3.1 План та профіль колії

3.1.1 Вимоги ПТЕ до плану колії

Елементи залізничної  колії (земляне  полотно, верхня будова та штучні споруди) за міцністю, стійкістю і станом мають забезпечувати безпечний рух рухомого складу з найбільшими швидкостями та осьовими навантаженнями, встановленими для цієї ділянки

Станції, пости, роз'їзди й обгінні  пункти повинні розташовуватися на горизонтальному майданчику. Розміщення роздільних пунктів на ухилі або на кривій ділянці колії повинно бути обґрунтовано проектом.

Для запобігання самовільному виходу вагонів або составів (без локомотива) на станціях, постах, роз'їздах і обгінних пунктах заново  побудовані  та реконструйовані приймально-відправні колії, на яких передбачається  відчеплення  локомотивів  від  вагонів  та проведення   маневрових   операцій,   повинні  мати,  як  правило, поздовжній профіль з протиухилами в бік обмежувальних стрілок та відповідати нормативам на його проектування.

У необхідних випадках для попередження самовільного виходу вагонів на інші колії передбачається влаштування запобіжних тупиків, охоронних стрілок, скидальних башмаків або стрілок.

План та профіль головних та станційних колій підлягають періодичній інструментальній перевірці не  рідше  одного  разу  на 10 років.

Станції,  роз'їзди, обгінні пункти, а також окремі парки й  витяжні  колії  повинні розташовуватись на прямих ділянках.  За несприятливих умов допускається їх розташування на кривих радіусом не  менше 1500 м. В особливо важких топографічних умовах допускається зменшення радіусу кривої до 500 м, а при розташуванні станції  з  невеликим колійним розвитком (до 5 колій) на території промислових підприємств і на лісовозних вітках - не менше 300 м, у кар'єрах і відвалах  не менше 180 м. Витяжні колії, призначені тільки для перестановки составів або вагонів, можуть разташовуватись на кривих радіусом не менше 200 м.

Підйомом називається ділянка, де залізнична колія по напряму руху піднімається. Спуском називається ділянка, де залізнична колія по напряму руху опускається. Підйоми і спуски об'єднуються одним поняттям - ухилом залізничної колії

Величина ухилів визначається відношенням різниці висот двох точок до відстані між ними. Величину ухилів виражають в тисячних долях десяткового дробу (0,035, 0,040) або цілими числами із спеціальним знаком 35 ‰, (тридцять п'ять проміле і т. д.).

При русі рухомого складу на підйомі виникає додатковий опір, який називається опором від підйому.

Найбільший підйом залізничної колії між двома роздільними пунктами, по величині якого визначають вагу поїзда, називається керівним, або розрахунковим ухилом.

Величина керівного ухилу на залізничних коліях промислових підприємств, як правило, не повинна перевищувати 40 ‰, а при відповідному обґрунтуванні 60 ‰.

Керівний ухил у кожному окремому випадку визначається проєктом. На залізничних лініях допускаються підйоми крутіше (більше) керівного, що носять назву швидкісних. Ці підйоми поїзди невеликої довжини проходять за рахунок запасу кінетичної енергії, тобто при розгоні.