Культура статевої поведінки є результатом впливу стереотипів у сім'ї і найближчому оточенні дитини. За грамотного впливу дорослих у дитини формуватиметься адекватне ставлення до статевих відмінностей і ролей, стосунків між чоловіком і жінкою тощо. Дитина може ставити батькам і вихователям запитання про відмінності статей, походження дітей тощо.
На етапі раннього дитинства відбувається первинна ідентифікація, починає вибудовуватися статева самоідентичність. Статева самоідентичність (середньолат. Indenticus - той самий) – усвідомлення своєї належності до статі.
Отже, гендерне виховання – засвоєння знань про взаємини статей, формування культури статевої поведінки. Роль дорослого у формуванні психологічних основ статевого виховання дошкільників надзвичайно важлива. Провідне значення при цьому має сім'я і найближче оточення дитини, які виробляють стереотипи її поведінки.
До сучасних педагогічних технологій у гендерному вихованні дітей дошкільного віку відносимо: організовані заняття - групові та індивідуальні; етичні бесіди відповідної тематики; проблемні ситуації ; прогнозування життєво значимих ситуацій; ігри; ситуації спілкування з дітьми; прогулянки, екскурсії; театралізовані розваги; самостійну діяльність дітей.
- активності – використання будь-яких ситуацій у житті дитини для формування у неї правильних установок, щодо своєї статі і вироблення відповідної рольової поведінки;
- реалістичності – формування реалістичного розуміння статевої диференціації;
- адресності – врахування не лише статі і віку дитини, а й її психічного та фізичного розвитку, соціального і культурного рівня;
- неперервності – послідовне врахування накопичених знань і соціального досвіду дитини, починаючи з раннього дитинства;
- правдивості – надання максимально правдивої інформації з урахуванням віку дитини та можливостей розуміння цієї інформації;
- довіри – базування відносин між дитиною та педагогом на довірі, яка можлива лише за умови серйозного ставлення педагога до інтересів дитини, її бажань та проявів статевої поведінки;
- моральної чистоти – виховання моральної особистості, у якій домінують індивідуальні якості дитини.
Узагальнюючи ідеї виховання хлопчиків та дівчаток, акумульовані гуманістичною педагогікою доходимо висновку, що статево-рольова поведінка дітей формується у дитячому колективі.
Найбагатший досвід взаємодії з однолітками різної статі діти набувають у дошкільному закладі. І саме вихователі мають створити оптимальні умови для формування у дітей адекватної статево-рольової поведінки.
- розширити вузьку смужку гендерних стереотипів та додати у неї інші фактори впливу;
- виховувати у дітей стійкий інтерес і позитивне ставлення до себе як об’єкта пізнання, до рідних, близьких людей, бажання бути приємним партнером у спілкуванні з ними;
- стимулювати самостійність, уміння здійснювати мотивований вибір, віддавати комусь/чомусь перевагу;
- розвивати емпатію як якість особистості – вміння відчувати і розпізнавати стан і настрій людей, поводитися відповідно до них, керувати своїми емоціями і поведінкою;
- збагачувати свої знання про свою сім’ю, рід, сімейні реліквії, традиції;
- ознайомлювати з основними функціями сім’ї як психологічної групи і соціального інституту, з розмаїттям соціальних ролей, їх особливостями тощо;
Отже, головне завдання вихователів – запропонувати дитині різноманіття видів людських якостей, діяльностей , іграшок, одягу, не керуючись своїми уявленнями про те, якими мають бути всі дівчатка чи хлопчики. Всі діти мають знати, що вони – унікальні особистості, які можуть мати різні риси характеру. І виконувати будь-які ролі в суспільстві – залежно від власного хисту та бажання, а не статі.
Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик або дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов'язково любити.
Ніколи не порівнюйте хлопчиків і дівчаток, не ставте одних у приклад іншим: вони такі різні навіть в одному біологічному віці — дівчатка зазвичай виглядають старшими від ровесників-хлопчиків.
Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають на дотик, по-різному сприймають простір й орієнтуються у ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І, звичайно, не так, як ми дорослі.
Пам'ятайте, що коли жінка виховує і навчає хлопчиків, а чоловік — дівчаток, їм мало допоможе власний дитячий досвід. Тож порівнювати себе у дитинстві з дітьми іншої статі марно.
Не вимагайте від хлопчиків акуратності та старанності під час виконання вашого завдання.
Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам, включати в них елемент пошуку, що потребує кмітливості. Не слід заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто «підштовхнути» хлопчика до того, щоб він сам відкрив принцип рішення, нехай навіть наробивши помилок.
Розбирайте разом з дівчатками принцип виконання завдання — що і як треба зробити до початку роботи. Дівчаток слід поступово підводити до пошуку власних рішень незнайомих, нетипових завдань, вчити діяти самостійно.
Не забувайте не лише розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.
Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї при цьому з висоти свого авторитету. Це нині дитина знає та уміє все гірше за вас. Прийде час, і, принаймні у певних галузях, вона знатиме й умітиме більше за вас. А якщо тоді вона повторить на вашу адресу ті самі слова, що зараз говорите їй ви?
Не лайте дівчинку зопалу — бурхлива емоційна реакція перешкодить їй зрозуміти провину. Спочатку розберіться, у чому помилка дитини, і поясніть їй.
Пам'ятайте, що не варто недооцінювати емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.
Лаючи хлопчиків, коротко та чітко викладайте, чим ви незадоволені, тому що вони не можуть довго витримувати емоційну напругу, а їхній мозок ніби «відключає» слуховий канал, і хлопчик перестає вас слухати і чути.
Ніколи не забувайте, що ми ще дуже мало знаємо про те, як нетямущий малюк перетворюється на дорослу людину. Є безліч таємниць у розвитку мозку і психіки, які не доступні нашому розумінню, тому головною вашою заповіддю має бути «Не нашкодь!».