Сторінка практичного психолога

Ця сторінка допоможе вам дізнатися трішки більше про себе та про ваших діток.

А також тут ви знайдете ще безліч цікавої та корисної інформації

Основними завданнями психологічної служби КЗДО «Теремок» є:

1. Надання своєчасної психологічної допомоги дітям, співробітникам, батькам.

2. Визначення психологічної готовності дошкільників до шкільного навчання.

3. Консультаційна робота з адміністрацією ЗДО, вихователями й батьками щодо психологічних проблем виховання дітей.

4. Корекційно – розвивальна робота з дітьми, які цього потребують.

5. Допомога у підтримці сприятливого психологічного клімату у дитячих колективах та у колективі дошкільного закладу, попередження та вирішення конфліктних ситуацій.

6. Зниження стресу під час воєнного стану.

7. Проведення корекції та розвитку емоційної сфери особистості дитини.

8. Діагностика психологічної підготовки дітей до школи, інтелектуальних здібностей.

Головною метою психологічної служби КЗДО «Теремок» є наступне:

1. Психологічна підтримка під час війни.

2. Сприяння створенню оптимальних умов виховання і розвитку дітей, допомога вихователям в забезпеченні здійснення особистісно - орієнтованого підходу до кожної дитини з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей дітей при організації їх виховання і навчання.

3. Формування психологічної готовності до навчання у школі дітей старшого дошкільного віку.

4. Формування психологічної готовності учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі з дитиною з особливими освітніми потребами та психологічної культури учасників освітнього процесу;

5. Підвищення психологічної компетентності колективу працівників та педагогів.

6. Просвітницька робота серед працівників та батьків вихованців з метою підвищення їх психологічної компетенції (видання інформаційних листів, лекції та консультації);

7. Попередження та здійснення профілактики професійного вигорання педагогів.

Напрямки роботи психологічної служби у 2024-2025 н.р.:

1. Надання практичної допомоги вихователям у створенні розвивального середовища та сприятливого психологічного клімату у групах.

2. Психопрофілактика наслідків стресових станів, умов роботи та життєдіяльності в режимі обмеженого пересування.

3. Консультативно-просвітницька робота з батьками та вихователями.

4. Психологічний супровід дітей з особливими освітніми потребами.

5. Організаційно-методична та аналітична робота.

Ціль просвітницької роботи, навчити прогнозувати зміни у власній роботі, заохочувати до творчого опрацювання змісту і форм роботи з дітьми на основі досвіду і нахилів вихователів, навчитися знімати емоційну напругу, подолати стрес та втому.

Протидія булінгу (цькуванню)

19 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії боулінгу (цькуванню)» №2657-VIII

Ст. 1734. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу

БУЛІНГ – це дія або бездіяльність, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого була або могла бути заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Відповідальність за вчинення булінгу:

Булінг (цькування) неповнолітньої чи малолітньої особи – штраф від 850 до 1700 грн. або громадські роботи від 20 до 40 годин.
Такі діяння, вчинені повторно протягом року після або групою осіб – штраф від 1700 до 3400 грн. або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
Якщо булінг (цькування) вчинить неповнолітній від 14 до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн. або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.
Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн. або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Якщо Ваша дитина стала жертвою булінгу?

Подайте керівнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) щодо Вашої дитини;
Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (вчителі, керівництво школи, психолог, старші учні, батьки інших дітей, охорона).
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні закладу освіти не вдається – зверніться в поліцію!

Якщо Ваша дитина агресор?

Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
Поясніть дитині, що за вчинення булінгу (цькування) наступає адміністративна відповідальність;
Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку; повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
Зверніться до психолога закладу освіти і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять;
Дотримуйтесь рекомендацій комісії з розгляду випадків булінгу щодо Вашої дитини

Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!

ТЕЛЕФОНИ ДОВІРИ:

Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
Національна поліція України 102.

“Я НЕ ВМІЮ” АБО ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ 👍Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківська любов і турбота нікуди не подінуться.І намагатися допомогти зрозуміти де навчитися:✅1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.✅2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.✅3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.✅4. “Спробуємо це зробити разом?”Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.✅5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.✅6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.✅7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”✅8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”.І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

ОЗНАКИ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ В МАМ

У всіх нас бувають періоди стресу. Але іноді ми навіть не підозрюємо, наскільки виснажені, навіть якщо ті, хто нас оточують, говорять нам про це. Емоційне вигорання шкодить не тільки вам, але й вашому оточенню. На жаль, молоді мами звикли ігнорувати свої емоційні потреби, адже турбота про себе, задоволення своїх потреб, навіть базових (сон, їжа) сприймається жінкою як егоїзм. І, що ще гірше, прохання про допомогу розцінюється як слабкість.

Стереотип «сильної мами» шкодить жінкам. Бути сильною не означає працювати до фізичного та психічного виснаження. Подивіться на материнську силу з точки зору бізнесу: коли в компанії відкривається новий відділ, директор шукає хорошого менеджера, який стає керівником цього відділу. У свою чергу, він набирає штат співробітників, яким доручає роботу.

Бути «сильною мамою» означає бути хорошим керівником. Доручіть частину своєї щоденної роботи чоловікові, родичам або друзям. Це найкраще, що ви можете зробити і для себе, і для своєї сім'ї.

Розглянемо найбільш поширені ознаки емоційного вигорання у молодих мам.

Ознака № 1. Ви стаєте розсіяною

Зрозуміло, молоді мами через постійну зайнятість можуть забувати потрібну інформацію частіше, ніж зазвичай. Але якщо це трапляється постійно, це свідчить про емоційне вигорання. У таких випадках ви можете ставати надзвичайно розсіяними, втрачати речі й навіть забувати, що хотіли зробити або сказати. Чим раніше ви зрозумієте причину такої забудькуватості, тим швидше зможете собі допомогти.

Ознака № 2. Ви зриваєтеся на дитину й чоловіка

Останнім часом ви стали більш дратівливою, ніж зазвичай? Ви кричите на дитину, а потім шкодуєте про це, вважаючи, що в цьому не було необхідності? Ваш чоловік каже вам, що останнім часом у вас часто змінюється настрій? Можливо, ви схильні до емоційного вигорання.

Ознака № 3. Ви постійно відчуваєте втому

На питання про ваше самопочуття ви завжди відповідаєте, що втомилися? У кінці дня ви з останніх сил доповзаєте до ліжка, а на ранок все одно відчуваєте себе виснаженою? Безсумнівно, ви схильні до емоційного вигорання.

Ознака № 4. Ви стали менше уваги приділяти домашнім обов'язкам

Ви завжди готували дітям обід із трьох страв, але останнім часом кажете їм: «Візьміть щось у холодильнику?» Раніше ви годинами грали з дитиною, а тепер насилу витримуєте кілька хвилин? Ви відчуваєте провину через те, що не приділяєте достатньо уваги дітям? Це явна ознака емоційного вигорання. У вас немає сил подбати про себе, не кажучи вже про те, щоб бути зразковою матір'ю.

Як упоратися з емоційним вигоранням

Якщо ви вважаєте, що схильні до емоційного вигорання, використовуйте наведені нижче стратегії. Вигорання може трапитися з кожним, тому не думайте, що з вами щось не так. Не соромтеся звернутися по медичну допомогу й дотримуйтеся наступних рекомендацій:

Навчіться говорити «ні». Причиною вигорання може бути те, що ви завжди з усіма погоджуєтеся. Часто жінки почуваються ніяково, відмовляючи комусь. Не робіть цього. Якщо ви повністю виснажені, ваш емоційний стан може передатися вашим дітям. Навчіться говорити «ні».
Займайтеся йогою вдома. Якщо у вас немає можливості займатися йогою в спортивному залі, займайтеся цим удома з допомогою відеоуроку. Йога допомагає впоратися зі стресом й відновити енергію.
Пройдіть курс психотерапії. Емоційне вигорання може бути викликане неприємними подіями у вашому житті (такими як розлучення, хвороба, викидень, смерть близької людини тощо). У таких випадках може допомогти візит до психотерапевта.
Час від часу вимикайте телефон і комп'ютер. Якщо ви до самої ночі відповідаєте на електронні листи й СМС з робочих питань, це може викликати стрес і розлади сну. Вимикайте вечорами електронні пристрої, щоб забезпечити собі повноцінний відпочинок.
Заручіться підтримкою чоловіка. Більшість обов'язків з догляду за дітьми лягає на ваші плечі? Якщо так – варто поговорити з чоловіком й передати частину обов'язків йому. Якщо чоловік вам допомагає, але ви все одно вибиваєтеся з сил, попросіть допомоги у ваших батьків або скористайтеся послугами няні.
Не завищуйте своїх очікувань. Якщо ви думаєте, що завжди будете викладатися на 100 %, ви не зможете цього зробити й тільки заробите стрес. Це не означає, що потрібно розпустити дитину й дати їй повну свободу дій. Це означає, що потрібно піклуватися про себе. Давайте собі поблажки там, де це можливо, і не звинувачуйте себе за помилки.
Навчіться справлятися із занепокоєнням. Тривале або часте занепокоєння може призводити до емоційного вигорання. Справитися з занепокоєнням вам допоможуть заняття йогою або фізичні вправи. Також можна звернутися до психолога.
Ходіть до спортзалу, якщо у вас є така можливість. Ви зможете залишатися в гарній фізичній формі, розширити своє коло спілкування, на деякий час спрямувати увагу зі своїх сімейних обов'язків на щось інше.
Харчуйтеся повноцінно. Ваше харчування безпосередньо впливає на ваш настрій.
Допоможіть дитині впоратися з віковими проблемами. Якщо дитина страждає від фізичних або емоційних проблем, саме це може бути причиною вашого емоційного вигорання. Проконсультуйтеся з дитячим лікарем або психологом, щоб знайти оптимальне рішення.

Молодим мамам не варто легковажно ставитися до емоційного вигорання. Не соромтеся звертатися по допомогу. Не беріть на себе непосильну ношу – попросіть допомоги у близьких.

Page updated

Google Sites

Report abuse