ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТОК ІЗ СИНДРОМОМ ДАУНА
«Діти Сонця» — так лагідно називають хлопчиків і дівчаток із синдромом Дауна, за словами педагогів, надто чутливих, вразливих та відкритих навколишньому світу.
Родина відіграє важливу роль у соціалізації особистості дитини. Дім, сім’я є найважливішими, а батьки першими і найголовнішими вчителями для своїх дітей.
Чим ви можете допомогти своїй дитині?
У першу чергу, оточіть її своєю любов’ю і турботою, але не обмежуйте її свободу своєю гіперопікою. Не шукайте в поведінці дитини будь-яких відхилень, адже всі діти по-різному проявляють свої почуття. Пам’ятайте, що її основні потреби не відрізняються від потреб будь-якої іншої дитини.
Поспілкуйтеся з педагогами, психологом, а також з батьками діток з синдромом Дауна, їхні поради допоможуть вам у заняттях з малюком, а позитивний досвід додасть впевненості.
Постійно займайтеся з вашою дитиною, використовуючи при цьому її сильні якості – хороше зорове сприйняття і здатність до візуального навчання. Показуйте їй різні картинки, літери, написані слова, будь-які інші наочні посібники …
І пам’ятайте!!! Віддаватися розпачу ніколи. Ви потрібні своїй дитині терплячими, сильними, люблячими, впевненими. Необхідно зрозуміти, що ви змінити в змозі, а що ні, і не розпорошувати сили на порожні і помилкові дії.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТОК ІЗ РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ
Аутизм – це найзагадковіше ускладнення психічного розвитку дитини.
Освіта дітей з аутизмом має бути спрямована на адаптацію їх у соціальному просторі й повинна допомогти дитині в самоінтеграції, самореалізації з урахуванням її індивідуальності.
У цьому питанні важливу роль також відіграють батьки, які у змозі допомогти адаптуватися в навколишній дійсності; ставитися до людей, подій, вчинків, спілкуватися, навчатися, працювати, відпочивати, регулювати свою поведінку тощо.
Саме тому, шановні батьки, ми підготували для Вас декілька вкрай важливих рекомендацій щодо виховання та навчання таких діток:
1. Перш за все, потрібно дотримуватися режиму, оскільки діти-аутисти дуже болісно сприймають будь-які дії, які виходять за рамки звичних.
2. Займатися з дітьми потрібно щодня, тільки регулярність може принести результати. Починайте з 5 хвилин, поступово доведіть час занять до 2-3 годин на день з невеликими перервами.
3. Вкрай важливо навчити дитину слову «стоп», адже дитина з аутизмом може не помічати, де на неї очікує небезпека – наприклад, може переходити вулицю прямо перед машиною або торкатися гарячих предметів. Якщо малюк буде знати слово «стоп», ви зможете уберегти його від багатьох травм.
4. Не варто уникати товариства інших дітей, дитина може відвідувати садок, проводячи в групі хоча б 2-3 години на день.
5. Дуже важливо відволікати малюка від безглуздих, стереотипних рухів, наприклад, за допомогою танців або стрибків на місці.
6. Як можна більше розмовляйте з дитиною, навіть якщо вона залишається байдужою, мамі і татові необхідно мати на увазі, що їх крихітка потребує спілкування навіть більше, ніж інші діти.
7. Не забувайте про те, що будь-яка людина іноді має потребу побути на самоті, в тому числі і діти з аутизмом. Тому потрібно зробити для малюка який-небудь «таємний» куточок, де йому ніхто не заважатиме.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТОК ІЗ ПОРУШЕННЯМИ МОВЛЕННЯ
Тандем: фахівець – дитина – родина на всіх етапах корекційної роботи сприяє закріпленню результатів реабілітації дитини з мовленнєвими порушеннями.
Слід пам’ятати: дитина, що має проблеми, як ніхто, потребує емоційної підтримки з боку батьків. Тому, рекомендуємо Вам, шановні батьки:
- не вважайте свою дитину хворою, неповноцінною, гіршою за інших дітей-однолітків;
- не карайте її, не насміхайтесь з неї і не дозволяйте принижувати її;
- не порівнюйте її з іншими дітьми, які добре розмовляють, читають, пишуть;
- вселяйте в неї віру, надію, що все буде гаразд;
- намагайтеся якомога раніше помітити і зрозуміти проблеми своєї дитини;
- якомога частіше кажіть дитині, що ви її любите і зробите все, щоб цей недолік ліквідувати;
- висловлюйтесь чітко і грамотно;
- не падайте духом, якщо швидких змін ви не помітите;
- вірте в свої сили і сили своєї дитини.
- завжди розмовляйте з дитиною чіткою правильною мовою;
- не сваріть дитину за неправильно вимовлене слово;
- організовуйте чіткий режим дня та занять;
- підтримуйте тісний зв’язок з логопедом, психологом, учителем;
- виконуйте всі інструкції, поради, які надає спеціаліст вашій дитині;
- використовуйте систему заохочень, підтримки і винагород;
- проводьте всією родиною якомога більше часу;
- перетворюйте заняття в гру;
- заохочуйте дитину до спілкування з однолітками.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТОК ІЗ ПОРУШЕННЯМИ СЛУХУ
Сім'я відіграє важливу роль у соціалізації дитини, яка не чує. Батьки формують у дітей навички самообслуговування, позитивного ставлення до навчання, готуючи дітей до участі в побутовій та суспільно-корисній праці. Саме в спілкуванні та в інших видах спільної діяльності батьки розширюють світогляд дитини з вадами слуху, розвивають у неї інтерес до знань, потребу в читанні. Задля поставлених цілей батьки використовують навіть спільно проведений час дозвілля.
1. Сімейне виховання дитини з порушенням слуху має бути раннім, корекційним та орієнтованим на потенційні можливості дитини. Саме таке виховання не дає розвитку соціальній ізоляції дитини, забезпечує її засобами комунікації та допомагає їй інтегрувати в суспільство.
2. Для дітей з вадами слуху дуже велике значення має правильне сімейне виховання. Батькам слід якомога більше розмовляти з дитиною, перебуваючи в її полі зору. Говорити з нею слід голосно, виразно, активно використовуючи жести та міміку, щоб дитині було легше зрозуміти те, про що їй говорять. Якщо батьки глухі, вони можуть розмовляти з дитиною за допомогою дактилю та мови жестів.
ПОРАДИ БАТЬКАМ, ЯКІ ВИХОВУЮТЬ ДІТОК З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ
Якщо з дитиною з інтелектуальними порушеннями виникають виховні проблеми, то причиною цього є не низький рівень її розумового розвитку, а помилкові методи поводження з нею. Якщо батьки соромляться дивацтв своєї дитини, їм, можливо важко буде любити її тією мірою, щоб вона почувалася спокійно й безпечно.
Дитині з інтелектуальними порушеннями слід дозволити розвиватися по-своєму. Їй потрібно дати можливість копати, будувати, вигадувати в ті періоди розвитку, коли вона готова до цих видів діяльності. Їй потрібні іграшки, які їй подобаються, товариство інших людей, із якими вона почувається нарівні (навіть якщо вони молодші за неї). Дитині потрібно створити такі умови, щоб вона відчувала, що чогось досягає. Їй необхідно, щоб її любили й цінували за її гарні якості.
- звертати увагу на зусилля, а не на результат;
- обмежувати рівень шуму та візуальної стимуляції;
- вчити дитину контролювати свої дії;
- давати дитині можливість діяти самостійно.
- пропонувати дітям безпечне місце, звідки вони могли б спостерігати за діяльністю інших;
- додержуватись усталеного розпорядку дня, постійного порядку дій;
- сприяти залученню дітей до групової діяльності, вирішення сімейних справ;
- використовувати позитивні підкріплення (посмішка, кивок головою, поплескування по спині);
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ
У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.
Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».
Говоріть стримано, спокійно і м’яко.
Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.
Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.
Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.
Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийому їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.
Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.
Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ТРИВОЖНИХ ДІТЕЙ
Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;
Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;
Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості, рішучості, що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають тривожність занепокоєння у часників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини, і на основі психологічного «розототожнення» переживань позбутися власних страхів.
Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.
ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ПОВЕДІНКИ ІЗ СОРОМ’ЯЗЛИВИМИ ДІТЬМИ
Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.
Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
КІЛЬКА ПОРАД БАТЬКАМ ЗАМКНУТИХ ДІТЕЙ
Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.
Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
ПРИНЦИПИ СПІЛКУВАННЯ З АГРЕСИВНИМИ ДІТЬМИ
Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.
Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
ПОРАДИ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНИХ ДІТЕЙ
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі підніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.