Der Krieg hat uns zusammengeführt.

Zermürbende Unsicherheit, quälendes Leid.

Sich suchen und geben schützendes Geleit.

Und wir sind nicht gestorben.

Der Krieg hat uns getrennt.

Noch mehr Schmerzen und bedrückende Sorgen.

In endloser Leere, mit Fragen zum Morgen.

Und wir leben immer noch.

Der Krieg ist gewonnen.

Hat er uns zusammengeführt oder getrennt?

Welch' unsägliche Qualen unser Herz nun kennt!

Und wir können neu gestalten.

Der Krieg ist schon lange vorbei.

Die Erinnerungen durchwachsen, verblassen.

Was ist geblieben, was erst neu erschaffen?

Und wir erkennen uns wieder.

Війна з'єднала нас.

Виснажливі невизначеність, біль.

Один одного шукати й захищати.

Ми все ще не померли.

Війна розлучила нас.

Багато болю і гнітючих переживань.

В порожнечі питання завтрашні.

Ми все ще живі.

Війна переможена.

Чи з'єднала, чи розлучила нас?

Які невимовні муки пізнало наше серце!

Ми все ще створюємо знову.

Війна давно закінчилась.

Спогади змішуються, тьмяніють.

Що залишилося, що відновлюється?

Ми все ще впізнаємо себе.