» (у двох книгах), книжки для дітей «Квіти мають імена», «Трінь і Трінька» та ін.

У 1959 році твори Петра Павловича Ребра потрапили на сторінки гумористично-сатиричного журналу "Мітла" (Аргентина)

Промовистий факт популярності Петра Павловича серед українців всього світу навів завідувач кафедри загального та слов’янського мовознавства, професор Віктор Чабаненко. Коли до рук Віктора Антоновича потрапив журнал української діаспори Буенос-Айресу «Мітла» за 1959 рік, він із здивуванням та радістю побачив там гумореску Ребра. «Це не просто письменник і громадський діяч, це – своєрідний каталізатор певної громадської думки, процесу збереження найціннішого, що є у нашого народу – його культури», – підсумував професор.

У 2004 році журнал «Всесміх» (Канада) про Петра Ребра писав так:

«На Запоріжжі живе відомий український письменник Петро Ребро, який, приклавши вухо до історії, чує сміх козаків». Його книга «Козацький сміховник», крім того, що виказує руку талановитого майстра слова, має особливу цінність — дає змогу подивитися на наше минуле очима патріота- жартівника і з допомогою сміху чи лагідного усміху відчути майже, як на дотик, славну історію нашої землі».