Уривок з поеми «Єретик» дуже точно описує Україну часів януковича. Тут апостольським престолом можна вважати Києво-Печерську лавру, поява якої була передбачена святим апостолом Андрієм Первозванним. У образі ченця вгадується Паша «Мерседес». Також змальовано, як представники режиму януковича нівелювали українську державність та державні символи, одним із яких є Гімн «Ще не вмерла України і слава, і воля»: 

Кругом неправда і неволя,

Народ замучений мовчить.

І на апостольськім престолі

Чернець годований сидить.

Людською кровію шинкує

І Рай у найми оддає!

Небесний Царю! Суд Твій всує,

І всує царствіє Твоє.

Розбойники, людоїди

Правду побороли,

Осміяли Твою славу,

І силу, і волю.

уривок з вірша «Полякам» можна інтерпретувати як початок війни у 2014 році, коли полягли Герої Небесної Сотні та перші жертви на півдні й сході України:

Поникли голови козачі,

Неначе стоптана трава,

Украйна плаче, стогне-плаче!

За головою голова

Додолу пада. Кат лютує…

 На початку комедії «Сон» в образі того, хто неситим оком зазирає за край світу, бачимо нинішнього очільника кремля. Хоча, по правді кажучи, й багатьох колишніх російських правителів:

У всякого своя доля

І свій шлях широкий,

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Пророцтво про Томос, про автокефалію Православної церкви України знаходимо у вірші «Стоїть в селі Суботові…». Церков-домовина тут — московський патріархат:

Не смійтеся, чужі люде!

Церков-домовина

Розвалиться… і з-під неї

Встане Україна.

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить,

І помоляться на волі

Невольничі діти!

Вірш «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» можна розглядати як пророцтво, від початку до кінця. Ми взяли уривок про історичну правду. У образі німця — путін, який перед широкомасштабним вторгненням розповідав, хто створив Україну, та по-своєму інтерпретував нашу історію.

Німець скаже: «Ви моголи».

«Моголи! моголи!»

Золотого Тамерлана

Онучата голі.

Німець скаже: «Ви слав’яне».

«Слав’яне! слав’яне!»

Славних прадідів великих

Правнуки погані!

Дастьбі… Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

Та до того й історію

Нашу нам розкаже, —

Отойді ми заходимось!..

У поемі «Кавказ» дуже влучно описано «братську любов» росіян до українців, яку ми вповні побачили з перших днів широкомасштабного вторгнення:

По закону апостола

Ви любите брата!

Суєслови, лицеміри,

Господом прокляті!

Ви любите на братові

Шкуру, а не душу!

Та й лупите по закону

Дочці на кожушок,

Байстрюкові на придане,

Жінці на патинки.

Собі ж на те, що не знають

Ні діти, ні жінка!

Цей уривок з вірша «До Основ’яненка» розповідає про інформаційну війну, протидію пропаганді та про те, що світ обов’язково знатиме правду про події в Україні:

Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине —

Слава не поляже;

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі,

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Ще один фрагмент з поеми «Кавказ», в якому Шевченко пророкує нам Перемогу. Ці Шевченкові слова прочитали захисники України у визволеній від російських окупантів Балаклії після того, як зірвали рашистську агітацію на одному з рекламних бігбордів:

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся — поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

А цей уривок із вірша «Заповіт» українці пригадали, коли Збройні Сили України звільняли Херсон. І

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отойді я

І лани і гори —

Все покину, і полину

До самого Бога

Молитися…

Вражаюче-пророчим є й закінчення згаданої вище поеми-комедії «Сон». Про утилізацію московського війська і цілковиту безпорадність наприкінці війни росії (в образі ведмедя), яка хотіла здаватися грізною:

До москалів — москалики,

Тілько застогнало,

Пішли в землю; диво дивне

Сталося на світі.

Дивлюся я, що дальш буде,

Що буде робити

Мій медведик! Стоїть собі,

Голову понурив,

Сіромаха. Де ж ділася

Медвежа натура?

Мов кошеня, такий чудний.

Я аж засміявся.

Кінцівка вірша «І Архімед, і Галілей» оповідає нам про те, що Україна переможе, росія зникне з лиця Землі, а права і свободи людини восторжествують:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі!