Поради психологічної служби 08.09 - 12.09. 2025 р.

Суїцидальні думки у дітей: як їх розпізнати та обговорити з дитиною

Однією з найскладніших тем у сфері психічного здоров’я є самогубства, особливо коли йдеться про ризик дитячих суїцидів. Страх того, що розмова може підштовхнути до дії, нерозуміння, як спілкуватися на тему самогубства, і власні переживання часто заганяють у глухий кут навіть найвідповідальніших дорослих. Через це дитина може залишитися наодинці з власними страхами та переживаннями.

Центр громадського здоров’я та БФ «Голоси дітей» підготували детальний опис можливих ознак суїцидальних думок у дитини, поради щодо підготовки до розмови про це та номери, за якими можна отримати підтримку фахівців.

Загальні ознаки того, що дитина може переживати суїцидальні думки

Відчуття безнадійності та безпорадності. Дитина може часто говорити про відчай, безнадійність або власну нікчемність. Їй може здаватися, що з її проблем немає виходу. Також вона може висловлюватися на теми смерті, самогубства чи безнадійності у своїх письмових роботах або творчому самовираженні. Доволі часто діти можуть говорити: «Без мене всім стане краще» тощо.

Прямі розмови про смерть або самогубство та романтизація суїциду. Дитина може говорити: «Я хотіла б померти» або «Я хочу зникнути». Також ідеться про пошук дитиною відповідної інформації в інтернеті.

Уникання попередніх захоплень, діяльності та стосунків. Дитина може віддалитися від друзів, сім’ї та занять, які їй колись подобалися. Вона може частіше усамітнюватися й уникати соціальної взаємодії, відштовхувати близьких раніше людей та псувати стосунки. Такі свої дії дитина часто може аргументувати твердженням «Щоби ніхто за мною не сумував».

Зміни настрою та поведінки. Дитина може стати більш дратівливою, тривожною або схвильованою, у неї можливі різкі зміни настрою. Також можуть виникати значні зміни в режимі сну, наприклад, безсоння або надмірний сон. Поширеним проявом є і різке зниження академічної успішності.

Віддавання своїх особистих речей та написання листів. Дитина може віддати важливі особисті речі або висловлювати бажання залагодити усі свої незавершені справи. Також дитина може писати листи й записки своїм близьким зі словами прощання чи з вибаченнями.

Ризикова поведінка, наприклад, зловживання психоактивними речовинами, необережне кермування чи самоушкодження, може свідчити про глибинний емоційний дистрес.

Одним із найважливіших маркерів високого ризику є попередні спроби самогубства. Історія попередніх суїцидальних спроб або самоушкоджень значно збільшує ризик майбутніх спроб, і до неї слід ставитися серйозно.

Таких ознак є чимало, і важливо серйозно ставитися до будь-яких змін у поведінці дитини та звертатися по допомогу до фахівця із психічного здоров’я.

Якщо ви помітили такі прояви у поведінці вашої дитини, її друзів чи інших дітей поруч, то важливо розуміти, що власний страх чи сором не повинен заважати вам поговорити про це з дитиною. Інакше вона залишиться наодинці зі своїми складними думками, відчуттями безпорадності та власної непотрібності.

Як обговорювати з дитиною тему суїциду

Такий діалог є дуже чутливим і делікатним, вимагає багато чуйності та розуміння. Важливо обрати вдалий час та обставини, за яких відбуватиметься ця розмова. Знайдіть тихе і відокремлене місце, де вас ніхто не відволікатиме. Намагайтеся створити умови, за яких дитина почуватиметься в безпеці.

Будьте чесними, використовуйте зрозумілу і просту мову, яка відповідає віку дитини. Поясніть, що самогубство — це коли людина відчуває себе настільки переповненою своїми проблемами чи емоціями, що бачить припинення життя єдиним способом уникнути болю.

Акцентуйте, що суїцидальні думки — не рідкість. Розкажіть, що вони можуть бути ознакою того, що хтось потребує допомоги. Діліться з дитиною тією інформацією, яка відповідає її рівню розвитку. Говоріть простими та зрозумілими їй словами.

Спростуйте будь-які хибні уявлення дитини про самогубство. Наприклад, поясніть, що це не егоїстичний вчинок, а результат сильного емоційного стресу.

Активне слухання — ще одна складова успішного діалогу. Заохочуйте дитину ділитися своїми думками та почуттями. Слухайте уважно, не перебивайте і не засуджуйте. Схвалюйте її емоційні прояви і дайте їй зрозуміти, що це нормально — почуватися наляканою, сумною чи розгубленою.

Дайте дитині зрозуміти, що вона може поговорити з вами про що завгодно і що ви завжди готові її підтримати. Зробіть так, щоб дитина розуміла, що вона не самотня, що вам не байдуже і ви можете й хочете їй допомогти.

Заохочуйте дитину звертатися по допомогу, якщо вона помітить ці ознаки у себе чи в інших. Зокрема, дитина має розуміти, що може обговорити ці теми з дорослими, яким вона довіряє, наприклад, із батьками, вчителями або шкільними консультантами.

Поділіться з дитиною телефонами довіри або служби психічного здоров’я, до яких вона можуть звернутися по підтримку. Зокрема, за посиланням ви знайдете перелік номерів безоплатних «гарячих ліній», за якими можна отримати анонімну консультацію.

Моніторте ситуацію та регулярно спілкуйтеся з дитиною, щоб дізнатися, як вона почувається, і пропонуйте їй постійну підтримку. Заохочуйте дитину продовжувати говорити про свої почуття і проблеми.

Небезпека в інтернет-просторі

Ще однією зоною небезпеки є участь дитини в суїцидальних групах в інтернет-мережі, зокрема онлайн-форумах чи спільнотах у соціальних мережах, які пропагують або нормалізують суїцидальну поведінку.

Є кілька стратегій, що допоможуть захистити вашу дитину та обговорити з нею цю проблему.

·                 Сприятливе та неупереджене середовище. Дайте дитині зрозуміти, що вона може прийти до вас із будь-якими проблемами чи питаннями без страху покарання.

·                 Розкажіть дитині про небезпеку онлайн-спільнот, які пропагують самоушкодження чи суїцидальну поведінку. Поясніть, що ці групи можуть бути шкідливими і заохочувати до ризикової поведінки, яка може мати серйозні наслідки.

·                 Запровадьте чіткі та послідовні правила і настанови стосовно діяльності вашої дитини в інтернеті. Зокрема, визначте, які сайти їй дозволено відвідувати і з ким вона може спілкуватися онлайн.

·                 Стежте за тим, як дитина користується інтернетом, і регулярно перевіряйте історію переглядів, аби переконатися, що вона не має доступу до неприйнятного контенту.

·                 Також стежте за активністю в соціальних мережах. Орієнтуйтеся в наявних акаунтах вашої дитини в соцмережах, а також у групах і спільнотах, у яких вона бере участь. Підпишіться на них або додайте в друзі на платформах соціальних мереж і періодично переглядайте їхні пости, коментарі та взаємодію.

·                 Важливими є навички критичного мислення у дитини, щоб критично оцінювати інформацію, з якою вона стикається в інтернеті. Навчіть її ставити під сумнів достовірність джерел, розпізнавати потенційні небезпеки.

·                 Найнадійніша превенція — навчити дитину здоровим способам подолання стресу, тривоги і складних емоцій. Станьте прикладом застосування здорових стратегій подолання стресу. Це може бути розмова з близькими дорослими, яким дитина довіряє, заняття, хобі чи діяльність, які їй подобаються, або фізичні техніки розслаблення.

·                 Говоріть з дитиною про психічне здоров’я, профілактику самогубств і потенційну небезпеку онлайн-спільнот. Заохочуйте її ставити запитання і відкрито висловлювати свої побоювання. Дайте дитині зрозуміти, що вона не самотня і що їй завжди можна допомогти, якщо вона бореться зі складними емоціями або думками про самогубство.

Якщо ви стурбовані тим, що ваша дитина може бути схильна до ризику самоушкодження або суїцидальної поведінки, запитайте поради у фахівця з психічного здоров’я.

П’ять небезпечних ігор підлітків – зверніть на них увагу

Гра зі смертю в підлітковому віці здається способом довести сміливість, мужність, везіння, винятковість та власну обраність (у чому впевнені майже всі діти в цьому віці). Як же спрямувати цю енергію на цікаві та безпечні справи? Як вберегти синів і доньок?

«Біжи або помри»

Чи існує гра саме з такою назвою, про яку кілька тижнів тому заговорили в пресі, чи це фейк? Хай там як уявляли собі це тінейджери, але чимало водіїв свідчать, що діти свідомо чекають, коли авто наблизиться, та перебігають дорогу. Навряд чи раптом всі ці школярі просто стали недбало ставитися до правил поведінки на дорозі. Не важливо, чи є це змаганням, варіантом завоювати авторитет або челенджем, який знімає на відео одноліток. Адже гра ця смертельно небезпечна. Аварії та наїзди — перша за рівнем поширеності причина смерті молоді 15–24 років, за даними МОЗ. Якщо тінейджер із друзями обговорює якісь відео, про які не хоче згадувати, це можуть бути зовсім не ті дорослі фільми, які першими спадають на думку. Тож варто насторожитися. Тривожні дзвіночки: підлітки обговорюють або роздивляються в інтернеті аварії, проблеми друзів з дорожньою поліцією, якісь суперечки та парі, сутність яких вони не хочуть розкривати. Їх непокоять теми ризику, везіння, інтернет-популярності, «що людина здатна зробити на слабо».Якщо з’явилися сумніви, варто про всяк випадок поговорити про перебігання. Але не намагайтеся приголомшити дитину ризиком загинути або тим, як ви страждатимете, якщо її втратите. Ці аргументи гаснуть поряд з бажанням завоювати авторитет ровесників в інтернеті. Краще розповісти про травми: втрату кінцівок, ризик бути прикутим до ліжка до кінця життя. Можна навіть сходити разом до лікарні у відділення травматології. 

«Руфінг»  Ця смертельно небезпечна «розвага» полягає в тому, щоб освоювати дахи висотних будівель. Підлітки знаходять ті, де на горищі ненадійно замкнені виходи, або ж зламують замки. Руфери теж викладають відео зі своїми «пригодами» або ж просто проводять там час компаніями. Ті, хто зовсім не цінує своє життя, розпивають на даху пиво та інші алкогольні напої (після чого координація погіршується і шансів на безпечний спуск значно менше). Хтось проводить час із гаджетами, фотографує. Є й такі, хто грає у квача на даху, злазить згори на криті балкони. Найстрашніше в цих небезпечних справах те, що руфери намагаються навчати новачків, як правильно поводитися. В інтернеті можна знайти відео на цю тему. Вони підтримують контакти в соцмережах, навіть влаштовують самодіяльні конкурси, приз у яких… бази будинків, у яких легко потрапити на дах. Старші горе-наставники дають завдання молодшим підліткам 11–13 років зробити певну кількість кроків карнизом, перелізти на сусідній балкон. Певно, інколи діти й самі знаходять інформацію про це та влаштовують такі собі челенджі». Щоб це практикувати, необхідно чимало часу, тож підліток має по кілька годин проводити без контролю дорослих. Частіше це трапляється в родинах, де не заведено знати подробиці життя сина чи доньки, мовляв, дитина десь із друзями гуляє. Краще дізнаватися більше про друзів та де саме вони проводять час. Якщо дитина бреше, це можна помітити. А цікавість до відео про руферів, перегляд відео чи фото, знятого з великої висоти — ознака того, що треба поговорити про небезпеку прогулянок дахами. Проникнення на більшість — ще й порушення закону, яке змусить мати справу з поліцією.

«Космічний ковбой» Це дуже давній спосіб досягти ейфорії, про який розповідають одне одному школярі. Раніше він був відомий як «собачий кайф». Але є свідчення, що він усе ще не втратив своєї популярності. Назва пішла через застосування собачих повідців або через те, що на початку підліток довго дуже швидко хекає, немов цуценя в спеку, присідає. Це підвищує тиск, серцебиття, прилив крові до голови. Після чого перекривають доступ кисню до мозку: легко здавлюють сонну артерію чи надавлюють на сонячне сплетіння. Коли мотузку, повідець чи рушник ослаблюють, дитина відчуває різкий перепад кровонаповнення, а з ним — відчуття, що нагадують результат вживання наркотиків. Це і називають «космічними мандрами». У підлітка є величезний ризик дістати серцевий напад, інсульт, втратити відчуття тіла, замість послабити мотузку — випадково затягти. Його друзі можуть «перетримати» занадто довго так, що «гра» закінчиться летальним результатом. У поліції підозрюють, що частина самогубств через повішання підлітків, у яких на це не було жодних відомих причин, — якраз наслідки жахливих експериментів. Виявити ознаки гри із задушенням можна, якщо в домі з’являються нові шарфики, повідки, краватки. Підліток може виглядати сонним, з почервонілими очима, починає страждати від головного болю, роздратування, проблем з пам’яттю. А сліди на шиї — вже яскраве свідчення біди. Знов-таки розмови про ризик загинути вразять тінейджера менше, ніж яскрава розповідь про наслідок інсульту в молодому віці або тривалого кисневого голодування мозку.

«Шопліфтінг» Ця красива назва маскує звичайнісінькі крадіжки. Завдання — щось винести із супермаркету повз касу і не бути впійманим. Щоправда, мета — не збагачення чи отримання конкретної речі, а все те саме, підліткове: перемога в змаганні, доказ, що «не слабак», авторитет однолітків. Причому вдаються до цього, за відгуками в соцмережах, не асоціали, яких п’яні батьки залишили напівголодними, а нормальні учні з нормальних, а інколи навіть престижних шкіл. Адже саме для них це — екзотика. Заморожені продукти проносять «на тілі», шоколадні батончики, шкарпетки та інший дріб’язок проносять у кишенях, спиртне переливають у пляшки з-під кока-коли тощо. Інколи дітям здається, що мета розважитися або зробити на спір захищає їх від суду. Тож розповідь про те, що за крадіжку кримінальна відповідальність настає з 14 років і один з її варіантів — позбавлення волі строком до 3 років, може стати для них відкриттям. Якщо дитина дивиться відео про шопліфтинг, модифікує одяг (пришиває потаємні кишені, пояси, розпорює підкладки тощо), якщо в домі з’являються нові невеличкі речі або снеки, а тим паче якщо дитину вже запідозрили вчителі чи знайомі в крадіжках, краще відверто поговорити. Сподівання, що ваша дитина на таке не здатна — це рожеві окуляри.

«Вогняний челендж» Одна з нових горе-ігор, яку підлітки в соцмережах можуть кодувати словами «запалити не по-дитячому», «прикурити цигарку», «гра в пожежників». Ця жахлива забава захопила і США, і країни Європи, і віднедавна Україну. Тінейджери підпалюють одне одного та знімають на відео. Найчастіше йдеться про волосся або жаростійкий одяг. При цьому, як їм здається, вживають усіх заходів безпеки: поруч ванна з водою, друг з відром води чи навіть вогнегасником. Утім, після таких експериментів діти з важкими опіками регулярно потрапляють до лікарень або навіть гинуть. Вогнегасник може не спрацювати або випасти з рук розгубленого приятеля, друг просто може впасти в ступор, синтетичний одяг може миттєво зайнятися, а від болю й жаху той, на кому палають речі, здатен втратити свідомість або через дезорієнтацію рухатися в іншому напрямку від ванної.  Зазвичай діти спочатку тренуються, тож привернути увагу батьків має підвищена цікавість до запальничок, сірників, прохання купити термостійкий одяг, запити в інтернеті та обговорення в соцмережах тем із кодовими словами.

Методичні рекомендації для педагогів з профілактики суїцидів

Зміни, що відбуваються сьогодні в нашому суспільстві, висунули цілий ряд проблем, однією з яких є зростання самогубств серед учнів. Відхилення в поведінці дитини виникають як результат посилення впливу псевдокультури, змін в змісті ціннісних орієнтацій, несприятливих сімейно-побутових стосунках, відсутність контролю за поведінкою підлітків, збільшення числа розлучень батьків.

За пропозицією Всесвітньої організації охорони здоров'я прийнято вважати 10 вересня Всесвітнім днем запобігання самогубствам.
Прояв суїциду, як одного з варіантів поведінки, може виникнути в учнів в екстремальній ситуації. Тому профілактична робота повинна проводитися систематично. Дії педагогів, практичних психологів, соціальних педагогів безпосередньо залежать від їх розуміння природи самогубства.

Типологія суїцидів.

Суїциди поділяють на три основні групи: дійсні, демонстративні і приховані.

Дійсний суїцид не буває спонтанним, хоча іноді виглядає досить несподіваним. Такому суїциду завжди передують пригноблений настрій, депресивний стан або просто думки про відхід з життя. Причому люди, які оточують, такого стану людини можуть не помічати. Іншою особливістю дійсного суїциду є роздуми і переживання про сенс життя.

Демонстративний суїцид не пов'язаний з бажанням померти, а є засобом звернути увагу на свої проблеми, покликати на допомогу, вести діалог. Це може бути і спроба своєрідного шантажу. Смертельний результат в даному випадку є наслідком фатальної випадковості.

Прихований суїцид (непряме самогубство) - вид суїцидальної поведінки, що не відповідає його ознакам в строгому сенсі, але має таку саму спрямованість і результат. Це дії, що супроводжуються високою вірогідністю летального результату. Більшою мірою ця поведінка націлена на ризик, на гру зі смертю, чим відхід з життя. Такі люди вибирають не відкритий відхід з життя «за власним бажанням», а так звану суїцидально обумовлену поведінку. Це і ризикована їзда на автомобілі, і заняття екстремальними видами спорту або небезпечним бізнесом, і добровільні поїздки в гарячі точки, і вживання сильних наркотиків, і самоізоляція.

Підсумовуючи дані, отримані різними авторами, можна представити узагальнений психологічний портрет суїциданта. Для нього характерна як занижена самооцінка, так і висока потреба в самореалізації. Це чутлива, емпатійна людина з пониженою здатністю переносити біль. Її відрізняє висока тривожність і песимізм, вона має тенденції до самозвинувачення і схильність до звуженого мислення, має трудність вольового зусилля і тенденції відходу від рішення проблем.

Характерні риси суїцидальних осіб:
1. наполегливі або повторні думки про суїцид;
2. депресивний настрій, часто з втратою апетиту, сну;
3. можлива присутність сильної залежності від наркотиків або алкоголю;
4. відчуття ізоляції, знедоленості;
5. втрата сімейного і суспільного престижу, особливо в групі однолітків;
6. відчуття безнадійності і безпорадності;
7. нездатність спілкуватися з іншими людьми через думки про самогубство і відчуття безвихідності;
8. у думках і лексиці наявність узагальнення і фатальності;
9. «тунельне» бачення, нездатність бачити позитивні моменти, інший вихід з ситуації;
10. амбівалентність: хочуть померти і в той же час хочуть жити.

Чотири основні причини самогубства:
1. ізоляція (відчуття, що тебе ніхто не розуміє, тобою ніхто не цікавиться);
2. безпорадність (відчуття, що ти не можеш контролювати життя, все залежить не від тебе);
3. безнадійність (коли майбутнє не обіцяє нічого доброго);
4. відчуття власної незначущості (уражене відчуття власної гідності, низька самооцінка, переживання некомпетентності, сором за себе).

Рекомендації для тих, хто поряд з людиною, схильною до суїциду:

1. Не відштовхуйте її, якщо вона вирішила розділити з вами проблеми, навіть якщо ви приголомшені ситуацією, що склалася;

2. Довіртеся своїй інтуїції, якщо ви відчуваєте суїцидальні схильності в даному індивідові, не ігноруйте застережливі ознаки;

3. Не пропонуйте того, чого не в змозі зробити;

4. Дайте знати, що хочете їй допомогти, але не бачите необхідності в тому, щоб зберігати все в секреті, якщо якась інформація може вплинути на її безпеку;

5. Зберігайте спокій і не засуджуйте її, не залежно від того, що вона говорить;

6. Говоріть щиро, постарайтеся визначити, наскільки серйозна загроза: питання про суїцидальні думки не викликають спроб звести рахунок з життям, вони допоможуть відчути полегшення від усвідомлення проблеми;

7. Постарайтеся дізнатися план дій, оскільки конкретний план - це знак реальної небезпеки;

8. Переконайте, що є конкретна людина, до якої можна звернутися по допомогу;

9. Не пропонуйте спрощених рішень;

10. Дайте зрозуміти, що хочете поговорити про почуття, і не засуджуєте за них;

11. Допоможіть зрозуміти, що сильний стрес заважає повністю усвідомити ситуацію, ненав'язливо порадьте, як знайти інше рішення і керувати кризовою ситуацією;

12. Допоможіть знайти людей і місця, які змогли б понизити пережитий стрес;

13. При щонайменшій нагоді дійте так, щоб змінити внутрішній стан людини;

14. Допоможіть зрозуміти, що присутнє відчуття безнадійності не триватиме вічно.

Ознаки та причини суїцидальної поведінки дитини

Що робити батькам та педагогам у разі їх виявлення

Війна, погіршення психологічного стану та інші зумовлені війною проблеми, на які ще накладаються вікові особливості поведінки дитини, впливають на її життя, емоційний стан та вчинки. Для дитини будь-якого віку важливо відчувати, що вона не залишається сама наодинці зі своїми думками чи проблемами, що її розуміють і підтримують. 

Надзвичайно важливо, щоб насамперед батьки, а також і педагоги, в оточенні яких дитина під час освітнього процесу проводить багато часу, проявляли уважність до стану дитини та вміли розпізнати небезпечні психологічні сигнали в поведінці й настроях дитини, які можуть свідчити про виникнення й поглиблення суїцидальних думок, намірів і без належного реагування призвести до трагічних наслідків – скоєння суїциду. Це важливо, щоб батьки та педагоги могли своєчасно й правильно надати дитині первинну допомогу і спрямувати її до відповідних фахівців, не загострюючи ситуацію.

Психологи наголошують, що можливість зупинити суїцид дитини є до останньої хвилини! А чим раніше виявити суїцидальні думки та наміри в дитини й чим раніше почати надавати їй відповідну допомогу, тим простіше дитині допомогти й тим швидше її можна вивести з цього стану, щоб дитина не дійшла до стадії скоєння. 

Ми проаналізували різні офіційні наукові джерела й у цій публікації узагальнюємо і звертаємо увагу батьків та педагогів:

·                 які психологічні маркери свідчать про суїцидальні думки та наміри дитини 

·                 що може посилити суїцидальні думки та наміри дитини:

– проблеми в сім’ї;

– проблеми у закладі освіти;

– підлітковий вік;

– психологічні проблеми

·                 поступове посилення суїцидальної схильності 

·                 що можуть зробити батьки, педагоги, щоб запобігти дитячому суїциду при виявленні відповідних психологічних маркерів:

– вибудовувати з дитиною довірливі стосунки;

– спостерігати за емоційним станом дитини;

– зберігати з дитиною контакт, запроваджувати традицію регулярних розмов про почуття, переживання, стосунки, новий досвід;

– звертатися до психологів та лікарів, навіть якщо є лише підозри на суїцидальні думки

·                 на які гарячі лінії можна звернутися по допомогу. 

ПСИХОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ, СУКУПНІСТЬ ЯКИХ МОЖЕ СВІДЧИТИ ПРО СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

У Методичних рекомендаціях Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України “Поственція суїциду (буліциду): робота з колективом закладу освіти” (далі – методичні рекомендації) психологи визначають такі психологічні маркери, сукупність яких в окремої дитини чи групи дітей може свідчити про зародження суїцидальної тенденції (тобто наростання суїцидальної схильності):

·                 знижений емоційний фон, різкі перепади настрою від ейфорії до відчаю; 

·                 надмірна самокритика;

·                 почуття провини, яке проявляється у вибаченнях та активних спробах примиритися з тими, з ким дитина раніше мала суперечки;

·                 розмови про смерть, захоплення тематичною музикою, одягом із символами смерті (черепи, могили, надгробні плити тощо);

·                 тематика смерті може проявлятися у творах, спонтанних малюнках або як чорний гумор;

·                 дарування особистих речей, які раніше були значущими та дорогими для дитини; 

·                 цікавість до родичів або людей, з якими було втрачено зв’язок, і примирливі розмови;

·                 самоушкоджувальна поведінка (шрамування, часті травмування, ознаки порізів на зап’ястках тощо). 

Міністерство охорони здоров’я України на офіційному сайті визначає також такі ознаки суїцидальної поведінки: 

·                 поява тривожності, дратівливості, прояви конфліктної поведінки, злоби;

·                 удавана веселість;

·                 жарти над власними емоціями;

·                 відстороненість, уникнення контактів з родиною та друзями;

·                 поява ризикової поведінки; 

·                 зміни сну, брак енергії;

·                 відмова від їжі або переїдання;

·                 негативні репліки про себе;

·                 репліки про неможливість виходу зі складної ситуації;

·                 труднощі у подоланні щоденних проблем;

·                 втрата інтересу до власної зовнішності;

·                 погрози заподіяти собі шкоду або вбити себе;

·                 підготовка або надсилання прощальних повідомлень;

·                 розроблення планів покінчити зі своїм життям;

·                 завершення поточних справ. 

ЯКІ ПРИЧИНИ Й ЧИННИКИ МОЖУТЬ ПОСИЛИТИ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ ТА НАМІРИ ДИТИНИ

Щоб краще розуміти дитину та її стан батьки, педагоги мають бути ознайомлені з причинами й чинниками, що можуть викликати в дитини суїцидальні думки та наміри й призвести до суїциду без надання відповідної допомоги. Ці причини можуть бути різними. 

Умовно їх можна поділити на такі групи:

·                 проблеми в сім’ї (смерть одного або обох батьків, розлучення батьків тощо);

·                 проблеми, пов’язані з кризою становлення ідентичності підлітка;

·                 проблеми з навчанням;

·                 проблеми медичні (розлади психічного здоров’я: біполярний або тривожно-депресивний розлади особистості тощо). 

У методичних рекомендаціях Інституту соціальної та політичної психології Національної академії педагогічних наук України наголошується, що найбільш негативно впливає на самопочуття дитини те, що вона сприймає як нестерпне, і її неможливість на це вплинути, наприклад, скандали між батьками, які дитина всіма силами прагне припинити, але не може нічого змінити – це одна з головних причин дитячих самогубств.

Серед інших причин:

·                 загострене проходження підліткової кризи; 

·                 неприйняття вікових фізіологічних змін, незадоволеність своєю зовнішністю; 

·                 хімічні залежності, які призводять до абстинентного синдрому або суїцидальних роздумів та дій у стані сп’яніння, неусвідомлення небезпеки в зміненому стані свідомості; 

·                 самотність, відчуття самотності; 

·                 депресія;

·                 низька самооцінка;

·                 розчарування в любовних стосунках; 

·                 демонстративні маніпуляції та шантаж значущих дорослих задля отримання послаблень або особливих привілеїв; 

·                 шантаж з боку зловмисників, погрози завдати шкоди рідним або друзям дитини;

·                 неприйняття колективом однолітків (учнівським колективом), рольові конфлікти;

·                 булінг та кібербулінг;

·                 участь у небезпечних іграх, “групах смерті”, які навіюють суїцидальні думки.

Суїцидальні думки, пов’язані з навчанням

Психологи зазначають, що на суїцидальну поведінку дитини в соціальному середовищі закладу освіти можуть впливати суто шкільні проблеми:

·                 завищені вимоги батьків до навчальних досягнень дітей, нездорові амбіції батьків щодо виховання в дітях перфекціонізму та неприпустимості помилок у навчальній діяльності, оцінювання особистості дитини лише за її навчальними досягненнями;

·                 штучне стимулювання високої конкуренції, вимушене змагання за академічні рейтинги, особливо в спеціалізованих школах для обдарованих або закладах освіти інтернатного типу, де дитина проживає далеко від родини;

·                 дегуманізація освітнього процесу, нестабільність його організаційних форм для конкретної дитини (вимушений частий перехід з однієї школи до іншої), надмірне когнітивне та емоційно-вольове перевантаження школярів складними навчальними програмами, які можуть стати причиною психологічних і психічних порушень;

·                 у випадку гіпертрофованого “синдрому відмінника” – неочікувано погані оцінки на значущих іспитах тощо.

Психологи наголошують, що в міру дорослішання суїцид втрачає ознаки імпульсивної дії та набуває рис спланованої акції, яка стає наслідком довготривалої зовнішньої або внутрішньої конфліктної ситуації. Звертаємо увагу, що встановлювати причини суїцидальної поведінки дитини має фахівець.

ПОСТУПОВЕ ПОСИЛЕННЯ СУЇЦИДАЛЬНОЇ СХИЛЬНОСТІ – СУЇЦИДАЛЬНА ТЕНДЕНЦІЯ

Для того, щоб врятувати дитину від можливого суїциду, перервавши її суїцидальні думки та наміри, батькам, педагогам дуже важливо своєчасно розпізнати в поведінці дитини перші ознаки, що можуть свідчити про суїцидальні думки, наміри, та якнайшвидше надати їй допомогу і підтримку. Адже, як зазначається у методичних рекомендаціях, суїцидальна схильність наростає поступово (це називається суїцидальною тенденцією) і проходить стадії від непомітного самій дитині зниження радості від життя (частина людей зупиняються на цій стадії, тому що їхня психіка долає перешкоди й не допускає суїцидальних думок) і перших думок про суїцид до формування наміру, планування і здійснення спроби самогубства. 

Чим довше триває суїцидальна тенденція, тим складніше допомогти дитині. Психологи наголошують, що до останньої хвилини є можливість зупинити суїцид дитини, навіть у звуженому стані свідомості, коли будь-що може підштовхнути її до здійснення наміру суїциду, навіть табличка “Виходу немає” на дверях. 

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ

ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СУЇЦИДАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ

Суїцид – це навмисне позбавлення себе життя.

Причини суїцидальних проявів у молоді:

• складна сімейна ситуація;  

• проблеми у навчанні;                                                Суїцидальна поведінка —                         

• втрата або зрада близької людини;                       це прояв суїцидальної активності

• розрив стосунків із коханою людиною;      (думки, наміри, висловлювання, погрози).

• міжособистісні конфлікти;                                                                       

• проблеми з дисципліною або законом;

• проблеми в спілкуванні з однолітками: тиск з боку групи однолітків; тривале перебування у ролі жертви або «цапа-відбувала»;

• високі вимоги до підсумкових результатів освітньої діяльності (іспити, ЗНО);

• сімейна історія суїциду;

• небажана вагітність, аборт і його наслідки;

• зараження ВІЛ-інфекцією або хворобами, що передаються статевим шляхом.

НА ЩО ПОТРІБНО ЗВЕРНУТИ УВАГУ БАТЬКАМ?!

Поведінкові ознаки суїцидальної загрози:

·   раптові зміни у поведінці й настрої, особливо ті, що віддаляють від близьких людей;

·       схильність до необачних і безрозсудних вчинків;

·       надмірне споживання алкоголю чи таблеток;

·       раптове впорядкування своїх справ, приготування до смерті;

·       нехтування зовнішнім виглядом;

·       постійне прослуховування сумної музики та пісень;

·       самоізоляція від родини та знайомих;

·       зміна добового ритму (активність вночі та сон удень);

·       збільшення або втрата апетиту;

·       млявість та апатія;

·       неможливість сконцентруватися та приймати рішення;

·       уникнення  звичайної соціальної активності, замкненість, самотність;

·       почуття провини, низька самооцінка;

·       різка зміна звичок, втрата інтересу до захоплень, хоббі, спорту, навчання;

·       невизначені  плани на майбутнє;

·       агресія, прагнення того, щоб інші залишили в спокої, роздратування;

·       спроби втекти з дому;

·       тривалий  і  яскраво  виражений  песимізм  у  відношенні до майбутнього;

·       самоушкодження (порізи на руках).

Словесні ознаки суїцидальної поведінки:

·       прощання;

·       розмови або жарти щодо бажання померти;

·       повідомлення про конкретний план суїциду;

·       повільна, маловиразна мова;

·       вияв безпорадності і залежності;

·       розпач і плач;

·       самозвинувачення;

·       безпосередні заяви «Було б краще вмерти» або «Я не хочу більше жити»;

·       висловлювання: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло»,  aбо «Вони пошкодують, коли я піду».

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

·       подвійність емоцій і почуттів;

·       безпорадність, безнадійність;

·       переживання горя;

·       ознаки депресії;

·       почуття провини або відчуття невдачі, поразки;

·       надмірні побоювання або страхи;

·       почуття власної малозначущості;

·       неуважність або розгубленість.

Виділяють десять основних мотивів суїцидальної поведінки серед молоді:

1. Переживання образи, самотності, відчуженості, побоювання бути незрозумілим;

2. Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

3. Переживання, пов'язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

4. Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

5. Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням;

6. Страх перед покаранням;

7. Любовні невдачі, вагітність;

8. Почуття помсти, погроз, шантажу;

9. Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

10. Наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів («ефект Вертера»).

ЩО Ж РОБИТИ?

Рекомендації для батьків, у дітей яких є

 суїцидальні прояви або відчай:

1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину;

4. Говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти, як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути  дитину;

5. Зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

6. Не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмову з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («що трапилося?», «розкажи  мені», «давай поговоримо про це»);

8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

10. Дайте можливість вашій дитині знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що краще знаєте вихід із кризової ситуації;

11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.

12. Обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідно обійматися 8 разів на день;

13. Сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

14. Покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

15. Якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

16. Якщо ви відчуваєте, що дитина відхиляє вашу допомогу, то слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. 

17. Якщо бачите, що контакт не налагоджується — потрібно обов’язково звернутися до фахівців (практичного психолога, соціального педагога, психотерапевта, психіатра).

ПОРАДИ БАТЬКАМ НА КОЖЕН ДЕНЬ:

ü Будьте уважними до своєї дитини, цікавтесь її життям.

ü Показуйте дитині, що ви її любите (частіше обіймайте).

ü Підтримуйте в складних ситуаціях.

ü Умійте вислухати свою дитину.

ü Будьте тактовні.

ü Не залишайте дитину наодинці з проблемою.

ü Не порівнюйте вашу дитину з іншими.

ü Разом шукайте конструктивні підходи до вирішення проблем.

ü Не читайте нотації.

ü Не ігноруйте дитину.

ü Не говоріть «Хіба це проблема», «Ти живеш краще за інших» тощо.

ü Не смійтеся над проблемами дитини.

ü Дайте дитині можливість зрозуміти, що ВОНА НЕ ОДНА!

Рекомендації батькам щодо недопущення суїцидальної поведінки

ВИСЛУХОВУЙТЕ – «Я чую тебе». Не намагайтесь утішити загальними словами типу «Ну, все не так погано», «Тобі стане краще», «Не варто це робити». Дайте можливість висловитись. Ставте питання й уважно слухайте.

1.              ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите обговорення планів і проблем знімає тривожність. Не бійтесь говорити про це – більшість людей відчувають незручність, кажучи про самогубство, й це виявляється в запереченні або уникненні цієї теми. Бесіди не можуть спровокувати самогубства тоді як уникнення цієї теми збільшує тривожність, підозрілість.

2.              БУДЬТЕ УВАЖНІ до непрямих показників при передбачуваному самогубств. Кожну жартівливу згадку або загрозу слід сприймати серйозно. Підлітки часто заперечують, що говорили серйозно, намагаються висміювати дорослого за його зайву тривожність, можуть зображати гнів. Скажіть, що ви сприймаєте їх серйозно.

3.              СТАВТЕ ЗАПИТАННЯ – «Таке враження, що ти насправді говориш…», «Більшість людей замислювались про самогубство…», «Ти коли – небудь думав (думала), як це зробити?» Якщо ви отримуєте відповідь, тоді переходьте до конкретних запитань.

4.              ПІДКРЕСЛЮЙТЕ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР проблем – визнайте, що його (її) відчуття дуже сильні, проблеми складні. Дізнайтесь, чим ви можете допомогти, оскільки вам він (вона) уже довіряє. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти цій ситуації.

ОЗНАКИ ЕМОЦІЙНИХ ПОРУШЕНЬ:

 втрата апетиту або імпульсивне переїдання, безсоння або підвищена сонливість протягом останніх днів;

скарги на соматичне нездужання (головні болі, постійна млявість);

негативне ставлення, недбалість до своєї зовнішності;

відчуття апатії під час перебування у звичайному оточенні або при виконанні роботи, що раніше приносила задоволення;

припинення контактів, ізоляція від друзів і сім’ї, перетворення на людину-одинака;

порушення уваги зі зниженням якості виконуваної роботи;

занурення в роздуми про смерть;

відсутність планів на майбутнє;

різкі прояви гніву, які виникають через дріб’язок;

написання заповіту, прохання про прощення.

ДІЄВА ДОПОМОГА ТА СПОСОБИ МОЖЛИВОГО РЕАГУВАННЯ

 Важко дати пораду, підтримати, коли підліток відгородився від усього світу, знервований та озлоблений. І все ж слід спробувати допомогти таким підліткам усвідомити, що коли почуваєшся пригніченим або стурбованим, краще не страждати наодинці, а поділитися своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Розмова допомагає знизити емоційне напруження і поглянути на проблеми з іншого боку.

Перше, що слід робити, якщо загроза суїциду стає явною, – це допомогти подолати думки про самогубство як прийнятий спосіб виходу з важкого становища.

Відповідно до психоемоційного стану особистості та зовнішніх обставин можна використати такі аргументи.

Вчинити самогубство – все одно, що лікувати застуду ядерною

бомбою. Це безглузда, нікому не потрібна жертва. Після неї залишаються невтішні друзі і родичі.

Навіть якщо зараз здається, що думки про самогубство ніколи не

залишать тебе, знай, що на світі є люди, які відчували такий самий душевний біль. Із власного досвіду вони можуть запевнити, що все зміниться на краще, і скрутна ситуація обов’язково мине, ти її подолаєш тим чи іншим шляхом. Поміркуй, хто з твого оточення зможе допомогти тобі пережити цю важку смугу життя.

3.              Звісно, нелегко розкрити комусь, що в тебе на душі. Але коли на карту поставлене життя, невже не можна спробувати? Адже тобі просто необхідно жити далі. Це твоє життя. Чи всі ресурси і резерви ти задіяв, аби його врятувати? Ти з повним правом можеш розраховувати на допомогу, зважаючи на те, що твоє життя цінне не тільки для тебе, але й для інших.

ВАРІАНТИ ПОРАД І ПРОПОЗИЦІЙ ДЛЯ ТИХ, ХТО ПОТЕРПАЄ ВІД СУЇЦИДАЛЬНИХ ДУМОК

 Втративши життя, нічого не вирішиш. Спробуй абстрагуватись від негараздів і подумки перенестись у майбутнє. Може, вдасться побачити для себе причину жити далі або з’явиться бажання якось пережити важкий етап, перетерпіти його заради щасливого майбутнього.

1.              Дієвий спосіб боротися з тугою – ставити перед собою досяжні цілі і зрозуміти, що життя не обходиться без розчарувань.

2.              У разі сильних емоційних переживань давай волю сльозам, як наодинці, так і у присутності інших людей. У цьому немає нічого страшного. З одного боку – спрацює механізм внутрішньої душевної розради, а з другого – цим можна подати сигнал про твоє важке становище, викликати співчуття і бажання зарадити твоєму горю.

3.              Якщо ти втратив спокій через почуття глибокої провини, буде краще спробувати якнайшвидше виправити становище, аніж дати проблемі розростися. Ти вчиниш правильно, якщо розкажеш про все батькам або іншим людям, небайдужим до твоєї долі. Цілком можливо, що спочатку вони будуть прикро вражені, засмутяться, будуть тебе лаяти. Але потім, скоріше за все, почнуть думати тільки про те, як тобі допомогти, як врятувати тебе від подальшої біди.

4.              У будь-якому разі, якщо ти занепокоєний і збентежений, краще не страждати на самоті. Поділись своїми переживаннями з людиною, якій довіряєш. Щира розмова може знизити емоційне напруження і допоможе подивитись на проблему з іншої точки зору. Зазвичай можна більш-менш заспокоїтись, коли хтось виявляє співчуття до нашого горя і болю. Буде корисно заздалегідь домовитись про екстрений зв’язок на випадок повернення думок про самогубство.

5.              Поширеною помилкою є очікування, що інші самі здогадаються про твої страждання, почнуть тебе розпитувати і пропонувати допомогу. Але жодна людини не може бачити, що на серці в іншої, зокрема і в тебе, тому сам шукай потрібного контакту, відкрий своє серце тому, кому ти довіряєш і кому до снаги тобі допомогти. Тримати все у собі – те ж саме, що самому тягнути важкий тягар.

6.              У виникненні або посиленні пригніченого стану нерідко винна занижена самооцінка. Якщо ти постійно чуєш принизливі вислови про себе й образи, можна почати сприймати себе нікчемною людиною, яка не варта поваги інших.

Але поміркуй, хіба хтось має право тебе оцінювати? Хоч би що думали про тебе інші, ти є унікальною особистістю. І якщо комусь щось у тобі не подобається, то це їхні проблеми, а не твої. Шукай спілкування з тими, хто ставиться до тебе по-доброму і з розумінням.

8.              Почуття відчаю саме собою не пройде. Якщо відчуваєш напад глибокого смутку і нудьги, спробуй переключитись на щось інше, зайнятися якоюсь справою. Не можна сидіти, склавши руки. Якщо ти займаєшся тим, що у тебе добре виходить, то до тебе знову повертається почуття самоповаги, яке зазвичай зникає, коли загострюється депресія.

9.              Корисно також займатися тим, що тішить тебе. Походи по магазинах і зроби самому собі або комусь із близьких та друзів приємний подарунок, пограй, приготуй свою улюблену страву, перечитай улюблену книжку, порозгадуй кросворди, помалюй, щось відремонтуй удома, покатайся на велосипеді тощо.

10.          Настрій помітно покращиться, якщо їздити кудись ненадовго з якоюсь практичною метою.

11.          Найкращими ліками від пригніченості є допомога іншим – тим, хто переживає важкий період у своєму житті. Співчуття чужій біді й намагання допомогти ділом здатне перекрити власний душевний біль, спонукає абстрагуватись від власних проблем і налаштуватись на конструктивні рішення.

12.          Чимало фахівців сходиться на тому, що у критичному стані допомагає релігія. Навіть якщо серед твого близького оточення ти не знайдеш людину, гідну твоєї довіри, ти завжди можеш звернутись у щирій молитвеній розмові до люблячого Небесного Батька, який ніколи не зрадить і повсякчас напоготові вислухати тебе, виявити до тебе доброту та повагу.

13.          У жодному разі не вдавайся до спроби приховати або подолати свою депресію за допомогою наркотиків та алкоголю. Це пастка, в яку потрапляють ті, хто шукає легких шляхів розв’язання проблем. Адже після тимчасової розради і відновлення життєвого тонусу насувається хвиля пригніченості і роздратованості.

14.          Якщо твій душевний стан дуже розбалансований і ти відчуваєш, що не в змозі адекватно оцінювати ситуацію, спробуй звернутися до фахівця: психолога, психотерапевта, навіть психіатра. Сьогодні існують служби анонімної допомоги людям у кризових моментах життя. Про них можна дізнатися за телефоном міськдовідки, написавши листа до газети або звернувшись до районного (міського, обласного) відділу у справах сім’ї та молоді.

ПРОФІЛАКТИЧНІ ЗАХОДИ

Коли людина залишається наодинці зі своєю проблемою, то проблема здається надміру великою і нерозв’язною. Зважаючи на загрозу кризового психоемоційного стану для будь-якої дитини у сучасному егоцентричному й агресивному світі, слід заздалегідь налаштувати підлітків на доцільність пошуків допомоги у разі виникнення важких особистих проблем.

Головним превентивним заходом щодо вчинення самогубства постає запобіжне запевнення дитини в тому, що її життя дуже цінне для інших, і завжди, за будь-яких обставин близьке оточення зрозуміє її.

Неодмінною умовою запобігання суїцидальним намірам у дітей та молоді є попередження у них психоемоційних розладів здоров’я. Для цього рекомендуємо:

забезпечити їм здорове харчування (багато свіжих фруктів та овочів);

пити багато води (не менше 2 л на день);

нормоване фізичне навантаження;

повноцінний відпочинок, достатній сон;

дозований час перегляду телевізора та занять із комп’ютером;

контроль за змістом телепрограм, відеокасет, комп’ютерних дисків, відеоігор, книг та журналів тощо;

заборону на лихослів’я у домашньому колі;

формувати відразу до алкоголю, паління, наркотиків, нецензурної лайки;

допомагати у виборі якісного кола спілкування, гідних друзів;

розвивати постійні дружні стосунки в сім’ї, непідробний інтерес до справ та внутрішнього світу дитини, готовність у будь-який момент прийти на допомогу;

підвищувати авторитете батьків у сім’ї. встановлювати розумні правила та вимоги, запровадити чіткий перелік обмежень та заборон;

ставити перед дитиною досяжні цілі, допомагати у виборі оптимального життєвого шляху

Рекомендації щодо профілактики суїцидальних тенденцій серед учнів

Суїцидальна поведінка не є виключно медичною чи психологічною проблемою. Причини такого складного феномену як суїцид включають у себе соціальні, економічні, психологічні, культурні, релігійні і медичні фактори ризику. Профілактика суїцидальних дій є комплексним завданням, виконання якого можливе за ефективної взаємодії різних прошарків суспільства, має бути забезпечено комплексним підходом та виробленням конкретної превентивної стратегії.

Суїцидальна поведінка– це аутоагресивні дії людини, які свідомо та навмисно спрямовані на спрямовані на позбавлення себе життя в результаті зіткнення з нестерпними життєвими обставинами. Фактор навмисності та передбачення смерті від подібних форм поведінки, що відносяться до нещасних випадків.

Розрізняють декілька видів самогубств:

1. Неусвідомлюване самогубство.

2. Самогубство як ризикована гра і ризикована легковаж­ність.

3. Психопатологічне й агресивно-невропатичне самогуб­ство:

а) маніакальне самогубство осіб, охоплених галюцинаціями
або мареннями;

б) самогубство меланхоліків у стані глибокого смутку, скорботи, гіпертрофованих докорів совісті, суму, журби;

в) самогубство охоплених нав'язливими ідеями;

г) автоматичне чи імпульсивне самогубство.

4. Самогубство психічно нормальної людини з такими ви­дами суїцидальної поведінки:

а) демонстративно-шантажувальна форма суїцидальної поведінки:

• завершені і незавершені самовбивчі дії;

• поведінка суїцидентів із тривалим і сталим прагненням до смерті; коротким, але рецидивним ставленням, що час від часу повторюється; миттєвим, імпульсивним, рецидивним став­ленням до смерті;

• непрямий, напівнавмисний, напівпереднавмисний суїциди, суїцидальний еквівалент, незавершений суїцид, парасуїцид;

• можливий суїцид, суїцидна гра, провокація агресії на себе;

• серйозний та несерйозний суїциди;

• суїцидні феномени;

б) форми суїцидальної поведінки:

• внутрішні форми: суїцидальні думки, уявлення, емоційні переживання, задуми, наміри;

• зовнішні форми: суїцидальні спроби і завершені суї­циди;

в) егоїстичний суїцид, що виникає через руйнування соціальних зв'язків особистості із суспільством;

г) альтруїстичний суїцид, який відбувається у формі самопожертви задля захисту інтересів групи (японські пілоти-камікадзе, релігійні фанатики тощо);

ґ) анемічний суїцид, який виникає внаслідок виснаження;

д) суїцид, спровокований засобами масової інформації;

е) суїцид, спричинений депресією.

Деякі психологи пов'язують ризик суїциду з інстинктом аутоагресії (на відміну від інстинкту агресії), що у підлітковому віці виявляється в:

• аутодеструкції - неусвідомленій реалізації наміру завдати шкоди фізичному і психічному здоров'ю (ризикована поведінка, екстремальні види спорту);

• різноманітних формах самотравми (самопорізи, самообпалювання);

• суїцидальних еквівалентах (зловживання алкоголем, нар­команія, викликані бажанням забутися, втекти від неприємнос­тей);

• суїцид – як крайній прояв аутоагресії.

У нормі у людини прояви цих інстинктів не тільки врівно­важені, але і пригнічені вихованням, однак людина у граничних ситуаціях може виявляти їх, наближаючись до суїциду.

У листі Міністерства народної освіти України № 1/9-241 від 27.06.2001 р. «Про профілактику суїцидальної поведінки серед дітей та підлітків» вказується, що «характерними для мотивації підліткових самогубств є превалювання почуттів безнадії та безпорадності, підвищена чутливість до образи власної гідності, максималізм в оцінках подій і людей, невміння передбачати справжні наслідки своїх учинків». Значна частина підлітків відчуває депресію, самотність, невпевненість у завтрашньому дні, має проблеми у стосунках із дорослими та однолітками.

Властива періоду становлення особистості самовпевненість у поєднанні зі згаданими рисами породжує відчуття безвиході, фатальності конфлікту, загострює переживання відчаю та са­мотності. При такому внутрішньому стані навіть незначний стрес може призвести до суїциду дитини або підлітка.

Можна визначити такі фактори ризику для тих, у кого є схильність до суїциду:

• сімейні проблеми;

• попередні спроби самогубства;

• суїцидальні загрози (прямі й замасковані);

• суїциди чи суїцидальні спроби у родині;

• алкоголізм;

• вживання наркотиків і токсичних препаратів;

• афективні розлади (особливо — важкі депресії);

• хронічні або невиліковні захворювання;

• тяжкі втрати (наприклад, смерть близької людини).

До соціально-психологічних факторів ризику, які можуть сприяти виникненню суїцидальних проявів у підлітків та мо­лоді, належать:

• серйозні проблеми у сім'ї;

• відсутність контакту з однолітками;

• смерть коханої або значущої людини;

• розрив стосунків з коханою людиною;

• міжособистісні конфлікти або втрата значущих відносин;

• проблеми з дисципліною або законом;

• тиск групи однолітків, передусім пов'язаний із насліду­ванням самоушкоджувальної поведінки інших;

• тривале перебування у ролі жертви або «цапа відбувайла»;

• розчарування оцінками у закладі освіти, невдачі у навчанні;

• високі вимоги до підсумкових результатів навчальної діяльності (іспитів);

• проблеми із працевлаштуванням і скрутне економічне становище, фінансові проблеми;

• небажана вагітність, аборт і його наслідки (у дівчат);

• зараження СНІДом або хворобами, що передаються ста­тевим шляхом;

• серйозні тілесні недуги;

• надзвичайні зовнішні ситуації і катастрофи.

Якщо конкретизувати негативні сімейні чинники, які вплива­ють на суїцидальність підлітків і юнаків, то до них належать:

• психічні відхилення у батьків, особливо афективні (де­пресії та інші душевні захворювання);

• зловживання алкоголем, наркоманія або інші види анти-суспільної поведінки у сім'ї;

• сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;

• насилля у сім'ї (особливо фізичне і сексуальне);

• брак батьківської уваги і турботи, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;

• часті сварки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;

• розлучення батьків, ситуації, коли один із батьків йде з родини або помирає;

• часті переїзди, зміна місця проживання сім'ї;

• надто низькі або високі очікування батьків щодо дітей;

• надмірна авторитарність батьків;

• брак у батьків часу й уваги до становища дітей, нездатність до виявлення прояву дистресу і негативного впливу довколиш­ньої дійсності.

Мотивами суїцидальної поведінки школяра можуть бути:

• бажання привернути до себе увагу, викликати співчуття;

• втеча від наслідків поганого вчинку або складної життєвої ситуації.

• втрата близької, коханої людини;

• конфлікти з батьками, однолітками;

• неможливість бути зрозумілим, почутим;

• переживання, образи;

• почуття помсти, протесту, загрози;

• почуття провини, сорому, невдоволення собою;

• ревнощі, любовні невдачі, сексуальний протест, вагіт­ність;

• самотність, відчуженість;

• страх покарання батьками;

• шкільні проблеми.

Це лише загальні мотиви, а конкретні у кожній ситуації можуть бути настільки різними, що їх важко перелічити.

Деякі з цих ознак мають «подвійне» значен­ня, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи у житті юної людини. Але психологу, соціальному педагогу, вчителю і вихователю ніколи не слід забувати про «суїцидальну тему» при появі цих ознак. Для уточнення висновку про наявність суїцидальної за­грози доцільно використовувати спеціальні психодіагностичні засоби – карти, опитувальники, тести.

Основними складовими суїцидальної поведінки як динамічного процесу є:

I.Етап суїцидальних тенденцій.Вони є прямими або непрямими ознаками, що свідчать про зниження цінності власного життя, утраті її змісту або небажання жити. Суїцидальні тенденціївиявляються в думках, намірах, почуттях або погрозах. На цьому етапі здійснюється превенція суїциду,тобто його запобігання на підставі знання психологічних абосоціальних провісників

II.Етап суїцидальних дій. Він починається, коли тенденції переходять у конкретні вчинки. Під суїцидальної спробою розуміється свідоме прагнення позбавити себе життя, що з незалежних від людини обставин (своєчасне надання допомоги, успішна реанімація і т.п.) не було доведено до кінця.Самоушкодження, які безпосередньо не ведуть до самознищення, мають демонстративний характер і спрямовані на здійснення морального тиску з метою отримання певної вигоди, називаються парасуїцидом.

III.Етап постсуїцидальної кризи. Він продовжується від моменту здійснення суїцидної спроби до повного зникнення суїцидальних тенденцій, що іноді характеризуються циклічністю прояву. Цей етап охоплює стан психічної кризисуїцидента, ознаки якого (соматичні, психічні абопсихопатологічні) і їхня виразність можуть бути різними.На цьому етапі здійснюються поственція і вторинна превенція суїцидальної поведінки. Поственція є системою мір, спрямованих на подолання психічної кризи адресованих не лише суїциденту, але і йогооточенню. Вторинна превенція полягає в попередженні повторних суїцидальних спроб.