Автор цього правочину заявляє, що Виталий, будучи наділеним розумом і совістю, діючий у відношеннях з іншими виключно в дусі братерства, постійно розвиваючись духовно і перебуваючи в здоровому глузді заявляє, що усвідомлює себе людиною з усіма притаманними рисами, тобто має розум і совість, честь та гідність, волю і дух,  та являється стороною чинного міжнародного Договору, згода на обовʼязковість виконання якого надана Верховною Радою України, а саме Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод, яка бере до уваги Загальну декларацію прав людини.

Автор цього правочину інформує, що людина в особі
гр. Лебедєв-Люмечінкес Віталій Викторович СВІДОЦТВО ПРО ЗМІНУ ІМЕНІ Серія І-ОК № 005334, припинив громадянство УКРАЇНИ як держави за підставами, передбаченими міжнародними договорами та має право на громадянство Української Радянської Соціалістичної Республіки, яка 24 серпня 1991 року змінила свою назву на Україну, тобто громадянство держави Україна, юрисдикція якої чинна, так як перейменована держава Україна є співзасновником ООН та її постійним членом з 24-10-1945 року, про що зазнаячено на сайті органфізайції

© Ав.: Віталій

________________________

Додаток №1
ОБГРУНТУВАННЯ

Даний правочин про зміну правовідносин створений автором на підставі законодавства з метою повідомити невизначеному колу осіб про факт зміни правовідносин і містить основні істотні умови з яких вбачається факт набуття прав і свобод людини, що відповідає його волі.

Воєнний стан передбачає обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених статтями 30, 31, 32, 33, 34, 38, 39, 41, 42, 44, 53 Конституції України, 

Водночас не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 

Відповідно до ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ Про засади державної політики України в галузі прав людини   (документ N 757-XIV від 17 червня 1999 року) в рзділі I сказано про:
    Визнання прав  і основних свобод людини і громадянина такими, що дані людині від народження і є невід'ємними.

    Забезпечення верховенства прав і  основних  свобод  людини  у відносинах з державою.

    Визнання верховенства   права,   за   яким   проголошення   і реалізація прав і основних свобод людини і  громадянина  засновано лише на законі.

    Недопущення    звуження   змісту   та   обсягу   проголошених Конституцією України прав і основних свобод людини і громадянина.

    Визнання презумпції особистої свободи  людини  відповідно  до принципу,  згідно  з  яким  дозволено  все,  крім  того,  що прямо забороняється законом.

    Визнання обмеженості свободи держави,  її органів і посадових осіб відповідно до принципу,  згідно з яким дозволено лише те,  що прямо передбачається законом.

В частині першій статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.  

В статті 9 Конституції України  сказано що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Так як високі договірні сторони, а саме уряди держав - членів Ради Европи, створили та підписали міжнародний Договір Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод  (далі Конвенція) який закріпляє і узаконює Загальну декларацію з прав людини (далі Декларація) та взяли на себе зобов'язання поважати (а в автентичному тексті Декларації - дотримуватись) права і свободи людини, то з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом (правочин), вона отримує гарантію захисту прав і свобод визначених в розділі 1 цієї Конвенції. 

В статті 10 ЦКУ Міжнародні договори, в частині 2 сказано, якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Стаття 11 ЦКУ Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків говорить

1. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. 

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. 

Відповідно до 25 статті Конституції України, громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство.

Стаття 4 Конституції України говотить: В Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом. 

В Законі Про правонаступництво України, а саме статті 9 сказано: Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України  постійно проживали на території України, є громадянами України - тобто фізичними особами.

Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної належності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини. 

Порядок збереження, набуття і втрати громадянства України регламентується Законом про громадянство України в якому в статті 17  сказано, що піставами припинення громадянства України передбачені міжнародними договорами.

Конвенціія з захисту прав людини і основоположних свобод закріплює та узаконює Загальну Декларацію з прав людини, де  говориться в  статті 15 

    1. Кожна людина має право на громадянство.

    2. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений громадянства або права змінити своє громадянство.

Лебедєв-Люмечінкес Віталій Вікторович припинив громадянство самостійної української держави УКРАЇНИ, яка була створена на підставі АКТУ про незалежність від 24 серпня 1991 року, та  залишив за собою право на громадянство виключно Української Радянської Соціалістичної Республіки, яка 24 серпня 1991 року змінила свою назву на Україну, згідно закону України від 17 вересня 1991 року № 1554-ХІІ про що є інформація на сайті ООН, співзасновником і членом якої вона є від 24 жовтня 1945 року.

Правочин за мовчазною згодою про набуття громадянства УКРАЇНИ як держави, згідно статті 230 ЦКУ є недійсний, так як громадянство УКРАЇНИ було отримано через навмисне введення в оману щодо обставин, що мають істотне значення, а саме втрата майнових прав, прав і свобод людини та громадянина, та набуття обовʼзків громадянина УКРАЇНИ, тобто статусу боржника - фізичної особи.

Так як в статті 9, Закону Про громадянство України  сказано що, умовами прийняття до громадянства України є: 1) визнання і дотримання Конституції України та законів України, то гр. Віталій вікторович Лебедєв-Люмечінкес поважає, але не визнає  Конституції України та законів України.

Відповідно до статті 509 ЦКУ Поняття зобов'язання та підстави його виникнення
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов’язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. 

А відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права "беручи до уваги, що за Статутом Організації Об'єднаних Націй держави зобов'язані заохочувати загальне поважання і дотримання прав і свобод людини", тобто людина виступає кредитором у взаємовідносинах із державою.

Згідно статті 636 ЦКУ Договір на користь третьої особи, в частині 3 сказано, що з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом, сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи.

Згідно статті 525 ЦКУ в частині 1 зазначено: Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В  частині 1 статті 526 ЦКУ зазначено, що обов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

В статті 423 ЦКУ, в частині 1 сказано: Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності;

Статтею 294 ЦКУ передбачено, що фізична особа має право на ім'я, де під цим поняттям розуміється: прізвище (родове ім'я), власне ім'я людини (особисте ім'я або онома) та по батькові (патріархальне ім'я).

Ім'я автора даного правочину є об'єктом інтелектуальної власності. Свої подальші відносини з юридичними особами виконуючими функції державної влади, та їх представниками людина буде здійснювати як автор.

Право внесення змін та трактування змісту даного правочину про зміну правовідносин належить виключно автору.

______________________________

ЮРИДИЧНА ПАМЯ'ТКА
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до статті 5 частини 2 Закону про персональні дані персональні дані "Лебедєв-Люмечінкес Віталій Вікторович 05.01.1973 р." віднесені до конфіденційної інформації відповідною особою і їх використання допускається лише в інтересах економічного добробуту та прав людини.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права є нікчемним.

Ел. адреса:  pravochyny@gmail.com