Anfangs war es nur ein schüchternes Begehren,

Doch rasch kam enges Vertrauen hinzu.

Wir versprachen, unsere Familien weiter zu ehren,

Ihnen treu zu bleiben, beizustehen immerzu.

Wir hörten einander innig und aufmerksam zu,

Kamen uns näher, öffneten uns einander.

Waren aufrichtig und ehrlich noch dazu,

Vernachlässigten dabei Partner und Kinder.

Was bleibt von unseren vertrauten Gesprächen?

Bleiben wir mit offenen Wunden für immer entzweit?

Hör zu! Die Hoffnung ruft in unseren Seelen,

Unsere Freundschaft, sie lebt, erwacht zur besseren Zeit.

Ми спочатку знайомились сором'язливо,

Але швидко зростала у нас душевна вірa.

Ми обіцяли шанувати родину міцно,

Щоб дарувати їм повну радість на всі літа.

З відданістю ми слухали один одного,

Ставали ближчими, відкривались навстіж.

Завжди поводились ми щиро і чесно,

Тільки забули про найрідніших наших.

Що залишиться з відкритої розмови?

Скільки будуть боліти глибокі рани?

Відчуй! Там кличе надія у душі пораненій,

Дружба оживає, і лиш сильнішою стане.