Поради психологічної служби 29.09 - 03.10.2025 р. 

Підліткова злочинність: причини, відповідальність, попередження

Підліткова злочинність: роль сім’ї

Очевидним є факт, що, на превеликий жаль, наше суспільство страждає від нівелювання  права, більшість наших співгромадян володіють досить невисоким рівнем правосвідомості, громадянської культури та виховання.

Стрімке зростання злочинності, корупційних діянь, абсурдно низький рівень соціального забезпечення громадян, ухвалення нормативних документів, які не діють і не реалізовуються, спровокували утвердження в свідомості соціуму наростаючу байдужість та зневагу до понять «закон» та «право». А серед української молоді це питання є актуальним як ніколи.

Дитяча і підліткова злочинність не є для суспільства явищем новим, проте однозначно є своєрідним індикатором тих несприятливих та регресивних процесів, які мають місце в державі. На сьогодні в українському суспільстві спостерігається ситуація, яка свідчить про «омолодження» злочинності, що викликає неабияку тривогу.

Отже, в чому полягають основні причини, та які фактори провокують збільшення кількості правопорушень та зростання злочинності серед дітей та підлітків?

§     Ослаблюється виховна функція сім’ї. Слід розуміти, що сім’я, як соціальний інститут, відіграє ключову роль у становленні особистості дитини: формує уявлення про моральні стандарти, загальнолюдські цінності та ідеали. Дитина ж, в силу відсутності достатнього життєвого досвіду та здатності до глибинного аналізу дій і поведінки батьків, буде копіювати їх поведінку, світогляд, ступінь поваги до закону та правову культуру. Саме тому основи законослухняності закладає саме сімейне виховання.

Однак доволі часто можемо спостерігати, що в деяких сім’ях відсутні прийнятні умови для належного виховання дітей та підлітків, а це, в свою чергу, призводить до деформації психічного та духовного розвитку підростаючого покоління. Наслідком зазначених відхилень можуть стати вчинення протиправних діянь, що нерідко мають тяжкі наслідки.

§     Виникають конфліктні ситуації із дорослими. Погодьтеся, навіть у досить благополучних сім’ях зустрічаються випадки протиправних дій з боку неповнолітніх. В чому ж причина? Справа в тому, що підлітковий вік досить непростий із психологічної точки зору. У зв’язку з цим, нерідко між батьками (або іншими дорослими) та підлітками виникають конфліктні ситуації. Як правило, конфлікти між дорослими та підлітками назрівають через прагнення останніх до самостійності, яке старше покоління не бере до уваги і, відповідно, не підтримує. Не забуваймо, що підліткам вкрай важливо, щоб із їхньою точкою зору рахувалися, брали до уваги їх прагнення та бажання, довіряли, не насміхалися над ними тощо. Проте, в силу психологічної незрілості, підлітки свій протест демонструють негативною поведінкою, грубістю, протиправними діяннями в тому числі.

§     Бездоглядність та безпритульність дітей. Бездоглядність та безпритульність дитини є одними із найпоширеніших причин, які спонукають підлітка стати на шлях злочину. Виникає ж бездоглядність зазвичай в тих сім’ях, які ведуть антисуспільний, розпусний та імморальний спосіб життя. Такі сім’ї знаходяться в складних матеріальних, психологічних, емоційних умовах. Діти ж, не маючи бажання приймати такий стан речей, можуть навіть іти з дому, вдаючись до бродяжництва.

Неповнолітні особи, батьками (опікунами) яких не створено умови для необхідного контролю за їхньою поведінкою, стилем життя, вважаються бездоглядними.

Діти, яких покинули батьки, або ж за власним бажанням лишили свої сім’ї або певні дитячі установи, де займалися їхнім вихованням, і, відповідно, не мають постійного і певного місця проживання вважаються безпритульними.

Неповнолітні, які позбавлені систематичного контролю та уваги з боку батьків (опікунів), з великим відсотком вірогідності можуть стати жертвами жорстокості, насилля, і у найгіршому випадку – піти злочинним шляхом.

Як бачимо, сім’я посідає визначальне місце в становленні особистості дитини та підлітка. Саме цей соціальний інститут формує у підростаючого покоління розуміння життєвих цінностей і прагнень, модель поведінки в соціумі, а також впливає на правове виховання та законослухняність дітей та  підлітків.

Причини правопорушень серед дітей та відповідальність за їх скоєння

Соціальні умови життя суспільства, суперечності в його розвитку мають вирішальний вплив на характер етичного формування особи. Це повністю відноситься і до пояснення протиправної поведінки неповнолітніх.

До основних причин,  які обумовлюють злочини неповнолітніх, відносяться: негативний вплив у сім’ї (тривала бездоглядність; зайва опіка і строгість; конфліктні сімейні стосунки), сфера негативного проведення дозвілля (неповнолітніх правопорушників, саме беззмістовне, бездіяльне проведення вільного часу в групі однолітків або старших товаришів разом із пляшкою спиртного, цигарками призводить до того, що такий спосіб життя стає звичкою, потім формує відповідні потреби), потреба в самоствердженні, вплив засобів масової інформації (Інтернет, телебачення, газети, радіо).

Усі особи у віці до 18-ти років вважаються неповнолітніми. Чинне законодавство України, осіб, які не досягли 14-го віку, називає малолітніми, а осіб у віці від 14-ти до 18-ти років – неповнолітніми.

Розглянемо більш детально права та обов’язки неповнолітніх.

Серед підлітків є поширеною думка, що до повноліття за їх правопорушення відповідають батьки. Але, насправді, це твердження є помилковим. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років.

Загалом можна виділити три види юридичної відповідальності – цивільну, адміністративну та кримінальну.

Цивільна відповідальність – це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов’язків, зобов’язань, що пов’язані з порушенням  цивільних прав другої сторони.  Переважно цивільна відповідальність зводиться до компенсації завданих збитків і носить майновий характер. Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

Згідно ст. 1178 ЦК України за заподіяну шкоду особами, що не досягли 14 років несуть відповідальність їхні батьки або законні представники, якщо доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини. У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується цілком чи у частині, якої не вистачає, його батьками. У такому випадку, батькам надається право довести, що шкоду було завдано не з їх вини.

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який застосовується до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративну відповідальність несуть особи, яким на момент вчинення злочину виповнилось 16 років. Відповідальність за осіб, віком від 14-ти до 16-ти років, покладається на законних представників у вигляді штрафу. До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані заходи впливу або адміністративні стягнення.

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років. Лише за деякі злочини, кримінальна відповідальність може настати з 14 років, згідно з ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України. А саме:

– умисне вбивство ;

– посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги представника іноземної держави;

– умисне тяжке тілесне ушкодження;

– умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

– диверсію;

– бандитизм;

– терористичний акт;

– захоплення заручників;

– зґвалтування;

–насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

– крадіжку;

– грабіж;

– розбій;

– вимагання;

– умисне знищення або пошкодження майна;

– пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф; громадські роботи; виправні роботи; арешт; позбавлення волі на певний строк.

Цивільна, адміністративна та кримінальна відповідальність неповнолітніх

Серед підлітків поширена думка, що до повноліття за їх правопорушення відповідають батьки. Але насправді це твердження є помилковим. Законодавством передбачено конкретні випадки, коли юридична відповідальність неповнолітніх починається з 16 років, а за вчинення деяких кримінальних злочинів і з 14 років.

Що таке юридична відповідальність

Юридична відповідальність – це вид соціальної відповідальності, що полягає в застосуванні державою до правопорушника певних заходів примусу, передбачених санкціями правових норм. Виділяють цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність.

Особливості цивільної відповідальності дітей

Цивільно відповідальність – це встановлені законом юридичні наслідки за невиконання або неналежне виконання особою обов’язків, зобов’язань, що пов’язані з порушенням цивільних прав другої сторони. Переважно цивільна відповідальність зводиться до компенсації завданих збитків і має майновий характер.

Малолітні особи, тобто діти віком до 14 років, не відповідають за заподіяну шкоду. Згідно зі ст. 1178 Цивільного кодексу України за заподіяну шкоду особами, які не досягли 14 років, несуть відповідальність їхні батьки (усиновлювачі), опікуни, навчальні, виховні та інші заклади, якщо вони не доведуть, що шкоду було завдано не з їх вини.

Щодо цивільної відповідальності осіб віком 14-18 років, то неповнолітній самостійно відповідає за невиконання договору, укладеного ним самостійно, а також за згодою батьків.

Однак, якщо в неповнолітнього немає майна, достатнього для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть його батьки.

У випадку заподіяння шкоди неповнолітнім у віці від 14 до 18 років він відповідає на загальних підставах. Якщо в нього немає майна чи заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, шкода відшкодовується повністю чи в частині, якої не вистачає, його батьками.

Батьки зобов’язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом 3-х років після позбавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов’язків.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх

Адміністративна відповідальність – це вид юридичної відповідальності, який застосовується до особи, що вчинила адміністративне правопорушення. Адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного порушення 16-річного віку.

До осіб віком 16-18 років, які вчинили адміністративне правопорушення, застосовуються заходи впливу:

·                      зобов’язання публічно попросити вибачення в потерпілого;

·                      попередження;

·                      догана або сувора догана;

·                      передача неповнолітнього під нагляд батькам чи педагогічного, трудового колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

У випадку вчинення особами віком 16-18 років  наступних правопорушень, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах:

·                      незаконне вироблення, придбання, зберігання, перевезення наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збути в невеликих розмірах;

·                      дрібне розкрадання державного або колективного майна;

·                      порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів;

·                      керування транспортними засобами у стані сп’яніння;

·                      дрібне хуліганство;

·                      поширювання неправдивих чуток;

·                      злісна непокора розпорядженню або вимозі працівника міліції чи їх образа;

·                      порушення громадянами порядку придбання, зберігання, передача іншим особам або продаж вогнепальної, холодної або пневматичної зброї.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб  можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 Кодексу України про адміністративні порушення:

·                      попередження;

·                      штраф;

·                      оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

·                      конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення правопорушення;

·                      позбавлення спеціального права (до 3 років);

·                      виправні роботи (до 2-х місяців, 20 % від зарплати);

·                      адміністративний арешт (до 15 діб).

Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Чинне законодавство передбачає, що кримінальній відповідальності та покаранню підлягають особи, яким до скоєння кримінального правопорушення виповнилось 16 років. Лише за деякі кримінальні правопорушення, спеціально вказані в законі, кримінальна відповідальність може настати з 14 років.

Згідно з ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України особи, які вчинили кримінальні правопорушення у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності за:

·                      умисне вбивство;

·                      посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною зі здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави;

·                      умисне тяжке тілесне ушкодження;

·                      умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

·                      диверсію;

·                      бандитизм;

·                      терористичний акт;

·                      захоплення заручників;

·                      зґвалтування;

·                      насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом;

·                      крадіжку;

·                      грабіж;

·                      розбій;

·                      вимагання;

·                      умисне знищення або пошкодження майна;

·                      пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів;

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

·                      штраф;

·                      громадські роботи;

·                      виправні роботи;

·                      арешт;

·                      позбавлення волі на певний строк.

Поради щодо виховання важких підлітків

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею. Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю. Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда. Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні. Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку. Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно. Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації. Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх

Пам’ятка батькам з правового виховання дітей

1. Радійте успіхам дитини, любіть її та піклуйтесь про неї.

2.  Обов’язково слідкуйте за      повноцінним харчуванням дитини, її здоров'ям та вчасно звертайтесь за медичною допомогою.

3.  Ніколи не примушуйте дитину робити щось проти її волі, не кривдить і не зневажайте її.

4. Ніколи не карайте дитину працею.

5.  Обов’язково розповідайте дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю своїх товаришів, яких вони знають.

6. Дозволяйте дитині вільно висловлювати свої погляди та заохочуйте її починання.

7. Сприяйте активній участі дитини у справах, які проводяться в школі, класі. Поєднуйте  її право на освіту, відпочинок та дозвілля.

8. Намагайтеся самі надавати класові та школі посильну допомогу. Вона матиме позитивний вплив на дитину.

Батьківський контроль у житті підлітка

У яких випадках потрібно перевіряти комп'ютер і речі дитини, і коли зайвий контроль може нашкодити

Наші діти часто вважають, що ми шпигуємо за ними. Багато речей, які ми робимо для них, вони розцінюють як зазіхання на їхнє особисте життя. Але насправді ми просто намагаємося захистити їх від небезпек навколишнього світу та серйозних життєвих помилок.

Батьки часто не розуміють, скільки свободи й особистого простору необхідно дитині та чи можна порушувати цей простір. Насправді, все це безпосередньо залежить від відповідальності й чесності самого підлітка.

У підлітковому віці особистий простір і відокремлення від батьків просто необхідні для гармонійного розвитку особистості. Частиною цього процесу є вибудовування кордонів. Образно кажучи, ці кордони проходять там, де закінчується дитина й починаєтеся ви. Коли вона ще маленька й харчується молоком матері, цих кордонів практично немає. Але коли вона дорослішає й розвивається, вони з'являються. Настає день, коли дитина, приймаючи ванну, закривається зсередини, тому що вона хоче самоти й відчуває незручність, коли хтось заходить. Таке відокремлення – природна частина взаємин між людьми. Чим старшою вона стає, тим чіткіше видно ці межі.

Іноді між нею й батьками виникають розбіжності з приводу кордонів, але підлітку необхідно їх відстоювати. Тому батьки повинні забезпечити дитині особистий простір. У неї повинна бути своя кімната, де їй ніхто не заважатиме. Навіть якщо вона ділить кімнату з братом чи сестрою, у кожного з них має бути місце, щоб побути на самоті.

Батьки можуть заходити в кімнату до дитини, щоб прибрати в ній або забрати брудний одяг – тобто щоб зробити те, що дитина могла б зробити й сама. Це не означає «шпигувати» за нею. Шпигувати – означає заглядати в її шафки, перевіряти комп'ютер, кишені, сумки. Якщо підліток заслуговує на довіру, він чесний та відповідальний – батькам варто поважати його особисті кордони. Зрештою, ми б не хотіли, щоб наші діти рилися в наших речах.

Коли не варто стежити за дитиною

Якщо ваша дитина поводиться відповідально, вчасно повертається додому й повідомляє про своє місцезнаходження, немає підстав стежити за нею. Ви можете сказати їй: «Я не буду втручатися у твоє особисте життя, тому що ти поводишся добре й у мене немає підстав не довіряти тобі». Так вона розуміє, що довіра до неї – це результат її відповідної поведінки.

Деякі батьки стежать за дитиною без видимої на те причини, і це не сприяє її відокремленню від них та становленню індивідуальності. Ми хочемо, щоб наша дитина виросла самостійною, здатною приймати зважені рішення. Також ми хочемо, щоб у неї було своє особисте життя. Не забувайте, що під час пубертатного періоду дитина намагається розвивати свою індивідуальність. Особисте життя для підлітка означає, в першу чергу, особистий простір. Тому, якщо ви стежите за ним, то даєте зрозуміти: «Я не довіряю тобі, навіть якщо ти все робиш правильно».

Коли потрібно простежити за дитиною

Вищевказані правила можуть змінюватися, якщо ви підозрюєте дитину в чомусь, що може завдати їй шкоди. Якщо ви зіштовхнулися з такою ситуацією, ви можете простежити за дитиною. Ви маєте таке право, тому що несете відповідальність за безпеку своїх дітей (навіть якщо вони самі протестують проти такої опіки).

І справа швидше не в правах, а в обов'язках та відповідальності. Коли у вас є реальні підозри, що вона вживає алкоголь, наркотики або займається чимось, що може їй нашкодити, заглядати в кімнату дитини – це ваш обов'язок і відповідальність перед нею. Якщо ви знайдете там порожні пляшки з-під алкоголю або невідомі таблетки, ви повинні бути уважніші до неї, тому що ви відповідальні за те, щоб захистити її від саморуйнування. Пам'ятайте: обізнаний – значить, озброєний. Щоб захистити підлітка, ви повинні чітко розуміти, що відбувається.

Перевірка комп'ютера

Деякі батьки встановлюють на комп'ютер дитини шпигунські програми, коли дізнаються, що вона займається чимось, що може їй нашкодити. Так батьки відстежують усі вхідні й вихідні повідомлення на електронну пошту та в соціальних мережах. Це не кращий вихід із ситуації, але цілком виправданий. Пам'ятайте, що батьки дають дитині право на особистий простір не для того, щоб вона робила все, що їй заманеться. Не можна дотримуватися подвійних стандартів. Замість того, щоб дотримуватися принципу: «Я буду добрим батьком, тому дитина може робити, що захоче», погляньте на ситуацію з такої точки зору: «Вона не може забезпечити свою безпеку, і я вживатиму необхідні заходи. Якщо для цього буде потрібно перевіряти шафки або комп'ютер, я це зроблю». Коли підліток робить те, що може йому нашкодити, у вас не залишається іншого виходу, як стежити за ним.

Як пояснити дитині необхідність контролю?

Багато батьків не вважають за потрібне говорити підліткові, що вони стежать за ним, вважаючи, що це змусить його бути ще більш потайним. Але ви повинні все з’ясувати. Якщо дитина захоче сховати щось заборонене поза домом – вона це зробить. Це її вибір. Але у своєму будинку правила встановлюєте ви, і ви повинні оприлюднити їх. Перш ніж перевіряти її комп'ютер або речі, повідомте про такий намір. У такій ситуації дуже важливо залишатися чесними. Скажіть їй: «Ти втратила мою довіру, і тепер я буду перевіряти твої речі й комп'ютер. Я роблю це, тому що я люблю тебе і хочу, щоб ти була в безпеці. Я не дозволю тобі робити це в нашому домі».

Коли підліток помічений у сумнівних заняттях

Це жахливо, якщо спочатку ви намагаєтеся бути своїй дитині гарними батьками, а потім вона потрапляє у світ дорослих, і в неї починаються проблеми з алкоголем, наркотиками та іншим. У школі дітям розповідають про їхні права, про те, що батьки мають право робити, а що – не мають.

Але батьки мають право встановлювати правила в сім'ї. Крім того, вони відповідальні за безпеку всіх членів сім'ї. І якщо є привід для побоювання, цілком припустимо перевірити комп'ютер або мобільний телефон дитини. Не забувайте про те, що коли підліток пробує алкоголь, наркотики або виконує будь-які незаконні вчинки, він стає потайним.

Батьки помилково думають: «У нас можуть бути секрети від дитини, але дитина не має права приховувати щось від нас». Правильніше було б сказати: «Дитина не має права приховувати від батьків факти, які наражають на небезпеку сім'ю або її саму».

Обшукувати кімнату підлітка в такому випадку не обов'язково, але цілком допустимо. А у випадку серйозного проступку це варто робити й необхідно встановити серйозні наслідки, щоб він зрозумів відповідальність за свої дії.

Не допускайте суперечок з приводу ваших дій

Діти, яких батьки зловили на якійсь протиправній дії, зазвичай намагаються уникнути відповідальності й самі нападають на батьків: «Не можу повірити, що ти риєшся в моїх речах!» Вони намагаються подати ситуацію так, ніби це не вони, а ви робите щось погане. За допомогою таких суперечок дитина намагається уникнути відповідальності за свої вчинки. Розглянемо основні тактики, які вона при цьому використовує:

·                      «Повірити не можу, що ти стежиш за мною!» Це один з найпоширеніших сценаріїв, використовуваних підлітком. Припустимо, ви говорите: «Я знайшла у тебе в столі якийсь підозрілий згорток». Дитина відповідає: «Повірити не можу, що ти риєш в моїх речах. Мені вже 16 років, як ти можеш так поводитися?» У такому випадку вам не варто втягуватися в суперечку. Замість цього скажіть: «Я попереджала тебе, що буду перевіряти твої речі. Проблема не в цьому, а в пакунку, який лежить у тебе в столі. І зараз ми будемо говорити тільки про це. Якщо ти хочеш сперечатися або кричати – можеш зробити це в якомусь іншому місці, а потім ми повернемося до нашої розмови. Це не я порушую твої права, це ти порушуєш правила, прийняті у нас у родині». Не дозволяйте дитині уникнути розмови з допомогою суперечок або крику. Скажіть: «Ми поговоримо, коли ти будеш готовий говорити спокійно». Якщо дитина каже, що вона готова, скажіть: «Ні, ми поговоримо за 15 хвилин. Я зараз не готова». Посидьте, прогуляйтеся або випийте чаю. Через 15 хвилин поверніться до розмови й поясніть, які наслідки чекають за даний проступок.

·                      «Це не моє, це мого друга!» Діти часто говорять, що друг попросив потримати якусь заборонену річ у себе. У такому випадку краще заперечити: «Не хочу нічого про це чути! Ти знаєш, що у нас в домі не можна тримати такі речі, і якщо ти приніс її в будинок, то й відповідати за це повинен ти». Підліток може відповісти, що просто хотів допомогти другу. Не піддавайтеся на таку маніпуляцію: «Ти приніс це в будинок, значить, ти несеш за це відповідальність».

·                      «Чому ти мені не довіряєш?» Як ми вже з'ясували, підлітки як ніхто інший уміють переводити розмову в інше русло. І коли ви знаходите в його кімнаті порожню пляшку з-під пива й хочете про це поговорити, він може відповісти: «Чому ти обшукувала мою кімнату? Чому ти мені не довіряєш?» Але розмова спочатку була не про це, а про пивну пляшку. Скажіть йому: «Ідеться не про довіру або про порушення чиїхось прав. Ти знаєш правила, прийняті в нашому домі. Ти не повинен вживати алкоголь ні в будинку, ні в будь-якому іншому місці. Ми повернемося до цієї розмови за годину». Після цього покиньте кімнату.

·                      «Ти порушила обіцянку!». Якщо ви без особливої причини перевіряли кімнату дитини та знайшли там щось заборонене, скажіть їй: «Я сьогодні зробила те, що тобі не сподобається. Я без попередження заходила до твоєї кімнати й заглядала в стіл. Я розумію, що ти обурюєшся, і я перепрошую за це. Але в кімнаті я знайшла якісь таблетки. І я хочу знати, як вони туди потрапили, що вони роблять у нас удома. Якщо дитина почувається захопленою зненацька, вона може почати загострювати ситуацію й перейти на крик: «Ти обіцяла не входити без мого дозволу в мою кімнату!» Скажіть їй: «Ми поговоримо про це, коли ти заспокоїшся. Я прийду за півгодини ». Потім вийдіть із кімнати. Через півгодини ще раз скажіть дитині, що ви шкодуєте про те, що увійшли без дозволу в її кімнату, а потім поверніться до теми розмови.

Чи нормально вимагати від дитини завжди тримати двері в кімнату відчиненими?

Деякі батьки вимагають, щоб дитина завжди тримала двері до своєї кімнати відчиненими. Але як у такому випадку в неї буде особистий простір? І щоб вимагати таке від підлітка, ви повинні мати достатні підстави (наприклад, якщо він палить у кімнаті). Але, перш ніж вимагати тримати двері відчиненими, подумайте, за яких умов він може заслужити право знову закриватися в кімнаті. Не можна вводити такі правила назавжди або навіть на певний термін. Поясніть дитині умови, за яких вона зможе повернути все, як було.

Але це не означає, що, виконавши зазначені умови, дитина поверне вашу довіру і ви більше не будете перевіряти її кімнату. Для цього потрібен час, і пізніше ви можете додатково це обговорити, але не відразу. Скажіть: «Зараз не час про це говорити. Поки що йдеться тільки про наслідки твоїх дій».

Особистий простір – це привілей, а не початкове право дитини

Ви не заходите в кімнату дитини, не перевіряєте її речі тільки тому, що ви їй довіряєте, і вона це заслужила. Це не її споконвічне право. І дитина повинна знати, що коли вона не виправдає довіру, ви будете перевіряти її речі більш уважно. Ви будете заглядати в її шафки, ящики столу, перевіряти комп'ютер тощо. Це ціна її нечесності й недотримання правил.

Ми всі повинні засвоїти життєвий урок, що втрата чиєїсь довіри завжди має серйозні наслідки. Наприклад, якщо доросла людина втратить довіру свого начальника на роботі, вживаючи алкоголь на робочому місці або здійснюючи крадіжки, її можуть звільнити. До будь-чиєї довіри не можна ставитися легковажно. Якщо ви вживаєте додаткові заходи для того, щоб забезпечити безпеку своєї дитини або вберегти від неправильних рішень – це не можна назвати стеженням. І це твердження особливо справедливе, коли у вас кілька дітей.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

ПРОФІЛАКТИКИ ПРАВОПОРУШЕНЬ

СЕРЕД НЕПОВНОЛІТНІХ

Правопорушення, здійснені неповнолітніми, - це небезпечне соціальне явище, оскільки, по-перше, негативно впливають на формування особистості; по-друге, завдають значної шкоди суспільству через втрату трудових ресурсів (лише третина покараних повертаються до повно цінного суспільного життя); по-третє, відіграють значну роль у формуванні рецидивної злочинності (дві третини рецидивістів розпочинають свій злочинний шлях ще неповнолітніми).

Кожен 8-9-й злочин в Україні здійснюється неповнолітніми. Близько 11 % серед осіб, які беруть участь у скоєнні злочинів, - неповнолітні. Кількість підлітків, що вчинили злочин вдруге, за останні роки зросла майже на 19 % .

Одним із напрямів у боротьбі зі злочинністю взагалі та злочинністю неповнолітніх, зокрема, є профілактична діяльність.

Профілактика правопорушень серед неповнолітніх в Україні проводиться зусиллями соціально-психологічних служб, педагогів, співробітників соціальних служб, служб у справах неповнолітніх, працівниками право охоронних органів. Проте дослідники звертають увагу на численні проблеми у цій сфері діяльності, які полягають у відсутності налагодженої співпраці між різними суб'єктами профілактики, у застосуванні переважно групових та масових форм роботи та неналежній увазі до інтерактивних методів (тренінгів, рольових ігор тощо), які сприяють кращому засвоєнню інформації дітьми.

Загалом, під профілактикою правопорушень розуміють діяльність державних органів і громадськості, що має системний характер як за комплексом заходів, так і за колом суб'єктів, які її здійснюють, спрямовану на недопущення виникнення, усунення, послаблення або нейтралізацію причин та умов злочинності, окремих її видів та конкретного злочину .

У процесі дослідження проведеного центрами соціальних служб для молоді, було виявлено, що причинами скоєння злочинів самі підлітки вважають: не усвідомлення наслідків своїх вчинків - 67 %; надмірне вживання алкоголю, наркотиків - 28 %; незнання законів України - 5 %; недостатнє виховання та увага з боку батьків - 59 %; вплив друзів, негативної компанії - 50 %; важке матеріальне становище - 18,5 % .

Отже, серед ключових чинників ризику щодо можливості скоєння злочинів неповнолітніми можна назвати такі: недостатній рівень правосвідомості та правових знань; брак організованої системи дозвілля; вживання алкогольних та наркотичних речовин; низький рівень правових знань батьків та недостатня увага з їхнього боку до виховання тощо. Відповідно до чинників ризику можна визначити напрями профілактики правопорушень.

Напрями, форми та методи профілактики.

Проблему профілактики правопорушень серед дітей розглядають переважно як частину педагогічної діяльності, зокрема, у межах навчальних закладів. Проте вищенаведені причини правопорушень вказують, що для подолання злочинності серед неповнолітніх виховної роботи лише в межах навчальних закладів недостатньо.

Заходи правового виховання, спрямовані на профілактику правопорушень, можна розподілити на такі напрями:

·  надання правових знань педагогами під час викладання певних предметів;

·  проведення вікторин, тематичних уроків (для молодших школярів);

·  зустрічі з працівниками правоохоронних органів, які можуть відбуватися за місцем навчання дітей або за місцем роботи правоохоронців (екскурсії до відділів міліції, постів ДАІ, організацій).

У науковій літературі описано різні методи, що можуть використовуватися з метою правового виховання неповнолітніх. Серед них: роз'яснення, розповіді, бесіди, читання творів, лекції, дискусії, диспути з правових питань, «круглі столи» з правових питань та інші вербальні методи, інтерактивні методи - ігри, рольові ігри, вправи, тренінги, конкурси.

Фактором ризику щодо можливості скоєння правопорушень неповнолітніми є не тільки брак правових знань, а й відсутність системи дозвілля, проведення часу без певної мети та заняття.

Відповідно, існує напрям профілактики, спрямований на організацію дозвілля.

Однією з можливостей організації профілактики протиправних дій неповнолітніх у вільний від навчання час може бути робота в літніх таборах. Часто спеціальні програми відпочинку розробляються для дітей із девіантною поведінкою.

Таборування має значні переваги в роботі з під літками. Це зумовлено зміною звичного соціального середовища, вплив якого часто є негатив ним [10, с 183].

Методи, що застосовуються для профілактики протиправних дій неповнолітніх у рамках напряму організації дозвілля, частково збігаються з методами правового виховання в навчальних закладах. Діти краще сприймають інформацію, коли вона надасться в активній формі (ігри, тренінги тощо). А лекції та інші вербальні методи є традиційними для інформування різних вікових категорій. У цьому напрямі застосовуються також консультації, які дають змогу проводити індивідуальну роботу з дитиною, здійснювати психологічну корекцію, надавати правову допомогу тощо.

Оскільки серед причин і умов скоєння правопорушень підлітками є вживання наркотичних речовин (до 70 % протиправних дій скоюється у стані сп'яніння), то профілактика  правопорушень серед неповнолітніх не матиме бажаних наслідків, якщо комплекс профілактичних заходів не буде включати роботи з позбавлення неповнолітніх наркогенних звичок.

Отже, ще одним напрямом профілактики правопорушень є профілактика вживання підлітками наркотиків та алкоголю.

У роботі використовують такі методи, як акції, конкурси, вистави, поширення інформаційно-рекламного матеріалу, виступи на радіо, телебаченні. Групова робота відбувається у вигляді лекцій, дискусій, диспутів, рольових ігор, тренінгів. Індивідуальна робота проводиться методами консультацій.

Отже, профілактична діяльність щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх може проводитись як у рамках навчального процесу, так і в позашкільний час. Форми та методи роботи мають відповідати віку дітей, викликати в них зацікавлення та спонукати до роздумів.

Профілактика правопорушень відбувається також за методикою «рівний-рівному», коли самі неповнолітні отримують правову підготовку та проводять заходи для своїх однолітків, організовують їхнє дозвілля, здійснюють консультування.

Найефективнішими методами роботи з попередження правопорушень серед неповнолітніх вважаються тренінги та індивідуальні методи.

Реалізація в Україні програм профілактики правопорушень серед неповнолітніх характеризується такими особливостями: несистематичністю (вони проводяться за запитом навчальних закладів, рідко - за планом), фрагментованістю охоплення дітей (критеріями відбору неповнолітніх до участі у подібних програмах часто є рішення адміністрації навчального закладу, особисті зв'язки людини, яка проводить заняття, тощо), зосередженістю на дітях з девіантною поведінкою.

Головними напрямами профілактики правопорушень серед неповнолітніх можна вважати: правове виховання, організація дозвілля, профілактика вживання алкоголю та наркотиків.

Для поліпшення проведення профілактики правопорушень серед неповнолітніх в навчальних закладах, рекомендуємо наступне:

1.Налагоджувати співпрацю з організаціями, що працюють у сфері попередження протиправних дій неповнолітніх, залучати до співпраці громадські організації.

2. Урізноманітнювати форми та методи профілактики, збільшувати застосування вербальних методів: окрім лекцій та бесід, які передбачають пасивне сприйняття інформації, використовувати диспути, дискусії, вікторини, які активніше залучають слухачів, а також інтерактивні методи подання інформації (тренінги, сюжетно-рольові ігри, вправи).

3. Сприяти розробці та впровадженню програм, які організовують дозвілля підлітків.

4. Залучення правоохоронців до спільних заходів дозвілля дітей (спортивних змагань, конкурсів) та для проведення сюжетно-рольових ігор з метою ознайомлення з роботою правоохоронних органів

5. Підготовка волонтерів, які можуть стати контактними особами для дітей, схильних до девіантної поведінки.

6. Проведення заходів з правової освіти фахівцями та за методикою «рівний-рівному» - самими неповнолітніми.

Дитяча і підліткова злочинність: чому виникає проблема?

Безперечно, роль сім’ї в попередженні дитячої і підліткової злочинності є чи не визначальною. Однак варто розуміти, що окрім сім’ї, на підлітка великий вплив справляє його найближче оточення, яке складається із друзів, ровесників.

Як ми вже зазначали вище, навіть у благополучних сім’ях трапляються випадки, коли дитина, оточена любов’ю, розумінням, вчиняла протиправні дії. У чому ж криється причина?

Навіть зовнішнє благополуччя може стати трагедією для незрілої психіки підлітка. Досить часто ми спостерігаємо, що діти із заможних родин вдаються до вчинення злочинів, вжиття алкогольних та наркотичних засобів (які, по суті, в більшості випадків є причинами вчинення правопорушень). Ці діти не знають голоду, не мають проблем із одягом та ґаджетами, вони навчаються в престижних навчальних закладах.

В таких випадках, як правило, батьки попри своє матеріальне благополуччя, є педагогічно і психологічно некомпетентними, а відтак не можуть передбачити та попередити проблему. Досить часто дорослі нехтують психоемоційним станом підлітка, демонструють авторитарність та небажання дослухатися до дитини. І дитина шукає вихід, але свій.

У підлітковому віці важливим, а іноді й визначальним, стає вплив ровесників та старших товаришів. Проте не завжди це оточення можна вважати благополучним. Підлітки потрапляють у погану компанії через вплив однолітків і друзів, погані відносини в шкільному колективі, проблеми з батьками й учителями. Пояснюється це тим, що дитина шукає своєрідний вихід із ситуації та підтримку. Саме в таких компаніях проявляються та загострюються негативні риси характеру: жорстокість, нахабність, зневажливе ставлення до оточуючих. За таких умов підлітки стають вразливими щодо питання участі та скоєння злочинів. Найчастіше правопорушення вчиняються не поодинці, а саме декількома членами однієї компанії, що домовляються та погоджуються на їх вчинення. Групові правопорушення є найпоширенішим серед зазначеної категорії осіб.

Проаналізувавши таке явище, як злочинність серед неповнолітніх та дітей, слід підкреслити, що дослідники, крім несприятливого впливу сімейного виховання, де ключова роль належить батькам, виокремлюють низку інших чинників, які можуть спровокувати протиправні діяння з боку дітей та підлітків. Серед таких чинників:

§     відсутність зайнятості суспільно-корисною працею;

§     шкідливий вплив найближчого оточення та середовища, в якому зростає дитина;

§     недоліки в роботі правоохоронців щодо заходів із попередження протиправних діянь неповнолітніх;

§     не вживаються невідкладні та ефективні заходи, щоб виявити та притягнути до відповідальності повнолітніх, котрі створюють умови для втягнення дітей та підлітків у злочинну діяльність;

§     відсутність системної уваги щодо проблем дитячої злочинності з боку держави та суспільства;

§     провокування з боку повнолітніх до здійснення протиправних діянь неповнолітніми;

§     несприятливий вплив ЗМІ, популяризація насилля, інстаграмна реальність, пропаганда вживання наркотичних засобів та алкоголю, раннього статевого життя, проституції, розбещення тощо;

§     нестача або відсутність уваги й контролю з боку сім’ї та компетентних органів за дозвіллям, поведінкою, оточенням дітей та підлітків;

§     неефективна превентивна діяльність з боку правоохоронних органів, яка в більшості випадків є формальною та епізодичною.

Інфографіка «Види адміністративних стягнень»

Види відповідальності за вчинення злочинів неповнолітніми

Перш ніж розглядати превентивні заходи щодо попередження дитячої злочинності, слід розглянути види відповідальності неповнолітніх та санкції з боку держави. Отже, за характером правопорушення виникає адміністративна та/або кримінальна відповідальність.

Адміністративне правопорушення – це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність неповнолітніх осіб настає із 16 років. Тобто, підлітки, яким на момент вчинення адміністративного правопорушення виповнилося 16 років, нестимуть адміністративну відповідальність (стаття 12 КУпАП).

В поданих інфографіках рекомендуємо ознайомитися із видами адміністративних стягнень за різних умов.

Інфографіка «Види адміністративних стягнень, що застосовуються до неповнолітніх на загальних підставах»

Акцентуємо увагу на тому, що за умови, якщо адміністративна відповідальність неповнолітніх передбачає стягнення штрафу відповідно до частини 3 статті 184 та частини 2 статті 307 КУпАП, штраф сплачують батьки неповнолітнього, або особи, що їх замінюють.

Що стосується кримінальної відповідальності, то відповідно до чинного законодавства, остання настає в разі, якщо особа, яка на момент вчинення злочину досягла 16-річного віку (стаття 22 Кримінального Кодексу України).

Інфографіка «Кримінальна відповідальність неповнолітніх»

Однак, відповідно до частини 2 статті 22 КК України, кримінальна відповідальність може настати й з 14 років.

Інфографіка «Умови настання кримінальної відповідальності неповнолітніх, які досягли 14 років»