Поради психологічної служби 15.09 - 19.09. 2025 р. 

Не завжди свідчить про суїцид: що потрібно знати про підлітковий селфхарм

У підлітковому віці часто виникає проблема самоушкоджувальної поведінки. Вона може свідчити не про бажання здійснити суїцид, а про саморегуляцію.

Про це в новому випуску блогу «Поради психологів» розповіла психіатриня БФ «Голоси дітей» Наталія Масяк. Які причини й фактори ризику для появи селфхарму, як його розпізнати та позбутись, чи впливає на це явище війна, дивіться або читайте далі.

Чому люди вдаються до самоушкоджувальної поведінки

До найчастіших причин самоушкодження належать:

• прагнення позбутися важких емоцій і переживань;

• прагнення відчути бодай щось, бо за високого рівня стресу людина може взагалі нічого не відчувати;

• намагання впоратися з важкими спогадами;

• відсутність відчуття контролю.

До факторів ризику самоушкодження належать депресія та тривога, булінг і неприйняття серед ровесників, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), пограничний розлад особистості.

Доволі часто з проблемою самоушкоджувальної поведінки звертаються підлітки через гормональні зміни в організмі, які зумовлюють певну нестабільність нервової системи, і залежність від прийняття в середовищі й підтримки близьких,

— зазначила Наталія Масяк.

Натепер ще одним фактором ризику для появи селфхарму є війна, коли людина відчуває багато страху й невизначеності, брак контролю. Збільшення випадків самоушкоджувальної поведінки в цій ситуації більш ніж зрозуміле.

Перші ознаки самоушкоджувальної поведінки

1. Використання довгих рукавів навіть не за погодою. Адже один із найчастіших способів самоушкодження — це самопорізи.

2. Тривале затримування у ванній на самоті, після чого намагання якнайшвидше потрапити у свою кімнату.

3. Носіння колючих або ріжучих предметів із собою та незмога пояснити, з якою метою.

Як допомогти людині, яка вчиняє селфхарм

Якщо в когось із рідних чи близьких ви помітили ознаки самоушкоджувальної поведінки, передусім спробуйте поговорити про це.

Дуже важливий момент — не засуджувати, не казати, що ти робиш дурниці. Це справді не буде корисним. Ваша критика лише може погіршити стан,

— наголосила Наталія Масяк.

Якщо ви бачите, що ситуація складна і не можете з нею впоратись, правильним буде звернутися до фахівця психічного здоров’я. Це може бути психолог, психотерапевт чи лікар-психіатр.

Під час терапії передусім потрібно зрозуміти, що запускає самоушкоджувальну поведінку, і тоді скласти план дій. До прикладу, натепер існує чимало онлайн-застосунків, які можна використовувати. Також є стратегія перемикання на іншу діяльність, коли виникає імпульс здійснити самоушкодження.

Методичні рекомендації для педагогів з профілактики суїцидів

Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, висунули цілий ряд проблем, однією з яких є зростання самогубств серед учнів. Відхилення в поведінці дитини виникають як результат посилення впливу псевдокультури, змін в змісті ціннісних орієнтацій, несприятливих сімейно-побутових стосунках, відсутність контролю за поведінкою підлітків, збільшення числа розлучень батьків.
За пропозицією Всесвітньої організації охорони здоров'я прийнято вважати 10 вересня Всесвітнім днем запобігання самогубствам.
Прояв суїциду, як одного з варіантів поведінки, може виникнути в учнів в екстремальній ситуації. Тому профілактична робота повинна проводитися систематично. Дії педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів безпосередньо залежать від їх розуміння природи самогубства.
Типологія суїцидів.
Суїциди поділяють на три основні групи: дійсні, демонстративні і приховані.
Дійсний суїцид не буває спонтанним, хоча іноді виглядає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригноблений настрій, депресивний стан або просто думки про відхід з життя. Причому люди, які оточують, такого стану людини можуть не помічати. Іншою особливістю дійсного суїциду є роздуми і переживання про сенс життя.
Демонстративний суїцид не пов'язаний з бажанням померти, а є засобом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Це може бути і спроба своєрідного шантажу. Смертельний результат в даному випадку є наслідком фатальної випадковості.
Прихований суїцид (непряме самогубство) - вид суїцидальної поведінки, що не відповідає його ознакам в строгому сенсі, але має таку саму спрямованість і результат. Це дії, що супроводжуються високою вірогідністю летального результату. Більшою мірою ця поведінка націлена на ризик, на гру зі смертю, чим відхід з життя. Такі люди вибирають не відкритий відхід з життя «за власним бажанням», а так звану суїцидально обумовлену поведінку. Це і ризикована їзда на автомобілі, і заняття екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки в гарячі точки, і вживання сильних наркотиків, і самоізоляція.

Підсумовуючи дані, отримані різними авторами, можна представити узагальнений психологічний портрет суїциданта. Для нього характерна як занижена самооцінка, так і висока потреба в самореалізації. Це чутлива, емпатійна людина з пониженою здатністю переносити біль. Її відрізняє висока тривожність і песимізм, вона має тенденції до самозвинувачення і схильність до звуженого мислення, має трудність вольового зусилля і тенденції відходу від рішення проблем.

Характерні риси суїцидальних осіб:
1. наполегливі або повторні думки про суїцид;
2. депресивний настрій, часто з втратою апетиту, сну;
3. можлива присутність сильної залежності від наркотиків або алкоголю;
4. відчуття ізоляції, знедоленості;
5. втрата сімейного і суспільного престижу, особливо в групі однолітків;
6. відчуття безнадійності і безпорадності;
7. нездатність спілкуватися з іншими людьми через думки про самогубство і відчуття безвихідності;
8. у думках і лексиці наявність узагальнення і фатальності;
9. «тунельне» бачення, нездатність бачити позитивні моменти, інший вихід з ситуації;
10. амбівалентність: хочуть померти і в той же час хочуть жити.

Чотири основні причини самогубства:
1. ізоляція (відчуття, що тебе ніхто не розуміє, тобою ніхто не цікавиться);
2. безпорадність (відчуття, що ти не можеш контролювати життя, все залежить не від тебе);
3. безнадійність (коли майбутнє не обіцяє нічого доброго);
4. відчуття власної незначущості (уражене відчуття власної гідності, низька самооцінка, переживання некомпетентності, сором за себе).

Рекомендації для тих, хто поряд з людиною, схильною до суїциду:

1. Не відштовхуйте її, якщо вона вирішила розділити з вами проблеми, навіть якщо ви приголомшені ситуацією, що склалася;

2. Довіртеся своїй інтуїції, якщо ви відчуваєте суїцидальні схильності в даному індивідові, не ігноруйте застережливі ознаки;

3. Не пропонуйте того, чого не в змозі зробити;

4. Дайте знати, що хочете їй допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб зберігати все в секреті, якщо якась інформація може вплинути на її безпеку;

5. Зберігайте спокій і не засуджуйте її, не залежно від того, що вона говорить;

6. Говоріть щиро, постарайтеся визначити, наскільки серйозна загроза: питання про суїцидальні думки не викликають спроб звести рахунок з життям, вони допоможуть відчути полегшення від усвідомлення проблеми;

7. Постарайтеся дізнатися план дій, оскільки конкретний план - це знак реальної небезпеки;

8. Переконайте, що є конкретна людина, до якої можна звернутися по допомогу;

9. Не пропонуйте спрощених рішень;

10. Дайте зрозуміти, що хочете поговорити про почуття, і не засуджуєте за них;

11. Допоможіть зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію, ненав'язливо порадьте, як знайти інше рішення і керувати кризовою ситуацією;

12. Допоможіть знайти людей і місця, які змогли б понизити пережитий стрес;

13. При щонайменшій нагоді дійте так, щоб змінити внутрішній стан людини;

14. Допоможіть зрозуміти, що присутнє відчуття безнадійності не триватиме вічно.

Україну просто захлеснула хвиля повідомлень про випадки дитячого суїциду. Коли підлітки вирішують піти із життя, це важко прийняти. Але вони йдуть. Залишаючи після себе біль, розгубленість та багато питань у тих, хто залишився. Головне з яких – чому?

Що спонукає дитину на такий крок? Наприклад, до передозування таблетками? Адже цей вік асоціюється з радістю, безтурботністю, цікавістю до нового.

Діти ростуть, їхнє життя кожного разу виходить на новий рівень — фізичний, психологічний та соціальний. З кожним роком в життя дитини приходять зміни. Нині саме серед дітей статистика самогубств невтішна. Найбільш вразлива категорія: хлопчики 10-14 років, серед дівчаток — 14-16 років. Дуже часто проблема суїциду сигналізує про себе раніше, ніж проявляється фізично.

Частіше батьки готують до підліткового віку, який біологічно може наступити, на думку деяких, з 12 років, інші ж батьки вважають, що з 14 років. За даними  спостереженнями, поведінка дитини починає трансформуватися вже з 8-річного віку. Зарано? Для деяких дітей можливо. Варто брати до уваги те, що зараз народжуються нові покоління дітей: з 2010 року — покоління Альфа, з 2015 року — покоління Z, а цей фактор також впливає на розвиток, сприйняття світу та багато іншого. Слідом за поведінкою у дітей змінюються бажання та інтереси. Крім того, що постійно формується особистість, дитині протягом 10-12 років постійно потрібно пристосовуватися до змін у своєму тілі. Все це робить її дуже вразливою.

Звичайно, ні. Найбільш поширеними мотивами до суїцидальних реакцій є: невдале кохання (зрада, рання вагітність), демонстративне привернення уваги (дитина скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу), «синдром Вертера» (масова хвиля наслідуваних самогубств, які відбуваються після самогубства, яке широко висвітлено в соціальних мережах, телебаченні чи інших мас-медіа).

Як розпізнати симптоми та допомогти дитині вберегти життя?

Завдяки тому, що у дитини менше здатності до самоконтролю, ніж у дорослого, ознаки суїцидальної поведінки можна побачити, крім того, вони яскравіші. А саме:

• різкі перепади настрою, без причини, які дитина не може пояснити;

• ворожість;

• прагнення відсторонитися від батьків;

• соціальна ізоляція;

• самокритика, дуже низька самооцінка;

• дратівливість;

• агресія;

• зміни харчової поведінки;

• відсутність гігієни;

• кардинальні зміни зовнішнього вигляду;

• підозрілі нові знайомі;

• захоплення дитини музикою, фільмами, відеороликами, книгами, сюжети яких мають теми суїциду;

• зникнення з будинку грошей і речей;

• безсоння, сонливість вдень;

• різке зниження успішності;

• падіння фізичної активності;

• втрата інтересу до занять/хобі;

• в розмовах звучать теми про самогубство/суїцидальні наміри;

• захоплення кумирами-самогубцями;

• апатичний чи депресивний стан;

• виникнення на тілі поранень чи слідів від них (шрами, подряпини);

• байдужість до свого зовнішнього вигляду.

• Не обов’язково, щоб були присутні всі ознаки, навіть наявність одного пункту — сигнал до довірливої бесіди з дитиною.

Що робити батькам в даній ситуації?

• Довіряти своїй дитині!

• Вміти слухати свою дитину. Більшість дітей діляться про те, що хочуть вчинити замах на своє життя.

• Якщо у вас в родоводі були люди, які вчиняли самогубство, важливо розуміти, що є ризики для наступних поколінь (але важливо пам’ятати — самогубство не передається у спадок, це не генетичне захворювання чи захворювання взагалі!).

• Переглянете свій стиль виховання. Виключіть з нього авторитарність.

• Ваша дитина дорослішає, відповідно, змінюються ваші стосунки. Чи готові ви до цього? В основі ваших стосунків вже лягає не повчання, а договір, прохання та інформування.

• Допоможіть дитині сформувати критичне мислення.

• Не ігноруйте дитячі погрози.

• Постійно говоріть та проявляйте любов до дитини.

• Дайте дитині зрозуміти, що кожна її проблема — не дурниця та вам не байдуже.

• Поговоріть з дитиною про те, що з кожної проблеми завжди можна знайти вихід. Можливо, цей вихід не сподобається або він не такий ідеальний як хотілося, але він завжди є. Суїцид — це не спосіб розв’язання проблеми!

• Для підлітків значущими людьми в цей час стають далеко не батьки, тому не соромтеся звертатися до інших по допомогу. Можливо, це родич чи друг. Проаналізуйте та дізнайтеся, хто для вашої дитини авторитетна людина.

• За бажанням можете звернутися до психолога чи психіатра.

Багато часу діти проводять в школі, тому

Інформація для вчителів

• Вислуховуйте, не намагайтесь втішати. Просто уважно слухайте та за потреби здавайте питання.

• Обговорюйте, це допомагає знизити тривожність. Якщо дитина прагне поговорити з вами на тему самогубства, не хвилюйтеся, такі розмови ні в якому разі не спровокують до вчинення суїциду.

• Будьте уважні до жартів чи обмовок на тему самогубства. Зазвичай це непрямі показники при передбачуваному самогубстві.

• Проявляйте турботливість та повагу.

• У розмовах намагайтесь згадувати та підкреслювати про те, що проблеми — це плинне явище, що має тимчасовий характер.

• Підключайте до допомоги шкільного психолога та інших спеціалістів.

• Опановуйте навички надання першої психологічної допомоги.

Якщо проблема стосується твоєї подруги чи друга, ти можеш

• Повідомити дорослого! Не бійся бути зрадником, розповівши дорослим про суїцидальні симптоми чи наміри твого друга/подруги/знайомого — ти врятуєш життя!

• Якщо ти почув, що друг/подруга, хочуть спробувати небезпечний челендж, гру чи занурилися у тему суїциду через музику, фільми, книги, відео, намагайся вмовити їх зайнятися іншими справами, не пов’язаними з самогубствами.

• Якщо друг/подруга/знайомий хоче тобі розповісти про свої переживання, не відштовхуй та не насміхайся. Вислухай та підтримай!

Колегам (шкільним психологам) для профілактики суїциду серед дітей та підлітків

• З дітьми проводити індивідуальну та групову роботу, що передбачає заходи для зміцнення психічного здоров’я, формування активної життєвої позиції, формування та розвиток критичного мислення тощо.

• З батьками — інформаційна та профілактична робота на теми обмеження доступу до засобів для скоєння самогубства (медикаментів, зброї), дозоване та вибіркове користування соціальними мережами, способи надання психологічної підтримки тощо.

• З педагогами — психологічна просвіта з питань життєстійкості, стресових станів, ознак депресії та суїцидальної поведінки, навчання навичкам надання першої психологічної допомоги тощо.

В Україні почастішали випадки самогубств серед дітей.

Діти можуть іти на суїцид через так звані "групи смерті" в соціальних мережах, кажуть правоохоронці. Там підтримуються завдання від адміністраторів, які пов'язані з нанесенням собі фізичних пошкоджень.

Треба розмежувати поняття дітей та підлітки. До 10 років - це молодший шкільний вік, діти. У підлітків вже інша гормональна поведінка.

Якщо говорити про молодших, то кілька факторів впливу впливають на їхнє бажання ходити "лезом ножа". Насамперед, на психіку впливає середовище. Якщо хтось у родині має алкогольну, ігрову, сексуальну чи наркотичну поведінку — дитина буде думати, що це норма. Відтворюватиме дії та звички дорослих.

У молодшому віці з'являється багато питань, а якщо батьки цього не розуміють, то малеча будь-якими методами намагається привернути увагу. Щоб це зробити, доводиться пакостити чи робити собі шкоду.

До 10 років часто проявляється самоушкоджувальна поведінка - дряпають рани, гризуть нігті, рвуть волосся, кусають губи. Це несвідомо і важко контролювати. Причиною може бути висока тривожність, почуття провини тощо. Батьки намагаються все робити за дітей, які потім відчувають відповідальність за недоконану дію.

Із 6 до 9 років проявляється екзистанційна криза. Дитина починає цікавитися смертю, питати про це у батьків. Це табуйована тема, але треба говорити про це. Однак варто розуміти вікові особливості, у 5 років - як для 5-річних, без трагічності. Коли є проблема - її потрібно хвороба. Дитина шукати інформацію і натрапляє на групи в Інтернеті, які можуть прояснити і нашкодити.

Саме ці фактори можуть спонукати дитину до того, щоб спробувати щось нове, заборонене.
Чому підлітки залишаються жертвами поганого впливу?

У підлітках провідна діяльність - спілкування з однолітками. У цьому віці інші друзі, а батьки дещо знецінюють.

Старші діти намагаються бути у групах - за інтересами, поглядами, характером. У будь-якій компанії є лідери, які ведуть за собою. Тут є взаєморозуміння і підтримка. Коли щось турбує, хочете бажання поділитися з тією людиною, яка розуміється. зазвичай, це не батьки. Тому підліток може отримати неправильну пораду.

Важливо, щоб у підлітку була правильна самооцінка - не завищена й не низька. Якщо її рівень на одному із піків, то у дитини виникає бажання робити якісь необдумані кроки. Наприклад, якщо зависока - здається, що все під силу, хочеться відчути адреналін. Якщо низька - треба щось довести, показати себе.

Підлітками керують гормони, які починають проявлятися саме у цьому віці. У хлопчиків - тестостерон, із яким проявляється агресія, мужність, сила. Їм варто займатися активним спортом, щоб вивільняти її. У дівчаток - естрогенін, який проявляє м'якість, округлює форму тіла. Дівчинка проявляє гонор, намагається себе ідентифікувати. Від цього бажання все знімати, показувати.

Хто піддається впливу соціальної мережі?

Тут немає чіткого розмежування. Є діти з неблагополучних сімей, які навпаки намагаються не наслідувати батьків, бо не хочуть жити, як вони. А є інша ситуація, коли діти з благополучних родин мають погані звички та низьку самооцінку. 60% людей у ​​світі живуть за сценарієм "як у батьків", 40% - відмовляються від батьківської моделі поведінки.

Діти під час розлучення батьків можуть відчувати себе винними у розладі сім'ї. Тому намагаються перевести фокус уваги мами й тата на себе і свої проблеми. «Коли я хворію, менеють числі, про мене піклуються, думають про мене», - думають неповнолітні. У жодному разі не можна змушувати їх вибирати між батьками чи казати, що вони винні у всіх нещастях. Діти дуже близько все сприймають та картають себе за щось. Будуть шкодити собі.

Є психологічні особливості, які можуть вказати на те, що дитина страждає до самогубства?

Завжди є "дзвіночки". Фрази на кшталт "я не потрібен", "нащо я народжувався, коли на мене немає часу?", "мене ніхто не любить" тощо. Діти завжди говорять, дають сигнали, які потрібно помічати. Вони можуть говорити не один раз. Батьки думають, що то все пусті балачки та забаганки. Але якщо згадати себе в дитячому віці, то було все так само — усе здавалося трагедією. Незріла психіка не знайшла шляхів вирішення конфліктів та проблем.

У такому стані дитина не може нормально вчитися, спілкуватися з однолітками, розосереджується, втрачає концентрацію. Одразу падає успішність у школі, з'являється неважливість і збудливість, знижується пам'ять, підвищуються страхи. Така напруга знаходиться вихід у самоушкоджуючій поведінці. Однак питання не вирішується. Удома не чують, а комусь іншого не можна довіритись. Тоді дитина йде до когось і питає поради, однак ми не знаємо намірів цієї людини. Вона може мати свій інтерес щодо дитини та впливати на неї так, як їй потрібно.

Навіщо в соцмережах розповсюджують тренди, які можуть провокувати дітей до самогубства?

Тут схема така, як і в ігровому бізнесі - провокує залежність, зав'язує мислення ще несформованої особистості у вузлик. Потім дитиною легко керувати. Люди, які розповсюджують небезпечний контент, підтримують кайф від того, що мають владу.

Такі тренди часто впливають на психіку та викликають сильні емоції - страх, злость, агресію. Если тебе бояться - ти можеш керувати, бо це сильний важіль. Якщо страху багато, він паралізує. Наприклад, ігри з монстрами, мультфільми зі страшними персонажами. Це все створювалося для дорослих, проте діти також користуються цими розвагами, хоча й не готові почуття до них.

Чи варто заборонити реєстрацію в соцмережах для дітей?

Має бути вікова градація. У 5-річному віці дитина не має сидіти в TikTok. Обмеження за віком - це здорове споживання інформації. Розвинені країни слідкують за цим. У Німеччині між уроками жодна дитина на перерві не бавиться гаджетами. Вони їдуть, бігають, розвантажуються.

Як діяти батькам, щоб захистити дитину від негативного впливу? Як контролювати дії в Інтернеті?

Насамперед, треба пояснити, що шкідливе весь час проводять у смартфонах. Батьки повинні слідкувати за тими, які застосунки встановлюють дітей на телефон, що вони переглядають, чітко регламентувати час перебування в Інтернеті - із віком можна збільшити час. У 6 років, наприклад, це має бути не більше 1 року. Варто перевіряти історію і зважати на те, чим цікавитися дитині, і думати, чому саме на це звертається увага.

Не треба реагувати різко, забороняти. тоді діти будуть все приховувати.
Як батькам говорити та діяти у ситуації, якщо вони помітили враження від поведінки?

Треба бути чесним із дитиною. Сказати про свій емоційний стан: "Я переживаю за тебе, мене налякали твої слова". Донька чи син це відчують. Коли проговорюєш проблему - з'являється момент для розмови.

Якщо є суїцидальні настрої, нетипова поведінка - вже немає довіри. Дитина у випадку тривоги не прийшла до батьків, що не нормально. Батьки мають до психолога. Не треба цього боятися, адже спеціаліст володіє тими методами, які здатні відвернути нещастя.

До якого віку потрібно контролювати дії дитини та обмежувати її в Інтернеті?

Контроль має бути, але не тотальний, якщо говорити про підлітків. До 10-річного віку слідкувати варто більше, але не нав'язливо. Має бути усвідомлена цікавість, чому малюк дивиться ці відео, мультики, шукає ту чи іншу інформацію. Треба запитувати у дитини, що вона отримує в Інтернеті? Так ми руйнуємо бар'єр, налагоджуємо стосунки та будуємо довіру.

Можна спробувати відповісти на запити дитини самостійно. Батьки можуть попередити негативні наслідки тим, що будуть розуміти. Це краще, ніж просто блокувати застосунки та соцмережі.

Дітям вже з маленького віку купують гаджети. Як цей факт володіє розумовим розвитком та психікою дитини?

Мозок дитини не розрізняє реальність та віртуальний світ. З'являється певний сценарій у голові, який слідують дітям. Негативні емоції від розваг з часом накопичуються, їх треба кудись вивільняти. Так з'являється агресія. Так само і з трендами, які укорінюють певну нестабільність у поведінці дитини, яка не може розмежувати два світи.

Вплив на психіку значний, адже гаджети забирають багато часу, яку дитину мала би проводити з батьками та однолітками.

Чи можна звинувачувати вчителів, якщо дитина вчинила щось із собою в школі, чи все ж така відповідальність на батьках?

Звичайно, що на батьках відповідальність. Не вчителі її виховують. Також психолог шкільний не відповідає за це, хоча неможливо за шкірною дитиною досліджувати. Реагують, традиційно, на кричущі випадки.

Учителі вже борються із наслідками та працюють із характером дитини, яка сформувалася в батьківському домі.

Тривожні дзвіночки: психологиня назвала ознаки, що дитина має депресію і може думати про самогубство

На що варто звернути увагу, щоб не допустити трагедії.

Що може підштовхнути підлітка до самогубства

До основних факторів, що призводять до розвитку суїцидальної поведінки у молоді належить депресія. Згідно з окремими дослідженнями близько третини жертв суїциду серед молоді мали клінічну депресію або інші психічні розлади. До безпосередніх факторів ризику належить також зловживання психоактивними речовинами, фізіологічні зміни, пов’язані з підлітковим віком або тривалої хворобою.  

Підлітковий вік сам по собі – психоемоційно важке кризове явище. Гормональні хвилі в сукупності із кардинальними змінами соціального статусу, за якого разом із правами та свободами в наборі придбавається оберемок власної відповідальності за своє життя та свої вибори, природньо спричиняють високий рівень тривоги, оскільки це незнайомі і невідомі терени, і досвіду проживання дорослого життя вони не мають. Так, ніби однією ногою вони знаходяться ще в дитинстві, іншою – вже в дорослому житті, і в такому “шпагаті” щонайменше дуже дискомфортно, а часто – страшно і боляче. І якщо до цього додається відсутність навичок здорового подолання стресового навантаження, їм може бути надто важко впоратися з  труднощами підліткового віку: неприйняттям, помилками, розривами стосунків, проблемами в навчанні або труднощами в сім’ї.  

Фактори, які підвищують ризик суїциду в дитини

До факторів, які підвищують ризик суїциду у дитини, крім безпосередньо розладів ментального здоров’я, належать окремі життєві обставини такі, як: 

• факт усиновлення (удочеріння); 

• втрата близьких друзів чи членів родини або труднощі в стосунках з ними;

• сімейна історія ментальних розладів, суїциду чи дій, які могли призвести до суїциду;

• досвід фізичного чи сексуального насилля, психоемоційного насилля чи булінгу;

• доступ до засобів, за допомогою яких можливо здійснити суїцид, наприклад, зброя або медикаменти.  

Кохання у підлітковому віці: чого точно не варто робити батькам

Важливо розуміти, що у внутрішньому світі підлітка немає напівтонів, світосприйняття загострене, емоції на максимумі, їх хитає та перевертає як маленький човник в бурхливому океані, і найбільше та найперше, що потрібно такому човнику – це пришвартуватися до великого корабля або до берега, спертися на когось або щось, що є достатньо стійким, надійним та стабільним. 

Найважливіше, чого не варто робити з будь-якими почуттями підлітка, це знецінювати почуття та забороняти їх, натомість надзвичайно важливо показати, що ви розумієте, що з ними відбувається. Якщо звернутися до прикладу з підлітковим коханням, знеціненням могла б бути фраза “в тебе ще багато таких закоханостей буде”, натомість варто було б сказати “схоже, що це сильне почуття, таке, якого раніше ти в своєму житті не відчував/ла”. 

Що має насторожити батьків

Депресивні стани у дитини можна і прогледіти, якщо не знати, на що саме варто звертати увагу. До таких “тривожних дзвіночків” належить: 

• насамперед усні або письмові (в соцмережах) повідомлення безпосередньо про суїцид, наприклад “я більше не створюватиму нікому проблем”, “я покінчу з цим життям”;

• підвищення рівня вживання алкоголю або наркотиків;

• відчуття безпорадності та безнадії стосовно якоїсь ситуації;

• прояви ризикованої або саморуйнівної поведінки. Також сюди можна віднести прояви, які в цілому є типовими для підліткового віку: зменшення рівня спілкування (соціалізації) та зростання бажання бути наодинці; значні коливання настрою; 

• зміни у звичному життєвому ритмі, зокрема у режимі харчування та сну. 

Якщо батьки мають підозру щодо суїцидальних намірів дитини, відразу потрібно з нею про це говорити, не боятися що ці розмови можуть поселити суїцидальні ідеї в голові дитини, розпитати про почуття дитини, не знецінювати труднощі, з якими дитина зустрілася; уважно слухати та запевнити дитину в своїй любові; звернутися за професійною допомогою до психіатра, психолога. 

Що варто робити батькам превентивно, щоб запобігти та вберегти своїх дітей

• говорити з ними про психічне здоров’я та суїцид;

• цікавитися, що сталося, якщо помічаєте в дитини смуток, тривогу, апатію тощо;

• уважно слухати та пропонувати допомогу;

• звертати увагу як на слова дитини, так і  на поведінку; 

• заохочувати дитину до здорового способу життя, насамперед своїм прикладом; 

• заохочувати дитину до проведення часу з сім’єю чи підтримуючими друзями; 

• говорити про гігієну використання соцмереж, в яких з одного боку дитина може дійсно знайти необхідну підтримку, а з іншого – може зустрітися з токсичним контентом, який може завдати шкоди підліткові. 

Як у дітей з’являються думки про самогубство

Думки про те, що з цим новим, невідомим і часто лякаючим дорослим життям легше буде не зустрічатися зовсім – досить поширені серед підлітків. Вони так і можуть залишитися думками, або фантазіями про те, як в такому випадку будуть шкодувати і горювати близькі. На жаль, за умови наявності одного або декількох супутніх факторів ризику, зазначених вище, та відсутності вчасної допомоги, такі думки можуть перейти в дії. 

Для того, щоб відчути страх смерті, спочатку треба відчути смак та цінність життя. В той час, як для підлітків їх уявлення про доросле життя може бути огорнутим тривогою та страхом. Крім того, підлітки дійсно можуть не усвідомлювати, що суїцид є безповоротною реакцією, а не рішенням, у відповідь на короткострокові труднощі. Саме тому так важливо говорити з дітьми про суїцид, засвідчувати їм свою готовність допомогти та запевняти їх в тому, що разом ви можете подолати будь-які труднощі.   

Як батькам говорити про суїцидальні думки з своїми дітьми

Багато людей почуваються незручно, коли говорять про самогубство і вірять у те, що це підвищує його ймовірність. Але дослідження показують нам, що, навпаки, відверта, турботлива розмова, з більшою ймовірністю врятує життя, ніж підштовхне до спроби самогубства.

Ставлячи прямі запитання про суїцидальні думки та почуття вашої дитини, ви даєте їй можливість говорити про них. Ви також допомагаєте своїй дитині почуватися менш самотньою в той час, коли вона найбільше потребує підтримки.

Якщо ви хвилюєтеся, що ваша дитина думає про самогубство, спробуйте обережно поговорити з нею.

Під час розмови врахуйте наступне:

• Розпочинайте розмову обережно. Наприклад, ви можете сказати: «Я помітила, що зараз ти виглядаєш дуже розгубленою, чи щось трапилось?». Але в якийсь момент під час розмови дуже важливо поставити пряме запитання про те, чи думає дитина про самогубство.

• Використовуйте чіткі та прямі слова. Коли ви запитуєте про суїцидальні думки, використовуйте чіткі слова, такі як «самогубство», «покінчити з життям» або «покінчити життя самогубством». Наприклад: «Хотіла запитати, чи усе настільки погано, що у тебе виникають думки про самогубство?» Використання прямих слів дає їм зрозуміти, що ви хочете, щоб вони розповіли вам про це, і що з вами безпечно спілкуватися.

• Потренуйтеся вимовляти слова заздалегідь. Можливо, вам буде корисно потренуватися вимовляти слова, які ви збираєтеся використовувати, перш ніж говорити з дитиною. Це може допомогти почуватися впевненіше під час розмови.

Якщо у вашої дитини є суїцидальні думки, зробіть наступні кроки:

• Залишайтеся зі своєю дитиною або попросіть когось іншого залишитися з нею. Не залишайте дитину одну.

• Приберіть усе, що може завдати шкоди, як-от гострі предмети, мотузки, бритви, медикаменти тощо.

• Скажіть дитині, що вам небайдуже і ви хочете допомогти.

• Якнайшвидше зверніться за професійною допомогою.

Якщо ви вважаєте, що вашій дитині загрожує безпосередня небезпека самогубства, зателефонуйте за номером 103 або відвезіть дитину до відділення невідкладної допомоги.

Ювенальна поліція України створила загальні рекомендації з надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки.

Загальні рекомендації батькам із надання допомоги дітям у запобіганні суїцидальної поведінки:
1. Слід відмовитися від авторитарності й наказового тону під час спілкування з дитиною;
2. Варто будувати стосунки на основі договору, прохань, пояснень;
3. Серйозно поставтеся до всіх погроз зі сторони дитини, не ігноруйте їх;
4. Дайте відчути дитині, що її люблять і її проблеми вам не байдужі;
5. Пояснюйте, що самогубство – неефективний спосіб розв’язання проблеми;
6. Зверніться по допомогу до авторитетних для дитини/підлітка людей (близьких родичів, вчителя, ювенального поліцейського, тощо);
7. Зверніться разом із підлітком до дитячого чи підліткового психолога/психіатра.

Варто завжди пам’ятати:

Дорослі мають пам’ятати, що суїцидальні настрої у підлітків є наслідком недостатньої уваги до них. Під час кризи дитина завжди потребує підтримки та участі дорослих. Важливо враховувати характер оточення підліткового мікросередовища та мати елементарні знання психології цього віку.
    Варто звернути увагу на основні мотиви підліткових самогубств.

Суїцідальні реакції можуть виникати:
• за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду. Кохання, як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15-17 років;
• за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєнні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);
• за мотивом «синдром Вертера» – кількість суїцидів різко збільшується після публікації по телебаченню, в інтернеті, на перших шпальтах газет повідомлення про самогубство.

Важливо пам’ятати: суїцид, зазвичай, не відбувається раптово, без попередження!

Більшість підлітків, які роблять замах на своє життя, діляться планами, але майже 80% дорослих не чують або не хочуть цього почути. Суїцид не передається у спадок. Але сім’я, де вже було скоєне самогубство, стає для дітей зоною підвищеного ризику.

Дорослі, зверніть увагу:
– Якщо у розпал сімейного скандалу підліток загрожує суїцидом, батьки повинні негайно зупинити сварку, якою б зухвалою не була його поведінка;
– Розмова з підлітком про суїцид не наводить його на думку покінчити з собою;
Промовляючи свої тривоги, підліток звільняється від них. Головне, щоб підтекстом цих розмов не стала поетизація, героїзація смерті, як видатного вчинку сильної особистості;
– Думки про самогубство можуть минути, людина здатна повністю їх позбутися;
– Суїцидальні думки – не вирок;
– Відкрите обговорення з підлітком проблем і відчуттів може врятувати життя. Часто людина до останнього сумнівається у скоєнні самогубства, важливо вчасно виявити ці наміри та відверто поговорити;
– Нерідко причиною самогубства є один фактор (розбите серце, сварка з близькими). Один з них може стати спусковим механізмом, але не є єдиною причиною.

Зазвичай проблеми накопичуються певний час (дитину ніхто не підтримує, вона боїться засмутити близьких або не довіряє дорослим чи психологам).

Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори:
• розмови дитини про самогубство або про суїцидільні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо);
• надмірна самокритика і переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка; захоплення кумирами, які вчинили самогубство;
• прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше, торкаються теми суїциду;
• дарування важливих для дитини речей друзями або близькими;
• соціальна ізоляція; депресивний стан;
• виникнення на тілі поранень чи ушкоджень;
• відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.