Поради психологічної служби 22.09 - 26.09.2025 р. 

Stop-булінг. Три проблеми батьків, які впливають на дитячу агресію

В Україні проблема шкільного булінгу (знущання, цькування) дуже актуальна. Згідно з результатами опитування ЮНІСЕФ в рамках проекту U-Report, 89% опитаної молоді вважає булінг проблемою в нашій країні; 49% зазначили, що в школі над ними знущались, у 76% випадків причиною цькувань була зовнішність. Більшість із постраждалих нікому про це не розповіли. Зокрема тому, що соромились. І лише 4% (!) розповіли вчителю. На думку опитаної української молоді, булінг існує через те, що дорослі ігнорують це питання.

Під час навчального процесу головну роль відіграє сприятлива атмосфера в дитячому колективі. Якщо вона відсутня, дитина не буде сприймати інформацію, а у гіршому випадку – отримає серйозну психічну травму! Саме вчителі повинні створювати таку атмосферу, а не породжувати «протистояння» між дітьми, виокремлюючи «улюбленців» та «поганих», як це часто буває. Головна роль вчителя у викоріненні булінгу – вчасно виявляти дитячу агресію, спілкуватися з дітьми й одразу повідомляти батькам про проблемну поведінку учня, аби боротися з агресією з різних сторін.

Також існують проблеми в поведінці батьків, які впливають на породження дитячої жорстокості та агресії.

Проблема перша. «Хіба я маю виховувати? А школа навіщо?!»

Багато батьків навіть не здогадуються, що саме вони є прикладом для дітей і несуть безпосередню відповідальність за їхнє виховання. Тому й перекладають відповідальність на дитсадки, школи і суспільство в цілому.

Проблема друга. «А коли для себе жити?»

Батьки просто не хочуть займатися вихованням дитини. Щодня знаходять десятки виправдань (в першу чергу, перед собою), аби тільки не бути поруч із дитиною.

Проблема третя: «Так багато справ! Так багато…»

Деякі батьки просто не вміють виховувати дитину. У пріоритетній шкалі багатьох із них виховання стоїть десь після «покупати кота» і «накрохмалити фіранки». З першого погляду вони – чудові батьки, у квартирі завжди все сяє, постійне різноманіття страв. Але дитина в такій ситуації отримує не такі бажані спілкування і увагу, а чергову тарілку борщу і котлету. На жаль, більшість батьків саме так розуміють турботу і виховання.

Очевидно, що дитяча агресія коріниться у стосунках з батьками (або у їх відсутності). Жорстоке покарання дитини або ігнорування її агресивної поведінки, як правило, породжують ще більшу нетерпимість і жорстокість до оточення. Саме тому з раннього віку необхідно розвивати довірливі стосунки з дитиною і бути поруч якомога більше часу!

Як побороти булінг: інструкція для дітей, батьків та вчителів

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

“Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно”, – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

СЛОВА – ПІДТРИМКИ ДЛЯ ВАШОЇ ДИТИНИ

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).
      Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.
Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

Шкільне цькування може в подальшому:

§     Негативно вплинути на самооцінку, спровокувати розвиток комплексів, самовідчуття себе як невдахи, людини третього сорту.

§     Спровокувати нервові та психічні розлади, фобії, депресії, нервові хвороби, тики.

§     Порушити стосунки жертви з рідними та близькими, а також у будь-якому колективі.

§     Закріпити негативні сценарії в стосунках із представниками протилежної статі, стати на заваді побудови здорової сім’ї, навіть призвести до самотності на все життя.

§     Сформувати схильність до насилля в дорослому житті. Саме із жертв цькування нерідко виростають сімейні тирани та маніяки.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню) навчальне середовище повинно бути убезпечене від будь-яких форм насильства та експлуатації, зокрема від булінгу не тільки від один одного серед учнів, а від вчителів.

Бувають випадки коли діти ненавчисно можуть створити конфлікту ситуацію. Вчитель повинен не тільки вирішити поставлену проблему, а й зберегти лице кожного учасника конфлікту, і в першу чергу, свій авторитет.

Профілактика булінгу у школі

1. Говорити про булінг відкрито (тому, що як правило, булінг – це прихований процес), визнавати його наявність, і ні в якому разі не замовчувати цю проблему.

2. Звертатися до адміністрації, психолога, соціального педагога, класного керівника.

3. Діти повинні знати про відповідальність за булінг. Діти повинні усвідомлювати, що не зважаючи на вік, за них несуть відповідальність батьки. Для цього потрібно проводити відповідні бесіди, показувати приклади покарань в таких випадках, ілюстрації.

4. Проводити діагностику стану психологічного клімату класу і виявляти дітей, які зазнали або можуть піддаватися булінгу, мобінгу зі сторони своїх однокласників. Анкетування повинні бути підписані прізвищем, але важливо дати дітям розуміння власної анонімності від однокласників.

6.  Проводити з дітьми години спілкування, круглі столи. Такі заходи допоможуть встановити довірливий контакт між вчителем та учнями. В випадку негативних ситуацій, кожен учень матиме можливість звернутись по допомогу.

7.  Здійснювати психолого-педагогічний контроль за індивідуальними та сімейними факторами, які формують у дітей схильність до агресивної поведінки та жорстокості;  своєчасне виявлення учнів, схильних до агресивної поведінки, методом педагогічної і психологічної діагностики.

8.  Розробити спільно з учнями правила поведінки у класі і слідкувати за їх дотриманням. Встановити відповідальність кожного учня за клас загалом. Якщо один не послухався, зробив поганий вчинок, в той час як його просили не робити, покарання несе весь класний колектив.

9. Формувати безпечний освітній простір шляхом створення позитивного мікроклімату класу, оволодіння учнями навичок безпечної поведінки та толерантної міжособистісної взаємодії.

10. Забезпечувати проведення роз’яснювальної роботи серед учнів та батьків щодо безпечного освітнього середовища через різноманітні форми роботи (батьківські збори, круглі столи з окремими батьками).

12. Створювати позитивну атмосферу в учнівському колективі. Для цього можна проводити всім класом спільний час, організовувати ярмарки чи екскурсії, встановлювати колективну єдність між учнями.

13. Забезпечувати  здійснення моніторингу ризиків виникнення всіх форм насильства серед дітей та учнівської молоді. Проводити бесіди з відкритими питаннями від учнів, анкетування, взаємодіяти з учнями під час класних годин. Обов'язково поширювати інформацію, куди можна звернутись у випадку булінгу.

14. Розробляти індивідуальні програми психолого-педагогічного супроводу учнів «групи ризику».

15. Забезпечувати щоденний контроль за станом кожної дитини з метою попередження проявів насильства або негативний явищ. Виділяти вранці час для проведення відкритої бесіди, де діти можуть розповісти про свій стан зранку та плани не день.

19. Тренінги вчителів, щодо булінгу. Як діяти? Як розпізнати? До кого звертатися?

Що обов’язково повинні робити вчителі та адміністрація школи у випадку булінгу?

q Негайно реагувати на булінг (зупинити бійку, припинити знущання, пересадити учнів, запропонувати вибачитися, зателефонувати батькам, викликати їх до школи).

q Роз’яснити учням, що вони повинні захистити жертву, що не час шукати винних в тому що сталось, але повідомити про правильні дії в такій ситуації. Повідомити керівництво.

q Розробити правила поведінки у школі та поза школою.

q Застосувати виховні заходи (вони повинні мати виховний, а не каральний характер та спрямовуватися на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість).

q Залучати психолога для бесіди з кривдником та жертвою.

Вирішення конфліктних ситуацій

q намагайтесь залишатись спокійним учасником;

q підтримуйте спокійний і впевнений тон, старайтесь не підвищувати голос;

q не приймайте нічию сторону, до виявлення всіх обставин;

q тримайте атмосферу довіри та спокою, як для кривдника так і жертви ситуації;

q намагайтесь не давати волю власним судженням щодо попередньої поведінки будь-кого з учасників;

q  не давайте подробиць іншим учням чи вчителям, яких це не стосується;

q зверніться до соціально-психологічної служби для подальшої корекції поведінки учнів та проведення профілактичних заходів;

q  після вирішення конфлікту, не згадуйте про ситуацію та утримуйтесь від упередженого ставлення до учня в майбутньому;

q проводьте профілактично-просвітницькі бесіди на тему доброти, толерантності та поваги до інших, не тільки однокласників, а до вчителів;

q виявляйте сімейне становище дитини, адже те як вона виховується вдома впливає на дитину та її поведінку в навчальному процесі, в першу чергу;

q створюйте спільне проводження часу всього класного колективу (екскурсії, ярмарки, спільна діяльність)

q розвантажувальні вправи на встановлення емоційного контакту між усіма учасниками освітнього процесу. Це покаже що немає нічого поганого в гарних, іноді смішних емоціях. Показуйте шкідливість поганих емоцій, таких як злість чи заздрість.

П’ятка для батьків «Як говорити з дітьми про булінг?»

Нині надзвичайно загострилася проблема насильства, здійснюваного самими  дітьми по відношенню одне до одного, а  саме  булінгу.

Булінг (від англійської — хуліган, забіяка, задирака, грубіян) визначається як утиск, дискримінація, цькування. Цей термін означає тривалий процес свідомого жорстокого ставлення з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.

Мотивацією до булінгу стають заздрість, помста, відчуття неприязні, прагнення відновити справедливість; боротьба за владу; потреба підпорядкування лідерові, нейтралізації суперника, самоствердження тощо аж до задоволення садистських потреб окремих осіб.

Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу. Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви  на її боці).

Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все налагодиться  саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте.

Кілька порад  батькам, щодо протидії  булінгу:

1.Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.

2.Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані «ябедою», ані «наклепником». Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправити ситуацію.

3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливість – зберіть докази.

4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми агресорами (з батьками, вихователями, адміністрацією ЗДО тощо).

5. На зустрічах – поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним.

6.Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії  булінгу.

7.Пам’ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба “виховати” чужу дитину, особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози,  такі дії  можуть нашкодити та ще більше загострити ситуацію.

8.Будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.

Пам’ятайте! Ми завжди раді Вам допомогти!

Як батькам виявити, що дитину цькують в інтернеті?

Батьки можуть виявити, що дитину цькують, звернувши увагу на поведінку дитини. Якщо говорити про фізичний стан, то доволі часто в неї з’являються проблеми з харчуванням: вона або відмовляється від їжі, або переїдає. Дуже часто діти страждають від безсоння. Також ознаками можуть бути головні болі, болі в кінцівках, у шлунку, але без змін у фізичному стані. Батькам варто вчасно реагувати на такі сигнали, щоби дитина не потрапила в депресивний стан. У випадку, якщо батьки знають дитину-булера, варто звернутися до них та провести бесіду про поведінку дитини, - наголошує психологиня. 

Вона також підкреслює, що батькам треба звернути увагу на психологічний і психічний стан дитини. Оскільки часто вони замовчують усе, що з ними відбувається, та не готові розповідати про свої проблеми й емоції. 

У випадку кібербулінгу, дитина може почати ще частіше використовувати девайси й гаджети, проводити час наодинці із собою, сидіти в інтернеті, аби контролювати ситуацію. Або вона може навпаки видалити всі соціальні мережі. Коли дитина перебуває в кризовій ситуації, вона може відмовитися від усього, що їй було цікаво. Їй стає байдуже до додаткових занять, онлайн-ігор. Батьки мусять розуміти, що дитина змінюється, і це вже перший сигнал, коли варто починати особисту бесіду про емоційний стан. 

Як допомогти дитині-агресору?

Якщо дитина стає булером, отже, чогось їй не вистачає в її житті, - підкреслює психологиня,

 Найкраще спершу поговорити зі шкільним психологом. Це допоможе дитині зрозуміти проблему, чому вона так робить. Часто внутрішній конфлікт у сім’ї спонує дитину до булінгу. Так вона намагається його вирішити, перекладаючи свої емоції на когось іншого. Також трапляється так, що батьки звертають увагу на дитину лише тоді, коли їх викликають до школи. 

Якщо дитина-агресор неконтрольована, батьки дитини, яку цькують, можуть звернутися до поліції. Її працівники проведуть розмову з дітьми. Цькування підпорядковується кримінальній відповідальності й діти мають це усвідомлювати. 

Як захистити дитину? 

Новий закон про боротьбу із булінгом Верховна рада ухвалила в грудні 2018 року. У січні 2019-го він почав діяти. Цей закон передбачає адміністративну відповідальність та штрафи за цькування. 

За фізичне або моральне насильство батьки кривдника можуть заплатити від 40 до 850 гривень.  За кривду особливої жорстокості - від 1700 до 3400 гривень. 

Також після того, як батьки постраждалої дитини звернулися до керівника навчального закладу, той зобов’язаний повідомити про факти булінгу поліцію. Інакше йому доведеться заплатити штраф від 850 до 1700 гривень. 

Якщо ж директор закладу не подає заяву в поліцію, батьки можуть самі звернутися до правоохоронців.

Як діяти батькам у випадку булінгу? Поради психологів

Ви підозрюєте або впевнені, що вашу дитину булять? Логічно виникає запитання: що ж робити?

Дуже важливий аспект цієї проблеми: як допомогти дитині психологічно?

Тому пропонуємо вам добірку порад психолога.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ СТАТИ БАТЬКАМ У НАГОДІ

🔰ВЕДІТЬ ЩОДЕННИК ПОДІЙ

Фіксуйте в ньому кожен епізод булінгу, про який ви дізнаєтеся: що саме сталося, хто був присутній, хто брав безпосередню участь, хто був свідком, що казали і як діяли ті, хто був поруч.

Переконайтеся, що ви записуєте все, що переживає ваша дитина, а також дати та час інцидентів. Також записуйте, з ким ви говорили про знущання та як вони планують вирішити проблему. Записуйте факти ваших дій, зустрічей, їх короткий зміст. Такий щоденник допоможе вам утримувати лінію подій і може принести користь на подальших етапах боротьби за права вашої дитини. Адже булінг – це постійне цькування і щоденник покаже, наскільки воно є систематичним.

🔰ВЗАЄМОДІЙТЕ ЗІ ШКОЛОЮ

Керівництво закладу освіти має забезпечувати безпечне, вільне від насильства та булінгу освітнє середовище. Також у освітньому закладі мають проводитися заходи для профілактики та подолання булінгу, надаватися соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які постраждали від булінгу, стали його свідками або вчинили булінг. http://bit.ly/2QS4cnv

Тому про проблему цькування та булінгу ви можете говорити з класним керівником дитини, іншими вчителями, соціальним педагогом, шкільним психологом, завучем з виховної роботи і директором.

Часто постраждалі діти зневірюються, втрачають надію, що ситуація покращиться. Але коли їхні батьки проявляють силу, впевненість і готовність захистити, дитину це заспокоює. Найважливіше для дитини – ваша підтримка дитині, рішучість у протидії булінгу та зусилля щоб його зупинити. Ваша готовність продовжувати спілкування зі шкільними посадовими особами повідомляє дитині, що її побоювання справедливі, а її безпека важлива для вас і що дитина вартує вашого часу та зусиль.

🔰 СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВАШОЮ ДИТИНОЮ, РОЗПИТУЙТЕ ЇЇ

На жаль, діти з різних причин не завжди повідомляють про булінг, але існують певні ознаки, які можуть допомогти зрозуміти, що з дитиною не все гаразд.

Спілкуючись з дитиною, відкладіть власні почуття та емоції в сторону, сідайте і насправді слухайте те, що говорить ваша дитина. В жодному разі не дорікайте дитині: їй дуже важливо мати поруч близьку людину, яка її підтримує і вміє вислухати. Перепитуйте, щоб впевнитися, що ви правильно зрозуміли, і показати дитині, що ви її чуєте.

Запевніть дитину, що булінг, жертвою якого вона стала – це не її провина. Стати жертвою булінгу – не слабкість, а бути кривдником – не сила. Навіть якщо дитина не відчуває впевненості, заохочуйте її поводитися впевнено.

Поясніть дитині, що в деяких випадках інші говорять гидкі речі, бо хочуть засмутити когось. Тому, якщо ваша дитина певний час не буде звертати уваги та показувати, що її це не зачіпає, кривдник може зупинитися. Програйте різні сценарії, різні ситуації за ролями і потренуйте відповіді вашої дитини.

Поговоріть про те, що наші голоси, тіла та обличчя надсилають іншим інформацію так само, як і наші слова.

Не дозволяйте булінгу панувати у житті вашої дитини. Допоможіть дитині розвинути нові навички в іншій сфері.

Наприклад, заохотьте її приєднатися до гуртків чи спортивних секцій, театральних чи художніх студій тощо. Це формує впевненість, допомагає тримати проблему в перспективі та подружитися з новими людьми. Не тисніть на дитину в менш важливих сферах. Наприклад, не карайте за неохайну кімнату чи погані оцінки.

🔰 РАЗОМ З ДИТИНОЮ ДОЛАЙТЕ НАСЛІДКИ БУЛІНГУ.

Навчіть дитину протистояти знущанню. Обговоріть, як дитина може захиститися, якщо це повториться. Нехай дитина розвиває навички впевненості та налагодження більш здорових дружніх стосунків. Будь-який друг, який знущається над вашою дитиною, є або токсичним другом, або фальшивим другом. Найкраще, якщо ваша дитина знайде нових людей для спілкування.

Також зверніться до школи, щоб повідомити про булінг. Попрацюйте з вчителями та адміністрацією, щоб розробити план безпеки для вашої дитини та попередити нові знущання. І нарешті, якщо у вашої дитини проявляються ознаки виснаження після булінгу: депресія, зниження оцінок чи думки про самогубство, обов’язково зверніться з дитиною до психолога, сімейного лікаря.

🔰 ВПЛИВАЙТЕ НА ДІЇ ШКОЛИ ЗАДЛЯ ПРОТИДІЇ БУЛІНГУ

Міністерство освіти і науки України розробило рекомендації для закладів освіти протидії булінгу http://bit.ly/2pW04bd. Згідно з ними, школа має розробляти план заходів, які запобігатимуть і будуть протидіяти булінгу.

Педагоги, психологи та адміністрація школи спільними зусиллями мають інформувати учасників освітнього процесу про форми, причини і наслідки булінгу, заходи запобігання та протидії булінгу, формувати нетерпиме ставлення до насильницької моделі поведінки у міжособистісних стосунках, надавати психолого-педагогічні послуги залученим у булінг.

Отже, ви можете поцікавитися у школі про подробиці плану заходів щодо попередження і протидії булінгу. Якщо у вас є можливості, запропонуйте допомогу в організації з дітьми заходів щодо попередження цькування, залучіть до цього фахівців.

Нік Вуйчич – відомий оратор, мотиваційний тренер і меценат, людина без рук і ніг за підтримки Міністерства освіти і науки долучився до боротьби з булінгом в Україні. Він провів багато тренінгів для вчителів та учнів, у яких розповів про власну боротьбу з булінгом. Про безпечне освітнє середовище, його ознаки та принципи, батьки та педагоги мають змогу прочитати у методичному посібнику “Кодекс безпечного освітнього середовища” http://bit.ly/2L719UZ

🔰 В ЖОДНОМУ РАЗІ НЕ НАМАГАЙТЕСЯ НАПРЯМУ АБО ТЕЛЕФОНОМ СПІЛКУВАТИСЯ З БАТЬКАМИ КРИВДНИКІВ ВАШОЇ ДИТИНИ

Зазвичай у батьків виникає таке бажання, але фахівці не радять так робити. Найчастіше таке спілкування несе негативні наслідки і для вас, і для дітей та дуже рідко розв’язує проблему.

Якщо ваша дитина стає жертвою кривдника, ви, природно, хочете зробити все можливе, щоб припинити знущання. Особливо, якщо ви особисто знаєте батьків булера, вам може здатися, що найкраще – вирішити питання безпосередньо з ними. У цій ситуації батьки постраждалого відчувають, що дзвонити батькам кривдника – найкращий спосіб дій. Розмова з батьками кривдника може принести вам полегшення та відчуття активних дій і зусиль для допомоги дитині. Але це, радше, допоможе вам зорієнтуватися в ситуації, ніж допоможе дитині. Іноді це може погіршити ситуацію.

Ви можете не отримати потрібного результату. Рідко батьки реагують так, як ви сподіваєтесь, і лишаються спокійними, якщо ви розкажете їм про погану поведінку їхньої дитини. Якщо ви маєте намір зателефонувати батькам хулігана, будьте впевнені, що ви готові до негативної реакції. Бо батькам потерпілої дитини важко втримати власні емоції, та не висловлювати негативне ставлення до батьків кривдника та її дитини. Зазвичай такі розмови завершуються сваркою.

Багато батьків припускають, що як тільки вони зателефонують батькам кривдника, то ситуація для їхньої дитини покращиться. Проте насправді, проблема ніколи не вирішується відразу. А отже, може з’явитися відчуття, що ви зовсім не наближаєтеся до розв’язання проблеми.

Це може зіпсувати ваші стосунки з батьками кривдника. Більшість батьків схильні захищати своїх дітей і часто дуже важко визнають, що їхні діти можуть бути менш, ніж ідеальними.

Це може посилити проблему (як для вас, так і для вашої дитини). Часто, після того, як батьки починають впливати на кривдника, він може посилити свої негативні дії на адресу вашої дитини. Крім того, батьки булера можуть самі почати поширювати чутки чи плітки щодо вас чи вашої дитини, щоб відвернути увагу від поганої поведінки своєї дитини. Більше того, деякі батьки можуть брати участь у булінгу, а іноді навіть у кібербулінгу.

Коли ви берете на себе керівництво і прямуєте до батьків булера, ви забираєте частину сили своєї дитини. Намагаючись виправити ситуацію таким чином, ви можете завадити дитині рости та вчитися. Важливо не посилювати відчуття дитини, що вона жертва. Натомість, краще озброїти дитину ідеями для усунення негативного впливу. Наприклад, зробити мозковий штурм про те, як вона може реагувати наступного разу, коли зіткнеться із ситуацією булінгу, та забезпечити її ідеями, як в майбутньому впоратися із ситуацією.

🔰 ЧИ ДІЙСНО ВЧИТЕЛІ ІГНОРУЮТЬ ВИПАДКИ БУЛІНГУ

Дослідники зазначають, що вчителі часто дізнаються про булінг останніми, оскільки дитина, наважившись розповісти про булінг, скаже спочатку друзям, потім батькам і тільки потім – вчителям.
Звичайно, вчитель може побачити проблеми самостійно, але не завжди робить це. Розглянемо кілька причин, чому так відбувається.

● Вчителі сьогодні перенавантажені. Тож, коли трапляються випадки булінгу, багато вчителів відчувають, що не мають ні часу, ні енергії для вирішення цієї справді складної проблеми. Хоча ця відповідь не є приводом ігнорувати знущання, вона посилає учням неправильне повідомлення про те, що вчителеві іноді простіше заплющити очі на булінг, ніж вирішити цю проблему.

● Вчителі зосереджені зазвичай, на тому, що відбувається у шкільному кабінеті. Але досить часто булінг відбувається поза межами класу: в їдальні, коридорі, роздягальні, навіть онлайн. В результаті вчителі, які зосереджені на своєму предметі, не спілкуються з дітьми поза ним, тому просто не знають про булінг. Тільки ті педагоги, які докладають зусиль для налагодження стосунків з учнями, будуть знати, що відбувається поза межами класу.

● Досить часто вчителю бракує ресурсів для вирішення проблеми. Деякі вчителі, дійсно, хочуть вирішити проблему булінгу, але не мають адміністративної підтримки для цього. Наприклад, вони можуть відправити учнів до директора, але жодних результатів це не дасть. У багатьох школах ще немає надійних програм профілактики булінгу або є проблеми з їх впровадженням. Самостійно вчителеві важко ефективно вирішувати випадки жорстокого поводження у школі. Це командна робота.

● У вчителя можуть бути неправильні переконання щодо булінгу. Деякі вчителі все ще розглядають знущання як певний обряд посвяти у доросле життя. Вони впевнені, що «діти є діти» або вірять, що досвід знущань допомагає загартувати характер. Найгірше, що вони розглядають знущання як конфлікт, а не питання влади та контролю однієї людини чи групи людей над жертвою.

В результаті, ці вчителі ставляться до булінгу так, як до вирішення конфлікту. Але, на жаль, ці зусилля майже завжди провалюються. Кривдники не бажають йти на компроміси і часто залякують жертву під час будь-яких зусиль з посередництва. Як наслідок, коли вчитель упевнений, що в дітей окремий конфлікт, ситуація зазвичай погіршується.

🔰 АРГУМЕНТОВАНО СПІЛКУЙТЕСЯ ІЗ ВЧИТЕЛЯМИ, ШКІЛЬНИМ ПСИХОЛОГОМ, АДМІНІСТРАЦІЄЮ ШКОЛИ

Вас сприймуть серйозніше, якщо звернувшись до школи, ви зможете назвати конкретні дати та час, коли відбувався булінг. Вас з більшою ймовірністю слухатимуть, якщо ви розкажете, що обіцяли зробити інші і що не вдалося зробити.

Насамперед зверніться до вчителя вашої дитини, щоб з’ясувати, чи знає він про булінг, та як бачить ситуацію. Вислухайте точку зору вчителя і його думку, як вирішити ситуацію.

Порадьтесь з представниками психологічної служби. З’ясуйте, як вони планують впливати на ситуацію.

Якщо з першого разі вас не почули або не хочуть чути, не зупиняйтеся, продовжуйте говорити, поки хтось вас не вислухає. Якщо вас не почув вчитель, зврніться до завуча. Як ні – до директора. Продовжуйте “підніматися” владними ланками, поки хтось серйозно не сприйме ваші скарги. Це не тільки забезпечить подолання булінгу, але й допоможе вашій дитині.

Продовжуйте слідкувати за ситуацією, доки булінг на адресу вашої дитини не припиниться. Як тільки ви відчуєте, що ваші занепокоєння почули і що школа належним чином вирішує проблему булінгу, встановіть час для подальшого контролю за прогресом. Іншими словами, перевіряйте, чи школа насправді зробила те, що запланувала.

Також важливо регулярно спілкуватися зі своєю дитиною, щоб переконатися, що булінг насправді зменшується, і щоб вона відчувала себе безпечно у школі.

Якщо вашу дитину продовжують цькувати, заплануйте чергову зустріч з директором, щоб нагадати про проблему. Ні для кого не секрет, що у педагогів багато проблем, і якщо знущання над вашою дитиною не залишається на передньому плані, про нього можуть забути. Школі слід знати про кожен інцидент булінгу, щоб вона могла застосовувати відповідні дисциплінарні процедури.

🔰 ДОМОВЛЯЙТЕСЯ ПРО ЗУСТРІЧ ЗАВЧАСНО

Найбільше шансів вирішити проблему, якщо ви налаштовані на співробітництво під час обговорення ситуації. Намагайтеся зберігати самовладання і вислухати іншу точку зору. Уникайте крику, звинувачень та різноманітних погроз. Натомість дозвольте іншому висловитись.

🔰 ВІДПОВІДАЛЬНО ПОСТАВТЕСЯ ДО МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕВЕСТИ ДИТИНУ В ІНШУ ШКОЛУ

Для того, щоб відповісти на це питання необхідно вивчати кожну ситуацію булінгу, його обставин тощо.

Але в ситуації, коли після тривалої і ретельної роботи цькування вашої дитини так і не зупинено – слід розглянути варіанти переведення до іншого класу чи школи, переведення на домашнє навчання.

Адже головна мета – забезпечити вашій дитині безпечні умови навчання та усунути травмуючі обставини. Зважте всі плюси і мінуси такого рішення та ухвалюйте його, керуючись цією метою. При цьому враховуйте думку вашої дитини.

Як дорослим реагувати на булінг: інструкція для освітян

Булінг у шкільному середовищі — це проблема, яка має серйозний вплив на розвиток дітей та їхній психоемоційний стан. Наслідки булінгу можуть бути відчутними протягом усього життя людини, тому важливо вчасно і правильно реагувати на ситуації, де є ознаки цькування дітей. Першими, хто може і має реагувати на прояви булінгу, це адміністративний, педагогічний та технічний персонал закладів освіти. Раніше МОН розповідало про алгоритм взаємодії щодо превенції та протидії булінгу в закладах освіти.

Ця інструкція містить практичні рекомендації для освітян щодо того, як ефективно виявляти, запобігати та реагувати на випадки булінгу в школах.

Що таке булінг?

Булінг — це агресивна поведінка, спрямована на приниження, залякування або завдання психологічної чи фізичної шкоди іншій людині, найчастіше в умовах, коли агресор має перевагу в силі чи статусі. Метою булінгу є домінування над іншою людиною та спричинення почуття страху або неповноцінності. Це явище може проявлятися в різних формах, зокрема через словесні образи, фізичне насильство, соціальну ізоляцію, поширення чуток та кібербулінг.

Основні характеристики булінгу: 

·                      повторюваність (систематичність);

·                      дисбаланс сил (є кривдник і є потерпілий); 

·                      дії або бездіяльність, які шкодять одній зі сторін.

Як реагувати на булінг в шкільному середовищі?

Найкраще для боротьби з булінгом використовувати превентивний загальношкільний підхід, а не звичний для багатьох точковий. Булінг — це проблема всієї школи, а не тільки окремих учнів, тому поза школою всі батьки та діти мають бути ознайомлені з інформаційними матеріалами щодо основних понять про булінг та способи реагування на нього, а також особливо важливо працювати з дітьми та пояснювати у зрозумілій формі, чому булінгу не місце в школі. Працювати зі цькуванням варто ще до того, як його помітили чи зафіксували перші випадки в колективі.

Головну відповідальність за превенцію й реагування на булінг має школа, а батьки — це союзники, щоб допомогти «достукатися» до дитини та разом допомогти розвʼязати конфліктну ситуацію.

Учителі мають відігравати роль довіреної особи, до якої дитина може звернутися не тільки в разі булінгу зі сторони однолітків, а й зі сторони дорослих. Вони також мають реагувати на будь-які підозри чи звернення від дітей, оскільки дуже часто школярі бояться розповісти про справжню серйозність ситуації через страх осуду чи погіршення ситуації.

Як працювати з новим інструментом швидкого подання скарги на АІКОМ?

Головним елементом програми є кнопка «Повідомити про булінг», яку МОН запустив минулого місяця. Цей інструмент дає можливість швидко повідомити про булінг анонімно чи відкрито для дітей, а також дає можливості для закладів освіти оперативно реагувати на такі звернення та підтримувати контакт із представниками поліції.

Кожен заклад освіти має обліковий запис на платформі АІКОМ, куди керівник/-ця закладу освіти має заходити щоденно. Зверніть увагу: поки що кнопка працює лише на АІКОМ і буде перенесена на АІКОМ 2 після офіційного запуску нової платформи.

▶️ Оберіть на платформі АІКОМ розділ «Заяви про булінг». 

▶️ Перегляньте, чи  є там нові заяви.

·                      Якщо є відкрита заява: ознайомтеся з текстом та відповідно до Порядку реагування на випадки булінгу потрібно скликати комісію. Використовуйте інформацію, зазначену дитиною або її батьками / іншими законними представниками, суто в інтересах дитини. Комісія ухвалює рішення, яких заходів ужити, щоб допомогти учнівству, а також, якщо потрібно, залучає шкільного психолога та поліцію. 

·                      Якщо є анонімна заява: ознайомтеся з текстом та дійте відповідно до наявної інформації. Якщо зазначено клас, у якому трапився булінг, то можна провести урок із психологом для цього класу та додатково обговорити з вчителями заходи щодо поліпшення атмосфери в класі. Якщо клас не зазначено, то можна провести антибулінгові заходи для всієї школи. Світова практика протидії булінгу показує, що саме заходи всередині школи дають найкращі результати в протидії цькуванню.

▶️ Заповніть розділ «Коментарі» в заяві, щоб повідомити поліцію про заплановані та реалізовані кроки щодо вирішення конкретної ситуації. 

Зверніть увагу, що через 24 години після створення заяви дитиною чи батьками / іншими представниками, її автоматично буде відправлено в обласне управління ювенальної поліції, яке залежно важкості ситуації відреагує згідно з чинним законодавством.

Відповіді на популярні питання

✔️ Чи може дитина анулювати свою заяву?

Так, дитина може це зробити, але керівнику/-ці закладу освіти рекомендовано в будь-якому разі повернутися до заяви та залишити коментар: які заходи було вжито, чи припинилися ситуації булінгу.

✔️ У якому вигляді залишати коментарі до заяви?

Коментарі можна залишати в довільній формі, адже головне, щоб працівники поліції могли бачити, що ви працюєте зі зверненням дитини.

✔️ Чи потрібно вживати додаткових заходів, окрім тих, що зазначено в цій інструкції?

Ні, керівники закладів освіти мають відреагувати на ситуацію згідно з чинним законодавством та зафіксувати всі свої дії, підтримати дитину та сприяти тому, щоб такі випадки не повторювалися знову в освітньому середовищі.

✔️ Чи потрібно дублювати в програму усні / письмові заяви батьків та дітей?

Ні, заяви подані в інших формах, не потрібно дублювати. Новий інструмент покликаний спростити взаємодію між закладами освіти та поліцією щодо розвʼязання проблеми булінгу, а також дати можливість дітям швидко повідомляти, а освітянам швидко реагувати на випадки булінгу.

Телефони гарячих ліній, громадських та державних організацій та доступу до їх послуг:

§  дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00)

§  гаряча телефонна лінія щодо булінгу (цькування) 116 000

§  гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123

або 0 800 500 335

§  Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20

§  Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75

§  Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103

§  Національна поліція України 102

§  правова допомога - звернення до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103

§  гаряча лінію ГО «Ла Страда – Україна» (за номером 0 800 500 225 – для стаціонарного телефона, 116 111 – для мобільного)

§  Центр соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді вашого міста, або району.